Організація бюджетного процесу в Україні

     Варіант 6

1. Організація бюджетного процесу в Україні.
2. Місцеві фінанси в економічній системі держави.
3. Організація фінансової роботи і управління фінансами на підприємствах.

 

1. Організація бюджетного процесу  в Україні 

    Бюджет  у сучасному його розумінні сформувався  в результаті тривалого історичного  процесу еволюції суспільства: трансформації  натурального господарства у грошово-мінове, становлення держави, ускладнення  економічного і фінансового життя.[3]

    Бюджетний процес - це регламентована нормами  права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про  виконання бюджетів, що складають  бюджетну систему України.

    Бюджетний кодекс України визначає 4 стадії бюджетного процесу:

    1) складання проектів бюджету; 

    2) розгляд та прийняття закону  про Державний бюджет України  та рішень про місцеві бюджети; 

    3) виконання бюджету та внесення  в разі необхідності змін до  закону про Державний бюджет, чи рішень про місцеві бюджети; 

    4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішень щодо нього. [8]

    Стадії  бюджетного процесу можна розділити  на дві групи: 1) бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження); 2) виконання  бюджету.

    Розрізняють такі методи бюджетного планування:

    • балансовий (метод узгодження між  джерелами надходжень та джерелами);

    • метод коефіцієнтів (за базу планування беруться показники, яких досягнуто  в минулому періоді і коректуються на відповідний коефіцієнт, який враховує зміни. Що передбачаються в наступному періоді);

    • нормативний (доходи і видатки підлягають нормуванню; при плануванні кошторисів застосовуються нормативи видатків і доходів);

    • предметно-цільовий (застосовується при  фінансуванні окремих державних  програм економічного і соціального  розпитку).

    На  всіх щабелях бюджетною процесу  здійснюється фінансовий контроль, аудит  та оцінка ефективності і використання бюджетних коштів.

    Учасниками  бюджетного процесу в Україні  відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу  є органи наділені бюджетними повноваженнями (правами, обов'язками і відповідальністю), бюджетні установи, інші отримувачі бюджетних  коштів та кредитні організації, які  здійснюють окремі операції з коштами  бюджетів.

    Повноваження  Верховної Ради України з питань бюджету. Верховна Рада України:

    1) розробляє пропозиції до проекту  Основних напрямів бюджетної  політики (бюджетної резолюції) на  наступний бюджетний період;

    2) приймає постанову про схвалення  або тип і до відома бюджетної  резолюції; 

    3) розглядає проект закону про  Державний бюджет в трьох читаннях;

    4) ухвалює закон України про  Державним бюджет та подає  його на підпис Президенту  України; 

    5) вносить зміни і доповнення  до закону України про Державний  бюджет;

    6) контролює хід виконання Державного  бюджету; 

    7) приймає рішення про надання  Україною позик іноземним державам, а також про держания від  Іноземних держан, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України та ін;

    Рахункова палата Верховної Ради України с  постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю; створюється  Верховною Радою країни на підставі Закону України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» уповноважений  Рахункової палат Верховної Ради України:

    - здійснює контроль за своєчасним  виконанням дохідної і видаткової  частин державного бюджету; 

    - здійснює контроль за утворенням  і погашенням внутрішнього і  зовнішнього державного боргу; 

    Комітет Верховної Ради з питань бюджету  має такі повноваження:

    Процес  прийняття законів с тривалим, тому для оперативного вирішення  важливих питань, які не врегульовані законами, в Україні застосовується механізм Указів Президента. Повноваження Президента України з питань бюджету:

    1) підписує закон про Державний  бюджет України; 

    2) накладає вею на закон про  Державний бюджету випадку незгоди  з ним; 

    3) вносить у законодавчо встановленому  порядку зміни та доповнення  до Державного бюджету; 

    4) призначає на посаду Прем'єр-міністра  за згодою Верховної Ради та  припиняє його повноваження;

    5) призначає на посаду Міністра  фінансів України та припиняє  його повноваження;

    6) утворює, реорганізовує і ліквідовує  за поданням Прем'єр-міністра  України міністерства і інші  органи цеп гральної виконавчої  влади; 

    Кабінет міністрів України с вищим  органом в системі органів  виконавчої влади відповідальним перед  Президентом та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді. Повноваження Кабінету Міністрів у бюджетному процесі:

    1) подає на розгляд Верховної  Ради проект Основних напрямків  бюджетної політики;

    2) розробляє проект закону про  Державний бюджет;

    3) вносить зміни до проекту закону  про бюджет після 1-го і 2-го  читання у Верховній Раді;

    4) приймає рішення про виділення  коштів з резервного фонду  Державного бюджету; 

    5) забезпечує виконання Державного  бюджету; 

    6) забезпечує коні роль за виконанням  Державного бюджету; 

    7) подає річний зніт про виконання  Державного бюджету Верховній  Раді;

    8) доводить до відома місцевих  органів влади обсяги міжбюджетних  трансфертів. 

