Робота соціального педагога в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку

2) основний  період, який є найбільш тривалим  і складним. Тут як джерела  розвитку виступає протиріччя  між метою діяльності, визначеної  самим дитячим колективом, і ставленням  дітей до її змісту. На перший  план виходить усунення протиріччя  між очікуваннями, запитами дітей,  прагненням до самовизначення, самоствердження,  творчості; традиційної організацією  виховного процесу: надмірної  регламентацією, перенасиченням масовими  формами, прагненням охопити всі  сторони життєдіяльності дитини;

3) заключний  період - період продуктивної рефлексії,  тобто період роздумів про  підсумки перебування в таборі, оцінки того, що відбувалося з кожною дитиною, позначення подальших орієнтирів і перспектив. Також на даному етапі проходить глибокий самоаналіз самоуправлінської діяльності дітей, що дозволяє визначити ступінь досягнення ними особистих цілей.

      Важливо враховувати, що ці періоди включені в обмежені часові рамки однієї зміни. Тому необхідно ретельно підходити  до вибору форм і методів роботи на кожному етапі під час проведення зміни табору, незалежно від її освітньої, творчої або трудової спрямованості.

      Таким чином, можна сказати, що незалежно  від того, яким є табір за напрямком, він виконує ті самі завдання:

• оздоровлення дітей,
• формування навичок здорового способу життя та усвідомленого ставлення до свого здоров'я та навколишнього середовища;
• формування адаптаційних навичок і підготовка життя в суспільстві;
• розвиток інтелектуального, духовного потенціалу, творчих здібностей та інтересів дітей,
• активне долучення до різних видів діяльності.

      Літній  табір є, з одного боку, формою організації  вільного часу дітей різного віку, статі та рівня розвитку, з іншого - простором для оздоровлення, розвитку художньої, технічної, соціальної творчості дитини. 

1.2 Соціально-педагогічні можливості  дитячого дозвілля

      Літо - це період, найбільш сприятливий для  інтенсивного обміну між дітьми духовними  і емоційними цінностями, особистісними  інтересами, які вони ретельно оберігають від уваги і можливого втручання дорослих. Це пора найтриваліших канікул, це ціла епоха в житті кожної дитини. Діти мріють про цікавий відпочинок, літні пригоди, зустрічі з новими друзями і задовго до закінчення навчального року замислюються про те, де і як відпочити влітку. Найбільш демократичним і доступним способом організації дитячого відпочинку влітку є поїздка в літній оздоровчий табір.

      Це  таїть у собі цілий ряд унікальних можливостей для дитини:

• набути досвіду самостійності в умовах, коли ситуація спільного проживання з однолітками, далеко від дому та опіки батьків дозволяє йому освоїти способи співпраці з однолітками, набути досвід з самообслуговування, сформувати вміння приймати самостійні рішення і нести за них відповідальність, тим самим відчувши, хоча б на час, смак свободи як усвідомленої необхідності керувати собою в чітко визначених табірними порядками межах;
• можливість цивілізовано розважитися і відпочити, освоїти сучасні форми організації відпочинку, сформувати вміння розважати й розважатися, закласти основи культури відпочинку, розваг, дозвілля;
• набути досвіду участі в процесах демократизації нашого суспільства. Дітям з різними рівнями вихованості доводиться порівнювати свої індивідуальні звички до норм і правил суспільного життя, обов'язковими для всіх, і вчиться виробляти ці норми і правила у співпраці з іншими на основі принципів демократії, освоюючи на практиці способи самоврядування;
• отримати можливість щирого, дружнього спілкування з дорослими. Взаємовідносини з вожатими для багатьох дітей у таборі, що складається в ході успішної спільної життєдіяльності, постійної співпраці і взаємодопомоги, - абсолютно новий вид відносин з дорослими, який багатьом, відпочив, хочеться продовжувати і після закінчення табірної зміни;
• можливість розкрити власні потенційні можливості в різних видах діяльності і спілкування, завоювати повагу однолітків і дорослих за добрі справи, які встиг зробити за такий короткий час, придбати нові інтереси, відчути затребуваність вже наявних умінь;
• набути досвіду оздоровлення та самооздоровлення в ситуації безпосередній близькості до природи;
• відпочити від виснажливої навчального праці, позбутися втоми, накопиченої за дев'ять місяців щоденного освоєння нових знань на уроках і виконання домашніх завдань, у ситуації вільного вибору домашніх завдань, у ситуації вільного вибору форм проведення часу.

