Україна в міжнародному поділу праці: стан, проблеми, перспективи

Нині немає такої великої галузі національної економіки, яка б не залежала від міжнародних умов виробництва. Поглиблення поділу праці на міжнаціональному рівні є більш результативним, ніж у межах окремої країни. Нині в межах світового господарства така спеціалізація досить чітко окреслилась на рівні окремих країн, їхніх груп або регіонів. Це свідчить про посилення процесів глобалізації виробництва матеріальних благ.

2. Україна в системі сучасного МПП

2.1 Фактори, що визначають місце України в МПП

Місце будь-якої країни в  міжнародному поділу праці залежить від багатьох факторів , які можливо систематизувати за такими ознаками:

Природно-географічні -- відмінності у кліматичних умовах, економіко-географічному положенні, наділеності природними ресурсами;

Соціально-економічні -- характеристики робочої сили, науково-технічний потенціал, виробничий апарат. Масштаби і серійність виробництва, темпи створення об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури, особливості історичного розвитку, виробничих і зовнішньоекономічних традицій, соціально-економічний тип національного виробництва і зовнішньоекономічних зв'язків, політичні фактори країн;

Науково-технологічний прогрес -- розширення та поглиблення науково-дослідних  та конструкторських робіт, прискорення  темпів морального зносу, збільшення оптимальних  розмірів підприємств, технологічна диверсифікація. [10]

До числа основних факторів відносяться: динаміка розвитку національної економіки, ступінь її відкритості і залученості в МПП, її уміння адаптуватися до умов міжнародного господарського життя.

Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розвитку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв'язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.

Неоднозначне положення  України у міжнародному поділі праці пояснюється впливом низки передумов, насамперед природних, демографічних, історико-економічних, геополітичних.

Україна має як природні, історичні, так і техніко-економічні, соціально-економічні, організаційно-економічні основи для участі в МПП. Слід зауважити, що в геологічному і гідрогеологічному аспектах територія України слабко вивчена, зокрема її глибинну будову досліджено лише на 10 відсотках території.

Природні передумови. На відміну від найбільших країн світу (Росія, США, Китай) Україна не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами, проте вона має значний природно-ресурсний потенціал і в цьому відношенні знаходиться у більш вигідному положенні, ніж деякі економічно розвинуті країни (Японія, Італія). Кажучи про природні передумови, треба виділити агрокліматичні умови, які здавна сприяли перетворенню України на великий регіон сільськогосподарського виробництва. Ці умови створюються унікальними чорноземними ґрунтами, достатньою кількістю тепла, помірною вологістю, переважно рівнинним характером території. Ми маємо чималі ресурси корисних копалин, деякі з них мають світове значення: залізні та марганцеві руди, кухонна сіль, кам'яне вугілля.

Деяких важливих ресурсів у нас обмаль: нафта, газ, більшість  руд кольорових металів, деревина. В останнє десятиріччя значно зменшились рибні ресурси Чорного та Азовського морів.

Загалом, за природними ресурсами  наша країна перебуває у стані  певної рівноваги: дефіцит (а отже, імпорт) одних видів ресурсів компенсується достатньою кількістю інших, не менш важливих.

Демографічні передумови. Україна використовує значні трудові ресурси й потенційно широкий ринок збуту споживчих товарів, має високий інтелектуальний потенціал. Високий професійний рівень трудових ресурсів, наявність розвинутої науково-дослідної бази сприяє виробництву складної, наукомісткої продукції, що користується попитом на світових ринках.

Історико-економічні передумови. Протягом століть вельми великі території України завойовувались або захоплювались тими або іншими державами. Тому з погляду міжнародного поділу праці її економіка працювала, перш за все, на внутрішній ринок тієї держави, до якої вона входила повністю або частково, і економіка нашої країни розвивалася за принципом доповнюваності: у нас розміщувались лише ті галузі виробництва, які тут були найефективніші з погляду міжрегіонального обміну. Так, наявність високоякісної залізної руди та коксівного вугілля, відносно густа мережа залізниць, достатня кількість трудових ресурсів, вигідне географічне положення зумовили перетворення Донецько-Придніпровського району на першу металургійну базу не існуючої вже держави СРСР. Ці ж фактори сприяли розвитку металомісткого машинобудування, теплоенергетики, основної хімії.

Водночас країні не давали можливість розвинути деякі види й, навіть, цілі галузі виробництва. Маючи високу щільність населення, висококваліфіковані трудові ресурси, вона помітно відставала за трудомісткими видами виробництва, особливо щодо текстильної промисловості, інструментального машинобудування, автомобілебудування, електроніки (за винятком виробництва телевізорів). Не відповідав трудовому та загальноекономічному потенціалу України й рівень розвитку машинобудування.

