Позбавлення батьківских прав

                                      АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН 
                                             Федерації профспілок України 
 
 
 
 

     Контрольна робота  

                         «Позбавлення батьківських прав» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                            Виконала студентка 3 курсу 
               32 групи заочної форми навчання 
                                                                  факультет соціального управління 
                                                                  Джурук Анастасія Станіславівна 
 
                                                                                                                                                                                               

                                                              Київ-2011 

                                                           Введення.

      Особливість положення дитини, як у родині, так і за її межами виникає з його беззахисності, викликаною повною або частковою фізичною, психічною й соціальною незрілістю. Самою природою батькові призначена роль захисника своїх дітей. У правовій інтерпретації така роль виглядає як формула, відповідно до якої «забезпечення, захист прав й інтересів дітей покладає на їхніх батьків». Що ж розуміється під інтересами дітей? А це, насамперед належне сімейне виховання,  той самий стрижень, на якому ґрунтується формування  здорової у всіх відносинах особистості. У поняття «належне сімейне виховання» вкладається збереження й розвиток фізичного, психічного здоров'я дитини, передача їй свого життєвого досвіду, знань навичок, створення нормальних матеріально-побутових умов її життя.

     Держава, будучи зацікавленою щодо підростаючого покоління, покладає на батьків права й обов'язки по вихованню, утворенню,  захисту й змісту своїх дітей.  І надаються батьківські права не тільки для задоволення материнських і батьківських потреб, але й з метою забезпечення інтересів дітей.  Саме по коштами реалізації цих прав і досягається повноцінний розвиток дитини.  Але здійснення батьками своїх прав не повинне здійснюватися в протиріччі інтересам дітей. Саме забезпечення інтересів дітей повинне бути предметом основної турботи їхніх батьків.

    Найчастіше  в родині діти страждають із вини батьків, у результаті байдужного відношення до батьківських прав або їхнього використання не по призначенню. А в результаті - покалічена доля, збиткова особистість, що має асоціальні установки, словом, все те, що підриває коріння фізичного й психічного здоров'я майбутніх громадян. Адже саме родина впливає на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви поводження. Будучи для дитини мікромоделлю суспільства, родина виявляється найважливішим фактором у виробленні системи соціальних установок і формування життєвих планів.

      Але все частіше й частіше використається термін «неблагополучна родина». Що ж розуміється під сімейним неблагополуччям: матеріальна невпорядкованість родини, неповна родина або неблагополуччя відносин між батьками й дітьми? Напевно, саме останні є основним критерієм влученням родини в дану категорію. Сімейне неблагополуччя виражається найчастіше в сполученні таких факторів, як деформація сімейних зв'язків і відносин; низький культурний, загальноосвітній і професійний рівень батьків; примітивне коло інтересів; перекручені моральні й правові погляди.  Проблема укладається в тім, що число таких неблагополучних родин, де батьки не можуть, а часто й не хочуть піклуватися про природні потреби своїх дітей,  виховувати дітей у дусі моральних і правових норм, проявляють байдужність, негативно впливають на них своїм способом життя й психологією, з кожним роком росте. Слід зазначити, що вплив стилю життя неблагополучної родини на формування особистості неповнолітнього настільки високо, що представляється необхідним якийсь щасливий збіг обставин, щоб підліток з такої родини не мав антигромадської або аморальної орієнтації або не став на шлях правопорушень.  Лихо укладається в тім, що дитина, не одержуючи від батьків, насамперед, задоволення у своїх природних потребах: у їжі, теплі, безпеці,  змушена задовольняти їх сама, встаючи на шлях бродяжництва, жебрацтва, злочинності.  На вулиці з'явилися не одиниці, а десятки й сотні безпритульних дітей, які «бовтаються» на вокзалах, ринках, у поїздах. Вони відрізняються від інших дітей зовнішнім виглядом, розв'язаним поводженням, грубою нецензурною мовою. Майбутнє цих дітей із упевненістю можна пророчити. Вони поповнять армію безробітних, тому що вже не мають змоги одержання повноцінного утворення, у майбутньому гарної професії, устануть на шлях наркоманії й злочинності. У чому ж причина цього явища, що приймає масовий характер? Насамперед, у батьках, на яких лежить обов'язок по вихованню своїх дітей, обов'язок піклуватися про здоров'я, фізичному, психічному, духовному й моральному розвитку неповнолітніх, саме батьки зобов'язані забезпечити одержання дітьми основної загальної освіти.

      Але багато батьків, і їхнє  число з кожним роком росте, не почувають відповідальності за долю своїх дітей. Одні ухиляються від виконання обов'язків батьків, що проявляється в небажанні піклуватися про потреби своєї дитини, залишення його без нагляду; інші відмовляються від своїх дітей, залишаючи їх у родильних будинках; треті, при здійсненні батьківських прав заподіюють шкоду фізичному й психічному здоров'ю дітей, їхньому моральному розвитку.

    Поява таких батьків у нашому суспільстві не випадковість, а закономірність. У сучасних соціально-економічних умовах з особливою гостротою виявилися негативні тенденції різкого погіршення матеріального становища українських родин, бідність, підвищення рівня безробіття,  житлові проблеми, алкоголізм, наркоманія. Всі ці соціальні явища є основою неблагополуччя в сімейних відносинах.