      Для дітей літо, проведене в оздоровчому  таборі, наповнене безліччю проблем, завдань і можливостей, які вирішуються  і в інших ситуаціях і періодах життя дитини. Але цей проміжок життя, вільний від шкільних обов'язків, проживаємий дитиною далеко від рідного дому, в безпосередній близькості до природи, в дружбі «майже на рівних» з дорослими, що обіцяє нові зустрічі і новий життєвий досвід, настільки відрізняється від звичайного «нетаборного» життя дитини і настільки привабливий для нього цією своєю змістовністю, подієвою незвичайністю, що сприймається як досить закінчений фрагмент життя, як інше життя.

      Дозвілля - діяльність у вільний час поза сферою суспільної і побутової праці, завдяки якій індивід відновлює свою здатність до праці і розвиває в собі в основному ті вміння і здібності, які неможливо вдосконалити в сфері трудової діяльності. Раз дозвілля - діяльність, то це означає, що він не пусте проводження часу, не просте байдикування і разом з тим не за принципом: «що хочу, те й роблю». Це діяльність, здійснювана в руслі певних інтересів і цілей, які ставить перед собою людина. Засвоєння культурних цінностей, пізнання нового, аматорська праця, творчість, фізкультура і спорт, туризм, подорожі - ось чим і ще багатьом іншим може бути зайнятий він у вільний час. Всі ці заняття вкажуть на досягнутий рівень культури дитячого дозвілля.

      Від уміння спрямовувати свою діяльність в години дозвілля на досягнення загальнозначущих цілей, реалізацію своєї життєвої програми, розвиток і вдосконалення своїх  сутнісних сил, багато в чому залежить соціальне самопочуття дитини, його задоволеність своїм вільним  часом.

      Функції дитячого дозвілля:

1. самореалізація;

2. самореабілітація;

3. компенсаторна;

4. виховна;

5. просвітницька;

6. рекреативно-оздоровча;

7. терапевтична.

      Принципи  педагогіки дозвілля:

1) принцип  інтересу (дозвільна активність чи пасивність людини повною мірою визначається тільки лише наявністю або відсутністю інтересу до неї);

2) принцип  спільної діяльності (спільна діяльність  формує ціннісно-орієнтаційну єдності групи, народжує традиції, організаційну структуру, емоційну ідентифікацію і, в кінцевому рахунку, веде до підвищення рівня дозвіллєвої  діяльності.

      Структура дозвілля складається з кількох  рівнів, які відзначаються друг від друга своєю психологічною та культурною значимістю, емоційною вагомістю, ступенем духовної активності.

      Найпростіший  вид дозвілля - відпочинок. Він призначений  для відновлення витрачених під  час роботи сил і підрозділяється  на активний і пасивний. Пасивний відпочинок характеризується станом спокою, яке  знімає втому і відновлює сили. Чим ти зайнятий - не має значення, аби можна було відволіктися, звільнитися  від напруги, отримати емоційну розрядку. Звична проста діяльність викликає настрій  спокою. Це може бути перегляд газет, настільна  гра, невимушена розмова, обмін думками, прогулянка. Відпочинок такого роду не ставить перед собою далеко йдучих цілей, він пасивний, індивідуальний, містить лише зачатки позитивного дозвілля.

      І, тим не менш, такий відпочинок - невід'ємний  елемент життя людини. Він служить підготовчим ступенем до більш складної і творчої діяльності.

      Активний  відпочинок, навпаки відтворює сили людини з перевищенням вихідного  рівня. Він дає роботу м'язам і  психічним функціям, які не знайшли  застосування в праці. Людина насолоджується рухом, швидкою зміною емоційних  впливів, спілкуванням з друзями. Активний відпочинок на відміну від пасивного, вимагає деякого мінімуму свіжих сил, вольових зусиль і підготовки.

      Дослідники  виділяють три основні функції  активного відпочинку: відновну, розвитку та гармонізації. Перша забезпечує людині фізіологічну норму здоров'я  і високу працездатність, друга - розвиток її духовних і фізичних сил, третя - гармонію душі й тіла. Загалом, багато сторін особистості можуть бути розвинені  і вдосконалені активним відпочинком.

