Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Марта 2013 в 13:28, курсовая работа
Мета дослідження полягає у з’ясуванні основних засад становлення поняття «український націоналізм».
Головними завданнями дослідження даної теми є наступні:
• Дати визначення понять «націоналізм», «інтегральний націоналізм»;
• Класифікація націоналізму;
ВСТУП………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
1.1. Поняття « націоналізм» та його розвиток в Україні………..5
1.2. Історична ґенеза націоналізму……………………………….8
РОЗДІЛ 2. ТІПОЛОГІЯ ТА КОНЦЕПЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
2.1. Проблема типології націоналізму…………………………….15
2.2. Д. Донцов - « інтегральний націоналізм »…………………..18
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ
3.1 Український націоналізм в сьогоденні………………………..25
ВИСНОВКИ………………………………………………………...29
ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………30
У силовому полі проблематики державотворення несподівано опинилася інша дилема: націоналізм чи демократія? З неї випливає цілий комплекс похідних проблем: співіснування понять націоналізм і демократія, зумовленість цих понять, їхнє взаємовідношення тощо. При розгляді цього комплексу питань важливо відразу з'ясувати, що згадані поняття різняться між собою як за природою, так і за характером. А тому для аналізу потребують особливої методології, яка б враховувала цю специфіку. Саме відсутність такої методології зумовлює ототожнення цих понять або їх протиставлення. Ідеологія українського націоналізму має на меті забезпечити всебічний і гармонійний самовияв нації й індивідуума. Цього можна досягти тільки за умов витворення національної держави. У національній державі найоптимальнішим засобом гармонізації інтересів різних прошарків населення, без сумніву, є демократія. Але коли демократію роблять ідеологією (явище “демократизму”) або механізмом для досягнення мети, то це може мати небезпечні наслідки. Принцип демократії не може абсолютизуватися і протиставлятися національному інтересові. Криза сучасної української націонал-демократії якраз і зумовлена тим, що конкретні, добре перевірені європейським досвідом засади демократії зазнали в Україні певних деформацій тільки через те, що не враховували реальної специфіки стану нації та її нагальних інтересів. Саме український націоналізм має стати тим механізмом, який би адаптував принципи демократії до української реальності, а це можливо лише за умови становлення України як держави української нації. Націоналізмом не потрібно заміняти демократію, він повинен допомогти українській демократії позбутися тих деформацій, які спричинилися недолугою політикою протиставлення демократії національним інтересам.
Зрозуміло, що утвердження української національної ідеї неминуче поставить проблему співіснування корінної нації і національних меншин, які складають чималий відсоток від загальної кількості населення в Україні.
Чимало “етнічних” звинувачень націоналізму лежить у площині формулювання дефініцій, а простіше – у свідомій підміні окремих понять. Так, деякі українські й неукраїнські мас-медіа постійно ототожнюють поняття “націоналізм” і “шовінізм”, щоб у такий спосіб дискредитувати перший, надавши йому ознак другого. Але український націоналізм – явище органічне, не привнесене ззовні, це ідеологія здобуття й закріплення державності українською нацією на своїй етнічній території. Шовінізм – явище інтернаціональне, за своєю природою агресивне і прагне до закабалення інших націй, народів чи держав. Сплутувати ці поняття - неприпустимо.
На початку минулого століття українському націоналізмові судилося стати могутньою ідейною силою на шляху до свободи. Сьогодні наша воля, інтелект і праця мають зробити український націоналізм визначальним фактором державотворення, аби, врешті, сповнилася мрія наших попередників – відродилася могутня, велика й велична Українська держава!
ВИСНОВКИ
Аналізуючи історію українського націоналізму, стає зрозумілим, що його еволюція не проходила у вакуумі. І можливо, він значною мірою був продуктом зовнішніх впливів, результатом складної взаємодії і взаємопроникнення інших ідеологій, доктрин та концепцій зарубіжного націоналізму. Український націоналізм на зорі свого становлення запозичив елементи загальної націоналістичної доктрини з Заходу. Вагомий вплив на зрушення в політичній свідомості українців справили Французька революція, в часи якої широкого поширення набула ідея, яка стала потужним двигуном всіх соціальних перетворень: суб`єктом творення держави новоєвропейського типу, заснованої на принципах демократії, лібералізму та права, має бути населення країни, самоорганізоване як етнополітична спільнота – нація. Важливим моментом і прикладом зовнішніх впливів і внутрішнього розвитку в українському націоналізмі є інтегральний націоналізм 20-30 рр. Його поява була закономірним наслідком поразки національно-визвольних змагань 1917-20 рр. і загальносвітовою тенденцією радикалізації націоналістичних рухів після Першої світової війни.
Отже, можна зробити висновок, що протягом всього свого історичного розвитку український націоналізм розвивався під впливом європейських націоналістичних концепцій, в ІІ пол. ХХ ст. взаємозв`язки дещо призупинились. Сьогодні ж, на порозі вступу в ІІІ тисячоліття, український націоналізм знову повинен відновити активні контакти з західними націоналістичними концепціями та організованими націоналістичними структурами, щоб перейняти їх багатий досвід і з свіжими силами вступити в новий етап свого розвитку.
ЛІТЕРАТУРА
Информация о работе Розвиток теорії українського націоналізму в кінці ХІХ на початку ХХ століття