Соціальне патрулювання, як метод надання соціальних послуг бездомним громадянам

Служба перевезення – вантажний автомобіль організації на замовлення населення здійснює платні перевезення, а також збирає від мешканців непотрібні речі, які пізніше продають в крамничці чи віддають потребуючим.

Благоустрій Винник – мешканці спільноти кожного дня прибирають вулиці міста і таким чином заробляють кошти на власні потреби.

Осередок терапії залежностей, де психолог та соціальний працівник проводять соціальне навчання, терапію залежностей тощо.

«Автобус допомоги» - щотижнева роздача їжі, одягу та надання соціальних консультацій в центральній частині міста для бездомних, що живуть на вулиці.

Осередок підтримки бездомних – санітарно-гігієнічний пункт, куди бездомні, що живуть на вулиці, приходять помитися, постригтися, попрати одяг, поїсти та отримати консультацію соціального працівника.

Вуличний журнал «Просто неба» - видання соціально-культурного спрямування, яке розповсюджують безпритульні на вулицях міста і таким чином заробляють собі на життя, а також пропагують ідеї солідарності, взаємодопомоги, толерантності та суспільної рівності в громаді.

Акції солідарності з убогими – організація Різдвяних вечерь та Великодніх сніданків для 300 безпритульних осіб.

А також:

   в Спільноті може проживати 20 людей.

   За 12 місяців Спільнота надає послуги соціальної реабілітації приблизно для 50 осіб.

   З Одночасно червня 2003 року загальна кількість осіб, які в той чи інший час жили в Оселі становить приблизно 500.

   З них 60 % повертаються до нормального життя – влаштовуються на роботу, винаймають житло, створюють власні сім’ї або повертаються в ті, які мали раніше.

   Кожного дня в Осередок підтримки бездомних приходить від п’яти до десяти осіб. З часу відкриття (лютий 2008) тут отримали послуги 600 різних осіб.

   Загальна кількість візитів – більше двох тисяч.

   Кожного четверга з серпня 2003 гарячий обід отримують біля сотні людей.

   Продавцями журналу зараз працює троє осіб, а всього в той чи інший час працювали більше 15 безпритульних.

   Діяльність організації має непрямий вплив на позицію громади щодо проблеми соціального виключення.

     Позитивний приклад безпритульних, які повертаються до нормального життя змінює негативне ставлення громади до соціальної групи безпритульних.[11, с. 13]

Ще одним місцем де бездомні можуть знайти притулок і допомогу є Центр обліку та нічного перебування для бездомних.

2

1 січня 2006 року вступив в дію Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей». Відповідно до цього закону рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради у Львові був створений Центр обліку та нічного перебування бездомних громадян, який розпочав свою роботу у жовтні 2006 року. Центр обліку здійснює реєстрацію бездомних громадян та людей, які через різні обставини не можуть зареєструвати своє місце проживання та відповідно реалізувати свої права (виробити чи поновити паспорт, отримати медичну та соціальну допомогу, зареєструвати шлюб, брати участь у виборах та ін.). Соціальні працівники займаються соціальним супроводом бездомних громадян, які знаходяться в медичних закладах або проживають у родичів чи знайомих, не можуть самостійно пересуватися, а потребують поновлення документів.

В рамках надання соціальних послуг бездомним Центр обліку управління соціального захисту Львівської міської ради розпочав роздавати одяг особам, які не мають зареєстрованого місця проживання.

Роздачу одягу проводять під час харчування бездомних у скверику біля храму святих Ольги та Єлизавети, що на площі Кропивницького. Харчування бездомних здійснюєть 4 рази на тиждень: в понеділок, вівторок, середу та п’ятницю о 12 годині. Крім харчування соціальні працівники Центру обліку щодня здійснюють соціальний патруль містом з виявлення бездомних та надання їм консультацій. Нещодавно було запроваджено надання реєстраційної картки бездомному та картки з інформацією про послуги Центру та громадських організацій, що працюють з бездомними. Центр обліку бездомних громадян проводить прийом бездомних людей Львова та реєструє їх. Таким чином бездомні можуть отримати допомогу у виробленні паспорта, пенсії, отриманні медичної та соціальної допомоги та інших соціальних послуг, передбачених законодавством. За період роботи до Центру обліку звернулося 262 особи, 150 з них отримали реєстрацію, 50 – паспорт.

