Ринок цінних паперів

Для проведення антикризового регулювання  у сфері цінних паперів українські вчені вважають доцільним [23]: введення економічних нормативів управління економічних нормативів управління діяльністю агентств цінних паперів (на зразок регулювання діяльності корпораційних банків); запровадження системи державних рейтингів банків, ринків цінних паперів, фондів; контроль емісії цінних паперів центральними (національними) банками держави; бюджетне кредитування бізнесу, а також захист депозитів та вкладів фізичних та юридичних осіб з боку НБУ.

Ефективність функціонування РЦП  можливо розглядати з різних позицій, як на рівні національної економічної системи, так і в кожній структурній складовій. Крім того, ефективність РЦП значною мірою зумовлена його впливом на перебіг трансформаційних процесів.    

Розвиток РЦП в Україні та формування його ефективнішої моделі вимагає врахування довготривалих тенденцій, які визначились в сучасних економіках у кризовий та після кризовий період, що пов'язано зі збільшенням масштабів державного регулювання. Держава має зменшувати ризики в діяльності РЦП, які виникають внаслідок глобалізації, запровадження фінансових інновацій та розвитку інформаційних технологій.

Локальна ефективність РЦП зумовлена  інституційними та функціональними можливостями окремих його секторів та ланок. Проведений аналіз дав змогу встановити, що більшість складових РЦП ще не набули стандартів, властивих сучасним економікам. Крім того, РЦП на разі фрагментарний і його складові не включені в єдиний ефективний механізм.

Таким чином, переважна більшість  складових РЦП неспроможна повністю реалізувати свій потенціал із забезпечення ефективного функціонування або не володіють достатньою локальною ефективністю. Подальший розвиток РЦП вимагає в межах вибраної моделі забезпечити досягнення локальної ефективності [6].         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз ринку цінних паперів України

2.1 Оцінка  розвитку ринку цінних паперів  в Україні

Модернізація національної економіки  передбачає використання максимально  можливого і доступного спектра джерел тимчасово вільних коштів. У даному контексті істотний потенціал являють собою ресурсні можливості ринку цінних паперів, тому що останній сприяє об'єктивному переливу капіталів до найбільш ефективних галузей економіки завдяки справедливому ціноутворенню на фінансові інструменти, наявності професійних учасників, прозорому нормативно-правовому середовищу, державній регуляції тощо. Саме цим пояснюється роль, місце і значення ринку цінних паперів у системі фінансових ринків розвинених країн світу.

Аналізуючи динаміки ринку цінних паперів в Україні, можна виділити такі основні етапи його становлення та розвитку [23-30]. Перший етап: з 1991 р. по 1994 р. У цей період після виходу України зі складу СРСР      (1991 р.), відбувалося створення приватизованих акціонерних і фінансових компаній, спостерігалось потрясіння і прогресуюча недовіра населення до новостворених фінансових установ. Історія сучасного фондового ринку України почалась від дня прийняття у 1991 році Законів України «Про цінні папери і фондову біржу « і «Про господарські товариства». Проте, незважаючи на те, що було дано законодавчий «старт» розвитку фондового ринку України щодо діяльності акціонерних товариств та випуску і обігу цінних паперів, цей етап характеризується вкрай низькими темпами розвитку фондового ринку [6]. Практично був відсутній вторинний ринок цінних паперів (окрім вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів), сформувався неофіційний ринок ваучерів. Характерним для цього етапу є формування інвестиційної свідомості широких верств населення та створення об'єктивних умов для подальшого розвитку фондового ринку.

Другий етап: з 1995 р. по 1999 р. Цей  етап характеризується значним кількісним та якісним зростанням фондового ринку України, каталізатором чого можна вважати два моменти:

прискорення темпів приватизації та створення державної системи регулювання фондового ринку, насамперед, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

визначення та розподіл повноважень  щодо регулювання фондового ринку серед інших державних органів.

Основними результатами другого етапу  розвитку фондового ринку України  можна вважати створення дієвої системи нагляду за дотриманням  законодавства на ринку цінних паперів, створення системи реєстрації прав власності на цінні папери та системи  розкриття інформації про емітентів та професійних учасників ринку цінних паперів.       Третій етап: 2000—2004 роки. Зі зростанням обсягів інвестування в економіку України, необхідністю належного обслуговування інвестиційних процесів та забезпечення належного захисту прав інвесторів, а також у зв'язку зі закінченням масової приватизації фондовий ринок перейшов до нового етапу свого розвитку

Четвертий етап: 2005—2007 рр. У 2005 р. відбувалася синхронізація темпів економічного зростання у базових галузях економіки та зміцнення міжгалузевих зв'язків, простежувалася тенденція активізації діяльності на фондовому ринку за рахунок збільшення обсягів зареєстрованих випусків цінних паперів та збільшення обсягів торгів на ринку цінних паперів [6-18].

У 2006 р. на макроекономічному рівні, за результатами моніторингу економічних процесів, відмічалося досягнення певної стабільності з огляду на те, що фондовий ринок України наростив свій потенціал і демонстрував зростаючий тренд.

