Податки в системі державного регулювання економіки

«Спеціальний  режим  оподаткування  підприємств та організацій громадських організацій інвалідів

Право на застосування цього режиму оподаткування мають  підприємства та організації громадських  організацій інвалідів, які засновані  громадськими організаціями інвалідів  і є їх власністю,  де кількість  інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Зазначені підприємства застосовують спеціальний режим  оподаткування стосовно поставок товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових  договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються ними.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок  якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення)сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій  інвалідів  мають право застосовувати  цей режим оподаткування за наявності  реєстрації у відповідному податковому  органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення  міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання скористатися таким режимом.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь  поиском на сайте www.mydisser.com.

Що ж до третього з  названих податків, які першочергово потребують реформування, – податку  з доходів фізичних осіб, то основним завданням змін його конструкції  має стати залучення до перерозподілу  надвисоких доходів та вивільнення коштів немаєтних громадян для задоволення основних потреб індивідів. У зв’язку з цим на часі запровадження скидок, неоподатковуваного мінімуму та прогресивної шкали ставок.

Існує низка підходів та пропозицій стосовно конструювання  названих інструментів податкового регулювання. Один з найновіших у застосуванні до України опублікований 2007 року у журналі «Фінанси України» [56, с. 38-48]. Автор публікації пропонує 4-річну реформу, у ході якої радить поступово переглянути податковий кредит, запровадити нові податкові скидки, змінити склад пільг та шкалу ставок.

Зокрема, пропонується:

• додатково до існуючого порядку вставити мінімальні суми податкового кредиту та дозволити автоматично враховувати їх в деклараціях платників, доходи яких не перевищують визначеного рівня (для покриття витрат найманих працівників на транспорт, затрат громадян на охорону здоров’я і вітамінізоване харчування);
• замість відповідних соціальних пільг запровадити систему сімейних скидок з оподатковуваних доходів (на непрацюючого члена подружжя та на кожну дитину в сім’ї);
• ввести неоподатковуваний мінімум у розмірі прожиткового та прогресивну шкалу ставок з двох зон, розроблених на основі врахування розподілу населення України за рівнем доходів.

При цьому у згаданій статті обґрунтовано таку шкалу податку:

Цікаво, що всі фіскальні  втрати від зазначених нововведень мають джерела компенсації (як за рахунок дії механізмів самого податку з доходів фізичних осіб, так і за рахунок обмежень у користуванні фіксованим прибутковим податком та спрощеною системою оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності). Враховуючи викладене, ми схильні погодитися з даними пропозиціями як з такими, що, на нашу думку, доведені до рівня практичного впровадження та не потребують змін. За умови паралельного підсилення податкового контролю непрямими методами визначення податкових зобов’язань платників – фізичних осіб, вони слугують створенню умов для перенесення податкового тягаря на заможні верстви населення та легалізації надвисоких прибутків [117, с. 55-67]. Податковий перерозподіл, спрямований на вирівнювання доходів, сприятиме зростанню ринкового попиту за рахунок покращання платоспроможності низькодохідних груп населення та витрачання ними додаткових сум на споживання. Останнє – стимул для нарощування виробництва і пропозиції товарів.

Введення в дію охарактеризованих  інструментів податкового регулювання  соціально-економічних процесів матиме стимулюючі ефекти, однак для забезпечення максимального їх прояву та запобігання можливим втратам доходів бюджету (особливо у період тривання часового лагу змін в оподаткуванні) варто також паралельно модернізувати підсистему адміністрування податків. Відповідні пропозиції сформульовані у підрозділі 2.3 та у цьому підрозділі, однак, з огляду на практику, що склалася в Україні, їх реалізація зазвичай розтягується у часі. Тому, виходячи з наведеного в даній роботі, слід виокремити першочергові заходи, які на нашу думку потребують невідкладного впровадження синхронно із запропонованими змінами конструкції ПДВ, податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб. Ними мають бути наступні:

• врівноваження відповідальності платників та фіскальних служб щодо податкових правопорушень;
• посилення масово-роз’яснювальної та консультативної роботи податкової служби;
• розмежування відповідальності за навмисні та випадкові порушення податкового законодавства;
• запровадження непрямих методів визначення податкових зобов’язань.

