Шпаргалка по "Финансам"

При сумі збору  менш як 10 тис. грн. авансові платежі  сплачуються до 15 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичної кількості видобутих корисних копалин за кожний минулий місяць.

Після закінчення кварталу, півріччя, 9 місяців і року користувачі надр обчислюють повну суму збору за виконані геологорозвідувальні роботи наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичної кількості видобутої мінеральної сировини. Перерахунок провадиться в п'ятиденний термін з дати, встановленої для подання бухгалтерських звітів.

Рентна  плата за нафту і газ.

Нафтогазовидобувні  підприємства (крім державної акціонерної компанії «Чорноморнафтогаз») вносять до Державного бюджету України рентну плату по таких ставках:

•за нафту власного видобутку в розмірі, еквівалентному 3 доларам США за 1 тонну;

•за природний  газ власного видобутку в розмірі, еквівалентному 5 доларам США за 1000 куб. метрів.

Рентна плата  включається до оптової відпускної ціни на нафту і природний газ (без податку на додану вартість) у національній валюті України за офіційним валютним курсом до долара США на дату відпуску продукції нафтогазовидобувними підприємствами.

Рентна плата  включається до бази оподаткування  при визначенні податку на додану вартість.

Рентна плата  вноситься до Державного бюджету  України що-декадно авансовими платежами, виходячи з фактично оплачених споживачами  обсягів нафти і газу за минулу декаду, 15-го і 25-го числа поточного  місяця — відповідно за першу і другу декаду, 5-го числа наступного місяця — за решту днів звітного місяця.

Платники подають  податковим органам за місцезнаходженням розрахунки з рентної плати за нафту і природний газ (окремо) щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним. Остаточна сплата до бюджету сум рентної плати, обчислених за розрахунком за звітний місяць (з урахуванням фактично сплачених авансових платежів за звітний місяць), проводиться платником до 25-го числа місяця, наступного за звітним.

Відрахування  від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку.

Платниками було визначено суб'єктів підприємницької  діяльності, які здійснюють транспортування  трубопровідним транспортом через територію України нафти, природного газу та аміаку. Вони вносять до Державного бюджету України:

•відрахування від прибутку, що залишається у  розпорядженні підприємств, які  здійснюють транспортування нафти  магістральними нафтопроводами, в розмірі, еквівалентному 0,059 долара США за 1 тонну нафти, що транспортується, на кожні 100 кілометрів відстані її транспортування;

•відрахування від плати за транзит природного газу в розмірі еквівалентному 0,29 долара США за 1000 куб. метрів газу на кожні 100 кілометрів відстані;

•відрахування від плати за транзит аміаку в  розмірі, еквівалентному 0,23 долара США за 1 тонну на кожні 100 кілометрі;

відстані.

Внесення зазначених платежів здійснюється щодекадне авансовими платежами 15-го, 25-го числа поточного місяця, 5-гс числа наступного місяця, виходячи з обсягів газу, нафти та аміаку, транспортованого через територію України за минулу декаду, та курсу долара на день, що передує сплаті авансовогс платежу.

Платники щомісячно  до 20 числа наступного за звітним  місяця подають до Державної податкової інспекції за місцем свого знаходження розрахунок відрахувань.

 

54. З прийняттям в лютому 1997 року Закону України «Про систему оподаткування» встановлено 16 видів платежів: два місцеві податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон).

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Податки і збори, названі вище, сплачують юридичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки  і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки  і збори суб'єкти господарювання  відносять на собівартість продукції  (робіт, послуг), що впливає на  формування

їхнього прибутку.

Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.

Об'єктом для  розрахунку податку є фонд оплати праці. Останній обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку — 10% від об'єкта оподаткування (фонду оплати праці).

Податок сплачується  щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що

оподатковувалася  у попередньому місяці.

Податок з реклами. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).

Податок з реклами  стягується зі всіх видів комерційних  оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);

друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування  є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці сплачують податок під час сплати послуг. Виробники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору є юридичні особи, що використовують символіку з комерційною метою. Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від вартості об'єкта оподаткування.

55.  Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна економічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

1) бюджет є  особливою економічною формою  перерозподільчих відносин, пов'язаних  із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою  бюджету відбувається перерозподіл  національного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції  бюджетного перерозподілу вартості  більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного  розподілу посідає центральне  місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням  бюджету порівняно з іншими  ланками.

Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету — задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.

За своєю економічною  сутністю бюджет — це грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із формуванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління.

 

56.Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, якими фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Зміст цих функцій, сфера та об'єкт їхньої дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Так, зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Специфіка контрольної  функції бюджету полягає в  тому, що бюджет об'єктивно — через формування і використання фонду грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

 

57. 57. Бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик. З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти: 1)в умовах ринкової економіки (спочатку розприділяється між виробниками а потім централізує за допомогою податків); 2)у межах адміністративної економіки(спочотку держава централізує а потім розприділяє. Два способи вирішення фінансових протиріч: 1)встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті; 2)зростання ВВП. Доходи всіх зростають. Суми грошей які потрібні державі для виконання своїх функцій залишаються сталими, звідси частка в загальних доходах зменшується.

 

 

58. З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками: 1)масштабами державного сектора економіки: 2)економічною політикою держави. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. В україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включають фонди цільового призначення. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: -рівновага доходів і видатків; -бюджетний надлишок – перевищення доходів над нормативними видатками; -бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.

59.Роль  бюджету у фінінсовій системі  країни.

Бюджет є особливою  формою перерозподільчих відносин, повязаних  із вилученням частини національного  доходк держави і вмкористанням  її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно- територіальних формувань.

За допомогою  бюджету відбувається перерозподіл національного доходу ( рідше нац. багатства) між окремими галузями народного  господарства.Пропорції бюджетного перерозподілу вартості ВВП більшою  мірою визначаються потребами розширеного відтворення.

Сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце  у складі бюджетних фінансів, що зумовлене ключовим значеннам бюджету  порівняно з іншими ланками.

Призначення бюджету- задоволення потреб суспільства  та його адміністративно- територіальних формувань.

 

60. Бюджет відіграє велику роль в соціально-економічному розвитку країни так як бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, повязаних із вилученням частки національного доходу державою, і використання її з метою задоволення потреб усього суспільства. За допомогою бюджета відбувається перерозподіл національного доходу між окремими галузями народного господарства, сферами суспільної діяльності. А з переходом до ринкової економіки роль бюджету зросла ще більше, бо тепер треба більш раціональніше розприділяти фінанси. Бюджетна система потребує вдосконалення.

 

61. Бюджетний дефіцит – це явище коли видатки бюджету перевищують доходи. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований. Відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет. Прихований офіційно не визнається. За причинами виникнення бюджетний дифіцит буває вимушеним і прихованим. Вимушений є наслідком низького виробництва ВВП. Свідомий визначається характером фінансової політики держави – вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. За напрямком дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцити. Активний – це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний – покриття поточних витрат. Заходами можуть виступати: державні позики; грошова емісія; підвищення рівня оподаткування; зменшення видатків; додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;

62.Джерела  фінансування бюджетного дефіциту, економічні наслідки їх застосування:

    1)Державні позики. Використання державних позик вимагає:наявності тимчасово вілбних коштів у кредиторів держави., довіри з боку кредиторів держави, наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів. Джерелами погашення державної позики можуть бути: додаткові податкові надходження від зростання ВВП на основі інвестування позичених коштів,підвищення рівня оподаткування, зменшення видатків, випуск нових позик.