Шпаргалка по "Финансам"

- спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

В основі фінансового аналізу, так само як і фінансового менеджменту загалом, лежить аналіз фінансової звітності. Для України ця частина фінансового аналізу має пріоритетне значення через низку обставин, зокрема недостатня розвинутість фінансового ринку знижує значимість аналізу ринків.

Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики.

До них належать:

        системність,

        комплексність,

        регулярність,

        об'єктивність тощо.

56. Які показники для визначення фінансового стану підприємства використовують у проектному аналізі?

Система аналітичних коефіцієнтів - провідний елемент аналізу фінансового стану, який застосовується різними групами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами та ін. Відомі десятки цих показників, тому для зручності їх поділяють на кілька груп.

Найчастіше виділяють п'ять груп показників за такими напрямами фінансового аналізу:

1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними зобов'язаннями. В основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів (оборотних коштів) із короткостроковою кредиторською заборгованістю. У результаті розрахунку встановлюється, чи достатньою мірою підприємство забезпечене обіговими коштами для розрахунків із кредиторами за поточними операціями. Оскільки різні види обігових коштів мають різний ступінь ліквідності (конвертації в абсолютно ліквідні кошти - грошові кошти), розраховують кілька коефіцієнтів ліквідності.

2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства є процесом безперервної трансформації одних видів активів в інші.

Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена тривалістю операційного циклу, яка залежить від оборотності коштів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.

3. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюють склад джерел фінансування і динаміку співвідношення між ними. Аналіз базується на тому, що джерела коштів відрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику тощо.

4. Аналіз рентабельності. Показники цієї групи служать для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у підприємство. На відміну від показників другої групи, тут абстрагуються від конкретних видів активів та аналізують рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.

5. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У межах цього аналізу виконують просторово-часові зіставлення показників, які характеризують становище підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний дохід, дохід на акцію, цінність акції тощо. Цей момент аналізу виконується, головним чином, у компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів, де вони тримають свої акції. Будь-яке підприємство, яке має тимчасово вільні грошові кошти і хоче вкласти їх у цінні папери, також орієнтується на показники цієї групи.

57. Принципи формування структури джерел фінансування проекту.

Одним з центральних моментів підготовки проекту є визначення умов фінансування, вибір та раціоналізація джерел фінансування та розробка плану узгодження припливу і відтоку грошових коштів від проекту.

Фінансування — забезпечення проекту ресурсами, до складу яких входять не лише грошові кошти, але й виражені в грошовому еквіваленті інші інвестиції, в тому числі основні та обігові кошти, майнові права і нематеріальні активи тощо.

Фінансування проектів спрямоване на вирішення таких завдань:

забезпечення потоку інвестицій, необхідного для планомірного виконання проекту;

зниження капітальних витрат і ризику проекту за рахунок раціональної структури інвестицій і отримання податкових пільг;

забезпечення балансу між обсягом залучених фінансових ресурсів і величиною отриманого прибутку.

До основних принципів фінансування слід віднести:

необхідність повернення фінансових коштів, що сприяє підтриманню постійної платоспроможності компанії;

забезпечення підвищених темпів зростання доходу та капіталу, що дозволяє забезпечити високу дохідність проекту та ефективну діяльність компанії у довгостроковій перспективі (стратегічна мета);

мінімізацію інвестиційних ризиків, яка сприяє зменшенню загального рівня ризиків по інвестиційному проекту та забезпечує над ними контроль.

Пошук джерел фінансування проектів є, мабуть, найважливішою проблемою, яка постає перед будь-яким підприємством.

Усі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи:

власні;

залучені;

позичкові.

58. Елементи фінансового плану.

Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану — узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового плану пов'язаний з тим, що в ньому:

• узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;

• кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;

• обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить фінансовий план, мають дати чіткі та ясні відповіді на такі запитання самого підприємця, потенційних інвесторів і кредиторів:

• Звідки фірма отримуватиме кошти і на що конкретно останні будуть витрачені?

• Як співвідносяться поточні потреби фірми у грошах з рухом готівки?

• Яким буде фінансовий стан фірми на кінець прогнозованого періоду?

• Чи зможе підприємець виконати взяті на себе зобов'язання?

• Чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щоб своєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал?

Фінансовий план містить такі основні підрозділи:

1. План доходів і видатків (план прибутків і збитків).

2. План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).

3. Плановий баланс.

59. Мета та призначення балансу грошових потоків.

Баланс грошових потоків необхідний для остаточного вирішення питання про суму фінансових коштів, які необхідно залучити для виконання проекту.

Баланс грошових потоків визначає саму можливість реалізації ідеї, на якій ґрунтується діловий план. Якщо його результати не будуть задовольняти розробників плану чи інвесторів, розгляд інших фінансових показників проекту втрачає всякий сенс.

Баланс грошових потоків вказує на можливі терміни залучення коштів інвестора та можливість їх своєчасного повернення внаслідок ліквідності майбутнього бізнесу. А це питання цікавить інвестора значно більше параметрів економічної ефективності та прибутковості проекту.