      Пізнавальна діяльність приносить безпосереднє задоволення і має самостійну цінність для людини. Тут набирає  чинності найсерйозніший спосіб проведення вільного часу, розрахований безпосередньо  не на споживання, а на творення культурних цінностей - творчість. Потреба у  творчості глибоко властива кожній людині, і тим більше молодій. Творчість приносить вище задоволення і водночас є засобом духовного вдосконалення. Елемент творчості містить в собі багато форм дозвілля, причому можливість творити відкривається всім без винятку.

      Оскільки  відпочинок дозволяє визначити місце  і роль окремої людини в соціальній системі (соціальній групі, колективі, суспільстві в цілому) відповідно до його індивідуальних якостей і особливостей. Все це і робить відпочинок соціально-педагогічним видом діяльності. Важливо, щоб кожна людина займалася улюбленою справою і виконувала б ті соціальні функції, які найбільше відповідають її інтересам і можливостям. Так само, крім потреби в активній діяльності, у людини є потреба в живому спогляданні світу і свого внутрішнього життя, в поетичному і філософському міркуванні.

      Цей рівень дозвілля називають споглядальним. Йому відповідає спілкування між  близькими за духом людьми.

      У змістовному плані структура  дозвілля в рамках роботи літніх оздоровчих таборів включає: спілкування, спортивно-оздоровчу  діяльність, ігри, відпочинок на природі, прогулянки, інтелектуально-пізнавальну  діяльність активного (читання, заняття  в гуртках, клубах і т. п.) і пасивного  характеру (відвідування виставок, кінотеатрів, перегляд телевізора, слухання музики тощо), аматорську діяльність прикладного  характеру (фотосправа, в'язання, шиття  і т. п.), суспільно активну діяльність (прибирання прилеглої території, трудовий десант у допомогу літнім людям і  т. п.).

      Основні соціально-педагогічні потенціали дитячого дозвілля:

1) у  дозвіллєвій діяльності діти самі пред'являють до себе всі виховні вимоги дорослих, що і робить дозвілля сферою самовиховання;

2) дозвілля  є той особистий простір, де найбільш повно і яскраво розкриваються природні потреби в свободі, незалежності;

3) дозвілля  надає вихованцям можливість  саморозвиватися;

4) дозвілля  задовольняє багато соціально-психологічних потреб в реалізації інтересів, самоствердженні серед однолітків, визнання власної особистості;

5) у  дозвіллі реалізуються домагання  в спілкуванні.

      Зміст дозвілля дітей можна умовно поділити на ряд груп.

Перша група пов'язана з функцією відновлення  різних сил дитини (прогулянки на повітрі, спорт, вечори відпочинку, ігри, забави, розваги та ін.)

Друга - з підвищенням ерудиції, споживанням  духовних цінностей (читання, перегляд фільмів і телепередач, відвідування виставок, музеїв, подорожі, поїздки  і т. п.).

Третя - з розвитком духовних сил і  здібностей, з активною творчою діяльністю (трудова, технічна, спортивно-ігрова, художньо-театральна, науково-дослідна, прикладна).

Четверта  реалізує потребу в спілкуванні (клубна, гурткова робота, творчі об'єднання, вечори зустрічей, дискотеки, свята, диспути, танці, вечірки і т. д.).

П'ята  група пов'язана з цілеспрямованою  творчою навчальною діяльністю дітей (огляди, конкурси, туристичні походи і  т. п.).

      Пристрій  дозвілля в літньому оздоровчому  таборі здійснюється в період табірної зміни. Вона є основою діяльності табору. У цьому понятті укладений  основний педагогічний сенс табірного  життя, можна навіть сказати, що вся  життєдіяльність табору фокусується в табірній зміні. Приїжджаючи в табір, діти приїжджають на певну зміну. Дитячі враження від табору - це враження від конкретної зміни, в якій була дитина. Нерідкі випадки, коли діти, які відпочивали в одному таборі, але в різних змінах, оцінювали своє перебування по-різному. Зміна в таборі - певний період роботи табору, протягом якого здійснюється повноцінний оздоровчо-освітній процес і реалізується весь комплекс педагогічних завдань.

      У структурі зміни виділяють п'ять періодів: підготовчий, організаційний, основний, заключний і постлагерний.