    Звичайно  всі правопорушення відбуваються батьками на тлі зловживання алкоголем, а останні часи всі частіше й наркотичними речовинами. Однак батьки далеко не завжди є при цьому хронічними алкоголіками або наркоманами. Систематично перебуваючи в стані сп'яніння, вони не здатні здійснювати свої батьківські права належним чином, діти виявляються без нагляду. У п'яному виді батьки допускають у відношенні дітей грубе, жорстоке, принижуюче людське достоїнство. Особливо важким виявляється положення дитини, коли в такий спосіб поводяться обоє батька або самотня мати, тому що відсутня захист із боку дорослої рідної людини, а сама дитина протистояти цьому злу не в силі. Не дивно, що більшість підлітків з таких родин нічний час проводять на вулиці, ідуть із будинку, як правило, поповнюючи асоціально спрямовані групи. Такі групи забезпечують можливість простій і швидкої адаптації новачків. Неповнолітні з неблагополучних родин, виявившись у групі з явно антигромадською орієнтацією, легко змінюють свої погляди й учинки по образі й подобі цієї групи. Тривале спілкування із соціально дезорганізованим середовищем (неблагополучна родина й неформальна група) визначають однобічну орієнтацію особистості. Все це разом узяте робить психіку неповнолітнього важкосприйнятливою до педагогічних впливів, до соціальних цінностей, до проблем суспільства. Але ж саме вони будуть запроваджувати в життя політикові держави, створювати матеріальні блага, захищати Батьківщину. І те, якими ці діти виростуть, залежить майбутнє нашої держави. І який внесок внесуть у це суспільство діти, які на собі випробували жорстокість батьків, несправедливість долі, пророчити нескладно. І, насамперед, ставши батьками,  будуть виховувати собі подібних.   

      Особливе місце серед підстав позбавлення батьківських прав займає хронічний алкоголізм або наркоманія батьків. Практика останнього років показує, що кількість батьків-наркоманів росте, і всі частіше батьківських прав втрачають особи страждаючою хронічною наркоманією. Хронічний алкоголізм або наркоманія батьків є по своїй природі не стільки певним поводженням, скільки хронічним захворюванням. Для позбавлення батьківських прав по цій підставі в принципі досить констатації факту наявності в батьків даного захворювання в хронічній формі, що підтверджується довідкою з наркологічного диспансеру. Це розуміється тим, що  хронічний алкоголік або наркоман сам по собі джерело серйозної небезпеки для виховання дітей у родині.  Він виявляє собою зразок протиприродного поводження, коли розум помутнілий, учинки стають самими низинними, безсоромними. Відсутність усякої турботи про насущні потреби дітей - їхній їжі, одягу, теплі, елементарній чистоті - у таких умовах живуть діти чиї батьки хронічні алкоголіки й наркомани. Саме вони б'ють і мучать своїх дітей, прирікаючи їх на болісне існування. До того ж батьки алкоголіки або наркомани найчастіше притягають до себе подібних. Тому в їхньому будинку влаштовуються кубла, де п'яні компанії розважаються днями й ночами не соромлячись присутності дітей. Таке поводження батьків не дуже гарно впливає на формування особистості неповнолітнього.

      При позбавленні батьківських прав по даній підставі виникає проблема із установленням провини батьків. З одного боку, хронічний алкоголізм і наркоманія є хворобою, і не можна ставити за провину кому-небудь її наявність. Коли ці захворювання досягають хронічної форми, батьки вже не можуть припинити вживання даних речовин без серйозного медичного   втручання. З іншого боку, алкоголізм і наркоманія виникають у результаті свідомого доведення себе до такого стану, і тут можна говорити про провину. Неправомірні дії у відношенні дітей звичайно відбуваються такими батьками в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, коли вони не здатні усвідомлювати свої дії й керувати ними. У нормальному стані вони  щиро каються в зробленому. Проблема встановлення провини відносно дій хронічних наркоманів або алкоголіків настільки складна, що іноді можна говорити про те, що на практиці при розгляді даної категорії справ питання про провину взагалі не ставиться. Досить установлення факту алкоголізму або наркоманії й здійснення родителями у відношенні дітей протиправних дій.

      Здійснення родителями навмисного злочину проти життя або здоров'я дитини або свого чоловіка вперше включено в сімейне законодавство як підстава для позбавлення батьківських прав.  Тут маються на увазі усвідомлені, цілеспрямовані дії, зроблені батьками у відношенні своїх неповнолітніх дітей. Це може бути: замах на вбивство дитини, прагнення довести її до самогубства, тяжкі тілесні ушкодження, побої, катування, зараження венеричною хворобою або Віл-інфекцією, залишення малолітнього в небезпечному, загрозливому його житті обстановці й т.п. Кожне з перерахованих злочинів, зроблене батьками, ставиться до числа тяжких, суспільно небезпечних, противних людській природі злочинів. Тому, що зробило його особу, заслуговує не тільки покарання, передбаченого Кримінальним кодексом, але й сімейно-правової відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав.