Україна в міжнародному поділу праці: стан, проблеми, перспективи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності підприємств

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародна  економіка»

на тему: «Україна в міжнародному поділу праці: стан, проблеми, перспективи»

Київ 2011

Реферат

Курсова робота: 38 с., 3 частини, 20 джерел.

Тема курсової роботи: «Україна в міжнародному поділу праці: стан, проблеми, перспективи».

Об'єктом дослідження є міжнародний поділ праці.

Предметом дослідження є проблеми участі та перспективи розвитку України в міжнародному поділу праці.

Метою дослідження курсової роботи є аналіз сучасного стану розвитку України в міжнародному поділу праці, визначення чинників, що впливають на участь України в МПП та розгляд перспектив розвитку України на міжнародній рівні.

Міжнародний поділ праці (МПП) - це процес концентрації в окремих  країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншим країнам.

В курсовій роботі розкрито поняття міжнародного поділу праці, розглянуті основні тенденції МПП, рівень участі України в міжнародному поділу праці, проаналізовані можливі перспективи розвитку України в МПП.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ, СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ, КООПЕРАЦІЯ, СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО.

Зміст

Вступ

1. МПП як основа розвитку  світогосподарських зв'язків

1.1 Сутність, форми прояву  та розвитку МПП

1.2 Основні тенденції МПП

2. Україна в системі сучасного МПП

2.1 Фактори, що визначають  місце України в МПП

2.2 Сучасний стан розвитку та рівень участі України в МПП

3. Проблеми інтеграції  України у світове господарство

3.1 Проблеми участі України  в МПП

3.2 Перспективи розвитку  України в МПП

Висновок

Перелік літератури

Вступ

Жодна з держав світу в сучасних умовах не може існувати відокремлено від інших країн та бути ізольованою від тих процесів, які відбуваються в регіоні або частині світу, де вона знаходиться. Країни, їх національні господарства взаємодіють між собою у виробничій, економічній, політичній, військовій, культурній, гуманітарній, екологічній та інших сферах.

Для реалізації цих відносин між країнами встановлюються дипломатичні стосунки, укладаються угоди, договори, що регулюють різні напрямки співробітництва. Країни прагнуть брати участь у міжнародних глобальних організаціях. Численні міжнародні зв'язки об'єднують країни світу в тісну систему - світове співтовариство, а їхні національні економіки - у світове господарство. Найважливішу роль в об'єднанні країн у світову господарську систему відіграють міжнародні економічні зв'язки. Вони виражаються рухом товарів, послуг, капіталів, робочої сили, інформації між країнами, регіонами й частинами світу. Національні господарства взаємодіють у системі світового господарства за законами міжнародного поділу праці.

Під міжнародним поділом праці (МПП) розуміється процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншим країнам. Міжнародний поділ праці також передбачає розвиток економіки країн з розрахунком на завезення ряду товарів та послуг з-за кордону, наявність між країнами або регіонами не лише торгівельних стосунків, але й кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв'язків. Поділ праці між країнами сягнув небаченої раніше глибини, саме тому тема міжнародного поділу праці і ролі України в ньому є досить актуальною.

Існує величезний пласт економічних  теорій, які досліджують міжнародний поділ праці. Найбільш поширені погляди на ці проблеми представлені в дослідженнях економістів, багато ідей котрих складають «золотий фонд» світової економічної науки. Останніми роками в світовій і вітчизняній літературі відбувся своєрідний сплеск досліджень такого роду. Він зв'язаний з тим, що розвиток міжнародного поділу праці має серйозні наслідки для світогосподарського та національного розвитку країн. Донині вже накопичена обширна сучасна теоретична база з цих питань завдяки працям таких вітчизняних та іноземних вчених, як Будкін В., Єрохін С., Журба І., Іноземцев В., Киреєв О., Ковалевський Н., Козак Ю., Колесов В.,Кудров В., Кулаков М., Липов В., Макогон Ю., Мельник А., Миклашевська Н., Мочерний С. та ін.

Метою даної роботи є розгляд  міжнародного поділу праці в сучасний період глобалізації економічного розвитку і участі в ньому України. При  написанні курсової роботи були поставленні  такі задачі:

- розкрити поняття міжнародного  поділу праці;

- розглянути сучасні тенденції  міжнародного поділу праці в  світовому господарстві;

- проаналізувати особливості  участі України в сучасному  міжнародному поділу праці, проблеми  та перспективи розвитку.

1. МПП як основа розвитку світогосподарських зв'язків

1.1 Сутність, форми прояву та  розвитку МПП

Історично первинною основою  функціонування й розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці. Поглиблення останнього постає як економічний фундамент усієї системи світогосподарських зв'язків, адже всі країни світу тою або іншою мірою втягнуті в нього.