Геополітичні передумови. Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у міжнародному поділі праці. Вона розташована поблизу економічно високорозвинутого регіону Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусії та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов'язана з Середземномор'ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. Через Україну проводять важливі транзитні магістралі (залізниці та автомобільні дороги, нафтопроводи й газопроводи) з країн СНД до Європи та чорноморських портів.

Особливість сучасної геополітичної  ситуації в Україні полягає в  тому, що зв'язки з країнами СНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичного суверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективи для економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами, причому не тільки Європи, але й США, Японією. З'явилась можливість проводити активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на Близькому та Середньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії. [11]

Організаційно-економічні чинники  включення України в систему  сучасного МПП за своїм змістом  відображають ступінь розвитку процесів концентрації, спеціалізації, кооперації й комбінування виробництва (за участю української сторони) на рівні міжнародних економічних зв'язків. Створення виробництв з випуску всіх нових видів продукції не завжди доцільне в межах однієї країни. Одним з найважливіших критеріїв реалізації економічних інтересів країни - суб'єкта МПП є забезпечення високої економічної ефективності галузей її національної економіки, мінімізація витрат суспільної праці.. Спеціалізація та кооперація характеризують економічно доцільну й раціональну організацію (територіальну, регіональну, галузеву тощо) суспільних продуктивних сил.

Рівень розвитку продуктивних сил є одним з тих техніко-економічних чинників, які найбільше сприяють активній участі України у сучасному МПП. Видобуток залізної руди, вугілля, виробництво сталі, чавуну, мінеральних добрив, цементу, електроенергії, цукру, тракторів і металоріжучих верстатів становлять значний економічний потенціал нашої країни. За кількісними характеристиками і потужностями продуктивних сил Україна, може бути гідним партнером у світових економічних зв'язках. [17]

Промисловість є ключовим елементом економічної системи  України, який визначає місце національної економіки в міжнародному поділі праці, динаміку її конкурентоспроможності.

2.2 Сучасний стан розвитку та рівень участі України в МПП

На сьогоднішній день Україна  залучена в МПП у 2-3 рази слабкіше, ніж провідні країни Заходу чи нові індустріальні країни. Теж саме можна сказати й по інших показниках: по продуктивності праці США перевищує Україну майже в 10 разів, Франція -у вісім, ФРГ, Велика Британія - у шість; по оплаті праці США перевищує Україну в 12 разів, Франція - в 9, ФРГ і Велика Британія - у 8. І перебороти цей відрив поки не вдається. Сьогодні у розвитку своєї економіки великі надії Україна покладає на інтеграцію в систему світогосподарських зв'язків, активну й зростаючу участь не тільки в регіональному, а й у міжнародному поділі праці, ефективному використанні його переваг. Це констатується на всіх рівнях влади, як поняття того, що слабка залученість України в міжнародний поділ праці не тільки не відповідає, а й суперечить її національним інтересам, бо залишає економіку країни поза розвитком світових продуктивних сил, провідних напрямів сучасної науково-технічної революції, що призводить до виштовхування її на узбіччя світового економічного прогресу. Ще до проголошення незалежності України частка експорту у загальному обсязі виробництва України не перевищувала 4-5%, у той час як середньосвітовий показник дорівнював 17%. У 90-ті роки відбулося подальше зменшення експорту як у фізичному, так і відсотковому відношенні, а в його товарній структурі левова частка припадає на сировину, матеріали, товари народного споживання. На початку ХХІ ст. ситуація дещо стабілізувалася, але і сьогодні в українському експорті спостерігається значний дисбаланс у співвідношенні готової продукції і сировинних матеріалів. [5]

Аби визначити стан та роль України в МПП, розглянемо сукупний ресурсний потенціал та структуру  зовнішніх економічних зв'язків. Сьогодні приблизно 85% усіх постачань  України за кордон припадає на сировину і матеріали. При цьому природно-кліматичні умови України дозволяють їй вирощувати до 50 млн.т. зерна і зернобобових, а також виробляти до 7 млн. т. цукру. Електроенергетичні потужності дають  можливість виробляти до 300 млрд. кВт  електроенергії на рік, при цьому 1/10 її експортувати. Україна має значні ресурси вугілля, залізних і марганцевих руд, сірки, ртуті, урану, титану, гіпсу, солей, різноманітних будівельних матеріалів. В цілому природно-ресурсний потенціал України в еквіваленті до долара США вважається рівнім 272,5 млрд. дол. У структурному плані провідне місце належить земельно-ресурсній складовій - 44,38%, мінеральній - 28,26%, водній-13,08%, природно-рекреаційній - 9,64%, рослинній - 4,17% та фауністичний - 0,47% складовій. Людський фактор виробництва характеризується високим рівнем інтелектуального потенціалу: його грамотність складає майже 100%; частка населення, охопленого навчанням - 74%; на 1000 осіб тут приходиться 37 студентів (рівень Швеції). В той же час частка затрат на провідний фактор - науку в Україні складає 1,13% ВВП (в ЄС-2,16%); обсяг високотехнологічного експорту - на одну особу населення12 дол.(в ЄС - 827); кількість персональних комп'ютерів на 1000 осіб дорівнює 13,8 (в ЄС - 234,6). [9]

У міжнародному поділі праці  Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітало- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала - понад 4/5 в ній складають сировинні товари та продукція первинної переробки.