    Державний бюджет будується на підставі наступних  принципів:

    а) повноти, тобто бюджет включає всі  доходи, які поступають в розпорядження  державних органів всіх рівнів і  видатки, які покриваються за рахунок  цих доходів;

    б) єдності – бюджет планується або  пов’язується з програмою економічного і соціального розвитку відповідної  адміністративно-територіальної одиниці;

    д) реальність доходів і видатків бюджетів – реальність вивірених показників по виробництву, реалізації, прибутку, а також єдиних кошторисів доходів  і видатків бюджетних установ.

    г) бюджетний період – період, на протязі  якого діє бюджет (з 1-го січня  по 31-ше грудня – співпадає з календарним  періодом). В Бюджетному кодексі  України визначено випадки, коли бюджетний період може бути іншим (скороченим).

    Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру  і не можуть бути передбаченими при  складанні проекту бюджету формується резервний фонд у розмірі, що не перевищує 1% видатків загального фонду відповідного бюджету. В обов'язковому порядку  створюється резервний фонд Державного бюджету. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого  бюджету приймає відповідна рада. Рішення щодо виділення коштів з  резервного фонду приймають, відповідно, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого  самоврядування.

    Міністерство  фінансів України сформовано в 1992р., сьогодні діє на підставі Положення  про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента від 26.08.1999р. Міністерство фінансів очолює міністр. Міністерство фінансів України  складається з Центрального апарату  міністерства, а також органів  Міністерства фінансів середньої ланки (фінансові управління обласних державних  адміністрацій) та органів Міністерства фінансів нижньої ланки (міські, районні  та районні в містах фінансові  відділи). При міністерстві фінансів також діють організації, що входять  до складу фінансових органів України - Державне казначейство України та Державна Контрольно-ревізійна служба. Центральний апарат Міністерства фінансів складається з таких структурних  підрозділів: адміністрації (міністр, заступники, колегія); департаменту податкової політики І макроекономічного прогнозування; департаменту фінансів виробничої сфери; департаменту фінансів невиробничої сфери; департаменту по бюджету; департаменту зовнішньоекономічних зв'язків; департаменту державного боргу; департаменту державного регулювання виробництва та обігу  алкоголю і тютюну; департаменту фінансових установ та ризиків. Державне Казначейство України створене Указом Президента України «Про Держание казначейство України» від 27.04.1995р., діє на підставі Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів, складається з Головного управління (вища ланка); управлінь Державного казначейства АРК, в областях, в м. Києві та Севастополі (середня ланка); відділень в районах, містах і районах міст (базова нанка). Основним завданням органів Державного казначейства є організація виконання і безпосереднє здійснення контролю за виконанням Державного бюджету. Повноваженнями органів Державного казначейства у бюджетному процесі є:

    1) розрахунково-касове обслуговування  розпорядників бюджетних коштів (прийом, вберігання і видача бюджетних  коштів);

    2) відкриття особових і реєстраційних  рахунків розпорядникам коштів, закриття реєстраційних рахунків  після закінчення бюджетного  періоду; 

    3) розподіл і перерахунок місцевим  бюджетам належні їм суми коштів  від відрахувань загальнодержавних  податків і зборів;

    4) ведення обліку розпорядників  коштів;

    5) ведення бухгалтерського обліку  доходів і видатків бюджету; 

    6) складання звітності про стан  виконання показників Держанного  і зведеного бюджетів.

    Державна  Контрольно-ревізійна служба України  діє на підставі Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 05.02.1998р. № 83/98-ВР, складається  з Головного контрольно-ревізійного  управління України, контрольно-ревізійних управлінь АРК, областей, м. Києва  і Севастополя, контрольно-ревізійних відділів в містах, районах і районах  міст. Основним завдання Державної  Контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням  коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю  бухгалтерського обліку та звітності  в міністерствах, відомствах, державних  комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і  в організаціях, які отримують  кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Державна Контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими радами народних депутатів, органами виконавчої влади, органами прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки. Повноваженнями органів Державної Контрольно-ревізійної служби є:

    1) проведення ревізій і перевірок  фінансової діяльності, збереження  коштів і матеріальних цінностей  міністерствах, відомствах, державних  комітетах, фондах, бюджетних установах,  а також на підприємствах і  в організаціях, які отримують  кошти з бюджетів усіх рівнів;

    2) проведення ревізій та перевірок  правильності витрачання державних  коштів на утримання місцевих  органів державної влади; 

    3) розробка Інструктивних і інших  нормативних актів щодо проведення  ревізій і перевірок; 

    4) пред'явлення керівникам та іншим  службовим особам об'єктів, що  перевіряються чи ревізуються  вимог щодо усунення виявлених  порушень законодавства;