Організація бюджетного процесу в Україні

    5) застосування до підприємств,  установ, організацій фінансових  санкцій, накладання адміністративних  стягнень.

    Не  пізніше і червня у Верховній  Раді відбувають парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний  бюджетний період на яких з доповіддю  виступає Прем'єр-міністр, або Міністр  фінансів за його дорученням. За результатами парламентських слухань Верховна рада приймає Постанову про схвалення  або взяття до відома Основних напрямків  бюджетної політики.

    Мінфін  розробляє і доводить до відома головних розпорядник інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

    Головні розпорядники бюджетних коштів розробляють  бюджетні запити і подають їх Мінфіну, до терміну, який Мінфін встановить.

    Мінфін  на основі поданих бюджетних запитів, прогнозу основних макроекономічних показників та схвалених Основних напрямків  бюджетної політики готує проект закону України про Державний бюджет і подає його КМУ.

    КМУ до 15 вересня приймає рішення  про схвалення проекту закону про Державний бюджет і подає  його до ВР разом з пояснювальною  запискою (повинна містити інформацію про економічне становище держави; основні прогнозні макропоказники економічного І соціального розвитку України; оцінку надходжень доходів  до Державного бюджету; аналіз пропонованих обсягів видатків; інформацію щодо обсягів державного боргу; тощо), прогнозними  показниками зведеного бюджету; переліком пільг по податках і  зборах з розрахунком втрат доходів; зведення і структуру фінансових зобов'язань із державного боргу; переліком  інвестиційних програм; доповіддю  про хід виконання державного бюджету України у поточному  році; проектами кошторисів всіх державних  цільових фондів; поясненнями головних розпорядників до проекту державного бюджету; інші необхідні матеріали).

    3. Порядок складання проекту державного  бюджету і місцевих бюджетів. Пояснююча записка до проекту  бюджету 

    Перед складанням державного бюджету Верховна Рада приймає бюджетну резолюцію, яка  визначає основні напрямки бюджетної  політики на наступний рік. Бюджетна резолюція повинна бути прийнята не пізніше 1 червня, або 1-го наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради.

    З доповіддю про основні напрями  бюджетної політики на наступний  бюджетний період виступає Прем’єр-міністр  України або Міністр фінансів. Проект основних напрямів бюджетної  політики на наступний рік повинен  містити пропозиції Кабінету міністрів  України щодо:

    - граничного розміру дефіциту (профіциту)  бюджету у відсотках до прогнозного  річного обсягу ВВП, 

    - частки прогнозного річного обсягу  ВВП, що перерозподіляється через  зведений бюджет України, 

    - граничного обсягу державного  боргу та його структури, 

    - питомої ваги обсягу міжбюджетних  трансфертів у видатках державного  бюджету і коефіцієнтів вирівнювання  для місцевих бюджетів,

    - питомої ваги капітальних вкладень  у видатках державного бюджету  та пріоритетних напрямів їх  використання,

    - взаємовідносин державного бюджету  з місцевими бюджетами в наступному  періоді, 

    - зміни до законодавства, прийняття  яких є необхідними для реалізації  бюджетної політики держави, 

    - переліку основних розпорядників  коштів державного бюджету, 

    - захищеності статті видатків  бюджету: 

    1). зарплата працівників бюджетних  установ, 

    2). нарахування на заробітну плату, 

    3). придбання медикаментів,

    4). забезпечення продовольчим харчуванням, 

    5). трансферти місцевих бюджетів,

    6). трансферти населення, пов’язані  з соціальним захистом і соціальним  забезпеченням. 

    Принципи  формування місцевих бюджетів:

    - обґрунтування необхідного поділу  бюджету на загальний та спеціальний  фонди, 

    - видаткові повноваження, які мають  бути відображені в бюджетній  резолюції. 

    Формування  видаткової частини здійснюється на основі фінансових нормативів. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості – це гарантований державою, в межах  наявних бюджетних ресурсів, рівень фінансового забезпечення, повноважень  Ради Міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовують для визначення обсягу місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів. Ці фінансові нормативи диференціюються по областях, районах.

    Після прийняття бюджетної резолюції  Кабінет Міністрів України організовує  складання проекту державного бюджету. Для цього доводить до представницьких  і виконавчих органів такі показники:

    - проектні нормативи відрахувань  від регулюючих доходів, 

    - розміри дотацій і субвенцій  з державного бюджету України, 

    - перелік видатків, які передбачають  передати з держаного бюджету  обласним бюджетам, а також містам  Києву і Севастополю, 

    - для складання проекту бюджету  здійснюється розробка основних  макроекономічних показників: ВВП,  Національний дохід, зведений  баланс фінансових ресурсів держави,  баланс доходів і видатків  населення, платіжний баланс, валютний  план. дані показники розробляються  до 1 червня і складаються Міністерством  економіки. Проект державного  бюджету розробляє Міністр фінансів, який до 15 серпня повинен подати  складений державний бюджет у  зведений бюджет на розгляд  Кабінету міністрів. Розглянутий  Кабінетом міністрів проект державного  бюджету подається на розгляд  Президенту, який повинен подати  до Верховної Ради проект бюджету  з відпрацьованими додатками: 

    - макроекономічні показники економічного  та соціального розвитку України, 

    - зведений баланс фінансових ресурсів  України, 

    - обсяг централізованих державних  капіталовкладень з розрахунками  та обґрунтуваннями ,

    - загальні показники зведеного  бюджету. 

