Проблеми становлення та розвитку місцевих фінансів в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Марта 2013 в 22:51, реферат

Описание

Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. Це явище об'єктивне й зумовлене розвитком демократичних засад у суспільстві. Так, у цей період завершилось становлення в більшості країн світу, насамперед у Західній Європі, місцевого самоврядування, яке одержало законодавче закріплення в конституціях. Місцевими органами влади визначались комуни, общини, муніципалітети, штати тощо. Вони наділялися правами й відповідальністю в загальній системі державного управління та відповідною фінансовою базою.

Содержание

ВСТУП……………………………………………………………………………..3
Становлення місцевих фінансів в Україні………………………………..7
Шляхи розвитку місцевих фінансів……………………………………...13
Функції місцевих фінансів………………………………………………..25
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...34

Работа состоит из  1 файл

Реферат.docx

— 77.21 Кб (Скачать документ)

 

Севастопольський інститут банківської  справи 
Української  академії банківської справи

Національного банку України

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Місцеві фінанси»

на тему: «Проблеми становлення  та розвитку місцевих фінансів в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка групи ФК-91 
Сахно Т.С. 
Перевірила:

Михайлова Д.С.

 

 

Севастополь − 2013 
ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

  1. Становлення місцевих фінансів в Україні………………………………..7
  2. Шляхи розвитку місцевих фінансів……………………………………...13
  3. Функції місцевих фінансів………………………………………………..25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...34

 

Вступ

 

 

Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. Це явище об'єктивне й зумовлене розвитком демократичних засад у суспільстві. Так, у цей період завершилось становлення в більшості країн світу, насамперед у Західній Європі, місцевого самоврядування, яке одержало законодавче закріплення в конституціях. Місцевими органами влади визначались комуни, общини, муніципалітети, штати тощо. Вони наділялися правами й відповідальністю в загальній системі державного управління та відповідною фінансовою базою.

У науковій літературі з'явились теоретичні розробки про  економічну природу й сутність місцевих фінансів, їхнє призначення та роль. Слід зазначити, що саме визначення місцевих фінансів постійно змінювалося. Найпоширенішим є визначення місцевих фінансів як "місцевого фінансового господарства" адміністративних одиниць, або як "сукупності матеріальних засобів", які перебувають у розпорядженні цих одиниць для досягнення їхніх цілей. Є також визначення місцевих фінансів як "господарства місцевих спілок".

У науковій літературі соціалістичних часів визначення місцевих фінансів ототожнювалося з поняттям місцевих бюджетів. Деякі дослідники цієї проблеми дотримувались того погляду, що місцеві фінанси — явище, притаманне капіталістичним державам та країнам "третього світу". Проте домінуючою була точка зору, яка знайшла відображення у Великій Радянській Енциклопедії, де говорилось, що "місцеві фінанси в СРСР — це фінанси місцевого господарства і місцевих органів влади, складова єдиної системи фінансів СРСР. До місцевих фінансів належать фінанси соціалістичних підприємств усіх галузей місцевого господарства й місцеві бюджети.

Місцеві фінанси  відіграють значну роль у плановому  розподілі та перерозподілі частини  національного доходу відповідно до вимог економічних законів соціалізму для створення фондів грошових засобів, які використовуються місцевими  радами з метою задоволення постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб народу. Місцеві фінанси —  важлива ланка зміцнення господарського розрахунку та здійснення фінансового  контролю за виконанням підприємствами й організаціями місцевого значення господарських та фінансових планів і дотримання режиму економії".

Зарубіжна наукова думка в галузі місцевих фінансів досягла значних успіхів і розвивалася за декількома напрямками. Один із них можна назвати теорією "природних прав общин". Вона має майже двохсотлітню історію. Суть цієї теорії полягає в тому, що община як самоврядний територіальний колектив є таким же суспільним утворенням, як і держава, причому община, на думку прихильників цієї теорії, є утворенням, що передувало виникненню держави. Тому держава не може скасовувати общині прав, які нею не надавалися.

З огляду на це органи місцевого самоврядування мають  власну компетенцію, вони не підпорядковані державній владі й перебувають  поза межами цієї влади. Кожен територіальний колектив має власні завдання, які  він самостійно визначає. Держава  може впливати на діяльність територіального  колективу через законодавство. Але вона не може позбавити його природних прав.

В іншому напрямку розвивалась так звана "державна теорія місцевого самоврядування". Вона ґрунтується на твердженні, що органи місцевого самоврядування є органами державного управління. Ці органи створюються державою для реалізації державних функцій і завдань на місцевому рівні. Зрозуміло, що за цією теорією місцеве самоврядування не має власних природних прав, а є представником державної влади на місцях, права і обов'язки яких визначаються центральною владою.

