Робота соціального педагога в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку

Введення

      В умовах динаміки сучасних економічних  і соціальних процесів постійно збільшується навантаження на школярів, яким необхідний повноцінний відпочинок. Проблему оздоровлення та повноцінного відпочинку дітей ефективно вирішують дитячі оздоровчі табори. Проте в літній період важливим є не тільки вирішення задач оздоровлення та відпочинку дітей, а й організація виховного процесу, оскільки безперервність виховання дозволяє підвищити ефективність виховних впливів. Тому організація виховного процесу в умовах дитячого оздоровчого табору, якою активно займаються вихователі, психологи та соціальні педагоги, розробка методик роботи з дітьми, сьогодні стає все більш актуальнішою.

      Дитячі  оздоровчі табори сьогодні є установами, які забезпечують отримання позашкільного  виховання та навчання. У «Положенні про оздоровчий табір» викладені основні мети установи щодо забезпечення необхідних умов для особистісного розвитку, зміцнення здоров'я та професійного самовизначення:

• оздоровлення дітей,
• формування навичок здорового способу життя та усвідомленого ставлення до свого здоров'я та навколишнього середовища;
• формування адаптаційних навичок і підготовка до життя в суспільстві;
• розвиток інтелектуального, духовного потенціалу, творчих здібностей та інтересів дітей,
• активне долучення до різних видів діяльності.

Також в цьому положенні викладені  організаційні основи діяльності установи, пристрій і організація життєдіяльності  у дитячих оздоровчих таборах.

      Актуальність  обраної теми. Відомо також і те, що в молодіжному середовищі «панують» бездуховність, соціальна апатія, пияцтво, наркоманія. Тому так необхідна безперервна робота з дітьми та підлітками, які потребують педагогічного контролю. І таким особливо сприятливим часом стають канікули, особливо літні.

      Питаннями організації дозвілля дітей займалися  А.С. Макаренко, А.В. Луначарський, С.Т. Шацький, Н.К. Крупська, які перебували біля витоків становлення і розвитку діяльності дитячих таборів. В даний час теоретичними і методологічними засадами діяльності позашкільних установ займаються В.А. Нікітін, Н.А. Карасьова, Г.І. Руденкова, Р.В. Овчарова, А.В. Мудрик, Л. І. Новікова. Дослідження Е.А. Віннікова, Н.К. Катовіча, Л.В. Васюти розкривають життєдіяльність дитячого оздоровчого табору. Сучасні основи педагогіки дитячих канікул можна простежити у таких авторів, як Т.А. Юзефавічус, Г.А. Шареш.

      Так як в даний час від педагога вимагається все більш високий  рівень професіоналізму в роботі з дітьми, вміння організувати спілкування, вибудувати відносини з кожною дитиною  таким чином, щоб сприяти його духовному розвитку та вихованню, а  цього можна досягти тільки комплексно використавши накопичений матеріал вище зазначених авторів. Реалізація ідей цих авторів не просто виявляє додатковий педагогічний потенціал, але й орієнтує на пошук нового змісту педагогічного процесу дитячого табору, нових принципів в організації життєдіяльності всієї табірного спільноти, нових підходів до забезпечення умов, необхідних для самовизначення і саморозвитку особистості. Педагог, який працює в якості організатора дитячого колективу, перебуває в постійному пошуку творчого наповнення всієї організації його життя і діяльності.

      Робота  соціального педагога в літніх оздоровчих таборах нова для нашого суспільства. Соціальний педагог працює з дітьми та підлітками в освітніх установах  різного типу, центрах дозвілля і  творчості дітей і підлітків, установах літнього відпочинку, в  дитячих таборах та оздоровчих центрах, дитячих громадських організаціях, клубах за місцем проживання, установах додаткової освіти, дозвіллєвих установах - вихователем, педагогом-організатором, методистом; в дитячих будинках та спеціалізованих школах-інтернатах для дітей з проблемами. Метою діяльності соціального педагога є створення умов для психологічного комфорту і безпеки дитини, задоволенні його потреб за допомогою соціальних, правових, психологічних, медичних, педагогічних механізмів попередження і подолання негативних явищ в сім'ї, школі, таборі, найближчому оточенні та інших соціумах. Завдання діяльності соціального педагога - допомога у взаємодії дитини з суспільством, допомога у розвитку, вихованні, освіті, професійному становленні, а також немаловажним є формування соціального середовища в літньому оздоровчому таборі.