Аналіз балансу грошових потоків дає змогу комплексно вирішити проблему джерел забезпечення виконання проекту та конкретних форм фінансування. Тут найбільш помітні результати альтернативних можливостей власних, залучених та запозичених коштів з погляду їх привабливості для виконавців проекту та інвесторів.

Неможливість підтримання нормального рівня платоспроможності є найбільш поширеною причиною провалів реалізації бізнес-проектів. Тому інвестора цікавить рівень компетентності майбутніх виконавців проекту саме в цій галузі. А визначити його краще за все за результатами розгляду та аналізу балансу грошових потоків.

60. Основні показники ефективності проекту.

Визначення міри ефективності проекту - надзвичайно від-повідальний етап проектного аналізу. За його результатами про-ект буде прийнятий або відхилений. Оцінка доцільності проекту це наслідок всіх виконаних досліджень та індикатор подальшого просування проекту.

Обрахунок показників ефективності проекту здійснюється з дотриманням таких логічних припущень:

•          з кожним проектом пов'язують конкретний грошовий потік;

•          розрахунки здійснюють за роками;

•          умовно вважається, що регулярне надходження або ви-трати коштів відбуваються в кінці чергового періоду (ро-ку);

•          всі вихідні параметри проекту найчастіше не є однознач-но визначеними;

•          рівень ризику проекту відповідає середньому рівню ри-зику підприємства в цілому;

•          вартість капіталу постійна і не залежить від обсягу інвес-тицій в проект;

•          існує „досконалий" ринок капіталу, що означає: о   ніхто не має досить значного впливу на ціни;

о   будь-який учасник може взяти або дати в борг будь-яку суму коштів, не вплинувши на вартість капіталу; о   всі учасники мають вільний доступ до інформації; о   капітал необмежений.

•          більшість проектів мають ординарні грошові потоки;

•          ординарні грошові потоки складаються з капіталовкла-день, здійснених умовно одночасно (за один розрахунко-вий період або за декілька послідовних років) і наступних щорічних надходжень коштів;

•          застосування методів аналізу ефективності проектів перед-бачає множинність прогнозованих оцінок. Тобто, розрахун-ки здійснюються в умовах імітаційного моделювання;

•          потреба використання декількох методик викликана не-можливістю виділення одного з показників ефективності як найкращого для даного проекту.

Найуживанішим показником ефективності проектів є чиста теперішня вартість - ЧТВ. її ще часто називають чиста сьогодні-шня вартість або приведена вартість. Англомовна абвіатура -NPV.

Чиста теперішня вартість - сумарна сьогоднішня вартість чистих грошових потоків. Або це різниця між сумарною вартістю дисконтова них (приведених) доходів та сумарною вартістю дис-контова них (приведених) витрат.

При обрахунку ЧТВ, як правило, використовується постійна ставка дисконтування, але при потребі у визначеному періоді її можна змінити.

Важливою перевагою даного показника є його адитивність у просторі та часі, тобто ЧТВ різних проектів можна безпосередньо сумувати з метою визначення привабливості інвестиційного портфеля. При порівнянні проектів, як правило, обирають той, який має більше значення чистої теперішньої вартості.

Чиста теперішня вартість та внутрішня норма рентабельнос-ті визнаються основними показниками в аналізі ефективності проектів. Проте існують і інші показники та критерії, які дозво-ляють оцінювати привабливість інвестицій.

61. У чому полягає різниця між фінансовим та економічним аналізом?

Сучасна вітчизняна практика відбору та оцінки проектів обмежується визначенням ступеня впливу проекту на добробут його власників або інвесторів, що відображається у фінансовому аналізі проекту.

Здійснюючи фінансовий аналіз, проект вивчають з погляду фінансової і комерційної привабливості для інвестора та організацій, які його реалізують. Тому всі витрати й доходи, одержані в результаті здійснення проекту, мають явний характер і фінансову відчутність. Критеріями відбору проектів за результатами фінансового аналізу є додаткові грошові потоки, що виникають при реалізації, його рентабельність та окупність вкладеного капіталу. Проект аналізується в тому чи іншому діловому оточенні, нормативно-правовому полі, в якому він здійснюватиметься. Його оцінка заснована на узгодженості цілей проекту з корпоративними цілями розвитку, які не завжди збігаються з національними інтересами.

Серйозною помилкою є ототожнення фінансових та економічних аспектів проекту, ігнорування інвесторами оцінки значення проекту для суспільства.

Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє даний проект здійсненню цілей розвитку національної економіки, а також чи існують альтернативні шляхи досягнення тих самих економічних вигід меншими витратами. Економічний аналіз має на меті оцінити відповідність проекту його економічному середовищу, що регламентує розподіл доходів, обмеження або стимулювання виробництва й торгівлі тощо, і безпосередньо впливає на фінансову здійснюваність проекту.

Цілі економічного аналізу вимагають абсолютно іншого аналітичного підходу. Базовою концепцією економічного аналізу є концепція альтернативної вартості, яка засвідчує, що, оскільки всі ресурси суспільства обмежені і можуть мати різне застосування, їх вартість повинна вимірюватися з погляду втраченої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності, які вимагають використання тих самих ресурсів.