Основу експорту складають  чорні метали та вироби з них (прокат, труби), на які припадає понад 44% валютних надходжень від експорту, продукція  хімічної та пов'язаних з нею галузей  промисловості (азотні добрива, продукти неорганічної хімії), мінеральні продукти (залізна і марганцева руда, концентрати, вугілля, цемент і будівельні матеріали, сіль та ін.), сільськогосподарські та продовольчі товари (цукор і вироби з нього, зерно, олія, м'ясо, молоко і молокопродукти та ін.). Експорт машин, устаткування і транспортних засобів складає менше 13% від загального його обсягу.

Основу імпортних надходжень становлять мінеральні продукти (майже 47%), насамперед паливо (природний газ, вугілля, нафта та продукти її перегонки), машини, устаткування і транспортні  засоби. В Україну завозиться також  продукція хімічної, фармацевтичної, харчової і легкої, деревообробної і целюлозно-паперової галузей.

Промисловість - найважливіша складова частина економіки України  виробила продукції (у 2009р.) на суму більш  ніж 22 млрд. дол. За даними закордонних аналітиків, Україна здатна самостійно забезпечити виробництво кінцевої продукції на 16%. Основну частину валютних надходжень дають 9 найменувань продукції: неблагородні метали і вироби з них - 36%; хімічна продукція-8%; мінеральна сировина та енергоносії -16%; механічні вироби, електроустаткування, прилади, аудіо-відеотехніка - 11%; текстиль та вироби з нього - 3%; деревина й вироби з неї, папір - 3,1%; транспортні засоби - 3%; продукція харчової промисловості - 4%; сільськогосподарська продукція - 6%; інше - 14%. [12]

Для характеристики різних аспектів участі країни в міжнародному поділі праці в його народногосподарській формі необхідно, насамперед, визначити показники та динаміку зовнішньоторговельного балансу, обсяги експорту і імпорту товарів і послуг, їхню структуру. Зовнішньоторговельний обіг між Україною та країнами ЄС, який за 2008 р. склав 6,1 млрд. дол. США, що на 2,5 млрд. дол. США більше, був більшим ніж у 2007 р. Експорт товарів у 2009 р. становив 39695,7 млн. дол. США та істотно знизився в порівнянні з 2008 р., коли становив 66967,3 млн. дол. США. Найбільшу частку в експорті України становлять країни СНД, насамперед Російська Федерація .

Імпорт товарів у 2009 р. склав 45433,1 млн. дол. США, та майже вдвічі зменшився в порівнянні з 2008 р., коли становив 85535,3 млн. дол. США. У географічній структурі вітчизняного імпорту першу сходинку також займають країни СНД . Наступним елементом у визначенні рівня участі країни в міжнародному поділі праці є обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) країни. Величина ВВП є вихідним параметром при проведенні аналізу багатьох особливостей стану міжнародного поділу праці, тому що вона характеризує одну з важливих його сторін - зосередження зусиль окремих країн на виробництві частини валового світового продукту.

За даними Державного комітету статистики України, ВВП у фактичних  цінах за І квартал 2010 р. склав 218125 млн. грн., що зріс в порівнянні з І кварталом 2009 р., коли становив 188037 млн. грн. Беручи до уваги зміну обсягу валового внутрішнього продукту у І кварталі 2009 р., коли він складав мінус 20,2% та у І кварталі 2010 р., коли він склав плюс 4,9%, можна зробити висновок, що економічна ситуація в країні поліпшилася [8].

Україна останнім часом дещо збільшила експорт. Існує тенденція  перевищення експорту країни над  імпортом через низьку платоспроможність  населення та залежність країни від  іноземних паливно-енергетичних ресурсів. Не дивлячись на певні труднощі, Україна має достатні трудові  й природні ресурси, сировинну базу та виробничі потужності, необхідні  для її розвитку як суверенної держави  інтегрованої у світову співдружність.

Україна як суверенна держава  поки робить украй незначний вплив  на МПП і інтеграційні процеси, що відбуваються у світовій економіці, залишаючись протягом тривалого часу осторонь від головних світогосподарських процесів. Знаходячись у центрі Європи, поруч з державами, що активно перетворюють свої економіки, Україна помітно відстала і не встигає за процесами, що відбуваються в сусідніх державах. Приймаючи до уваги ресурси і географічне положення України, а також конкретні умови, що створює світова економіка кожній державі, Україна повинна знайти свій шлях переходу до ринкової економіки і прискорення структурних перетворень з метою зміцнення своєї ролі у світовій економіці.