Кредитоспроможність підприємства та оцінка кредитного забезпечення

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Мая 2012 в 10:53, контрольная работа

Описание

Зміни, що відбуваються в економіці України, припускають істотні зміни у взаємовідносинах між комерційними банками і суб'єктами господарювання. Висока ризикована банківської діяльності головним чином пов'язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів.
Аналіз структури активів банківської системи України свідчить про те, що більш третини з них доводиться на кредитний портфель. Кредитні операції банку є ведучими серед інших як по прибутковості, так і по масштабності розміщення засобів.

Содержание

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи визначення кредитоспроможності підприємства 6
1.1 Сутність кредито та платоспроможності підприємства 6
1.2 Методики оцінки кредитоспроможності підприємства 12
РОЗДІЛ 2. Аналіз кредитоспроможності та фінансового стану підприємства 21
2.1 Аналіз структури балансу підприємства 21
2.2 Аналіз кредитоспроможності підприємства 26
Показник ліквідності 34
Загальний 34
2.3 Факторний аналіз рентабельності та прибутковості підприємства 37
РОЗДІЛ 3. Напрямки підвищення кредитоспроможності підприємства 43
Висновки 44
Список використаних джерел 45

Работа состоит из  1 файл

ФДСГ_ДКР.doc

— 416.00 Кб (Скачать документ)
 
Приватний вищий 

навчальний  заклад

«МІЖНАРОДНИЙ 
УНІВЕРСИТЕТ 
ФІНАНСІВ»

1993

Private institution of

higher education

«INTERNATIONAL

UNIVERSITY

OF FINANCE»


 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни „Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва ” 

на  тему: «Кредитоспроможність підприємства та оцінка кредитного забезпечення» 
 
 

                                                                     

                Виконав:

                студент групи ДПФК-81

                Залікова  книжка №  ДПФК-8101

                Мартиненко  О.П.  

                Перевірила:

                Куліш Г. П.                     
                 
                 
                 
                 
                 
                 

Київ – 2011

 

      ЗМІСТ 
 

 

Вступ

 

     Зміни, що відбуваються в економіці України, припускають істотні зміни у взаємовідносинах між комерційними банками і суб'єктами господарювання. Висока ризикована банківської діяльності головним чином пов'язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів.

     Аналіз  структури активів банківської системи України свідчить про те, що більш третини з них доводиться на кредитний портфель. Кредитні операції банку є ведучими серед інших як по прибутковості, так і по масштабності розміщення засобів.

     У нинішніх умовах господарювання, українські комерційні банки вимушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері.

     Початковим  моментом в оцінці можливостей потенційного клієнта, охочого одержати кредит, є визначення банком можливості позичальника повернути основну суму кредиту в обумовлений час і сплатити відсотки за користування ним.

     Один  з основних способів уникнення неповернення позики є ретельний і кваліфікований відбір потенційних позичальників. Головним засобом такого відбору є економічний аналіз діяльності клієнта з позиції його кредитоспроможності. Під кредитоспроможністю розуміється такий фінансовий стан підприємства – позичальника, яке дає упевненість в ефективному використовуванні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитної угоди.

     Існує безліч методик оцінки якості позичальників  – методик аналізу фінансового  положення клієнта і його надійності з погляду своєчасного погашення кредиту. Вживані в даний час і рекомендовані способи оцінки кредитоспроможності позичальника спираються, головним чином, на аналіз його діяльності в попередньому періоді і орієнтовані, в основному, на рішенні розрахункових задач. При всьому значенні таких оцінок, вони не можуть вичерпно характеризувати кредитоспроможність потенційного позичальника в прогнозі.

     Економічний аналіз діяльності клієнта повинен  здійснюватися банком постійно, починаючи  з першого етапу - підготовки до укладення договору на обслуговування клієнта. Особливо глибоким повинен бути економічний аналіз при укладенні кредитних договорів. Це дозволить запобігти невиправданим з погляду грошового обігу і народного господарства кредитним вкладенням, їх структурним зрушенням, забезпечити своєчасне і повне повернення позик, що має важливе значення для підвищення ефективності використовування матеріальних і грошових ресурсів.

     Мета  даної курсової роботи – розкриття поняття кредитоспроможність, розгляд методик оцінки якості потенційних позичальників, вживані комерційним банками в процесі кредитного аналізу. В ході аналізу виявити переваги і недоліки, властиві оцінці якості позичальників, що проводиться по цих методиках. Також розробка пропозицій по удосконаленню процесу оцінки і відбору потенційних позичальників для підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків і підвищення, тим самим, якості портфеля банківських позик.

     Виходячи  з мети даної роботи основними  її задачами є наступні:

  • вибір найбільш оптимальної і ефективної методики оцінки кредитоспроможності позичальника;
  • виробити глибокий аналіз одержаних матеріалів, а також на його основі сформулювати висновок і рекомендації по удосконаленню процесу оцінки кредитоспроможності позичальника;
  • вивчення зарубіжного досвіду .

     При написанні даної курсової роботи використовувалися законодавчі  акти, звітність банку, а також нормативні документи.

     Дослідженнями питань аналізу кредитоспроможності  позичальників займались основоположники  даної концепції Д. Хан, Т. Райхман, П. Хорват, X. Купер, А. Шмідт, Д. Вебер, А. Дейлі, У. Шеффер, Г. Пич, Ч. Хорнгрен, Дж. Фостер, К. Друрі, Р. Купер, Р. Каплан, Д.Нортон, Г.Джонсон, та російські вчені А.М. Карминський, М.І. Оленєв, А.Г. Приймак, С.Г. Фалько, Е.Л. Уткіна, В.Б. Івашкевич, Н.Г. Данилочкіна і ін.