Виходячи з  вищесказаного, ключовим завданням  є питання визначення економічної  суті місцевих фінансів, що можливо тільки тоді, коли об'єктивним явищем стане саме місцеве самоврядування. Тому передусім доцільно з'ясувати, чи можуть місцеві органи влади існувати самостійно, незалежно від центральної влади, тобто, чи є такі економічні явища, що належать виключно до компетенції місцевих органів влади. Слід зауважити, що в період середньовіччя траплялися випадки, коли окремі міста або тільки общини могли мати повну автономію і не входити до загальної системи організації державної влади.

Досвід розвитку людського суспільства підтверджує, що в сучасних умовах повна автономія окремих міст або територіальних утворень майже неможлива, та й економічно недоцільна. Водночас незаперечною істиною є те, що більшість економічних і соціальних функцій, покладених на державні органи влади, успішніше здійснюються органами місцевого самоврядування. Вони є надійною гарантією ефективнішого шляху розвитку суспільства.

У сучасних правових державах світу місцеві органи влади  входять до загальної системи  державного управління, їхня компетенція  визначається центральною владою. Простежується  також тенденція щодо зростання  державних функцій, які передаються  в компетенцію місцевих органів влади. Все сказане дає підставу стверджувати, що місцеві фінанси — явище об'єктивне, оскільки для здійснення покладених на місцеве самоврядування функцій потребує наявності відповідних фондів фінансових ресурсів у їхньому розпорядженні.

У XX ст. відбулися  значні зміни та певна уніфікація органів місцевого самоврядування більшості європейських країн. У 1985 році було підписано Європейську  Хартію про місцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські  принципи організації місцевого  самоврядування. У листопаді 1996 року до Європейської Хартії про місцеве  самоврядування приєдналася й Україна.

Загалом у теорії й практиці був напрацьований  та поширився принцип доцільності, згідно з яким певна функція покладається на той рівень влади, який виконає її краще, економніше й ефективніше. Це відобразилося також в Європейській Хартії про місцеве самоврядування. Відповідно до закріплених за місцевим органом влади повноважень вони наділяються фінансовими ресурсами, тобто джерелами фінансових ресурсів, достатніми для здійснення вказаних повноважень.

 

1. Становлення місцевих фінансів в Україні

 

 

Процес становлення  місцевих фінансів України, що розпочався в 90-х роках, зумовлює значні інституціональні зміни в усій фінансовій системі  держави. З цим пов'язана необхідність становлення інституціональних  підходів та методів дослідження  місцевих фінансів.

Формування місцевих фінансових інститутів в Україні  є складним і неоднозначним процесом. Одні інститути формуються швидше, інші повільніше, що відображає реальний стан економіки країни та її законодавства. Незважаючи на це, місцеві фінансові  інститути формуються в тісному  взаємозв'язку один з одним і, таким  чином, утворюють певну систему.

Практика 90-х  років дозволяє зробити висновки, що в структурі системи місцевих фінансових інститутів України формуються такі інститути:

  • самостійні місцеві бюджети,
  • місцеві податки і збори,
  • комунальна форма власності,
  • комунальний кредит,
  • комунальні платежі,
  • фінанси комунальних підприємств,
  • інститут громадських послуг (у зародковому стані).

У процесі становлення  перебуває ієрархія системи місцевих фінансових інститутів України. Зарубіжний досвід показує: ключовим інститутом у  системі місцевих фінансів є інститут громадських послуг. Він визначає модель системи місцевих фінансів. Це пов'язано з тим, що обсяги й форма місцевих фінансів зумовлюються розподілом відповідальності держави та місцевої влади щодо надання громадських послуг. Модель системи місцевих фінансів також визначається кількісними характеристиками громадських послуг, переліком їх, структурою, обсягом, якістю. Місцеві органи влади будують власні локальні системи фінансів відповідно до потреб надання громадських послуг згідно з цими кількісними показниками. В Україні, як уже зазначалося, інститут громадських послуг перебуває лише в початковій стадії становлення, внаслідок чого вся система місцевих фінансових інститутів є аморфною і не цілеспрямованою.

Надання цілеспрямованості  системі місцевих фінансових інститутів — невідкладна потреба, і її належить забезпечити на основі створення  відповідної правової бази. У першу  чергу, слід законодавчо встановити, що метою діяльності виконавчої влади  і місцевого самоврядування є  надання громадських послуг. Слід також визначити кількісні характеристики послуг, котрі забезпечуються різними  рівнями виконавчої влади і місцевого  самоврядування.

