Оподаткування підприємницької діяльності

Державне мито

Платниками державного мита на території України є фізичні  та юридичні особи за вчинення в  їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженними на те органами.

Плата за землю

Використання землі  в Україні є платним.Плата за землю утримується у вигляді  земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від  якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.

Податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одним  із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Податок на промисел.

Платниками податку  на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без  громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

Плата за спеціальне використання надр при видобуванні  корисних копалин

Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм вартості, включаючи підприємства, які здійснюють видобуток корисних копалин.Плата введена з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сіровині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.

Плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Ліси України є її національним багатством і за своїм  призначенням та місцезнаходженням виконують переважно екологічні, естетичні, виховні та інщі функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні.

Усі ліси України є  власністю держави.

Від імені держави  лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Верховна Рада України  делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів.

Ради народних депутатів  у межах своєї компетенції  надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування.

З метою раціонального  і бережливого користування лісовими ресурсами Лісовим кодексом України введена плата за спеціальне використання лісових ресурсів.

До лісових ресурсів належать:деревина технічна і лікарська  сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів

Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів вносять  усі суб’єкти підприємницької діяльності-водокористувачі  незалежно від форм власності, в тому числі підприємства гідроенергетики та водного транспорту.

Місцеві податки  і збори

1.Готельний збір

2.Збір за прковку  автотранспорту

3.Ринковий збір

4.Збір за видачу  ордера на квартиру

5.Курортний збір

6.Збір за участь  у бігах на іподромі

7.Збір за виграш на бігах

8.Збір з осіб, які  беруть участь у грі на тоталізаторі  н іподромі

9.Податок з реклами

10.Збір за право  на використування місцевої символіки

11.Збір за право  проведення кіно-і телезйомок

12.Збір за право  на проведення місцевих аукціонів,  конкурсного розпродажу і лотерей

13.Комунальний податок

14.Збір за проїзд  по території прикордонних областей  з автотранспорту, що прямує за  кордон

15.Збір за видачу  дозволу на розміщення об’єктів  торгівлі

 Отже, основне в  податковій політиці на сучасному  етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямах:

1.Зниженнязагального  рівня податкового тягаря

2.Забезпечення інвестиційної  спрямованості податкової системи  шляхом запровадження інвестиційних  пільг

3.Реалізації соціальної  спрямованості податкової системи

4.Удосконалення механізмів  обчислення і стягнення податків

5.Удосконалення для  виконання вищезазначеного правової  бази оподаткування, закріплення податкової системи України в Подат- ковому кодексі.

1.3. Принципи  оподаткування

Принципами побудови системи оподаткування є:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення  виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника  на світовий ринок високотехнологічної  продукції;

 стимулювання підприємницької  виробничої діяльності та інвестиційної  активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних  осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

рівність, недопущення  будь-якихпроявівподаткової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки  малозабезпечених верств населення  шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових  платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з  необхідності забезпечення своєчасного  надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових  платежів), а також пільг їх платникам  здійснюються відповідно до законодавства  про оподаткування виключно Верховною  Радою України, Верховною Радою  Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням  платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати подіатку, підстав для надання податкових пільг;

доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства  для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

 

2. Оподаткування  підприємницької діяльності в  Україні.

Серед податків, які справляються сьогодні відповідно до законів України з оподаткування, за сумою надходжень до бюджету друге місце посідає податок на прибуток (дохід) підприємств.

Але, відіграючи таку важливу  роль в формуванні доходів бюджету, податок на прибутокF підприємств  одночасно спричиняє пагубний вплив  на виробництво. положення навряд чи дозволяють податку на прибуток нести функцію оптимального механізму перерахування частини доходів бізнесу державі, не завдаючи при цьому непоправної втрати бізнесу.

Негативна дія податку  на прибуток підприємств на виробництво виявляється в тому, що майже в 2,5 раза перевищені планові суми його надходжень у зведений бюджет 1998 р. при рості кількості збиткових підприємств, що у 1998 р. досягло 52% у промисловості і 92% у сільському господарстві (відзначимо, що збитковість по бухгалтерському обліку далеко не завжди свідчить про збитковість по податковому обліку)[12].

Але схоже на те, що проблеми удосконалення не дуже цікавлять  наш уряд. Зараз вже не йде мова про послаблення податкового  тиску, уряду потрібні гроші, багато грошей. Тому одночасно з подачею  проекту бюджету на 2000 рік, Кабмін запропонував Верховній Раді внести зміни та доповнення в деякі закони. Таким чином він сподівається розширити базу оподаткування на наступний рік і скоротити кількість пільг, що надаються.