     В Україні ці питання на рівні національної економіки викладені в публікаціях  І.О. Бланка, І.Т. Балабанова, М.Д.Білика, О.Д. Василика, І.О. Гайдука, О.Є. Ґудзя, В.В. Ковальова, М.Н.Крейніна, П.М. Макаренка, С.В.Онищенка, А.М. Поддєрьогіна, І.Я.Слав`юка, А.Д. Шеремета, В.А. Чупіса, С.І. Терещенка, М.А. Федотова та інших.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи визначення кредитоспроможності підприємства

         1.1 Сутність кредито та платоспроможності підприємства

 

     Одним з елементів оцінки кредитоспроможності є з’ясування персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов’язань перед іншими кредиторами і в минулому.

     Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного  й оборотного капіталу. Для цього  використовується бухгалтерська, статистична  і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.

     Оскільки  банк як позичальник може мати різних клієнтів — підприємницькі структури (юридичні особи), фізичні особи і банки — оцінка їх кредитоспроможності здійснюється неоднаково.

     Оцінка  фінансового стану позичальника — юридичної особи здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом. Серед них:

     — коефіцієнт загальної ліквідності (К1);

     — коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (К2);

     — коефіцієнт автономності (К3);

     — коефіцієнт маневреності власних коштів (К4).

     Названі показники розраховуються за формулою: 

     К1=ЗЗ+ГК+ДЗ+КФВ/ЗК,

     кредитоспроможність платоспроможність позичальник прибутковість

 

      де ЗЗ — запаси і затрати;

     ГК  — грошові кошти;

     ДЗ  — дебіторська заборгованість;

     КФВ — короткострокові фінансові  вкладення;

     ЗК  — зобов’язання короткострокові.

     Теоретичне  значення К1 не менше 2 – 2,5. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань підприємство повинно мати 2 – 2,5 гривні ліквідних активів. 

     К2=ГК+КФВ/ЗК, 

     Теоретичне  значення коефіцієнта абсолютної ліквідності  не менше 0,2 – 0,25. Це означає ситуацію, при якій потенційний позичальник  повинен на кожну гривню короткострокових зобов’язань мати 20 – 25 коп. абсолютно ліквідних активів. 

     К3=З/ВК, 

     де  З — усі зобов’язання;

     ВК  — власні кошти.

     Теоретичне  значення К3 — не більше 1, тобто зобов’язання потенційного позичальника не повинні  перевищувати його власні кошти. 

     К4=ВК-ОА/ВК, 

     де  ОА — основні активи.

     Теоретичне  значення К4 не може бути меншим 0,5, тобто  величина оборотних активів (ВК —  ОА) позичальника не може бути меншою половини всіх власних коштів.

     Крім  наведених коефіцієнтів ліквідності, можуть застосовуватися й інші, які можна об’єднати в певні групи показників:

  • погашення боргу;
  • ділової активності;

     — рентабельності;

     — використання основного капіталу.

     У групу показників погашення боргу  входять коефіцієнти:

     — грошового потоку (К5);

     - процентних виплат (К6). 

     К5=По+А-Д/З, 

     де  По — прибуток після сплати податків;

     А — амортизація;

     Д — дивіденди;

     З — зобов’язання, строком виконання  до одного року.

     Коефіцієнт  грошового потоку показує, яка частина  грошових надходжень клієнта спрямовується  на покриття основного боргу і  процентів за позичками, строком повернення до одного року. Чим нижчий коефіцієнт грошового потоку, тим менший резерв міцності для погашення боргів. При значенні коефіцієнта, що дорівнює 1, забезпечується фінансова стабільність клієнта. 

     К6=П1+ПП/ПП, 

     де  П1 — прибуток до сплати податків;

     ПП  — процентні платежі.

     Коефіцієнт  процентних виплат дає змогу оцінити, у скільки разів прибуток клієнта  перевищує процентні платежі  за позичками. Він не може бути меншим за 1, інакше здатність клієнта повернути  позичку опиниться під загрозою.

     Показники ділової активності складаються  з трьох коефіцієнтів оборотності:

  • дебіторської заборгованості (К7);
  • запасів і витрат (К8);
  • кредиторської заборгованості (К9).
 

     Дср ´ 365

     К7=Дср*365/СПК, 

     де  Дср — середня сума дебіторських рахунків;

     СПК — сума продажів у кредит.

     Абсолютне значення цього показника важливе  тільки для порівняння з аналогічним  показником інших підприємств-родичів  або показників попередніх періодів даного підприємства. Він дає можливість оцінити швидкість оплати рахунків позичальника. Збільшення значення показника оборотності дебіторської заборгованості вказує на уповільнення швидкості платежів на користь позичальника, а зменшення — на прискорення такої швидкості. 

     К8=ЗЗ*365/СТ, 

     де  ЗЗ — запаси і затрати;

     СТ  — собівартість проданих товарів  і послуг.

     Як  і попередній показник, він використовується тільки для порівняння. Висока оборотність  свідчить про ефективне використання ресурсів, але вона може бути передвісником  виснаження запасів і незадоволеного попиту споживачів. 

 

      К9=Ро*365/Сп, 

     де  Ро — рахунки до оплати;

     Сп  — сума покупок.

     І цей показник використовується для  порівняння. Він дає змогу оцінити  швидкість оплати клієнтом рахунків постачальників. Підвищення коефіцієнта  оборотності кредиторської заборгованості може вказувати на проблеми з притоком готівки, а зниження — на дострокову сплату рахунків.

Информация о работе Кредитоспроможність підприємства та оцінка кредитного забезпечення