Ринок цінних паперів

 

ВСТУП

Реформування економіки України, перехід на ринкові принципи господарювання посилює актуальність наукових досліджень у сфері грошового обігу. Ринок цінних паперів - важливий сегмент економіки будь-якої країни. За ринкової системи господарювання цінні папери можуть стати дієвим інструментом, здатним позитивно впливати на інвестиційні процеси в країні. Зазначимо, що сьогоднішній стан розвитку вітчизняного ринку цінних паперів, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, з іншого - залежить від напрямків розвитку міжнародних фондових ринків. Наукове обґрунтування функціонування ринку цінних паперів є необхідною умовою розвитку механізмів реалізації ефективної економічної політики .

Актуальність дослідження цієї проблеми полягає у тому, що в  Україні ринок цінних паперів  перебуває на стадії свого становлення.   Акції, облігації, сертифікати, векселі і інші цінні папери,  які ще зовсім недавно були новинкою,  тепер міцно вкоренилися в наше життя нарівні з такими незвичними словами як  "біржа" і  "депозитарій".      З січня 1992 року працює Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських контор по всій території України. Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній. Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх емісії.  Ринок цінних паперів є найвищою формою розвитку товарно-грошових відносин. При гармонійному розвитку, розвинутій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх його учасників — інвесторів, емітентів, посередників — він є потужним прискорювачем економічного розвитку будь-якої країни.    На ринках цiнних паперiв формуються вихiднi критерiї для оцiнки ефективностіi нових вкладень, здiйснюється економiчний контроль за ефективною дiяльнiстю акцiонерних пiдприємств.     Успішне функціонування економіки в умовах ринку не можливе без розвиненого й стійкого фондового ринку[5].      Об'єктом дослідження виступає ринок цінних паперів України. Предметом  дослідження є проблеми відтворювального та інвестиційного процесів в Україні на  важливому сегменту фінансового ринку – ринку цінних паперів .        Метою роботи аналіз розвитку ринку цінних паперів в Україні та його значення для економічного піднесення в сучасних умовах, а також визначення проблем і перспектив вітчизняного ринку цінних паперів.

Завданням курсової роботи є :

• визначення сутності, функцій та структури ринку цінних паперів в умовах ринкових відносин;
• розкриття особливостей ринку цінних паперів з точки зору його складових та механізму функціонування, принципів та розвитку ;
• вивчення найбільш характерних особливостей цінних паперів, які використовуються в сучасних умовах, або можуть бути використані в майбутньому;
• аналіз результативності функціонування ринку цінних паперів, що було обрано об’єктом дослідження;
• визначення пріоритетних напрямків удосконалення організації функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Основними методами дослідження є логічний, аналітичний, системний та порівняльний методи дослідження.     Інформаційною базою є використання сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно проблем функціонування фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані  Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань. Функціонування вітчизняного ринку цінних паперів та розвитку підприємництва на ньому, його окремі аспекти досліджено у роботах багатьох науковців, зокрема таких як О. І. Давидов, О.Ф. Євсєєнко, А.Г. Загородній, М.В. Короленко, Н.І. Костіна, Л.В. Лисяк, В.О. Поворозник, Н.М. Тімошенко, А.А. Чухно та інші. Проте все ж актуальним залишається дослідження стосовно пошуку шляхів подальшого розвитку вітчизняного фондового ринку в контексті йогоспаду внаслідок світової фінансової кризи[29-30].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи функціонування та регулювання ринку цінних паперів

1.1 Місце і значення ринку  цінних паперів у сучасній  економіці України

Від самого початку створення ринку  цінних паперів в Україні гостро стоїть питання його ефективного  функціонування. Сьогодні фондовий ринок  не виконує своїх функцій: не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу  капіталу.

У країнах з розвиненою економікою перерозподіл коштів на ринку цінних паперів здійснюється насамперед через фондову біржу або інші організовані ринки. У світі функціонує близько 200 фондових бірж. Найбільшими серед них є Нью-Йоркська фондова біржа - "Великий Світ", Токійська, Лондонська та Осакська фондові біржі. В Україні на цей час діє 11 фондових бірж, а саме: Фондова біржа ПФТС; Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ); Українська фондова біржа (УФБ); Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ); Фондова біржа "ІННЕКС"; Південноукраїнська торгово-інформаційна система "Південь-сервер" (ПТІС); Придніпровська фондова біржа (ПФБ); Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ); Торгово-інформаційна система "Перспектива"; Східноєвропейська фондова біржа (СЄФБ); Українська біржа (УБ).

