Україна в міжнародному поділу праці: стан, проблеми, перспективи

Україна, маючи вигідне  положення, сприятливі природні передумови, маючи також значні трудові ресурси  і потенційно широкий ринок збуту  споживчих товарів, а також зовнішньоекономічні  зв'язки з іншими країнами, займає вигідне положення в міжнародному поділі праці.

Ресурсний потенціал України  визначив конкурентоспроможні галузі, на які припадає понад 60 % експорту України. Ця цифра означає, що економіка України має значний потенціал для економічного зростання за рахунок конкурентоспроможності сировинних галузей і машинобудування.

Економіка України є досить відкритою, оскільки вона бере активну  участь у міжнародній торгівлі. Простеживши  географію зовнішньої торгівлі, Україна  підтримує зовнішньоторговельні зв'язки з багатьма країнами, зокрема з Росією, з країнами Середньої Азії, з деякими країнами Східної та Західної Європи. Значно активізували торгівельні зв'язки з Україною такі країни, як США, Канада, Японія.

Перспективною формою міждержавних зв'язків є економічна інтеграція суміжних прикордонних територій. Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної співпраці -- прямі зв'язки підприємств, спільне підприємництво, спеціальні економічні зони. Прямі економічні зв'язки передбачають різнобічне співробітництво без посередників (міністерств, інших суб'єктів) за моделлю "підприємство-підприємство". Інтеграція України у світові економічні процеси повинна ґрунтуватися на міцних міжнародних фінансово-кредитних зв'язках.

Існують усі передумови для  становлення України як процвітаючої незалежної держави. До них можна  передусім віднести:

1. Наявність промислових,  сировинних і водних ресурсів, чорноземів, що дає змогу повністю  забезпечити населення продуктами  харчування.

2. Потенційну здатність  кадрів до висококваліфікованої  і наукоємної праці, яка може  бути реалізована у короткий час за рахунок активізації сильніших ринкових стимулів до праці.

3. Вигідне географічне положення, вихід до моря, сприятливий клімат.

Виходячи з принципів  міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного і ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, повинен забезпечити реалізацію головної стратегічної мети в сфері зовнішньоекономічної політики -- інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему. [5]

Таким чином, проведений аналіз дає можливість зробити висновок, що Україна має достатні трудові  й природні ресурси, сировинну базу та виробничі потужності, необхідні  для її розвитку як незалежної, суверенної держави, інтеграції у світове співробітництво.

Висновки

На основі всього вищесказаного про міжнародний поділ праці та участь України в ньому, можна зробити наступні висновки:

1.У сучасній економіці  найбільший економічний ефект  досягається у тому випадку,  коли країни добровільно прилучаються  до міжнародного співробітництва  і між ними налагоджуються  рівноправні партнерські відносини на взаємовигідних принципах з урахуванням їхньої спеціалізації та напрямів діяльності. Важливим чинником піднесення світового господарства є міжнародний поділ праці, який передбачає випереджальний розвиток у деяких країнах окремих галузей економіки, в яких ці країни мають власні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва порівняно з іншими країнами. Завдяки участі в міжнародному поділі праці країна, отримуючи певні переваги, може підвищити ефективність своєї національної економіки. МПП - це об'єктивна основа міжнародного обміну товарами, послугами, знаннями, розвиток виробничого, науково-технічного, торговельного та іншого співробітництва між усіма країнами світу незалежно від рівня їхнього економічного розвитку. МПП є найважливішою основою налагодження плодотворної економічної взаємодії держав у масштабі всього світу.

2. Основними сучасними  тенденціями міжнародного поділу  праці можна виділити: збереження  і навіть поглиблення розриву  між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються; основним в МПП став внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, а особливо подетальної та технологічної спеціалізації; внаслідок нерівномірності соціально-економічного розвитку продовжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил в групі промислово розвинутих країн;зростає роль ТНК у міжнародному економічному обміні та МПП; посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація господарської діяльності; зростає об'єктивна необхідність в докорінній перебудові МПП.

