Шпаргалка по "Финансам"

                 Підсистема контролю ризиків включає перш за все засоби їх уникнення – організаційні, технічні, кадрові, інформаційні та інші заходи, спрямовані на зниження чи запобігання вірогідності виникнення проектних ризиків. Такі заходи здійснюються на основі спеціальних планів і програм, які повинні бути постійною функціональною діяльністю з управління проектом на всіх фазах проектного циклу. Заходи з мінімізації стосуються перш за все наслідків ризику, тобто вже заподіяної шкоди.

                  Не менш важливою складовою запобігання ризикам інвестиційних проектів є їх фінансування, що найчастіше здійснюється у вигляді трансферту та самофінансування.

                 Самофінансування як необхідна складова системи ризик-менеджменту ґрунтується на тезі про необхідність мати додаткові тимчасово вивільнені кошти, які можна спрямувати на покриття наслідків чи запобігання ризикам під час здійснення інвестиційних проектів.

                  Таким чином, сучасні процеси, пов’язані зі  створенням і реалізацією інвестиційних проектів, супроводжуються деякими елементами невизначеності подій, пов’язаних з проектом. Тому при створенні проекту необхідно вивчати і досліджувати ризик та невизначеність. Кожен проект, особливо виробничий – явище високо ризикове. Це зумовлено і необхідністю урахування часового періоду, оскільки здійснення витрат відбувається сьогодні, а отримання вигод – через певний період часу. Саме тому інвестор повинен вже сьогодні оцінити ті вигоди, які він може отримати у майбутньому. Усі ризики, що супроводжують створення і реалізацію інвестиційних проектів, пов’язані з недостатньо надійною і кількісно незначною інформацією, на основі якої розробляється проект. Тому точний прогноз здійснення інвестиційного проекту неможливий. Однак існують методи і засоби, за допомогою яких можна описати сценарії та можливі варіанти розвитку подій. На цій основі для кожного з них можливо розробити відповідні інструменти, що дозволять мінімізувати, а то й уникнути ризиків. Саме для цього компанія повинна розробити та застосовувати комплексну систему управління ризиками інвестиційного проекту.

24. Які методи зниження ризику при оцінці та реалізації проектів?

Визначаючи доцільність вкладення коштів в інвестиційний проект, аудитор має спрогнозувати величину доходів та витрат за проектом (обсягу випущеної продукції, її оцінити, капітальних та поточних витрат за проектом), оцінити можливість існування проектних ризиків та характер їх впливу на грошові потоки за проектом.

Тобто, початковий етап оцінки ризику інвестиційних проектів здійснюється на етапі складання бізнес-плану та передбачає ідентифікацію, класифікацію та опис можливих ризикових ситуації реалізації інвестиційних проектів для аналітичної оцінки та удосконалення процесу управління ними.  Застосовуючи метод експертних оцінок, який передбачає формування експертної групи зі спеціалістів різного спрямування (аудитори, спеціалісти з інвестування, будівництва, фінансів), проводиться якісний аналіз проектних ризиків. 

На даному етапі оцінки ризику інвестиційних проектів, експерти здійснюючи аналіз проектних ризиків та можливості їх виникнення на досліджуваному об’єкті, надають оцінку в балах кожному виду ризику за інвестиційним проектом, а саме: технологічному ризику та ризику будівництва; ризику невідповідності ринкової позиції проекту; ризику дій контрагентів, учасників проекту; ризику надходження грошових коштів та фінансовим ризикам; ризику правової структури проекту.

Відзначимо, що оцінки експертів являють собою тільки рекомендації, а не інструкції того, що необхідно здійснити в певній ситуації, та є суб’єктивними, що певною мірою знижує точність оцінки. Разом з тим, подібний аналіз є одним із найпоширеніших видів аналізу проектних ризиків.

Наступним етапом оцінки ефективності інвестиційних проектів з урахуванням проектних ризиків є інтегрування ризику до методів оцінки ефективності інвестиційних проектів через застосування методів коригування.

Сутність методів коригування полягає в тому, що деякі вихідні дані інвестиційних проектів, зокрема вартість капіталу, поточні та капітальні витрати, вигоди, економічний термін життя, коригуються (зменшуються або збільшуються) з метою врахування ризику окремого інвестиційного проекту [3, ст.239].