Міжнародний поділ праці  являє собою зумовлену певним рівнем розвитку продуктивних сил специфічну форму поділу суспільної праці, що переросла межі національних економік і породжує спеціалізацію окремих країн і господарських структур на виробництві певної продукції та її взаємний обмін.[1, c. 527]

Міжнародний поділ праці - складна, багаторівнева система  світогосподарських зв'язків між національними економіками, що перебуває під впливом таких факторів, як природно-кліматичні умови, географічне положення країн, наявність природних ресурсів та кваліфікованої робочої сили, особливості історичного розвитку, національні традиції тощо. Це - система, що постійно розвивається, наповнюючись на кожному історичному етапі суспільного прогресу новим змістом. Міжнародний поділ праці виник ще в епоху зародження буржуазного ладу, але відносно зрілого рівня досяг лише на стадії розвитку великої машинної індустрії. [3]

Аналіз цього поділу праці  розпочала класична політекономія. Особливо цінним внеском у наукову  розробку цього питання є «теорія  порівняльних витрат» англійського вченого Д. Рікардо, який обґрунтував ефективність обміну між окремими країнами товарів з різними національними витратами виробництва. [1, с.528]. Найбільшого економічного ефекту від участі в міжнародному поділі праці (МПП) кожна окрема країна (чи група країн) досягає при тій комбінації факторів (природних, історичних, техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних, політичних тощо), яка забезпечує максимальне зниження матеріальних, трудових та грошових витрат на виробництво продукції або ж випуск більшої кількості товарів кращої якості при тих самих витратах. За певних обставин кожен з цих факторів (або кілька факторів) може стати вирішальним в конкурентній боротьбі на ринку товарів та послуг. За будь-яких обставин узагальнюючим критерієм економічної ефективності поділу праці між країнами є зростання ефективності суспільної праці, що знаходить свій матеріальний і грошовий вираз у збільшенні прибутку його учасників та, в кінцевому підсумку, в підвищенні життєвого рівня населення, суспільного багатства. "Правило, що регулює відносну вартість товарів в одній країні, - писав Д.Рікардо, відзначаючи специфіку зовнішньоторговельних стосунків між країнами та вказуючи на особливі закони, як діють в системі МПП, - не регулює відносної вартості товарів, які обмінюються між двома або кількома країнами". Відповідно до теорії "порівняльних переваг" (або "порівняльних витрат") Д.Рікардо країна має виробляти та експортувати ті товари, котрі обходяться їй відносно дешевше, а імпортувати ті товари, які відносно дешевше виробляти за кордоном, ніж у власній країні.[4, c.207]

Міжнародний поділ праці  являє собою спеціалізацію деяких країн на виробництві певних видів  продукції для задоволення потреб світового ринку. Фактично це зводиться до зосередження у цій країні відносно більшої кількості певного виду праці в загальній структурі її витрат порівняно з іншими державами (наприклад, в Аргентині та Австралії -- праці тваринників, у Японії -- виробників електронної техніки тощо). Ґрунтуючись на природничих або суто економічних передумовах, така профілізація країни пов'язана з нижчими витратами на цей вид продукції порівняно зі світовими показниками. Зовнішньо ця спеціалізація виявляється у підвищенні частки такої продукції в експорті, яка завдяки різниці в національних та інтернаціональних витратах дає змогу забезпечити значний виграш у валюті для імпорту товарів, власне виробництво яких порівняно низькоефективне.

Слід розрізняти три основні  послідовні (логічно й історично) форми (типи) міжнародного поділу праці -- загальну, часткову та одиничну. Під загальною розуміють поділ праці за сферами виробництва (промисловість, сільське господарство тощо). Часткова форма міжнародного поділу праці передбачає спеціалізацію певних галузей виробництва, видів готової продукції, одинична -- спеціалізацію різних країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, комплектуючих, на технологічних стадіях виробництва. [4,

У рамках міжнародного поділу праці розрізняють всесвітній поділ  праці, який охоплює світове господарство в цілому, і регіональний міжнародний поділ праці -- на рівні окремих географічних регіонів світу.

Міжнародний поділ праці  спочатку ґрунтувався на різниці в наявності в країні природних ресурсів (клімат, ґрунт, надра, водні ресурси, ресурси лісу тощо). Після промислового перевороту посилюється спеціалізація, яка ґрунтується на різниці в наявних інших чинниках виробництва -- капіталу, працею, підприємницькими здібностями, знаннями. Саме це сьогодні в багатьох випадках визначає, на виробництві яких товарів і послуг для світового ринку спеціалізується країна.

