Страхування життя громадян

     Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті страхувальника дія  договору страхування не припиняється, він продовжує діяти без подальшої  сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.

     При укладенні договору страхування  страхова сума встановлюється за бажанням страхувальника, але страхова компанія може встановити її мінімально можливий розмір. Загалом робота страховика з укладення і обслуговування договору страхування до вступу в шлюб така сама, як і за іншими видами страхування життя. Договір страхування може передбачати відповідальність страхової компанії в разі настання смерті застрахованого, але страхова сума виплачується за винятком таких, наприклад, випадків: застрахований помер до закінчення 6 місяців з дня набуття чинності договору страхування від природженого або тяжкого хронічного захворювання (захворювання крові, онкологічні та деякі інші); застрахований помер у віці від 14 років у зв'язку зі скоєнням ним дій, у яких слідчими органами або судом встановлені ознаки умисного злочину; застрахований помер під час управління засобом транспорту у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння або внаслідок того, що він передав управління цим засобом особі, яка перебувала в такому стані. У цьому разі страхувальникові повертаються сплачені внески.

     Більшість договорів довічного страхування  укладаються з метою полегшення фінансового тягаря тих, хто залишився живим після смерті страхувальника, і повинен його поховати або сплатити його борги. Договори довічного страхування поширюються на фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах, наприклад у віці від 20 до 70 років, і не укладаються з інвалідами І (і II) групи. При укладенні договору страхування на достатньо велику суму страховик може вимагати лікарського засвідчення стану здоров'я страхувальника.

     Основою для укладення договору страхування  є письмова заява, яка підписується страхувальником особисто. Страхувальником визначається особа (фізична або юридична), яка при настанні страхового випадку одержить страхову суму. Протягом дії договору страхування страхувальник має право на заміну вигодонабувача (вигодонабувачів). Страхова сума встановлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником.

     Правилами страхування може встановлюватися  мінімальний і максимальний розміри  страхової суми. Розмір страхового внеску залежить від віку страхувальника на день подання заяви про страхування, страхової суми і встановлюється окремо для чоловіків і жінок за спеціальною таблицею, яка прикладається до правил страхування.

     Страхувальнику  може бути надане право сплатити страхові внески за один раз або протягом певного строку, наприклад до досягнення 80 років, або протягом усього життя. У разі припинення сплати внесків договір діє довічно, якщо страхувальник сплатив усі внески, або протягом певного часу, якщо внески сплачені за два роки і більше (строк виплати залежить від віку страхувальника на день подання заяви про страхування і кількості років і місяців, за які були сплачені внески).

     Страхувальнику  надається право в період дії  договору зменшити розмір страхової  суми (але не менш ніж до встановленого  правилами страхування мінімального рівня) і далі сплачувати внески у зменшеному розмірі. У цьому разі частина сплачених внесків може бути за бажанням страхувальника йому повернена або зарахована як внески за наступний період.

     Добровільне страхування додаткової пенсії є  своєрідним страхуванням на дожиття, яке попри безперечну доцільність з різних причин досі не набуло в Україні достатнього, розвитку. Світова практика страхування життя пропонує страхувальникам різні його види (страхування життя на випадок смерті і на дожиття з підвищеною виплатою на випадок смерті (або на випадок дожиття), відновлюване або невідновлюване страхування життя, динамічне, фондове страхування життя тощо. Такі види користуються попитом у страхувальників, захищають їх самих або їхніх близьких від різних негараздів. Пропонований у розвинених країнах асортимент послуг із страхування життя становить великий інтерес для українських страховиків, а набутий там досвід уже починає використовуватися в Україні.

     Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Воно дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування капіталу на випадок дожиття до закінчення строку страхування і страхування капіталу на випадок смерті від будь-якої причини.

     Отже, змішане страхування життя поєднує  в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку — дожиття до певної дати або події, а з іншого — смерть. Проте фактично може мати місце лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує й створює накопичення. Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

     Умовами договору страхування може передбачатися  відповідальність страховика і при  втраті застрахованим здоров'я від  наслідків нещасного випадку. Включення до відповідальності страховика відповідальності за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню тарифних ставок.

     Як  правило, у змішаному страхуванні  життя страхувальник, який сплачує  внески, і застрахований є однією й тією самою особою.