Особливо важлива  роль в ієрархії місцевих фінансових інститутів належить самостійним місцевим бюджетам. Саме місцеві бюджети є  фондами, в яких мобілізується основна  частина фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення надання громадських  послуг. Тому забезпечення самостійності  місцевих органів влади у формуванні цих фондів — надзвичайно важливе  завдання, що має бути розв'язане  в процесі формування системи  місцевих фінансових інститутів та визначення її структури. Становлення інституту  самостійних місцевих бюджетів відбувається в процесі формування окремої  підсистеми в структурі системи  місцевих фінансових інститутів. Це —  система місцевих бюджетів. Особливо важливе значення для її становлення  мають такі інститути, як поточні  бюджети, бюджети розвитку, видатки, власні та закріплені доходи.

З інститутом самостійних  місцевих бюджетів тісно пов'язаний інститут місцевих податків і зборів. Саме місцеві податки і збори  мають забезпечити фіскальні  передумови самостійності місцевих бюджетів у частині формування їхніх  доходів.

Винятково важлива  роль у структурі місцевих фінансових інститутів належить комунальному кредитові. Комунальний кредит в умовах ринкової економіки — головне і, по суті, єдине джерело фінансових ресурсів для інвестиційних програм, що розробляються і здійснюються органами місцевого самоврядування. Таким чином, завершення формування цього місцевого фінансового інституту створить передумови для відновлення інвестиційної активності місцевих органів влади, яку в останній період майже повністю згорнуто.

Велику роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграють фінанси комунальних  підприємств. За обсягами ресурсів фінанси  комунальних підприємств у багатьох зарубіжних країнах можна поставити  в один ряд із місцевими бюджетами. В Україні реальний процес становлення  фінансів комунальних підприємств  розпочався лише після прийняття  Конституції 1996 року, коли комунальні підприємства було роздержавлено.

Свою роль у  системі місцевих фінансових інститутів відіграють позабюджетні валютні й  цільові фонди органів місцевого  самоврядування та комунальні платежі. Позабюджетні валютні й цільові  фонди та комунальні платежі надають  локальним фінансовим системам більшої  гнучкості, що сприяє стабілізації місцевих фінансів.

Ключову роль у  системі місцевих фінансових інститутів відіграє інститут комунальної форми  власності. Комунальна форма власності  на фінансові ресурси та майно  місцевих органів влади є необхідною передумовою автономного існування  місцевих фінансів.

Становлення системи  самостійних місцевих бюджетів безпосередньо  пов'язане зі змінами функцій  державного бюджету України. Розвиток місцевих податків і зборів змінює структуру податкової системи країни.

Становлення комунального кредиту впливає на сферу застосування державного кредиту. Поява комунальної  форми власності значно звужує простір  для державної форми власності. Розвиток фінансів комунальних підприємств  пов'язаний із змінами в державних  фінансах, зокрема у фінансах державних  підприємств. Змінюються природа та механізми функціонування й інших  фінансових інститутів держави, без  чого процес становлення місцевих фінансів може бути заблоковано.

Значний теоретичний  інтерес становлять взаємозв'язки між  окремими складовими системи місцевих фінансових інститутів. Зарубіжний досвід показує можливість різноманітних  комбінацій окремих інститутів у  їхній системі. Внаслідок цього  виникають різноманітні форми поєднання  в систему цих інститутів, і, в  підсумку, виникають різноманітні структури  місцевих фінансів з відносно більшою  чи меншою роллю того чи іншого інституту  залежно від національних особливостей країни. Особливість України в  тому, що більшість місцевих фінансових інститутів створюється згори, а  не на основі еволюційного розвитку їх відповідно до місцевих інтересів. Власне місцеві інтереси залишаються поки що багато в чому неусвідомленими. Усе  це — наслідки деформацій фінансової системи, які відбулися в попередній період історії. Тому система місцевих фінансових інститутів є фактично однотипною в усіх територіальних колективах.

У практиці України  поки що не забезпечується реалізація однієї з вимог Європейської хартії про місцеве самоврядування стосовно створення умов для гнучкості  локальних фінансових систем. Без  цього неможливо врахувати особливості  конкретних територіальних громад і, отже, забезпечити ефективне функціонування місцевих фінансів з урахуванням  цих особливостей. Ось чому невідкладним завданням уже на нинішньому етапі  становлення місцевих фінансів України  є створення правових передумов, які б відкрили простір для  ініціативи органів місцевого самоврядування, надання їм права формувати таку структуру місцевих фінансових інститутів, яка за конкретних умов буде найбільш ефективною. Система місцевих фінансових інститутів в Україні має будуватися як система, що має не статичну, а  динамічну структуру. Тільки за цих  умов може бути повною мірою використано  потенціал місцевих фінансів, які, на відміну від державних, мають  забезпечити особливі й специфічні місцеві інтереси, що не може бути враховано  центральною владою і реалізовано  через державні фінанси.

Информация о работе Проблеми становлення та розвитку місцевих фінансів в Україні