У запропонованій методиці з метою здійснення кількісного аналізу проектних ризиків та оцінки ефективності інвестиційного проекту, застосуємо метод скоригованих на ризик ставок дисконту. Даний метод передбачає коригування ставки дисконту за інвестиційним проектом () на фактор ризику, який дозволяє визначити чисті грошові потоки за проектом за визначений інтервал планування проекту.

25. У чому полягає мета та завдання маркетингового аналізу проекту?

Метою маркетингового аналізу інвестиційного проекту є оцінка інвестицій з погляду перспектив кінцевого ринку щодо продукції або наданих послуг.

              Завданням маркетингового аналізу є дослідження ринку, а метою –   визначення можливих обсягів реалізації проектної продукції, товарів, послуг.

              Основним завданням дослідження ринку є визначення потреби й попиту на товари, для цього:

              - знаходять величину обсягу продажу;

              - установлюють розмір ціни та витрати;

              - розробляють політику в області збуту.

              Особливу увагу слід приділити визначенню попиту на продукцію.

              Для розв’язання цих завдань використовують ефективні підходи до оцінки ціни, попиту й пропозиції.

              Маркетинговий аналіз є важливою складовою комерційного аналізу проекту, тому він повинен враховувати, що орієнтація на ринок збуту є важелем маркетингової стратегії управління інвестиційним проектом.

              Від вказаних факторів  залежить величина ціни, прибуток підприємства, обсяг продаж.

26. Чи відрізняється алгоритм проведення маркетингового аналізу для проектів виробництва нового продукту та товару, що вже реалізований на ринку?

27. Що містить аналіз ринкових можливостей?

Аналіз ринкових можливостей передбачає оцінку будь-якої можливості з точки зору її відповідності цілям і наявним ресурсам фірми; ретельну оцінку поточного й майбутнього попиту, що відображає привабливість можливості ринку, що відкривається. Як правило, аналіз ринкових можливостей включає виявлення нових ринків і оцінку маркетингових можливостей. Ф. Котлер стверджує, що одним зі способів виявлення нових ринків є використання мережі розвитку товару і ринку, яка включає 4 складові:

1)       глибше впровадження па ринок, тобто фірма повинна збільшити обсяг продажу вже конкретно існуючого товару, не змінюючи ні сам товар, ні групу споживачів, яким він реалізується. Засобами збільшення обсягу продажу можуть служити збільшення витрат на рекламу, зниження ціни товару, залучення більшої кількості торгових установ для розповсюдження товару;

2)       розширення меж ринку, що означає пошук нових ринків збуту для вже існуючого товару;

3)       розроблення товару, що означає продаж колишній групі споживачів нових товарів або різних модифікацій уже існуючого новим набором споживацьких властивостей;

4)       диверсифікація, що означає випуск абсолютно нового товару, котрий задовольняє потреби нової групи споживачів.

Що ж до оцінки маркетингових можливостей, то головним завданням тут є визначення найбільш відповідної для фірми можливості. Маркетингова можливість фірми є низкою маркетингових заходів, направлених на досягнення конкретною фірмою конкурентної переваги. При оцінці маркетингових можливостей потрібно враховувати мету і ресурси фірми.

28. У чому зміст товарної стратегії проекту?

29. Яке місце у маркетинговому аналізі проекту займає ціноутворення товару, організація каналів його просунення та стимулювання збуту?

Ціноутворення продукту проекту

              Упорядкована методика формування ціни на продукцію має такі етапи:

              1) постановка завдань ціноутворення;

              2) визначення цінових меж попиту;

              3) аналіз витрат;

              4) аналіз цін і товарів конкурентів;

              5) вибір методу ціноутворення;

              6) встановлення остаточної ціни.

              Постановка завдань ціноутворення полягає у визначенні організацією, яка здійснює проект, своїх пріоритетів на поточному етапі, наприклад:

-       забезпечення виживання;

-       максимізація поточного прибутку;

-       завоювання лідерства за показниками частки ринку;

              Ціна, встановлена організацією, яка здійснює проект, визначить рівень попиту на товар, що відображає так звана крива попиту. Ця крива показує, яку кількість продукції може бути продано і за якою ціною. Якщо під впливом невеликої зміни ціни попит майже не змінюється, його називають нееластичним попитом. Якщо попит значно змінюється, його називають еластичним.

