Основи кредитування підприємств

У сучасних умовах, кажучи про забезпеченість позик, слід мати на увазі наявність у позичальників юридично оформлених зобов'язань, що гарантують своєчасне повернення кредиту: заставного зобов'язання, договору-гарантії

договору-поручительства. Цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником

прийнятих на себе зобов'язань і знаходить практичний вираз в таких формах

кредитування, як позики під заставу або під фінансові гарантії. Особливо актуальний в період загальної економічної нестабільності, наприклад, у вітчизняних умовах.

Принцип платності кредиту означає, що кожен позичальник повинен внести банку певну плату за тимчасове запозичення у нього для своїх потреб грошових коштів. На практиці реалізація цього принципу здійснюється за допомогою банківського відсотка. Ставка банківського відсотка - це свого роду "ціна" кредиту. Банку платність кредиту забезпечує покриття його витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за привернуті в депозити чужі засоби, витрат за змістом свого апарату, а також забезпечує отримання прибули для збільшення ресурсних фондів кредитування (резервного, статутного) і використання на власних і інші потреби.

Цільовий характер кредиту. Розповсюджується на більшість видів кредитних операцій, виражаючи необхідність цільового використання засобів, отриманих від кредитора. Знаходить практичний вираз у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету видаваної позики, а також в процесі банківського контролю за дотриманням цієї умови позичальником. Порушення даного зобов'язання може стати підставою для дострокового відгуку кредиту або введення штрафного (підвищеного) позикового відсотка.

Для вирішення питання про доцільність надання кредиту тому або іншому позичальникові останній зобов'язаний представити в комерційний банк певний набір документів:

заявку на отримання кредиту;

копії засновницьких документів позичальника, завірені нотаріально (свідоцтво про реєстрацію підприємства, статут, засновницький договір) ; баланс на останню звітну дату, завірений податковою інспекцією;

техніко-економічне обгрунтування окупності проекту;

копії договорів (контрактів) на підтвердження операції;

завірену нотаріусом банківську картку із зразками підписів керівника підприємства, головного бухгалтера і відтисненням друку;

документи, підтверджуючі наявність забезпечення кредиту (договір застави,

договір поручительства, банківська гарантія і так далі) .

Залежно від фінансового стану позичальника і інших обставин вказаний перелік може бути, значно розширений.

В результаті аналізу наданих документів, а також, можливо, проведення досліджень і оцінки результатів господарсько-фінансової діяльності позичальника, його ділової репутації, платоспроможності (особливо, коли розглядається питання про надання достатньо крупних сум на значний термін) ухвалюється рішення про видачу кредиту. Оформлення кредитної операції проводиться шляхом укладення договору Класифікацію кредиту традиційно прийнято здійснювати по декількох базових ознаках, до найважливіших з яких слід віднести категорії кредитора і позичальника, а також форму, в якій надається конкретна позика. Виходячи з цього можна виділити наступні шість достатньо самостійних форм кредиту, кожна з яких у свою чергу розпадається на декілька різновидів по більш деталізованих класифікаційних параметрах.

2.3. Види кредиту

В умовах високорозвинутої ринкової економіки основними видами кредиту, які придбали широке застосування в економічній практиці, є: міжгосподарський кредит, банківський кредит, державний, споживчий, міжнародний.

Міжгосподарський кредит - це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг. Межі міжгосподарського кредиту визначаються розміром резервних капіталів, які є у розпорядженні суб'єктів господарювання - кредиторів, а також регулярністю припливу грошового капіталу, за рахунок реалізації товарів і можливості трансформації наданого міжгосподарського кредиту в банківський або отриманий міжгосподарський. Причому погашення цих кредитів в певний термін передбачає своєчасне надходження платежів від покупців. В цілому існування міжгосподарського кредиту значною мірою пов'язане з недостатнім розвитком банківського кредиту.

У країнах з розвиненою ринковою економікою в умовах, коли відбувається зрощення промислового капіталу з банківським, швидшими темпами порівняно з міжгосподарським росте банківський кредит. В той же час у зв'язку з пануванням в світовій економіці транснаціональних корпорацій широкого розвитку придбав внутрішньокорпоративний кредит як вид міжгосподарського кредиту.

