Податок з доходів фізичних осіб та його роль у формуванні бюджету

Водночас деякі пільги, що призводять до втрат бюджету, у звіті ДПА не вра-ховано, що зменшує загальну суму цих втрат. Прикладом можуть бути операції з оплати вартості державних платних послуг, що надаються фізичним та юридич-ним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, які згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткуван-ня. Насправді ж у цих операціях створюється додана вартість, отже, виникає об'єкт оподаткування, а їх звільнення від ПДВ є пільгою, яка призводить до втра-ти бюджетних надходжень. До таких втрат призводить і невраховане ДПА звіль-нення від оподаткування операцій з надання послуг державними службами зай-нятості, а також архівними установами України.

Не маючи повної інформації для  розрахунку втрат бюджету внаслідок  на-дання податкових пільг за підсумками 2004 року, ми зробили такі розрахунки за 2003 роком.

Якщо із загальної суми пільг, розрахованої ДПА України за 2004 роком, ви-рахувати суму звільнень, які не є пільгами, а також суму пільг, що не призводять до втрат бюджету, реальні втрати бюджету, за нашими розрахунками, зменшу-ються до 12,1 млрд. грн., що становить 19,6% від сум податку, несплаченого че-рез отримання пільг, за розрахунками ДПА України. Отже, розмір втрат бюдже-ту внаслідок надання пільг з ПДВ завищено на 49,8 млрд. грн. [8, ст. 100-104 ]

Узагальнюючи історію розвитку системи прибуткового оподаткування, мож-на дійти висновку, що історично  прибуткове оподаткування завжди мало такі ос-новні моменти:—

встановлювався дохід, який не оподатковувався, такий дохід встановлю-вався на рівні мінімальної заробітної плати;—

встановлювалась проста чи складна прогресія в оподаткуванні;—

прогресія у прибутковому оподаткуванні  за всю його історію сягала мак-симуму в 13% за часів Радянського Союзу. (Реально ж дещо менша, оскільки прогресія при 13% була складною, тобто досягти 13% можна було за безкінечно-го збільшення доходу).

Україна ж створила свою систему прибуткового оподаткування з дуже знач-ним податковим навантаженням: оподатковується увесь дохід, прогресія сягну-ла 40%.

Очевидно, що в Україні при створенні  системи прибуткового оподаткування  було запозичено досвід розвинених країн Європи та США, а не історичний набу-ток свого розвитку. Справді, здебільшого у європейських країнах шкала прибут-кового податку прогресивна. І прогресія сягає значних величин: 40% у Велико-британії, 42% — у Данії, 45% — в Італії і так далі. Але ж це країни з ринковою економікою, з високим рівнем життя, з високим доходом на душу населення. Та-кі параметри не можна було переносити в умови України, коли відбувалася руй-нація старої соціалістичної системи господарства і тільки-но зароджувалась рин-кова економіка, коли й дотепер середньомісячна заробітна плата майже дорівнює прожитковому мінімуму на одну працездатну особу. ( У 2003 році середньомісяч-на ЗП становила 462 грн., прожитковий мінімум на працездатну особу — 365 грн.).

Звичайно, це сприяло тільки тінізації  як економіки в цілому, так і  заробітної плати зокрема. Суспільство  почало усвідомлювати необхідність реформування при-буткового оподаткування, яке стало гальмом на шляху економічного розвитку.

Реформування прибуткового оподаткування  в Україні почалося лише в 2003 році.

Ми уже згадували, що число 13% виникло  в системі прибуткового оподат кування Радянського Союзу.

Росія, маючи систему прогресивного  прибуткового оподаткування зі ставка ми від

12% до 35%, систему також нежиттєздатну,  створену на зразок систем  роз винених країн з ринковою економікою і непридатною для перехідної економіки розпочала реформування системи прибуткового оподаткування шляхом запро вадження пропорційного оподаткування за єдиною ставкою 13% з 2001 року.

Україна для реформування системи  прибуткового оподаткування скопіюва-ла російську модель пропорційного  оподаткування зі ставкою 13%, тобто  не мож-на стверджувати, що це була економічна доцільність.Однак пропорційне оподаткування — не оптимальний шлях, воно створює нерівномірне податкове навантаження, порушує принцип нейтральності в оподаткуванні, а короткий екскурс в історію підтверджує — прибуткове оподатку-вання завжди було прогресивним.

Прогресивне оподаткування передбачає, що чим вищий дохід, тим вищий може бути процент податку, який стягується до бюджету. На перший погляд зда-ється, що порушується рівномірність навантаження та принцип нейтральності по-датку, з'являються перешкоди для отримання більшого доходу. Звичайно, прог-ресивна система краще виконує фіскальні функції, прогресивна система має соціально-політичне значення як чинник зменшення нерівності доходів груп населення. Пропорційна система, хоч би якою справедливою вона не видавалась, не може забезпечити рівномірність податкового навантаження, забезпечити прин-цип нейтральності податку за значного діапазону доходів. У суб'єкта оподаткуван-ня після сплати податку мають залишатися кошти для споживання та інвестування. Одна ставка оподаткування може для незначних доходів відбирати, наприклад, усі кошти для накопичення та ще й частину кош-тів, призначених для споживання, а для великих доходів ця сама ставка відбира-тиме лише незначну частину коштів, призначених для інвестування. Зауважимо, що розподіл доходів серед населення України відбувається з великим ступенем нерівномірності. Згідно зданими кривої Лоренца, у 1996-1997 роках на 1/10 населення України припадало 30% доходів. [6, ст. 171-170]

Тобто лише прогресивне оподаткування, маючи різні ставки податку для  різ-них рівнів доходів, може забезпечити  для усіх рівнів доходів відчуження тільки частини коштів, призначених для накопичення (інвестування), і таким чином за-безпечити розвиток для усіх рівнів доходу.