      Враховуючи  все вище викладене, мною здійснено  вибір теми: "Робота соціального  педагога в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» .

      Об'єкт  дослідження: соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в умовах дитячого оздоровчого табору.

      Предмет дослідження: роль соціально-педагогічної діяльності в процесі соціальної адаптації дітей в ДОТ.

      Мета  дослідження: проаналізувати значення соціально-педагогічної діяльності в умовах дитячого літнього оздоровчого табору.

      Завдання:

• розглянути особливості діяльності дитячих оздоровчих таборів;
• вивчити соціально-педагогічні можливості дитячого дозвілля;
• охаректиризувати функції соціально-педагогічної роботи;
• виявити основний зміст роботи соціального педагога в дитячих оздоровчих таборах.

I. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ  В  ДИТЯЧИХ ЗАКЛАДАХ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ

1.1. Особливості діяльності  дитячих оздоровчих таборів

      У сучасному соціумі велике значення має організація системи літнього відпочинку дітей і підлітків. Це насамперед невід'ємна складова всієї життєдіяльності дитини, де гармонійно поєднуються духовно-естетичні, раціонально-пізнавальні, ідейно-моральні початки, це освоєння життя дитиною самим безпосереднім, природним чином.

      Існують різні форми дитячого відпочинку: організований і неорганізований, колективний та індивідуальний, з  батьками і родичами, і без них, оздоровчий, санаторний і профільний, і відпочинок в умовах міста і  заміський відпочинок, відпочинок за кордоном і всередині країни і  т.п.

      Однією  з найбільш поширених форм літнього відпочинку дітей, підлітків та юнацтва  є оздоровчі табори. Літній табір  є, з одного боку, формою організації  вільного часу дітей різного віку, статі та рівня розвитку, з іншого - простором для оздоровлення, розвитку художньої, технічної, соціальної творчості дитини. До них відносяться заміські табори, табори з денним перебуванням, профільні та оборонно-спортивні табори, наметові табори та ін.

      Літній  оздоровчий табір є позашкільним закладом для дітей у віці від 6 до 18 років. Табір знаходиться на балансі підприємства (об'єднання), установи, організації, кооперативу, навчального  закладу та відповідно до діючого  порядку передається в безкоштовне  користування профспілковому комітету.

      Табір розміщується, як правило, за містом, організовується  на стаціонарній базі, а також в  приміщеннях пансіонатів, баз і  будинків відпочинку, санаторіїв-профілакторіїв, туристських установ, шкіл, інших пристосованих приміщень.

      Терміни оздоровлення дітей у таборі визначаються засновником з урахуванням типу і профілю оздоровчого табору, конкретних природно-кліматичних умов, можливостей оздоровчого табору і можуть становити в період канікул: літніх - не менше 18 днів, весняно-осінньо-зимових - не менше 6 днів. Органи охорони здоров'я  рекомендують відкривати заміські оздоровчі  табори з тривалістю змін в 21 день. Саме за цей термін настає максимальний оздоровчий ефект.

      З урахуванням віку та інтересів дітей  в оздоровчому таборі створюються  загони, групи та інші об'єднання. Чисельність  дітей у групах у віці 6-9 років - 20-25 осіб, 10-14 - 25-30, 15-18 - 25 осіб.

      Дитячий оздоровчий табір має свою специфіку, що дає йому певні переваги перед  іншими формами і засобами роботи. Перш за все вони в тому, що обстановка сильно відрізняється від звичної  домашньої обстановки. Це виражається, по-перше, у спільному проживанні дітей. Пізнання способу спільного проживання в групі однолітків має властивість навчання дітей у колективі, яке рідко де можна знайти. По-друге, саме тут діти більш тісно взаємодіють зі своїми дорослими наставниками, між ними швидше виникає «зона довіри». По-третє, діти долучаються до здорового і безпечного способу життя - в природних умовах соціального і природного середовища. По-четверте, вони активно спілкуються з природою, що сприяє зміцненню їх здоров'я та підвищення рівня екологічної культури. По-п'яте, відпочинок, розваги і всілякі хобі дітей дають їм можливість відновити свої фізичні й душевні сили, зайнятися цікавою справою. Все це допомагає розвинути нові навички, розкрити потенціал своєї особистості.