Комерційний кредит - це форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу в грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу і з поверненням довга грошима. Отже, комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку, він прискорює реалізацію товарів продавцям, а з іншого - надає можливість покупцеві користуватися товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції. Таким чином, комерційний кредит сприяє прискоренню круговороту капіталу в грошовій формі як на

окремих підприємствах, так і в цілому в суспільстві.

Комерційний кредит виникає за побажанням і згодою сторін - продавця і покупця - і має строго певний напрям і межі. Кредитор може надати кредит лише

своєму покупцеві, а його межі ті ж, що і міжгосподарського кредиту взагалі. Як правило, комерційний кредит є короткостроковим, тому що обслуговує тільки процес реалізації товарів, стимулюючи і прискорюючи їх збут і зменшуючи час перебування авансованого капіталу в товарній формі. Терміни і розмір його залежать від ряду чинників: ступеня дефіцитності товару на ринку, фінансового стану контрагентів, наявності довіри продавця, до покупця, розвитку ринку кредитів і тому подібне.

Розвиток комерційного кредиту має свої закономірності. Рух комерційного кредиту співпадає з рухом промислового капіталу: із зростанням об'ємів промислового виробництва цей кредит розширюється, а із зменшенням - звужується. Особливо об'єми комерційного кредиту падають під час економічної, а ще більше - платіжної кризи, як це відбувається в Україні.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією із сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит - провідна форма кредиту, хоч в країнах з розвиненою ринковою економікою останнім часом він почав поступатися перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об'єктом є грошовим капіталом, який відокремився від промислового капіталу, а тому він надається тільки в грошовій формі.

Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному круговороту і обороту капіталу, але і його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу він умовно розділяється на позику капіталу і позику грошей, яка залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на об'єми функціонуючого капіталу.

За термінами користування банківський кредит розділяється на короткостроковий (умовно до одного року), середньостроковий (від одного до трьох років) і довгостроковий (понад три роки). У інших країнах ці терміни можуть бути іншими. На формування оборотного капіталу переважно використовується короткостроковий кредит, а на капітальні вкладення - довгостроковий. Масштаби надання банками середньо- і довгострокових кредитів залежать від попиту на них і від наявності кредитних ресурсів, привернутих на такі ж терміни.

Державний кредит - це кредит, одним з учасників якого (позичальником або кредитором) є держава. Його призначення - вирішувати загальнодержавні проблеми (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитній допомозі окремим суб'єктам господарювання, або категоріям населення). Детально він вивчається в курсах "Фінанси" і "Бюджетна система".

Споживчий кредит - кредит, який надається юридичним або фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватися як банками (про що йшла мова вище при характеристиці банківського кредиту), і кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами.

У Україні кредитними установами небанківського типу, які надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно - коштовності, антикваріат, одягнув і тому подібне), кредитні союзи, підприємства зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торгові організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кредити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють в результаті розподілу прибули, яка залишається в їх розпорядженні[17].

Окрім забезпечення соціальних потреб населення, споживчий кредит грає значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибули і доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошове звернення в країні.

Міжнародний кредит - це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті ж, що і при національному (внутрішньоекономічному) кредиті - банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є приналежність кредитора і позичальника до різних країн.

Розділ 3. Роль і проблеми кредитування підприємств

   Роль  кредиту  в  ринковій  економіці  важко   переоцінити.  При його допомозі вільні  грошові капітали   і   доходи   підприємств,   особистого   сектора    і    держави акумулюються, перетворюються на позиковий капітал, який передається за  плату в тимчасове користування.

Кредит  вирішує  суперечність   між   необхідністю   вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інших і  закріпленою виробничого капіталу в певній натуральній  формі.  Він  дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу. В той же час кредит  необхідний  для   підтримки   безперервності   кругообігу   фондів підприємств, що діють, обслуговування процесу  реалізації  виробничих товарів.

