Шпаргалка по "Финансам"

103. Класифікація  страхування.

Класифікація  С (страхування) – це система поділу с на сфери діяльності галузі підгалузі, види і форми.

За об’єктами  та ознакокою ризиків С класифікують так:

Майнове С (пов’язане  з правами володіння, розповсюдження і користування майном його страховим  захистом);

Особисте С (його об’єктом є життя, здоров’я, рацездатність, додаткова пенсія страхувальника);

Страхування відповідальності (пов’язане з відшкодуванням страх-ником  заподіяної ним шкоди фіз-ній  або юр-ній особі або їх майну);

Страхування підприємницьких  ризиків (його об’єктами є ризики не одержання доходу, або настання збитків).

Є дві форми  С: обов’язкова і добровільна.

104. Сутність, види, форми і роль кожної з  галузей страхування.

С (страхування) являє собою досить розгалуджену систему відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами. Галузева класифікація С здійснюється за об’єктами С. виділення окремих видів характеризує деталізацію об’єктів С. форми організації С вказують на їхню правову основу: обов’язкове та добровільне.

Об’єктом майнового  С виступає рухоме та нерухоме майно  юридичних і фізичних осіб. Основною формою є добровільне С. Поступово розширюється майнове С у сфері приватного бізнесу.

Об’єктами особового  С виступають життя та здоров громадян. Видами особового С є змішане  С життя, С дітей, весільне С і  ін. Особисте С виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова пердбачає відшкодування витрат при настанні страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.

У системі соціального  С об’єктом С виступає працездатність і працевлаштування. С працездатності здійснбється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. С працевлаштування здійснюється на випадок безробіття.соц. С має обов’язковий і добровільний характер. В обо’язковому порядку воно здійснюєтьося через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соц. С, с на випадок безробіття. Добровільне с здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

У медичному  С об’єктом С виступає здоров’я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби і може здійснюватись як в обов’язковій, так і додатково в добровільній формі як через жержавні , так і недержавні структури.

Об’єктом відповідальності С висупає зобов’язання страхової  особи виплатити відшкодування  за завдані збитки тремім особам. Найпоширенішим видом є С громадянської відповідальносі водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об’єктом С виступити професійна відповідальність для осіб окремих професій.

Об’єктом С  ризиків є недоотриманий рибуток  чи збитки при здійсненні  певних госп. і фінансових операцій, яким притаманний відчутний ризик. Це ризики з кредитних і заставних операцій, з біржевих угод, з депозитних вкладів юр. і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів і ін.

105. Роль  страхування при переході до  ринкових відносин.

С (страхування) надає впевненості в розвитку бізнесу. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва  тих чи інших товарів або у  сферу послуг, не врахувавши можливого  ризику втратити авансованих ресурсів. Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикових подій страховим товариствам інвестор упевнений, що в разі стихійного лиха або іншого страххового випадку завдані збитки будуть відшкодовані. С не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевніше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати неообхідні засоби виробнийтва. Часто С сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок. Особливо велику роль може відіграти с у аграрному секторі. С прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Транспортні артерії, зростає товарообмін інших країн з нашою державою, С вантажів, туристських груп, автотран-них ризиків та ін. С спрямоване на підтримку розвитку комерційної діяльності. Від її стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ. Отже С має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішити проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.

106. Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга — конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило, спеціалізуються на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх страхових послуг та ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як на будь-якому ринку, наявність певних послуг визначається попитом на неї, а ціна — врівноваженістю попиту і пропозиції.

Крім безпосередніх  суб'єктів страхування, на страховому ринку діють страхові посередники — агенти і брокери. Страхові агенти укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика. Страхові брокери, також виконуючи функції укладання угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії.

Функціонування  страхового ринку пов'язане з  такими поняттями як страхове поле і страховий портфель. Страхове поле — це наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування.

Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування. Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета — сформувати якомога більший страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування.

107. Законом У-ни “Про страх-ня” передбачено єдиний орган держ. Викон влади, що здійснює нагляд за страх діяль-тю-Держ нагляд за страх діяльністю.

Функції:1)єдиний реєстр страховиків;2)видача ліцензій; 3) контроль за платоспроможністю страховиків;4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів; 5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; 6) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Завдання :

• видача ліцензій;• перевірка щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;• методичне забезпечення  роботи страховиків;• розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяльності; • прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;• аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законодавства;• контроль за платоспроможністю страховиків;• аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні;• інші функції.

108.Нині на страх ринку У-ни діє 260 страх компаній, Моторне, Авіаційне, Морське страх бюро, низка страх пулів.Створено Асоціацію професійних страх посередників. Активно працює Ліга страх орг-цій У-ни. Водночас питома вага У-ни у світовому страх ринку  у 1998р.- 0,01%, а у Європі-менш як 0,05%. Однак такий рівень страх діяль-ті є дуже низьким і не адекватним потребам і можливостям країни. На сьогодні страх компанії У-ни не спроможні утримувати великі ризики і тому шукають перестраховиків за кордоном.

 Звичайно, що  спад виробництва, криза неплатежів, зростання безробіття, видача заробітної плати натурою, недосконалість законодавчої бази ускладнюють рух внесків по соціальному страхуванню до споживачів. Тому ці питання слід вирішувати шляхом удосконалення системи пенсійного забезпечення як державного обов'язкового, так і недержавного добровільного.

