Шпаргалка по "Финансам"

Метою економічного аналізу проекту є встановлення його національної привабливості, оцінка його економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукції проекту та визначення можливості сприяння проекту національному добробуту країни.

62. Для яких проектів проведення економічного аналізу є необхідною умовою?

63. Яка різниця між розрахунками фінансових та економічних цін?

64. Відміна економічної привабливості так економічної ефективності.

Економі́чна ефекти́вність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання:

Економічна ефективність = прибуток/витрати

Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності — норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку. Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін. Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні: суттєве зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції приблизно в 2,5-3 рази перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафти — у 8-10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції в 2-2,5 рази перевищують аналогічні показники у країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо.

65. Які основні етапи визначення економічної привабливості проекту?

Оцінку економічної привабливості проекту представимо у вигляді послідовних етапів.

На першому етапі встановлюються цілі розвитку і визначається їх пріоритетність. Вони, безперечно, є індивідуальними для кожної країни і визначаються керівництвом конкретної держави та національними агентствами з розвитку. Як критерії порівняння проектів аналітики можуть використати такі:

1.        необхідна величина інвестицій для створення робочих місць;

2.        значення доданої вартості, створюваної в результаті проекту;

3.        зменшення (заощадження) використовуваних валютних ресурсів;

4.        платежі за використання місцевих ресурсів тощо.

Після виділення пріоритетних критеріїв слід їх проранжирувати, визначивши величину питомої ваги кожного критерію у величині загальної економічної привабливості.

Другим етапом оцінки є розрахунок кількісного значення встановлених раніше критеріїв, що дає змогу вимірювати ступінь сприяння проекту досягненню поставлених економічних цілей розвитку. Необхідні для визначення цих показників дані беруться з фінансових звітів, поданих після проведення фінансового аналізу проекту. Рейтингові ряди значень критеріїв за комплексним проектом (табл. 17) показують відповідність результатів проекту поставленим цілям. Відтак за кожним критерієм визначається найпривабливіший проект і розраховується індекс критерію для кожного проекту шляхом ділення величини критерію по конкретному проекту на значення кращого рейтингу в даній категорії. Індексація по критеріях дає змогу зіставляти різні, часто важко порівняні між собою проекти, визначаючи найпривабливіші з погляду загального добробуту.

На заключному, третьому етапі оцінка загальної привабливості кожного проекту розраховується як середньозважена величина індексів проекту. Найвище середньозважене значення свідчить про економічну привабливість проекту.

66. Причини використання альтернативної вартості в економічному аналізі.

Для економічного аналізу необхідно оцінити всі компоненти проекту з погляду альтернативної вартості. Аналітик визначає альтернативну вартість речей з точки зору їх найкращого використання, а вироблюваної продукції — шляхом оцінки витрат нації на придбання аналогічної продукції через відсутність вітчизняного проекту.

При проведенні економічного аналізу аналітики змушені коригувати фінансові показники, які значною мірою викривлюють реальну вартість товарів. Ці перекручення зумовлені відсутністю вільного конкурентного ринку, основною рисою якого є нескінченна множина товаровиробників, що продають стандартизований товар. Оскільки на ринку відсутні вхідні бар’єри і всі учасники мають рівний доступ до ресурсів, у тому числі й інформаційних, на ринку формується ціна, яка в довгостроковому періоді дорівнює мінімальним середнім витратам виробництва.

Отже, зважаючи на те, що кількість справді конкурентних ринків незначна, аналітики реально стикаються з ситуаціями, коли ціноутворення не відображає дійсної вартості товару. На сучас­ному ринку ціни викривлені внаслідок неконкурентних обмежень, відсутності контролю над цінами, податками, субсидіями, квотами. Тому інвестиційні обмеження, що приймаються на основі викривлених цін, не завжди відповідають оптимальному вибору проекту, який має найвищу економічну ефективність.

67. Поняття тіньового утворення, механізм визначення тіньових цін для окремих ресурсів проекту?

Для оцінки суспільної цінності ресурсу необхідно визначити тіньові ціни, які відображають суспільну вартість продукту у грошових одиницях. Існує кілька підходів до визначення тіньових цін:

на основі визначення витрат, необхідних для вилучення цього ресурсу з інших галузей або збільшення виробництва;

з огляду на імпортні аналоги, на основі світової ціни, вираженої в національній валюті;

за величиною альтернативної вартості ресурсів, витрачених на виробництво даного продукту.

Перший підхід передбачає оцінку граничних (маржинальних) витрат виробництва необхідного ресурсу, які відображають необхідні видатки виробника при виробництві додаткової одиниці продукції. При недозавантажених потужностях граничні витрати менші, ніж собівартість одиниці продукції, що робить випуск додаткових обсягів вигідним як для підприємств, так і для суспільства в цілому. Якщо ж економічна система збалансована, то залучення до виробництва нових ресурсів вимагає великих витрат і граничні витрати починають перевищувати собівартість продукції. Наприклад, проект будівництва нової гілки метрополітену вимагає нових поставок залізобетонних блоків, вартість яких необхідно виміряти, виходячи з витрат на виробництво додаткової кількості однієї одиниці залізобетонного блока (граничної вартості). Якщо завод, який випускає блоки, працює в оптимальному режимі (виробнича потужність відповідає обсягам виробництва, що мінімізує витрати на одиницю продукції), то збільшення виробництва спричиняє зростанню собівартості одиниці продукції для всього обсягу продукції, вироблюваної на підприємстві.