Під впливом розвитку сучасної НТР міжнародний поділ праці збагачується якісно новими рисами. Сучасні продуктивні сили потребують такого міжнародного поділу праці, що робить економічно неефективним і навіть неможливим забезпечення всіх виробничих та інших потреб кожної країни лише за рахунок її власних зусиль. Участь у міжнародному поділі праці стає передумовою нормального виробництва. [2,с. 40]

Усе це приводить до зростання  міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, які відображують посилення  суспільного характеру виробництва  у світовому господарстві. Найважливішими чинниками цього процесу є  розвиток науки і техніки як якісний фундамент і зростання при цьому масштабів виробництва як кількісний. Межі внутрішнього ринку стають усе тіснішими для великомасштабного спеціалізованого виробництва, яке об'єктивно виходить за ці межі. Розвивається спеціалізація промислового виробництва не за кінцевою продукцією, а за напівфабрикатами, деталями, вузлами, комплектуючими виробами тощо. [7, c.56]

Рисою розвиненого міжнародного поділу праці є те, що в систему  його зв'язків втягнуті майже всі  країни світу. Кожна з них знайшла або намагається знайти своє місце в системі економічних взаємозв'язків, породжених міжнародним поділом праці. Останнє стосується передусім постсоціалістичних країн.

1.2 Основні тенденції міжнародного  поділу праці

МПП став результатом багатовікового розвитку продуктивних сил, поглиблення  національного поділу праці та залучення  в систему світових господарських зв'язків нових національних виробництв, що привело до інтернаціоналізації виробництва в цілому.

Цей складний процес розпочався з розширення простих торговельних зв'язків між країнами у середині XVI -- середині XVIII ст., що зумовило вихід виробництва за межі держав. З кінця XVIII і до кінця XIX ст. почали формуватися його міжнаціональні форми у рамках світового господарства на базі простої кооперації.

Інтернаціоналізація виробництва  у кінці XIX -- середині XX ст. пов'язана  з розвитком простої кооперації, яка базується на МПП, що став визначальним фактором формування світового господарства. [16, c. 104]

Безперервно розвиваючись, МПП  набув певних тенденцій та особливостей.

До них належать такі:

1. У світовому господарстві зберігається і навіть поглиблюється розрив між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. На розвинуті країни припадає близько 25 % населення і 80 % сукупного національного продукту. Країни, що розвиваються, у світовому господарстві є, в основному, постачальниками сировини і споживачами готової продукції. Але останнім часом встановлюється нова галузева спрямованість країн, що розвиваються.

Між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, швидкими темпами зростає внутрішньогалузевий  обмін продукцією обробної промисловості. Збільшується виробництво працемістких, матеріаломістких, стандартизованих виробів  на експорт для задоволення потреб насамперед промислово розвинутих країн. Провідні ролі в цьому відіграє четвірка так званих "драконів" -- Гонконг, Сінгапур, Тайвань і Південна Корея, а також Китай, Таїланд, Туреччина, Бразилія, Мексика, Індія та деякі інші країни, що належать до "нових індустріальних країн".

2.Основним в МПП став  внутрішньогалузевий поділ праці  на основі предметної, а особливо подетальної та технологічної спеціалізації.

3.Внаслідок нерівномірності  соціально-економічного розвитку продовжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил в групі промислово розвинутих країн, насамперед між трьома основними центрами -- США, Японією і Західною Європою. Це викликає необхідність частої перебудови в системі МПП.

4.Змінилася участь в  МПП колишніх країн соціалістичного табору. Відбувається переорієнтація їхніх економік та залучення їх до участі у МПП на інших засадах.

5.Постійно зростає роль  ТНК у міжнародному економічному обміні та МПП. THK контролюють майже половину світового промислового виробництва та світової торгівлі.

6.Посилюються інтеграційні  процеси, інтернаціоналізація господарської  діяльності. Відзначається тенденція  до об'єднання зусиль провідних країн для колективного регулювання та зменшення наслідків економічних та валютних потрясінь. Зростає роль міжнародних організацій -- МВФ, МБРР тощо.

7.На МПП періодично  впливають структурні кризи, дисбаланси  в міжнародній торгівлі. Так, енергетична  криза 70-х років викликала необхідність  переходу на енергоощадні типи  виробництв, що привело до змін  в структурі й навіть географічному  розподілі світової торгівлі, а також в експортній спеціалізації багатьох країн.

8.Зростає об'єктивна необхідність  в докорінній перебудові МПП.  З другої половини XX ст. інтернаціоналізація виробництва набула глобального характеру. Вона охопила практично всі підсистеми світового господарства, всі його галузі. Поглиблюється інтернаціоналізація виробництва й обігу, що посилює єдність світового господарства. [6]