     Договори  змішаного страхування життя  довгострокові й укладаються  на різні за тривалістю строки. Наприклад, в Україні, як показує практика, договори змішаного страхування життя  можуть укладатися на строк 3, 5, 10, 15 і 20 років. При укладенні договору страхування враховується вік застрахованого. Він становить від 16 років.

     Водночас  страхова компанія може встановити і  менший початковий вік вступу у страхування. У Росії, наприклад, при укладенні  договору страхування життя з  умовою виплати страхової ренти страховикам пропонується встановлювати його не менш як 14 років.

     Дія договору страхування починається  з того дня, коли страхувальник сплатив  перший (одноразовий) внесок готівкою працівникові страхової компанії або  з дня надходження внеску на рахунок страховика в установі банку. У разі, якщо до строку, установленого в договорі страхування, страховий внесок (повністю або у визначеній частці) не буде сплачений (не буде сплачений повністю), договір страхування вважається недійсним і страхові внески, які надійшли, повертаються страхувальникові.

     Факт  укладення договору страхування  засвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, його початок і закінчення, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право одержати страхову суму (вигодонабувач).

     При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в  договорі страхову суму. Виплати, які були пов'язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.

     Якщо  протягом дії договору застрахований  помер, це також тягне за собою  обов'язок страховика виплатити обумовлену в договорі суму. Але страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанія не несе відповідальності і в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є наслідком скоєння умисного злочину або пов'язана із керуванням ним транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, самогубства тощо. Виплачувана в цьому випадку сума залежить від фактично сплаченого внесками періоду страхування на день смерті застрахованого.

     Якщо  договором страхування встановлено  відповідальність страховика при пошкодженні  організму страхувальником внаслідок  нещасного випадку, то виплата при  цьому становить частину страхової  суми, яка залежить від ступеня втрати здоров'я. Відсоток утрати здоров'я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Для підтвердження факту нещасного випадку і визначення його наслідків страхувальник має подати до страхової компанії довідку лікувальної установи. Повна страхова сума виплачується за 100 %-вої втрати загальної працездатності від нещасного випадку.

    При дожитті до закінчення строку страхування  або при втраті здоров'я одержувачем  страхової суми є застрахована особа  або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Сучасний стан  страхування життя  громадян в Україні 

     Формування  ринку страхування життя має  інституціональне значення в розвитку економіки. Виконуючи функцію накопичення  грошових коштів, страхування життя акумулює внутрішні інвестиційні ресурси суспільства і сприяє поліпшенню економічного стану країни. Загальновідомо, що в розвинутих країнах частка страхових компаній в інвестуванні економіки становить близько 30 %. Таке значення страхування життя визначає необхідність дослідження його ринку і в Україні.

     Згідно  з Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування  прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року № 349-IV договір довгострокового страхування життя — це договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.

     Сьогодні  на українському ринку страхування  життя пропонуються три основних групи страхування:

     а) ризикове страхування життя, тобто  страхування на випадок смерті, від  нещасних випадків, захворювань та інвалідності;

     б) змішане страхування життя —  накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечити визначений капітал до потрібної дати (наприклад, для покупки будинку, навчання, весілля  і т.п.);

     в) пенсійне страхування — накопичувальне страхування для забезпечення додаткового (наприклад, щомісячного) доходу протягом визначеного терміну чи довічно, після виходу на пенсію чи досягнення якогось віку.

     Люди  середнього віку купують, як правило, пенсійні чи накопичувальні програми на користь своїх дітей. Молоді люди віддають перевагу ризиковому страхуванню, оскільки їм ще важко уявити себе в пенсійному віці.

     Однак відзначимо: людина заробляє гроші  лише протягом визначеного часу, і  за цей час вона повинна накопичити достатню суму для того, щоб забезпечити себе в старості. У нашому суспільстві мало хто замислюється над цим.

     Підприємства, як правило, страхують своїх співробітників від нещасних випадків і на випадок  смерті, а найбільш прогресивні —  купують пенсійні програми. Це, в  основному, закордонні компанії, які знають, що кращого мотиваційного інструмента, ніж накопичувальне страхування життя, мабуть, не існує. Крім того, страхування дозволяє утримати на підприємстві найбільш кваліфікованих співробітників.

     Договором страхування життя може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

     Договором страхування життя може також бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.

     Розмір  страхової суми визначається договором  страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування  чи зміни договору страхування.

     У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.