3. Місце будь-якої країни  в міжнародному поділу праці  залежить від багатьох факторів:природно-географічних, соціально-економічних, НТП, динаміка  розвитку національної економіки,  ступінь її відкритості і залученості  в МПП, її уміння адаптуватися  до умов міжнародного господарського  життя, та ін. Взаємодія різних  факторів в умовах цивілізаційного розвитку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв'язках.

Неоднозначне положення  України у міжнародному поділі праці пояснюється впливом низки передумов, насамперед природних, демографічних, історико-економічних, геополітичних. Україна має як природні, історичні, так і техніко-економічні, соціально-економічні, організаційно-економічні основи для участі в МПП. Промисловість є ключовим елементом економічної системи України, який визначає місце національної економіки в міжнародному поділі праці, динаміку її конкурентоспроможності.

4. На сьогоднішній день  Україна залучена в МПП слабкіше, ніж провідні країни Заходу чи нові індустріальні країни. Великі надії Україна покладає на інтеграцію в систему світогосподарських зв'язків, активну й зростаючу участь не тільки в регіональному, а й у міжнародному поділі праці, ефективному використанні його переваг. Це констатується на всіх рівнях влади, як поняття того, що слабка залученість України в міжнародний поділ праці не тільки не відповідає, а й суперечить її національним інтересам, бо залишає економіку країни поза розвитком світових продуктивних сил, провідних напрямів сучасної науково-технічної революції, що призводить до виштовхування її на узбіччя світового економічного прогресу.

У міжнародному поділі праці  Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітало- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі).

Україна як суверенна держава  поки робить украй незначний вплив  на МПП і інтеграційні процеси, що відбуваються у світовій економіці, залишаючись протягом тривалого часу осторонь від головних світогосподарських процесів.

5. Слабка включеність України  в міжнародний поділ праці  не відповідає її національним  інтересам, оскільки залишає вітчизняну  економіку поза розвитком світових продуктивних сил і провідних напрямків сучасної науково-технічної революції, виштовхує її на узбіччя світового економічного прогресу. Щоб забезпечити широкомасштабне включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво, необхідно сформувати ефективний механізм зовнішньоекономічних зв'язків. На жаль, в Україні такий механізм відсутній: відсутня ефективна правова база та вкрай недосконалою в Україні є валютна, податкова, кредитна й митно-тарифна політика.

Оскільки найтісніші зв'язки в галузі науки й освіти Україна  мала з Росією, а також з деякими  колишніми соціалістичними країнами Східної Європи, то розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України повинен охоплювати в першу чергу ці країни.

Що стосується участі України  в коопераційному співробітництві  із західними кранами, то його масштаби незначні. Такий стан зумовлений недооцінкою  в минулому цієї форми спілкування, невідпрацьованістю правових, організаційно-економічних  та валютно-фінансових аспектів співробітництва, а також відсутністю глибокої зацікавленості західних підприємств щодо України.

Сьогодні істотний негативний вплив на загальний стан виробничо-технічної  кооперації роблять такі фактори  як скорочення фізичних обсягів виробництва, згортання інвестиційної діяльності, стійке падіння продуктивності праці, величезний дефіцит бюджету, значний зовнішній борг України, дискримінаційна політика деяких держав стосовно України, низький соціально-економічний ефект України від діяльності спільних підприємств і ін. В міру їх подолання виробничо-технічна кооперація й інтеграційний процес в цілому будуть поглиблюватися.

6.Для прискорення процесу  входження України у світові господарські структури та поглиблення її участі у МПП необхідно приймати до уваги такі обставини:

-по-перше, основними орієнтирами  українських виробників мають  бути: новітні технології, світові норми та стандарти, а також місткість ринку.

-По-друге, важливою закономірністю  інтернаціоналізації сучасних світових продуктивних сил є те, що економічна доцільність створення в окремих країнах багатогалузевої економіки, включаючи підприємства з повним технологічним циклом, поступово відпадає, бо прагнення кожної країни до самозабезпечення всіма товарами вимагає великих затрат. Значно перспективнішим шляхом є розвиток міжнародної спеціалізації та активна участь у ній дедалі більшої кількості країн. Для України основними сферами міжнародної спеціалізації могли б бути гірничо-металургійна промисловість, окремі підгалузі машинобудування, сільськогосподарське виробництво (переробні галузі АПК) й туризм.