Досить часто в практиці економічного аналізу використовують тіньові ціни світового ринку. Це пояснюється двома причинами. По-перше, більшість світових ринків вважаються вільними і конкурентними, тож ціна, яка на них встановлюється, є реальним відображенням вартості. По-друге, найкращим альтернативним використанням конкурентоспроможних товарів, матеріалів і продукції часто є поставки на зовнішній ринок, тобто експорт або обіг аналогічних товарів за вартістю імпорту. На перший погляд, визначення тіньової ціни на основі еквівалента світової, розрахованого в одиницях місцевої валюти, не створює проблем. Однак аналітик проекту повинен визначити:

- чи відображає існуючий валютний курс справжню цінність місцевої валюти;

- як встановити еквівалент світової ціни для експортних та імпортних товарів;

- чи можна оцінити всі компоненти проекту за світовими цінами, а якщо ні, то якою має бути методика обґрунтування їх економічної вартості.

68. Охарактеризуйте  методичний інструмент для визначення наявних вигід та витрат при проведенні економічного аналізу.

Етимологічне слово «аналіз» (від грецького апа lisis) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, роз­кладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливість з'ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність від різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності люди­ни у будь-якій сфері буття.

У практичній і науково-дослідницькій діяльності аналіз широко застосовується у багатьох сферах діяльності, які  пов'язані з необхідністю розв'язання пізнавальних задач. При цьому дослідження предметів і явищ природничими та технічними науками значною мірою базується на за­стосуванні відповідних приладів, реактивів, інших техніч­них засобів, які допомагають формуванню наукових абст­ракцій. На противагу цим наукам можливості аналізу су­спільних явищ (у тому числі економічних) за допомогою технічних засобів і загалом постановки дослідів вкрай об­межені, що потребує інших, переважно абстрактних, ме­тодів розчленування явища як цілого на складові елемен­ти. Вивчаючи структуру об'єкта в цілому, аналіз передба­чає не лише пізнання частин, з яких складається ціле, а й з'ясування взаємодії, яка існує між ними, тобто він повинен здійснюватись в поєднанні з синтезом. Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального зна­чення, бо кожен об'єкт пізнання (предмет, явище) —це не просто сума частин або механічна сукупність властивос­тей. Щоб одержати знання про ціле і поглиблене знання про кожну з його частин, потрібен синтез — поєднання частин, властивостей, які вже виділені в аналізі.

Досить переконливо це положення ілюструє аналіз і вив­чення людського організму: мало проаналізувати стан функцій окремих органів (кісткова, серцево-судинна сис­теми, мозок, нирки, легені тощо), треба виявити взаємовід­ношення між ними, між їх функціями, і тільки після цьо­го з'являється можливість охарактеризувати стан органі­зму людини в цілому, а потім поглибити знання про стан і функціонування кожного з його складових.

Аналіз і вивчення діяльності підприємств — суб'єктів ринкових відносин — потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, що постійно змінюються під впливом макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни (і на світовому ринку), з другого боку, — в умовах конкретних особливостей і специфічних задач конкретно­го підприємства. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно ке­рується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Ба­зою для обґрунтування і прийняття оптимальних управ­лінських рішень може бути тільки глибокий комплекс­ний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного резуль­тату (а саме — прибутку, рентабельності) за рахунок опти­мально ефективного (в тому числі і з точки зору ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, насамперед фінансових ресурсів.

Метод будь-якої науки – це притаманний їй спосіб проникнення в сутність предмету, який вивчається, метод економічного аналізу – це система категорій наукового апарату та принципів дослідження фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Категорії економічного аналізу – це загальні ключові поняття даної науки. В їх числі: валовий дохід, валові витрати, собівартість, прибуток, виручка від реалізації, ліквідність, грошовий потік, ризик, інфляція та інші.

Науковий апарат економічного аналізу – це сукупність способів дослідження господарської діяльності підприємств.

Метод економічного аналізу має свої особливості:

· системність підходу до аналізу господарської діяльності підприємств передбачає комплексне охоплення всіх аспектів їх діяльності як системи, яка в свою чергу виступає складовою частиною системи більш високого порядку. Наприклад, підприємство – корпорація – асоціація – підприємства регіону – галузь народного господарства

·  встановлення взаємозв’язку та взаємозалежності між показниками. Така залежність господарської діяльності підприємств має всеохоплюючий характер і в процесі аналізу повинна бути виявлена та кількісно виміряна. Наприклад, прибуток залежить від кількості реалізованої продукції, собівартості одиниці виробу та ціни реалізації.

В свою чергу кожний з цих показників знаходиться у взаємозв’язку з іншими. Наприклад, ціна реалізації залежить від якості продукції, умов оплати, кількості проданої продукції та інших факторів.