      Для організації діяльності дитячих  оздоровчих таборів пріоритетні  такі положення:

- Дитячі  оздоровчі табори є частиною  соціального середовища, в якій  діти реалізують свої можливості, потреби в індивідуальній, фізичній та соціальній компенсації;

- В основі  діяльності дитячого оздоровчого  табору лежать принципи масовості  і загальнодоступності заходів  за інтересами; розвитку творчості  та самодіяльності, соціально значимої  спрямованості діяльності; єдності  оздоровчої та виховної роботи  з дітьми; взаємозв'язку з родиною  і соціальним середовищем;

- Дитячі  оздоровчі табори характеризують  предметно-практичну діяльність, конкретні  життєві ситуації, які допомагають  пізнати дитину, вибудувати стосунки  між дітьми, дітьми та дорослими.

      Повинна бути створена обстановка, при якій дитина відчуває причетність до вирішення  завдань, що стоять перед колективом. Школярам необхідне середовище, в якому вони можуть максимально виразити себе, взаємодіяти з собі подібними. Вони шукають спільність, яка б компенсувала незадоволені потреби, домагання, інтереси. Таку компенсаторну функцію може виконувати тимчасовий колектив. У нових умовах, де відмінні від школи традиції, певні норми, інша система взаємин: я - інші; я - старші товариші, де своєрідний ритм і характер життєдіяльності, значно збагачує соціальний досвід дитини.

      Реалізація  виховної функції актуалізації здійснюється в основному за рахунок автономності тимчасового колективу. Обмежено контакт  з навколишнім світом, у результаті чого створюється своєрідне педагогічно кероване мікросередовище, що дозволяє актуалізувати позитивний життєвий досвід і закріплювати його протягом певного часу. Розвиток самоврядування допомагає відчути всю складність соціальних відносин, сприяє формуванню соціальної активності, розвитку лідерства.

      Характер  розвитку і ступінь оздоровлення дітей в значній мірі залежать від рівня професіоналізму та спеціальної компетентності дорослих, які організовують життєдіяльність  дитини в таборі протягом всієї зміни  і кожного дня.

      Зміст, форми і методи роботи визначаються педагогічним колективом табору на принципах  гуманності та демократії, розвитку національних і культурно-історичних традицій, ініціативи і самодіяльності з урахуванням  інтересів дітей. У таборі повинні  бути створені сприятливі можливості для залучення всіх школярів до занять фізичною культурою і спортом, туризмом, природоохоронної роботи, розширення та поглиблення знань про навколишній  світ, розвитку творчих здібностей дітей, організації суспільно корисної праці.

      Основні завдання виховної роботи в дитячому оздоровчому таборі:

1. Оздоровлення  та зміцнення здоров'я дітей,  формування навичок здорового  способу життя та усвідомленого  ставлення до свого здоров'я  та навколишнього середовища.

2. Виховання  громадянськості, тобто формування  у дітей розуміння єдності  і взаємозалежності світу, однакової  значущості для всіх народів  світу збереження миру, проблем екології, захисту та збереження світової художньої культури, економічного, наукового, культурного співробітництва, а також активності в справі вирішення глобальних протиріч. Стрижнем громадянськості є патріотизм і інтернаціоналізм.

3. Формування  адаптаційних навичок і підготовка до життя в суспільстві, розвиток інтелектуального, духовного потенціалу, творчих здібностей та інтересів дітей, активне залучення до різних видів діяльності.

      Відмінною особливістю виховного процесу  в умовах літнього відпочинку дітей  і підлітків є його циклічність  та періодизація. Зміну в таборі поділяють на три періоди:

1) організаційно-діагностичний  період, в ході якого відбувається  адаптація до умов табору, діагностика  індивідуальних особливостей, інтересів,  соціальних умов дітей, а також  включення їх в життєдіяльність  первинного дитячого колективу,  знайомство з дітьми, пошук друзів. Складна робота в організаційний  період виправдовує себе протягом  зміни і служить підставою  для демонстрації гуманістичної  позиції педагогів. Мета діяльності  може бути сформульована педагогами, але вона тільки тоді перетворюється  в груповий мотив, коли діти  бачать, що задоволення їх потреб  безпосередньо залежать від досягнення  цієї мети. На цьому етапі, відповідно  до поставлених цілей здійснюється  пошук оптимальної організаційної  структури колективу;