Очевидно, що становлення системи  прибуткового оподаткування України  та його реформування відбувається шляхом запозичення фрагментів як розвинених сраїн з ринковою економікою, так, зокрема, й Росії. Видно, що мало береться до і ваги власний досвід та серйозні економічні розрахунки.

Узагальнюючи вищевикладене, ще раз  можна наголосити, що прибуткове оподаткування  має грунтуватися на таких принципах:—

неоподатковуваний мінімум встановлюється на рівні мінімальної заробіт-ної плати;—

мінімальна заробітна плата  не може бути меншою від прожиткового міні-муму, встановленого законодавчо;—

прибуткове оподаткування громадян має бути прогресивним;—

прогресія має бути розрахована  таким чином, щоб враховувати  реальний, наявний у цей час  діапазон доходів громадян. І при  цьому, за будь-якого доходу, вилучатись у вигляді податку може тільки частина доходу, яка йде на накопичення (інвестування), і в жодному разі не зачіпати коштів, що витрачаються на спо-живання;—

оподаткування має враховувати  кількість непрацездатних членів сім'ї (ді-тей, інвалідів, інших утриманців) і відповідно зменшуватись;—

реформування прибуткового оподаткування  громадян має відбуватися у комплексі  з реформуванням усього податкового  навантаження на фонд опла-ти праці (Пенсійний  фонд та фонди соціального страхування), щоб мати опти-мальне податкове навантаження і повну легалізацію доходів громадян;—

на наш погляд, Україні усе ж варто відмовитись від копіювання чужого шляху в оподаткуванні і перейти законодавчо до власної системи прогресивного оподаткування доходів громадян, але із значно меншим податковим навантажен-ням. Тоді ми зможемо говорити про легалізацію доходів громадян, про напов-нення цими ж доходами економіки та банківської сфери і, як зворотна дія зако-ну, стимулювання економічної активності суб'єктів підприємництва. [10, ст. 38-40 ]

Висновок

Аналізуючи систему прибуткового опдаткування можна зробити висновок, що на даний час в Україні вона є недосконала та потребує реформування. Питома вага надходжень прибуткового податку з громадян до зведеного  бюджету у фонді оплати праці зростає з кожним новим роком у порівнянні з попередніми роками. Також можна сказати, що відповідно і частка фонду оплати праці у валовому внутрішньому продукті теж зростає пропорційно в кожному році.

Прибуткове оподаткування має  довговічну історію існування як в Україні так і в інших  країнах світу, тому реформування податку з лоходів фізичних осіб повино грунтуватися на перевірених та науково обгрунтованих методах та принципах. Зокрема основу реформи прибуткового оподаткування повинні бути покладенні такі засади як: встановлення прогресивних ставок оподаткування, зрівняння прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати також слід зменшити податкове навантаження на весь фонд оплати праці.

Враховуючи що наступним кроком у нашій реформі прибуткового оподаткування не є встановлення прогресивної системи а навпаки  – збільшення ставки податку з  доходів фізичних осіб з 13% до 15%, що свідчить про неправильну орієнтацію податкової реформи.

Оскільки коло платників прибуткового податку є досить широким то відповідно якщо громадяни, що отримують більші доходи будуть сплачувати більший податок  то надходження до бюджету будуть зростати. Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що податок з доходів з фізичних осіб має велике фіскальне значення і його реформування буде мати позитивний ефект як для держави так і для суспільства вцілому. 

 

Список використаної літератури

1. Закон України “Про  податок з доходів фізичних  осіб” №889-IV від 22.05. 2003 року.

2. Офіційне видання ДПАУ, Вісник податкової служби України,  №20, 2005 рік, ст.25-30

3. Офіційне видання ДПАУ, Вісник податкової служби України,  №11, 2006 рік, ст.77-84. Інформаційно-аналітична газета , Податки і бухгалтерський облік, №5, Розанова А.А., 2006 рік, ст. 64-72

4. Інформаційно-аналітична  газета , Податки і бухгалтерський облік, №6, 2006 рік, Качка О.Н., ст. 84-87

5. Інформаційно-аналітична  газета, Податки і бухгалтерський  облік, №21, 2006 рік, Носик Ф.О., ст.24-28

6. Онисько С.М. Податкова  система, підручник, Львів “Магнолія Плюс”, 2004 рік, ст. 170-174

7. Чернишевський Л.М., Податковий  облік та контроль: навч.

посібн., К:.Тернопіль, 2006 рік, ст. 41-46

8. Олійник О.В. Податкова  система: навч. посібн. К:. Центр навчальної літератури, 2006 р., ст. 98-104

9. Захожай В.Б. Система  оподаткування в Україні та  податкова політика: навч. посібн. К:. Центр навчальної літератури, 2006 р., ст. 58-63

10. Науково-теоретичний журнал  Міністерства фінансів України  “Фінанси України”, №4, 2005р, ст. 36-40. Менделюк С.І.

11. Науково-теоретичний журнал  Міністерства економіки України  “Економіка України”, №8, 2004 рік, ст. 53-58, Біла Н.І.