  Кредит   стимулює   розвиток   виробничих   сил,   прискорює

формування джерел капіталу для розширення  відтворення  на основі досягнень науково-технічного  прогресу.

Без   кредитної   підтримки   неможливо   забезпечити    швидке    і

цивілізоване  становлення  фермерських  господарств,  підприємств   малого   і середнього бізнесу, впровадження інших  видів підприємницької  діяльності на внутрідержавному і зовнішньому економічному просторі.

Аналізуючи роль кредиту в здійсненні безготівкового обороту,  не можна ігнорувати наступне. Для того, щоб  безперебійно  здійснювати  платежі,  у підприємств періодично виникає додаткова потреба  в  засобах. Така потреба складається значною мірою  унаслідок  неспівпадання щоденних сум  грошових  надходжень  і  витрат.  Тимчасова потреба, що виникає  при цьому, в засобах може задовольнятися за рахунок  залучення кредиту.   Це   свідчить   про   значення   застосуванні   кредиту   для безперебійного безготівкового грошового обороту.

Для отримання кредиту підприємство звертається  в  банк  з  обгрунтованим письмовим клопотанням (заявка на кредит), в  якому  указується  цільове призначення і сума кредиту, термін використання,  терміни  погашення,  а також коротка характеристика заходу, що кредитується, і  економічний  ефект  від його здійснення.

Підприємства, незалежно від форми власності і виду діяльності в окремі періоди року (сезонні підприємства) або в результаті специфіки виробничої і комерційної діяльності можуть відчувати нестачу у власних грошових коштах. Підприємства вимушені брати кредит.

Характерними особливостями виробництва є значна тривалість виробничого циклу, часті перерви в процесах праці і як наслідок - значне неспівпадання часу виробництва і робочого періоду. Ці особливості, природно, істотним чином позначаються на характері кругообігу і організації оборотних коштів сільгосппідприємств. У різні періоди року оборотний капітал витрачається вельми нерівномірно, тоді як зворотна притока його здійснюється лише разом, в момент визначуваний природними умовами. Таким чином, діяльність підприємства має явно виражений сезонний характер.

Зважаючи на різкі коливання потреби в оборотних коштах велике значення має правильне розмежування власних і позикових джерел їх покриття. Покриття вкладень оборотних коштів повністю за рахунок власних джерел привело б до украй нераціональної їх організації. У окремі періоди року (при вивільненні засобів з виробничої стадії) у господарств накопичувалися б крупні суми вільних грошових коштів, вилучені на тривалий час з обороту, що привело б до їх непродуктивного використання, зростання фондів звернення. Раціональнішим є такий порядок, коли власні джерела засобів закріплюються за господарством лише для покриття мінімальних, постійно необхідних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат. Всі сезонні витрати в період, коли власні джерела використані, покриваються за рахунок банківського кредиту. Банківський кредит притягується для покриття сезонного недоліку власних ресурсів, для платежів по основній діяльності. Практика показала, що організація оборотних коштів на таких принципах в умовах сезонних галузей найбільш виправдовує себе.

Кредит прискорює операції з придбання матеріалів, розрахунки з постачальниками. На стадії реалізації продукції кредит є дієвим інструментом прискорення збутових операцій впорядкування розрахунків, недопущення зайвих вкладень до фондів звернення.

Основна ділянка додатку кредиту - виробнича стадія кругообігу. Кредитні

ресурси притягуються як для створення необхідних виробничих запасів, так і для вкладень у виробничі витрати. Кредит сприяє раціональнішому завантаженню засобів у виробничому циклі, прискорює їх рух.

Таким чином, кредит опосередковує рух вартості на всіх стадіях кругообігу. Він є могутнім важелем дії на розширене відтворення, прискорення руху засобів, підвищення їх віддачі.

В процесі кредитування створюються умови для раціонального використання загального фонду грошових ресурсів, ухвалення підприємствами найбільш ефективних рішень для досягнення цілей, що дають максимальний ефект як для них, так і сільського господарства в цілому.