2.2. Соціальне патрулювання як метод дослідження потреб та проблем бездомних осіб.

Вулична соціальна робота з'явилася у 20-х роках минулого століття у США. За допомогою цієї форми роботи фахівці хотіли попередити криміналізацію підлітків з бідних кварталів великих міст, та­ких як Чикаго. Наприкінці шістдесятих-початку сімдесятих років минулого століття соціальні працівники у Німеччини усе більше ста­ли цікавитися вуличною роботою. Причиною послугувало погіршен­ня соціального стану багатьох категорій молоді, особливо підлітків із груп ризику, пов'язане з економічними проблемами країни а також із значним поширенням такого явища, як бездомність.

У даний час вулична соціальна робота у ФРН є повноправною формою роботи, заснованою на спілкуванні соціального працівника з клієнтом у неформальній обстановці. Спілкування дає можливість виявляти проблеми і надавати допомогу безпосередньо потребуючим[5, с. 196].

Вуличні соціальні працівники працюють не тільки і не стільки у своїх кабінетах. Їхніми робочими місцями є вокзали, парки, смітники, заклади де надаються послуги для бездомних чи просто вулиця. Таким чином, створю­ються умови для бездомних, що не мають можливості, інформації чи бажання офіційно звернутися по допомогу, послугами які їм можуть надаватися.

Головною умовою вуличної соціальної роботи є створення для безпритульних людей, що мають різні проблеми, можливості скористатися послугами фахівців, що професійно покликані їм допомагати. Допомога припускає не тільки підтримуючі бесіди і консультації, але і надання приміщення, у якому можна відпочити, переночувати, помитися, побритися, випрати особисті речі, пережити важкий час чи провести вільний.

Принципи вуличної роботи фахівці Інтернаціонального Со­юзу формулюють у такий спосіб:

• цілеспрямований пошук контактів з клієнтами;

• простота і гнучкість пропонованих заходів;

• орієнтація на нестатки клієнтів;

• добровільність звернення клієнтів за допомогою;

• захист довіри клієнтів;

• обов'язковість і сталість надання допомоги.[12, с. 410]

До цільової групи варто віднести клієнтів із груп ризику: нарко­залежних, токсикоманів, молодь, що має безладні сексуальні зв'язки, бездомних тощо. Розрізняють три види вуличної соціальної роботи:

1) за місцем проживання, що припускає роботу з усіма кате­горіями клієнтів в одному місті, мікрорайоні;

2) робота спрямована на конкретну цільову групу — нарко­манів, спортивних фанатів, бездомних тощо.;

3) соціально-педагогічний супровід під час професійного навчання (ПТУ, професійні курси, учнівство тощо)

Форми вуличної соціальної роботи:

• психосоціальна профілактика;

• соціально-правові та соціально-педагогічні консультації;

• надання допомоги у вирішенні проблеми місця проживання;

• кризова інтервенція - надання допомоги у розв'язанні конкретної кризової ситуації;

• інтенсивна підтримка, орієнтована на досягнення визначе­ної мети;

• індивідуальні та групові заходи (педагогіка вільного часу);

• соціальне посередництво (між клієнтом й членами його роди­ни, клієнтом й представниками різних державних установ і т.д.);

• співробітництво зі школами, державними установами, службами з метою вирішення проблем клієнта.[5, с. 155]

Значну увагу вуличний соціальний працівник повинен приділяти підвищенню власної кваліфікації та загальної ерудиції.

Це є запорукою того, що клієнти з повагою будуть ста­витися до соціального працівника.

Вулична робота має більший ефект тоді, коли вона використовує існуючий соціальний потенціал мікрорайону, міста, села. При цьому як партнерів варто розглядати не тільки функціонуючі установи (нічліжки, секції, підприємства, організації й ін.), але і найближче оточення клієнтів: батьків, ровесників, друзів.

До роботи з громадськістю належить інформування про проблеми бездомних в мікрорайоні, доповіді, виставки, робота із засо­бами масової інформації.