Не менш актуальною е проблема медичного страхування. Посилаючись на досвід зарубіжних країн і Росії, багато авторів пропонують запровадити медичне страхування й в Україні. На страховому ринку вже з'явилися добровільні види медичного страхування, але це не означає, що знайдено реальний шлях поліпшення медичного обслуговування населення.

109.Фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, пов'язаних із розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Отже, об'єктами відносин виступають грошово-кредитні ресурси і цінні папери. Суб'єктами відносин є держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни.

Головною функцією фінансового ринку є забезпечення руху грошових коштів від одних власників (кредиторів) до інших (позичальників). Фінансовий ринок виступає як механізм перерозподілу фінансових ресурсів підприємств і заощаджень населення між суб'єктами господарювання й галузями економіки, «зв'язування» частини Грошових коштів, не забезпечених споживчими товарами, а також іЛк засіб покриття дефіциту державного бюджету.

Основними елементами фінансового ринку є кредитний  ринок, ринок цінних паперів і  грошовий ринок. Ці елементи фінансового  инку знаходяться в тісному взаємозв'язку. Наприклад, збільшення обсягу вільних  грошових коштів, що знаходяться у  населення і підприємств, веде до розширення ринку кредитів і цінних паперів. І навпаки, випуск цінних паперів знижує потребу у фінансуванні народ' ного господарства за рахунок кредитів та акумулює тимчасово вільні грошові кошти інвесторів.

Взаємозв'язок кредитного ринку і ринку цінних паперів проявляється в їх сек'юритизації. З одного боку, кредити мають характеристики цінних паперів, оскільки приносять дохід і обертаються (тобто купуються і продаються). З іншого боку, цінні папери виступають як документи, що підтверджують боргові або дольові (пайові) зобов'язання на кредитному ринку.

111.Фінансовий ринок-елемент фінансової системи,який займає особливе місце.По-перше,вис-

тупає надбудовою через яку відбувається діяльність усієї фінансової системи; По-друге,з,єднувальна ланка,через яку здійснюється рух фінансових ресурсів. Він є важливою складовою ринкової економіки.

Фінансовий ринок  значно впливає на ефективність,стійкість  та еластичність фінансової системи.Він  покликаний посилювати та поліпшувати  мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів,що сконцентровані в державних грошових фондах,у розпорядженні підприємницьких структур і у населення.Фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції,які не може виконати жодна складова фінансової системи.

112.Фінансовий ринок-складова фінансової системи держави.За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб,єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами.Фінансовий ринок включає: валютний ринок,ринок кредитів,ринок цінних паперів,ринок фінансових послуг.

    Валютний  ринок-це процес купівлі-продажу  іноземних валют за національним  курсом,який складається на основі попиту і пропозиції на ці валюти.Функції:своєчасне здійснення міжнародних розрахунків,стрвахування валютних ризиків; регулювання валютних курсів і диверсифікації валютних резервів; регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

   Ринок  кредитів-це процес залучення коштів у грошовій формі на умовахповернення,оплатності і строковості.Кредитний ринок є одним із найстаріших сегментів фінансового ринку,він виник як закономірна реакція на потребу в додаткових фінансових ресурсах для здійснення процесу фінансового забезпечення підприємницької та інших видів діяльності юридичних і фізичних осіб.

 Ринок цінних  паперів-це форма розподілу й  перерозподілу фінансових ресурсів  з метою повнішого забезпечення  потреб економіки в ресурсах  та їхнього ефективного використання.Цеособлива сфера ринкових відносин,де завдяки продажу ЦП здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб,єктів економічної діяльності.

Фінансові послуги-це сукупність різноманітних форм мобілізації  й використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва,виконання робіт і надання послуг,які здійснюються на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування.

114.Учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та інвестиційні інститути.

Емітентами цінних паперів є юридичні особи та державні органи або органи місцевого самоврядування. Емітенти несуть повну відповідальність за випущені ними цінні папери.

Інвестори — це фізичні та юридичні особи, що придбали цінні папери від свого імені та за власний рахунок.

Інвестиційний інститут — це юридична особа, створена у будь-якій організаційно-правовій формі, що допускається Законом України «Про підприємства в Україні». Засновниками інвестиційного інституту можуть бути як українські, так і іноземні юридичні та | фізичні особи. Існують такі види інвестиційних інститутів: фінансові брокери, інвестиційні консультанти, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди.

Фінансовий брокер — це юридична особа, що виконує посеред-, пицькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок та і дорученням клієнта. 

   Інвестиційний  консультант — це юридична чи фізична особа, що надає консультаційні послуги з питань випуску та обігу цінних паперів. Інвестиційний консультант може проводити аналіз фондового ринку (експертизу угод, вивчення та прогнозування кон'юнктури тощо), підготовку та організаційно-методичне забезпечення емісії.

Інвестиційна  компанія є дилером, тобто юридичною  особою, що діє за власний рахунок. Інвестиційна компанія може залучати грошові кошти через емісію власних цінних паперів або отримання грошових позик банків.

Інвестиційний фонд — це юридична особа, що здійснює діяльність, пов'язану із залученням коштів за рахунок емісії власних цінних паперів. Між інвестиційним фондом та інвестиційною компанією є певні відмінності.

Інвестиційна  компанія — це переважно фінансовий посередник у первинному розміщенні цінних паперів між емітентом і кінцевим інвестором, а інвестиційний фонд акумулює дрібні заощадження і є кінцевим інвестором. Компанії обслуговують лише юридичних осіб, тоді як фонди — ще й фізичних. Компанія має право працювати як інвестиційний консультант і фінансовий брокер, для фонду ж інші види діяльності е забороненими.