Протягом 2007 року фондовий ринок України  продовжував нарощувати свій потенціал і демонструвати сталу тенденцію до зростання, незважаючи на те, що макроекономічні процеси характеризувалися певною нестабільністю [19].

П'ятий етап: з 2008 року. У 2008-2010 рр. макроекономічна ситуація посилюється у своїй нестабільності, світова фінансова криза набирає обертів, відповідно відреагував і фондовий ринок України.

В цілому, спостерігаються тенденції, характерні для світового фінансового  ринку - ринок цінних паперів за обсягами залучених ресурсів істотно випереджає банківський сектор, а найшвидші темпи розвитку інструментів демонструють, переважно, довгострокові акції та облігації [27].

Найважливішим джерелом залучення  фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі інструменти, як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати. Така тенденція триває, практично, вже 10 років (2000-2009 рр.). Третій рік поспіль обсяг торгівлі цінними паперами на фондовому ринку у 2009 році (як і у 2007-2008 рр.) перевищив обсяги у таких сферах, як виробництво продукції сільського господарства, виробництво промислової продукції та будівництво [21-22].

Наприкінці 2009 р. загальний обсяг  випусків емісійних цінних паперів  становив 740,06 млрд. грн. [23].

У 2009 році продовжується зростання  обсягу випусків акцій — 741 випуск на суму 101,07 млрд. грн. На фоні попереднього року приріст склав 54,93 млрд. грн. [28].

Найбільш значні обсяги випусків акцій  здійснили комерційні банки (відкриті та публічні акціонерні товариства) на суму 60,76 млрд. грн. з метою збільшення статутного капіталу, підприємства — акціонерні товариства (відкриті та публічні) на суму 36,71 млрд. грн.

У розрізі різновидів акцій домінує  випуск іменних простих акцій (731 випуск на суму 101,06 млрд. грн.) із значним  відривом від іменних привілейованих акцій (9 випусків на суму 6,48 млн. грн.). Все більше емітентів віддає перевагу випуску акцій у без документарній  формі, тим більше, що з кінця жовтня 2010 р. законодавство закріплює цей процес у вигляді обов'язкової норми. Кількісний розподіл виглядає наступним чином: 454 випуски акцій на суму 64,02 млрд. грн. у документарній формі та 287 випусків акцій на суму 37,05 млрд. грн. у [16].

У 2009 році було проведено 240 випусків облігацій підприємств на суму 10,11 млрд. грн. На фоні попереднього року, цей показник зменшився на 21,24 млрд. грн. У 2000 — 2001 рр. випуски облігацій мінімальні, у 2002-2004 рр. — на одному рівні, а у 2005-2007 рр. — пік приросту (73 — 202 %%). Два роки поспіль наявна тенденція зниження обсягу випусків облігацій, у середньому на 50 % щорічно.

На відміну від минулих років, у 2009 р. комерційні банки та страхові компанії знизили інтерес до мобілізації  фінансових ресурсів через боргові зобов'язання [17].          В Україні з 2003 р. по 2007 р. спостерігався бум ринку корпоративних облігацій, головною особливістю розвитку якого було те, що пропозиціюї і попит на ньому, в основному, формувала концентрована група банків.У 2009 році відбулося 3 випуски облігацій місцевих позик на суму 370,00 млн. грн.

Станом на початок 2009 р. здійснено  випусків іпотечних облігацій на загальну суму 320,00 млн. грн. У 2008 році — 8 випусків звичайних іпотечних облігацій на загальну суму 270,00 млн. грн. [30]. Інформація стосовно випусків іпотечних цінних паперів є рідкою і несистематичною. Зокрема, дані за 2009 р. відсутні повністю[23].

Останнім часом випуски опціонів стають все більше рідким явищем. З  одного боку, у 2009 р. здійснено 12 випусків опціонів на суму 6,55 млн. грн. У порівнянні з 2008 роком цей показник збільшився на 6,28 млн. грн. [19].  З іншого — починаючи з 2000 року, лише 26 емітентів здійснили випуски опціонів і станом на початок 2009 р. налічувалося 46 специфікацій ф'ючерсних контрактів (така кількість специфікацій спостерігається останні три роки). В цілому, протягом 2000-2005 рр. (окрім 2002 р.) спостерігається тенденція до зростання випусків опціонів з подальшим різким скороченням більш, ніж у 4,5 рази, і в останні 3-4 роки інтерес до них згасає.

У порівнянні з 2008 р. загальна номінальна вартість інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів, що перебувають в обігу, зменшилась на 18,16 млрд. грн. [30]. Також, вперше за останні чотири роки порушена тенденція подвоєння випусків інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів з 2006 року.

Наприкінці 2009 р. перебувало в обігу  акцій корпоративних інвестиційних фондів на суму 20,93 млрд. грн. При цьому, протягом року проведено 40 випусків акцій корпоративних інвестиційних фондів на суму 3,90 млрд. грн. [23].           Тенденція до зростання обсягів випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування у попередні роки пов'язувалася, насамперед, з тим, що спостерігалося збільшення кількості інститутів спільного інвестування, зокрема, у 2008 році до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування було внесено 381 інвестиційний фонд, що становило 29,95 % від загальної кількості зареєстрованих інвестиційних фондів протягом 2004-2008 років [29].           