    Порядок складання місцевих бюджетів усіх рівнів входить в компетенцію Ради Міністрів  АРК, державних адміністрацій і  виконавчих комітетів.

    Сукупність  всіх бюджетів країни утворює її бюджетну систему. В Україні бюджетна система  складається з:

    1) Державного бюджету України;

    2) республіканського бюджету Автономної  Республіки Крим;

    3) місцевих бюджетів.

    До  місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні  і сільські бюджети.

    Для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального  розвитку України складається зведений бюджет України, який включає всі  бюджети, що входять до складу бюджетної системи.

    Бюджет  Автономної Республіки Крим об'єднує:

    — республіканський бюджет;

    — бюджети районів і міст республіканського  підпорядкування Автономної Республіки Крим.

    Бюджет  області об'єднує:

    — обласний бюджет;

    — бюджети районів і міст обласного  підпорядкування. Бюджет району об'єднує:

    — районний бюджет;

    — бюджети міст районного підпорядкування;

    — селищні і сільські бюджети.

    Бюджет  міста, яке має районний поділ, об'єднує:

    — міський бюджет;

    — бюджети районів, що входять до складу міста. Бюджетні системи в кожній країні мають свої особливості: склад, структуру, взаємозв'язок між бюджетами. Все це охоплюється поняттям "бюджетний  устрій". На бюджетний устрій визначальний вплив має державний устрій та адміністративно-територіальний поділ країни. Отже, бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. 
Принципи побудови бюджетного устрою України:

    — принцип єдності забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною  класифікацією, єдиним рахунком доходів  і видатків кожної ланки бюджетної  системи, єдністю форм бюджетної  документації, погодженими принципами бюджетного процесу тощо;

    — принцип повноти полягає у  відображенні у бюджеті всіх доходів  і видатків;

    — принцип достовірності — це формування бюджетів на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів;

    — принцип гласності забезпечує висвітлення  в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про  їх виконання;

    — принцип наочності — це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками  в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності, результатів порівняльного  аналізу, визначення темпів і пропорцій  економічного розвитку;— принцип  самостійності забезпечується наявністю  власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

    Між бюджетами різних рівнів існує певне  розмежування як по доходах, так і  по видатках. Це пов'язано з різною масштабністю і характером завдань, які вирішуються на державному, регіональному, місцевому рівнях. Крім того, враховується розмежування функцій між центральними і місцевими органами державної  влади і управління, підпорядкованість  підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджету.[3] 

2. Місцеві фінанси в економічній  системі держави.

 

   Формування  динамічного прогресуючої економіки  інноваційно – інвестиційного типу та підвищення якісних характеристик  життя населення в Україні  безпосередньо залежить  від реформування  та адаптації  суспільних фінансів до умов ринкового господарства і  демократичних відносин, що  утверджуються  в нашій державі.  Ключовим напрямом зміцнення фінансової системи країни є подальший розвиток її невід’ємної  складової – місцевих фінансів.  Адже  лише в цьому разі  створюються  всі передумови для раціонального  використання ресурсів, що акумулюються владними інституціями, та повнішого  врахування і задоволення різноманітних  потреб суб’єктів  господарювання і громадян.

       Сьогодні  організація  місцевих  фінансів передбачає   виникнення   конкуренції між органами  місцевого  самоврядування  за створення   кращих умов для  діяльності  підприємницьких структур і комфортного  проживання  членів територіальної  громад, сприяючи таким чином  соціально – економічному розвитку  адміністративних одиниць і держави   в цілому,  поліпшенню інвестиційного  клімату та  піднесенню іміджу  країни в світі.[2, c.66]

     Питаннями дослідження  місцевих фінансів в економічній системі держави займалась велика кількість  вчених – економістів, серед яких можна виділити  М.М. Черновська, Л.А. Богданець, В.Швець, А.А. Коваленко,  А. Даниленко   та ін.

   Прояв категорії місцевих фінансів у територіально  визначених межах найчастіше репрезентується  лише відносинами з формування та використання коштів місцевих бюджетів.

   В Україні  система  місцевих фінансів  здебільшого представлена місцевими  бюджетами, тоді як в інших країнах  ефективно розвивається багато інших  фінансових інститутів автономної місцевої влади: позабюджетні фонди, фінанси  підприємств комунальної форми власності, комунальний кредит, місцеве оподаткування [7 c325].