В Закон “Про оподаткування  прибутку підприємств” запропоновано  внести зміни відносно обмеження терміну віднесення збитків від господарської діяльності на зменьшення оподатковуваного прибутку в наступних звітних роках.

Щодо ситуації пов’язаної з прогнозом надходжень від оподаткування  прибутку підприємств, то вона досить вражаюча. Уряд уперто вважає, що  зростатиме обсяг промислового виробництва продукції, а звідси – збільшиться прибуток. Тому прогнозова сума цього податку майже на 1,4 млрд. грн. більше ніж враховано в розрахунках на нинішній рік [4].

Цей податок дійсно показує  добру "збираємість", яка могла б зберегтися при умові, що підприємства не падуть під важким налоговим тиском, наприклад, в цьому році збільшилася заборгованість по сплаті цього податку. Так, на 1 серпня недоімка збільшилася майже вдвічі і склала майже 2,8 млрд. грн[4].

Розглянемо, які ж положення закону сприяють росту збитковості і поглибленню платіжної кризи. Насамперед відзначимо, що ним передбачений зовсім новий підхід до визначення господарської діяльності — основною її ознакою є факт одержання прибутку за умови. що діяльність особи, спрямована на це, є регулярною, постійною та істотною. Дане визначення господарської діяльності суперечить положенню Державного класифікатора «Класифікація видів економічної діяльності», розробленому Держкомстатом України і орієнтованому на вимоги Європейського Союзу. Відповідно до класифікатора, господарська діяльність характеризується такими ознаками:

- використання ресурсів.

- виробничий процес;

- випуск продукції  (надання послуг).

Оскільки в законі дані ознаки проігноровані, то для усунення протиріччя було введене зовсім нове поняття — неприбуткові організації. Тим самим. були узяті під контроль держави кошти добродійних, громадських організацій.

Варто особливо відзначити абзац перший підпункту 7.11.9. яким передбачається обкладення податком на прибуток доходів неприбуткових організацій (добродійні внески, членські внески, пасивні доходи), звільнених від цього підпунктами 7.11.2-7.11.7. у випадку перевищення ними розмірів доходів попереднього року в першому кварталі звітного року на 25%.

Введення поняття «валові  витрати» суперечить принципам бухгалтерського обліку і поняттю собівартості продукції. Це змушує підприємства (організації, установи) фактично вести подвійний облік — для податкової адміністрації і для себе. Між податковим і бухгалтерським обліком існують розбіжності, які в основному виявляються в правилах віднесення витрат на собівартість, зокрема матеріалів і малоцінних і швидкозношуваних     предметів (МШП), а також включення в суму реалізації (доходу) коштів, отриманих за фактом виконання робіт (послуг), відпуску продукції.

Відповідно до Положення  про ведення бухгалтерського  обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою КМ N250 від 3.04.93 р. із змінами і доповненнями (далі — Положення). матеріали і МШП включаються в собівартість продукції тільки в міру їх передачі у виробництво, а, відповідно до закону, у валові витрати Вони включаються за фактом оплати або одержання їх підприємством. Законом практично перекручено поняття авансу. і тим самим до складу валового доходу погрібне включати кошти, отримані за ще не виконані роботи (послуги), не відвантажену продукцію.

Пункт 5.9 про перерахування залишків на складі фактично розрахований на порушників законодавства і припускає подвійне оподатковування сумлінних платників. Це можна проілюструвати таким прикладом. Підприємство не працювало певний час. У звітному кварталі почався процес виробництва продукції, частина якої була реалізована. при цьому кошти за реалізовану продукцію могли не надійти. Під час укладання податкової звітності частина виробленої продукції, то була реалізована, підлягає включенню у валові прибутки, а нереалізована продукція зменшить валові витрати.

У підсумку підприємство. що тільки почало відновлювати виробничу діяльність і ще не одержало ніякого прибутку, відразу стає боржником по платежах у бюджет. Йому будуть зараховані кошти по переплаті податку з прибутку у зв'язку зі збільшенням готової продукції на складі в наступному кварталі в рахунок майбутніх платежів. Введення даного пункту мало на меті будь-якими способами вилучити кошти підприємств у бюджет. Внаслідок цього підприємства змушені приховувати реальний стан справ у виробництві.