 

2.2 Аналіз інвестиційної  діяльності комерційних банків України на фондовому ринку

Інвестиційна діяльність є одним  із найважливіших індикаторів економіки. Це основна умова стабілізації економіки  і переходу до відтворювальних процесів у виробництві. Економіка без  інвестицій - це економіка без майбутнього. Тому зараз особливого значення набуло створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні для того, щоб залучити як вітчизняні, так  і зовнішні інвестиції.

На фінансовому ринку України  комерційний банк є спеціалізованим  фінансовим посередником. Кожний банк прагне зайняти конкурентні позиції  не тільки на ринку банківських послуг, але і на ринку цінних паперів. Його особливість полягає в тому, що він є своєрідним індикатором  визначення процесу інвестування на фондовому ринку. Інвестиційна діяльність посідає друге місце після кредитної в плані доходів сучасних комерційних банків у країнах зі сталою економікою.

Протягом 2007-2009 рр. зберігалася тенденція  до зростання загальних активів  банків. Разом з тим питома вага інвестицій в загальних активах  є досить низькою. У 2006-2009 рр. навіть спостерігалося невелике зменшення  частки вкладень у цінні папери. Станом на 01.03.2010 року інвестування українських  банків у цінні папери залишається  на дуже низькому рівні і складає  лише трохи більше 4% загальної суми активів. Це свідчить про низьку частку інвестиційних коштів на ринку цінних паперів. Комерційні банки не приймають на себе інвестиційні ризики, здійснюючи активні операції з кредитним портфелем. Питома вага вкладень у цінні папери вже багато років не перевищує 7 %. Що стосується міжнародної банківської діяльності, то частка вільних грошових ресурсів, яка спрямовується банками на придбання цінних паперів, становить від 20% до 40% [18].

На даний момент всім учасникам  ринку цінних паперів найбільш цікавими є облігації внутрішньої державної  позики (ОВДІ1). На «Українській фондовій біржі» угоди проходять щодня, котирування  по них підтримують від 5 до 10 торговців, на ПФТС (перша фондова торговельна  система) - не менше 12 учасників щодня. Кращі котирування на покупку  облігацій тримають інвесткомпанії. Співвідношення «банки-інвесткомпанії»  знаходяться на рівні приблизно 60% на 40%. Ерсте Банк, який придбав  облігації першого траншу на 6 млн  грн (12% його обсягу), готовий продовжити скупку невеликих пакетів. У найближчий час очікується вихід багатьох гравців, у тому числі нерезидентів - пенсійних  фондів, страхових компаній і хедж-фондів, а також великих українських  банків, включаючи державні. Можна  відзначити інтерес до ОВДП з боку приватних осіб, готових вкласти  в папери до 2-3 млн грн [21]. Сьогодні банки пропонують кредитуватися під заставу цінних паперів. На думку багатьох фахівців банківської сфери, облігації можуть стати реальним інструментом видачі середньострокових кредитів на два-чотири роки. Банки можуть оцінити заставну облігацію в 60-70 % від номінальної ціни при ставці кредиту 17-20 % (компанії будуть одержувати щорічний дохід у розмірі 5,5%). Ерсте Банк оцінює коефіцієнт покриття в 1,25 від ринкової вартості облігацій або в 1,42 - від номінальної. На умови кредитування вплине і виплата 10- відсоткової амортизації за ОВДП кожні півроку [23].

Як показав аналіз, станом на кінець 2010 р. провідні позиції на фінансовому  ринку по операціях з цінними  паперами та формуванню інвестиційного портфеля займали «Приватбанк» (11,5%), «Укрексімбанк» (7,95%), «Ощадбанк» (7,3%), «Райфайзен Банк Аваль» (6,5%), «Укрсиббанк» (5,15%), «Укрсоцбанк» (5,3%), інші банки від 3 до 1% [26].

Протягом кількох останніх років  відбувалося зменшення ролі фондового  ринку України як ключової інтегруючої  складової ринку капіталів, що характеризуються низькою ліквідністю вітчизняних  цінних паперів, недостатнім законодавчим регулюванням базових аспектів функціонування ринку (справедливого ціноутворення, ринкової стабільності, прозорості), обмеженою  кількістю ліквідних та інвестиційно привабливих фінансових інструментів, розпорошеністю та фрагментарністю  біржової та депозитарної інфраструктури. Інфраструктура ринку цінних паперів  характеризується відсутністю цілісності, зокрема, відокремленістю депозитарної системи. Існуючий спектр фінансових інструментів ринку цінних паперів є занадто  вузьким: в обігу у організаторів  торгівлі перебувають переважно  акції, облігації підприємств і  державні облігації, майже відсутні похідні фінансові інструменти, іпотечні цінні папери. Інвестиційна якість більшості цінних паперів, що перебувають в обігу, залишається  низькою через відсутність ефективного  захисту прав інвесторів.