              Зв'язок між ціною товару і його кількістю, яку продавці хочуть продати, називають пропозицією. Такзваний закон пропозиції говорить, що за інших рівних умов чим вища ціна товару, тим більше бажання продавця виробити його і запропонувати на продаж.

              Треба мати на увазі, що для так званого рівноважного ринку встановлюють таку ціну, що кількість товару, яку покупці хочуть придбати, точно збігається з кількістю товару, яку продавці хочуть продати. Точка цінової рівноваги знаходиться на перетині кривих попиту й пропозиції.

Канал руху товару проекту являє собою сукупність організацій або окремих осіб, зайнятих передачею права власності на товар проекту під час його руху від виробника до споживача.

              Функції каналів руху товару такі: продаж товару; збирання інформації, необхідної для планування й організації руху товару; встановлення контактів з потенційними споживачами; участь у просуванні товару; пристосування товару до вимог споживача; організація й проведення переговорів з метою передачі товару від виробника до споживача; організація руху товару, пов'язана з транспортуванням і складуванням товару; фінансування; прийняття ризику.

              Здійснюючи проект, використовують два базові типи каналів руху товару — прямі й непрямі.

              Прямі канали руху товару пов'язані з переміщенням товарів від виробника до споживача без використання незалежних посередників. Способи організації прямих каналів руху товару такі: торгівля розносом, посилкова торгівля, торгівля через власну торговельну мережу. Здійснюючи проект, прямі канали руху товару слід використовувати в таких випадках: коли ринок споживачів є сконцентрованим; продукція потребує організації спеціалізованої служби сервісу; продукція є вузькоспеціалізованою за призначенням; ціна на ринку нестабільна і цінові зміни слід вносити оперативно; специфіка продукції проекту потребує внесення оперативних змін до конструкції за умовами експлуатації; існує широка мережа власних складів.

              Непрямі канали руху товару пов'язані з переміщенням товарів від виробника до незалежного учасника руху товару, а потім до споживача. Непрямий канал характеризують рівнем і шириною каналу і використовують в тих випадках, коли продукцію проекту виводять на недостатньо вивчений ринок або коли продукцію поставляють без передпродажної підготовки, а післяпродажний сервіс не є складним.

              При виборі типів каналів руху товару проекту беруться до уваги такі фактори: характеристики споживачів (кількість, концентрація, потреби, мотивація); потенціал організації виробника товару (цілі, стан ресурсного забезпечення, досвід); характеристики товарів (споживчі показники, включаючи умови зберігання, вартість, потенційний обсяг випуску); характеристики організацій-конкурентів (споживчі показники товару, потенційний обсяг випуску, вартість, показники каналів руху товару).

              Організацію руху товару характеризують такими показниками: оперативністю виконання замовлень; здатністю термінової поставки продукції на спецзамовлення; можливістю заміни товару на якісний; забезпеченням різних партій товару; наявністю ефективної служби сервісу; рівнем цін надання послуг; якістю складської мережі; рівнем запасу товару й запасних частин; координацією асортименту; стабільністю поставок.

До комплексу заходів з просування продукції проекту входить реклама, стимулювання збуту і пропаганда.

Реклама покликана розповсюджувати відомості про організацію, яка здійснює проект, впливати на процес прийняття рішення про покупку, надавати допомогу продавцям, підтримувати позитивні емоції у осіб, що придбали товар, поширювати інформацію про сервіс, формувати позитивне ставлення до організації, яка здійснює проект.

              Рекламні заходи проекту мають такі етапи: з'ясування цілей рекламної кампанії; звичайно цілі комбінують і їх досягнення контролюют на кожному етапі рекламної кампанії; встановлення відповідальності; складання детального бюджету рекламної кампанії; розробка рекламних тем; вибір засобів реклами з урахуванням специфіки товару проекту, характеру аудитори, ступеня охоплення ринку, частоти звернення, ступеня впливу, строку надання, вартості; створення рекламних оголошень; визначення строку виходу реклами

              Стимулювання збуту — це короткочасні спонукальні заходи заохочення покупки товару або послуги проекту, що приводить до відносно короткострокового зростання продажу продукції і доповнює рекламу. Стимулювання збуту використовують в тих випадках, коли на ринок виводять нову продукцію, а також при потребі подальшого збільшення збуту і при переході товару в стадію зрілості. До прийомів стимулювання відносять: знижки, продаж у кредит, преміальний продаж, конкурси та лотереї.