Вивчаючи досвід регулювання ринків цінних паперів у країнах з  перехідною економікою, зокрема Польщі, можна наголосити на головному - це термін створення Комісії з цінних паперів та бірж, яку утворено водночас з Варшавською фондовою біржею. Тобто вдалося уникнути ситуації, коли ринок є, але на ньому немає регулятора, що сталося в Україні: у 1991 р. було створено Українську фондову біржу, а у 1995 - ДКЦПФР. У Польщі спочатку було створено регулятор, а потім усі учасники змушені були функціонувати за чітко встановленими правилами, що дало змогу майже одразу поставити високі вимоги до ринку [7].        Основу функціонування ринку цінних паперів в Україні становить діяльність емітентів. Емітентами цінних паперів в Україні виступає: держава, акціонерні товариства, приватні підприємці, нерезиденти(Додаток 1).

Станом на 01.01.2009 загальний обсяг випусків цінних паперів, зареєстрованих державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), становив 577,38 млрд грн, що в 1,36 раза більше, ніж аналогічний показник попереднього року .

У 2008 р. загальний обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків цінних паперів становив 153,05 млрд грн, із них: акцій - 46,14 млрд грн; облігацій підприємств - 31,35 млрд грн; облігацій місцевих позик - 974,00 млн грн; опціонів - 0,27 млн грн; інвестиційних сертифікатів компаній з управління активами (КУА) пайовими інвестиційними фондами - 65,37 млрд грн; акцій корпоративними інвестиційними фондами - 8,89 млрд грн; сертифікатів фонду операцій з нерухомістю - 54,5 млн грн; звичайних іпотечних облігацій - 270,00 млн грн.

Серед фінансових інструментів найбільшу  частку становили інвестиційні сертифікати КУАП ІФ - 42,71 %, акції - 30,15 %, облігації підприємств - 20,48 % від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів у 2008 р. Станом на 01.01.2009 ДКЦПФР зареєструвала випусків акцій на суму 292,08 млрд грн. У 2008 р. ДКЦПФР було зареєстровано 1161 випусків акцій на загальну суму 46,14 млрд грн, що на 3,86 млрд грн менше ніж у 2007 р. Спостерігається тенденція щодо регулярного спаду випусків акцій кожні три роки, а потім їх зростання майже однаковими темпами .     Досвід розвинених країн свідчить, що найкращим інструментом інвестування є звичайні акції. Якщо курс випуску швидко підніметься, то інвестиції в акції можуть бути способом "добре заробити", а також забезпечити певний рівень поточного доходу. Що стосується облігацій підприємств, то у 2008 р. ДКЦПФР було зареєстровано 912 їх випусків на суму 31,35 млрд грн, що на 13,13 млрд грн менше ніж у 2007 р.     У структурі обсягу зареєстрованих випусків облігацій підприємств значна частка належала банкам, а саме 22,7 % від загального обсягу випуску облігацій, що у 2,5 раза менше, ніж у 2007 р.       Облігації підприємств є вагомим інструментом залучення інвестицій у виробництво, що дуже поширений на світових ринках цінних паперів. Відновлення використання облігацій підприємств стало однією з головних подій останніх років на фондовому ринку України [12].     Не можна залишити поза увагою розвиток ринку похідних цінних паперів. Одним із механізмів фондового ринку, за допомогою якого можливе вирішення проблем, які постають перед фінансовою системою, є розвиток сегмента, пов'язаного з обігом похідних цінних паперів, так званих деривативів. Розвиток похідних фінансових інструментів, передусім має забезпечити більшу стабільність фондового ринку, його передбачуваність, а отже більшу прогно- зованість. Ринок похідних цінних паперів протягом останніх років проявляє негативні тенденції.Обсяги випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування у 2009 р. демонструють тенденцію до постійного збільшення обсягів зареєстрованих випусків акцій корпоративними інвестиційними фондами. Насамперед, це пов'язано з тим, що у 2009р. до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування внесено 381 інвестиційний фонд, що становить 29,95 % від загальної кількості зареєстрованих інвестиційних фондів протягом 2004-2008 рр. [7].           

Існування кількох фондових бірж в  Україні, кожна з яких діє автономно і проводить угоди з цінними паперами за власними правилами, розмежовує біржовий простір на окремі сегменти. Економічно необгрунтоване створення нових бірж лише посилює негативні процеси на організованому ринку і веде до стагнації біржової торгівлі. Стійкий, що стабільно функціонує, біржовий ринок цінних паперів є одним із чинників, що визначають інвестиційний клімат в Україні, сприяють залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у найбільш перспективні сфери економіки. Все це актуалізує проблему виведення біржового ринку України з кризи, проведення істотних перетворень у технології організації і програмно-апаратному забезпеченні вітчизняних фондових бірж, підвищення їх конкурентоспроможності.