Таким чином, вдосконалення податкових важелів регулювання розвитку господарських систем та соціальних процесів в Україні повинне включати комплекс реформаторських заходів щодо конструкції податків, організації і методики їх адміністрування.

Висновки до розділу 3

Наведене у цьому  розділі дозволяє зробити певні висновки та запропонувати варіанти вирішення проблем податкового регулювання соціально-економічних процесів в Україні. Головними з них (виходячи з контексту цієї роботи) є такі:

• в різних країнах  (зокрема, європейських) застосовуються подібні за своєю сутністю інструменти податкового регулювання соціально-економічних процесів, що спричинене історичними, географічними та економіко-глобалізаційними чинниками.  Даний факт надає можливість використати надбання зарубіжного досвіду і в Україні, адаптувавши окремі його елементи до вітчизняних умов та врахувавши особливості розвитку національної економіки і специфіку обставин формування податкової системи нашої держави;
• передумовою посилення регуляторного потенціалу податкової системи України має стати реальне втілення принципів справедливості в оподаткуванні. Адже недооподаткування одних платників та переоподаткування інших, з яких би причин воно не було допущене,  призводить до порушення конкурентних умов функціонування ринку та згортання ділової активності. Останнє зведе нанівець будь-які зусилля у питанні досягнення позитивних регулюючих ефектів податкового впливу на економіку та соціальні процеси у суспільстві;
• порушення принципів справедливості в оподаткуванні та відповідні негативні ефекти, в тому числі послаблення регулюючої дії, мають троїсту природу: виникають внаслідок недосконалої конфігурації податкової системи; спричинюються вадами конструкції окремих податків; утворюються в результаті неналежної організації та застосування недосконалих методів адміністрування податків;
• недосконалість конфігурації податкової системи України спричинена несформованістю підсистеми майнового оподаткування, в якій відсутня ланка податку на нерухоме майно. Сучасні прибуткові податки є досить складними з точки зору методики справляння (особливо в частині обліку об’єктів оподаткування та контролю за дотриманням діючого законодавства), а тому не виключена можливість ухилень від їх сплати. Відповідно, виникає потреба у застосуванні своєрідного фіскального компенсатора, що дозволяв би вилучати частину несплаченого до бюджету. У такій ролі виступають саме майнові податки (стосовно нерухомого та рухомого майна). Вони є додатковим потужним інструментом перерозподілу доходів, не охоплених прибутковим оподаткуванням з будь-яких причин та трансформованих у майнові об’єкти, слугують забезпеченню справедливості в оподаткуванні та протидії розшаруванню населення;
• запровадження податку на нерухомість в Україні наштовхується на низку проблем, пов’язаних із забезпеченням інформаційної бази адміністрування податку, визначенням об’єкту оподаткування, ставок податку, пільг. У тексті розділу обґрунтовано один з варіантів вирішення означених проблем, заснований на: деклараційному способі справляння податку з фізичних осіб; використанні площі об’єктів при оподаткуванні фізичних осіб та балансової вартості об’єктів при оподаткуванні юридичних осіб; забезпеченні недоторканості права громадян на житло (шляхом використання неоподатковуваного мінімуму площі житла на одну особу, що дорівнює показнику середнього житлового забезпечення в Україні); застосуванні на початкових етапах мінімальних ставок, які дозволяють компенсувати лише витрати на адміністрування податку (з метою подолання соціального опору та забезпечення психологічного звикання платників);
• з метою вдосконалення інструментарію податкового регулювання соціально-економічних процесів в Україні також доцільно здійснити модернізацію конструкції ПДВ, податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб (на основі використання зарубіжного досвіду);
• задля забезпечення зростання регулюючої ролі ПДВ в Україні необхідними є такі зміни будови його основних елементів: запровадження спеціального режиму оподаткування підприємств та організацій громадських об’єднань інвалідів, що ґрунтується на накопиченні сум ПДВ, отриманого від покупців </s