Нерідко саме вуличному соціальному працівнику доводить­ся ініціювати роботу для поєднання зусиль у мікрорайоні, щоб поліпшити становище бездомних осіб та людей, які їх оточують.

Партнерами вуличного соціального працівника можуть бути батьки і родичі, центри зайнятості, відділи у справах сім'ї та молоді, соцзабези, міліція, установи соціальної, культурної, освітньої сфери.

Головним на­прямком діяльності вуличного соціального працівника є превентив­на робота з безпритульними. Консультації та підтримка таких людей, які цього потребують, при вуличній роботі стають більш інтенсивними і якісними, тому що соціальний працівник не тільки слухає про про­блеми клієнта, але і сам бачить їхній прояв. Важливо, що вулична робота здійснюється на тій стадії, коли бездомна людина ще не усвідо­мила своїх проблем, або усвідомила, але соромиться до кого-небудь звернутися. Тобто, вулична соціальна робота дозволяє розв'язувати проблеми бездомних на ранніх стадіях їхнього існування. Вулична робота включає в себе соціальне патрулювання, яке є одним з ефективних методів збору певної інформації про потреби бездомних громадян.[13, с. 98]

Соціальне патрулювання – мобільна форма надання соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних та безпритульних.

Головною метою соціального патрулювання є надання підтримки бездомним та безпритульним громадянам, які знаходяться у кризовій ситуації, але з певних причин не бажають або не можуть отримувати соціальні послуги в стаціонарних закладах соціального захисту для бездомних громадян.

Об’єктом соціального патрулювання є визначена категорія бездомних та безпритульних громадян, що перебувають поза межами закладів для бездомних та безпритульних осіб та з певних причин не можуть отримувати соціальні послуги у стаціонарних закладах соціального захисту для бездомних громадян.

Під час соціального патрулювання бездомним особам пропонуються такі послуги:

-         розподіл безкоштовного харчування на вулиці;

-         консультування та інформування безпритульних осіб;

-         надання направлень на медичне обстеження або надання першої медичної допомоги;

-         розподіл серед бездомних громадян засобів особистої гігієни, одягу, взуття тощо.

Ці самі ж послуги вуличної роботи можуть і не надаватися в тому випадку, якщо:

-         особа, що бажає отримувати послуги не визнає себе бездомною або безпритульною;

-         особа знаходиться у стані гострого алкогольного або наркотичного сп’яніння;

-         поведінка особи є агресивною по відношенню до соціальних працівників або інших громадян.[12, с. 276]

Соціальне патрулювання це не що інше, як вулична соціальна робота. Ця робота проводиться на декількох етапах. На початковому етапі вуличної роботи необхідно:

1.      Визначити та залучити необхідну кількість персоналу з розрахунку потреб та можливостей організації, реалій регіону, його розміру.

2.      Залучити досвідчених фахівців з цього питання для навчання персоналу.

3.      Вивчити базисну інформацію про інші організації, що надають послуги цільовій групі (перелік організацій, їх контактну інформацію, перелік послуг, що вони надають, умови та принципи надання послуг).

4.      Вивчити інформацію про способи вирішення питань соціального, юридичного, медичного санітарного характеру, специфіку вирішення подібних проблем у даному регіоні.

5.      Підготувати друковані матеріали для розповсюдження інформації серед клієнтів та представників закладів та організацій, що контактують із цільовою групою.

6.      Підготувати придатний для здійснення патрулювання транспортний засіб, забезпечений відповідними проїздними документами.

7.      Підготувати медичну похідну аптечку з медикаментами, необхідними для надання першої медичної допомоги.

8.      Для аналізу проведеної роботи бажано мати в наявності фотоапарат та диктофон.

9.      Необхідно мати відповідне службове посвідчення на випадок контакту з працівниками офіційних установ.

10. Необхідна детальна карта міста великого формату (бажано у друкованому та електронному вигляді).

11. Робоче місце обладнане комп’ютерною технікою (комп’ютер, принтер) та канцелярськими засобами.

12. Для ефективної вуличної роботи необхідне чітке визначення цільової групи (вікові обмеження, територіальна приналежність, стан здоров’я та інше).

13. Необхідно також заздалегідь розробити аналітичну та звітну документацію, визначити та письмово зафіксувати посадові обов’язки персоналу.[6]