З огляду на викладене нагальними завданнями є:

1.Вжиття  заходів щодо централізації та  організованості фондового ринку;

2.Визначення концептуальних засад  політики розвитку цінних паперів  в Україні та реалізації державних  інтересів на ньому;

3.Захист державних інтересів  на ринку цінних паперів шляхом  впровадження такого виду цінних паперів, як "золота акція", що дасть змогу державі контролювати великі прибуткові підприємства;

4.Підвищення рівня компетентності  населення з питань фондового  ринку, що сприятиме залученню  вільних фінансових ресурсів  домогосподарств;

5.Поліпшення якості професійної  діяльності на ньому, підвищення  рівня компетентності фахівців  на ринку цінних паперів, розвиток  і посилення системи регулювання  і нагляду за діяльністю професійних  учасників цього ринку;

6.Стабілізація законодавчої бази, створення системи захисту прав  інвесторів шляхом впровадження системи відповідальності учасників ринку цінних паперів.            Без вирішення цих проблем формування дієздатного та ефективного ринку цінних паперів неможливе[1].

 

1.2 Регулювання та ефективність  функціонування ринку цінних паперів в Україні

 

За сучасних умов розвиток ринку  цінних паперів дедалі вагоміше залежить від ефективності регулятивних заходів  на всіх рівнях його функціонування, що охоплює систему державного регулювання, корпоративне управління та заходи саморегулювання учасників ринку та антикризове регулювання. Державне регулювання та організація ринкового нагляду визначають основні напрями розвитку РЦП. Для створення повноцінної системи регулювання РЦП мають бути вирішені найбільш актуальні завдання: встановлення стандартів та обов'язкових вимог до учасників РЦП, ліцензування діяльності професійних учасників, заборона діяльності осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на РЦП без відповідного ліцензування.

Очолює систему державного регулювання  Державна комісія з цінних паперів  та фондового ринку (ДКЦПФР). Для  реалізації широкого кола функцій, покладених на неї, ДКЦПФР взаємодіє з державними законодавчими та урядовими органами, які мають сприяти ефективному функціонуванню РЦП. До негативних наслідків діяльності ДКЦПФР можна віднести відсутність сучасної нормативної бази, а також закритий характер діяльності. З кола учасників РЦП фактично вилучені найширші верстви населення, які відірвані від будь-якої інформації, спроможної забезпечити інвестування.

Розвиток корпоративного управління є одним з найбільш актуальних напрямів підвищення ефективності РЦП. До основних вад корпоративного управління належать: наявність впливу лобістських  груп з боку олігархічних утворень, нерозвинена структура та непрозорість переважної більшості акціонерних товариств, відсутність документів внутрішнього корпоративного управління, акціонери (власники), не зацікавлені в застосуванні законодавчих норм з метою впливу на діяльність акціонерних товариств та формування дивідендної політики. Прийнятий Закон України "Про акціонерні товариства" є недосконалим та має бути вдосконаленим[10].

Саморегулювання учасників РЦП  за сучасних умов має сприяти вирішенню широкого кола проблем, які в ринкових економіках не підлягають державному регулюванню. ДКЦПФР має провадити єдину державну політику, яка сприятиме формуванню органів саморегулювання та механізмів РЦП, а саме:

• запровадження внутрішніх вимог до торговців цінними паперами та компаній з управління активами з оцінки ризиків діяльності;
• запровадження механізмів контролю за діяльністю торговців цінними паперами та компаній з управління активами щодо якості послуг з інвестиційного консультування;
• передача саморегулятивним організаціям повноважень щодо збирання адміністративних даних професійних учасників РЦП.
• посилення ролі саморегулятивних організацій професійних учасників РЦП у питаннях контролю та розкриття інформації учасниками-емітентами цінних паперів.

Антикризове регулювання і стабілізація РЦП розпочалися з 2008 р. за умов розгортання  глобальної фінансової кризи. Найяскравіше характеризує глибину кризи на РЦП  України падіння індексу ПФТС, який з 1200 у 2007 р. знизився до рівня нижче 300-у 2008 р. РЦП з усіх складових ринкових механізмів виявився найслабшою ланкою, що пов'язано з його недостатньою сформованістю та існування більшості інституційних структур лише номінально. Тому масштаби антикризового регулювання РЦП мають бути більш масштабні і глибокі за змістом.