-По-четверте, пошук власного  місця у світовій господарській структурі вимагає знання специфіки сучасного світового ринку, який також зазнає суттєвих змін: не тільки розширюються його межі, а й зростають потреби, змінюється їхня структура.

-По-п'яте, НТР додала до традиційних факторів всесвітнього поділу праці нові об'єктивні стимули, що набувають поступово визначального характеру. Роль природних ресурсів, географічного положення, виробничого досвіду починає різко знижуватися, а натомість висуваються передова технологія, наукові розробки, висококваліфікована робоча сила, банки, розвинута виробнича інфраструктура, які передусім впливають на визначення профілю економіки тієї чи іншої країни, її позиції на світовому ринку.

Виходячи з принципів  міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного і ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, повинен забезпечити реалізацію головної стратегічної мети в сфері зовнішньоекономічної політики -- інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему. Для становлення України як процвітаючої держави існують всі передумови.

Таким чином, як суб'єкт міжнародних  економічних відносин, Україна має  свідомо входити до світової системи господарських зв'язків з метою якнайефективнішого використання усіх їхніх можливостей та підвищення рівня конкурентоспроможності.

Перелік літератури

1. Основи економічної теорії: Підручник/ А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко та ін.; За ред.. А.А.Чухна.-К.: Вища шк.., 2001.-606 с.

2. Международная єкономика.  Учебное пособие./ Ю.В. Макогон,  В.С. Миронов, Н.А. Бударина. Донецк, ИД, 2005.-328 с.

3. В.Г. Федоренко. Міжнародний  поділ праці - матеріальна основа  розвитку світового Господарства:Сб. науч.п.-Київ: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України,2009.

4. Павлюк В.І. Основні  шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств України / Теоретичні та прикладні питання економіки: випуск 21- 207 с.

5. С.В. Фомішин. Україна в системі сучасного міжнародного поділу праці: Сб.наук.-Херсон-Херсонський НТУ, 2008.

6. С.В. Фомішин. Сучасні тенденціїї розвитку форм міжнародного поділу праці в світовому господарстві: Львів-Львівська КА, 2009.

7. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні  відносини: Навчальний посібник / К.: Знання, 2008.- 406 c.

8. Кучин С.П., Коваль О.П., Шабанова Н.С. Рівень участі України в міжнародному поділі праці: Харків-Харківський інститут фінансів.

9. В.А. Редькіна, Зовнішньоторговельна  політика та міжнародний поділ праці//Ринкова економіка.-2009.-№3.-с. 23.

10. Міжнародна економіка:  навч. посіб./ В.Є. Сахаров, В.С.Будкін,С.А. Єрохін та ін..; за заг. Ред. В.Є. Сахарова.- 2-ге вид. випр…-К.Вид. Дім«Ін Юре», 2008.- 432с.

11. Марченко Т.В. Залучення  України в процеси міжнародної  інтеграції// Економічний простір.- №22/1, 2009.

12. Ваврищук В. В. Торговельна  спеціалізація України: про що  свідчать виявлені порівняльні переваги //Наукові записки-. Том 56. -2006.

13.В.В. Якімцов. Кооперування:історія  і перспективи розвитку// Науковий  вісник.-2004.-вип. 14.4.

15. І.В. Мельничук .Тенденції розвитку товарообігу споживчої кооперації України// Науковий вісник.-2006.-вип 16.3.

16. Загальна економіка:  Підручник І.Ф.Радіонова, І.С.Кравченко, В.В.Радченко.//За ред. І.Ф.Радіонової. - 4-те вид., доп. і перероб. - К.: “А.П.Н.”, 2005.

17. О.Ю. Амосов. Закономірності  розвитку процесів спеціалізації  та концентрації виробництва:Харків.-ХарРІ НАДУ.

18. Гупало О.Г.Глобалізація  та її виклики для соціально-економічного розвитку України:Львів.-ДФА.

19. Н.М. Грущинська. Конкурентна  позиція України в міжнародному поділу праці: http://ebk.net.ua/

20. Ю.В.Ніколенко. Сучасна  трансформація міжнародного поділу  праці та перспективи участі  України у світо господарських процесах: http://ebk.net.ua/Book/OsnEkTeor/Oet16-23/52301.htm