Соціальне патрулювання, як метод надання соціальних послуг бездомним громадянам

Наступним етапом організації вуличної роботи є збір інформації про визначену цільову групу, а саме:

1.      Визначення місць переважного знаходження клієнтів;

2.      Вивчення типових потреб та проблем клієнтів;

3.      Вивчення поведінки цільової групи, пов’язані із сезонними змінами;

4.      Вивчення типового способу життя представників цільової групи в визначеному регіоні;

5.      Вивчення основних потреб представників цільової групи, що змінюються в залежності від категорій клієнтів, пори року, за якої проводиться соціальне патрулювання.

Виходячи на соціальне патрулювання соціальний працівник має чітко вміти відрізнити бездомного громадянина від особи, яка за зовнішнім виглядом може нагадувати бездомного, але насправді ним не бути. І звертаючись до такої особи, як до бездомного соціальний працівник може нанести людині певну моральну травму. Саме тому потрібно знати деякі зовнішні ознаки бездомних. До таких ознак, які характеризують бездомного, можуть належати:

-         Неохайний, втомлений вигляд (результат відсутності місця для задоволення гігієнічних потреб, місця для відпочинку, нічлігу);

-         Ознаки тривалого вживання алкоголю (вживання спиртних напоїв є однією з стійких характеристик, притаманних бездомним людям);

-         Бездомні чоловіки часто неголені (результат відсутності доступу до водита гігієнічних засобів);

-         Наявність великих сумок та пакунків, неохайного вигляду (результат способу заробітку: збір та реалізація вторинних ресурсів);

-         Наявність синців, подряпин, гематом, наявність шкірних захворювань (знаходження у складних соціальних групах, часто агресивне оточення, погані санітарні умови);

-         Обстеження смітників, відпочинок у кущах в межах міста і у парках, нічний або денний відпочинок на вокзалах (поведінкові характеристики);

-         Уповільнені рухи під час виконання різних дій (можуть бути результатом бездомного способу життя та стану здоров’я);

-         Охайне взуття та окуляри є рідкістю для бездомних громадян (часто зустрічаються люди, які мають одну чи більше з перерахованих рис, однак не є бездомними – часто це алкоузалежнені, мало захищені громадяни, психічнохворі люди та ін., однак наявність у таких людей окулярів, охайного взуття може підказати соціальному працівнику, що перед ним не бездомна особа);

-         Часто бездомні громадяни збираються групами по дві і більше осіб (у місцях, де відбуваються прийоми їжї або алкоголю);

-         Відсутність документів, що посвідчують особу та реєстрація за місцем проживання (формальна ознака, яка виявляється у стаціонарних закладах: а саме у приймальниках-розподільниках, лікарнях тощо).

Дуже важливими є перші слова, перший контакт з яким соціальний працівник вступає в розмову з бездомною особою. Для цього теж потрібні певні навички та моральні якості, яким повинен володіти соціальний працівник. Для того, щоб розпочати розмову із бездомним, необхідно:

-         Мати базові навички спілкування, бажано досвід роботи з людьми в соціальній сфері;

-         Мати відповідний вигляд (не дуже офіційний, і не дуже неформальний). Наприклад, наявність краватки, папки, портфелю, темних окулярів, ручки у кишені сорочки та інших офіційних атрибутів, що можуть налякати клієнта, викликати у нього асоціацію з міліцією або іншими контролюючими особами. Однак занадто неформальний вигляд також може налякати бездомну особу – це може асоціюватися у неї з агресивними підлітками, представниками кримінальних структур, яких вони також побоюються;

-         Знати причину (привід), з якою можна вступити в контакт, розпочати бесіду з ключових слів, що визначає цю причину. Наприклад: «Добрий день, я з благодійної організації… ми вивчаємо соціальну ситуацію в місті», або більш нейтрального: «Не підкажете, як пройти до…». Після цього можна повідомити так: «До речі, ми працюємо в благодійній організації, що може допомогти з відновлення документів (харчуванням, нічлігом…)»;

-         Пам’ятати, що не всі бездомні хворіють на інфекційні захворювання, що підтверджують статистичні дані отримані в процесі роботи ГО «Народна допомога», і шанси заразитись під час спілкування з ними майже дорівнюють шансам заразитись подібною ж хворобою у громадському транспорті. Звичайні заходи гігієни та безпеки будуть достатніми при спілкуванні з бездомною особою. Так, не рекомендуються рукостискання, знаходження на близькій відстані від особи, що має кашель, користування одним посудом;

-         Не   рекомендується вступати в контакт з особами, що мають візуальні ознаки сп’яніння або неадекватної поведінки. Працівниками ГО «Народна допомога» проводились такі спроби з метою вивчення самої їх можливості, однак вони виявились неефективними. У деяких випадках, намагання встановити контакт з нетверезими клієнтами викликали у останніх роздратування та невербальну агресію.[6]

Кількість людей, які займаються жебрацтвом і ведуть асоціальний спосіб життя, в Україні зростає з року в рік. Люди стають бродягами з різних причин. Багато хто з них втрачає житло в результаті афер з боку шахраїв. Позбавлені підтримки, ці люди не можуть реалізувати свої основні права, гарантовані Конституцією України — на житло, освіту, охорону здоров’я, одержання пенсії, працю... Існуючі дані про чисельність бездомних громадян в Україні є неповними і завдяки вуличній роботі та соціальному патрулюванню можна більше дізнатися про статистику бездомності, зокрема більш глибоко розкрити проблеми та потреби бездомних громадян.

В даному розділі ми детально розглянули роботу соціальних організацій міста Львова, які спрямовують свою діяльність та послуги, які вони надають на задоволення потреб бездомних людей. Ми бачимо, що окрім задоволення їхніх базових потреб, працівники цих організацій намагаються надати їм те бажане спілкування і моральну підтримку яких вони так потребують. Також описуючи вуличну соціальну роботу та соціальне патрулювання, бачимо, що це процес, який надає нам більше і ефективніше дізнатися про потреби і проблеми, які найбільш зачіпають таку вразливу категорію людей, як бездомні.

ВИСНОВОК

1. Бездомність деформує соціальне середовище, створює соціальну напругу в суспільстві, сприяє  поглибленню тіньової економіки через постачання дешевої та безправної робочої сили, спричиняє загострення таких соціальних явищ, як бродяжництво, спадкова бездомність, жебракування та злочинність, руйнує фізичне, психічне та духовне здоровיя бездомних людей, знижує їх життєву, громадську та трудову активність. Основним наслідком бездомності є порушення прав і свобод людини, що гарантовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і  основоположних свобод, Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права  та іншими міжнародними актами, до яких приєдналася Україна.

2. Диференціація громадянства часто призводить до порушення підставових прав бідних. Вони є виключеними з напівпублічних місць, де мусять заплатити, щоб увійти, їх не допускають до кав’ярень та супермаркетів через зовнішній вигляд. Бездомні відчувають цю проблему особливо гостро, оскільки можуть бути “настільки обмеженими, що стають буквально нездатними робити будь-що, не порушуючи прав інших”. Вони можуть не знайти жодного місця, щоб поїсти, випити, купити їжу чи одяг, поспати чи просто перепочити. Бездомні є виключеними з усіх “приватних” місць, але також і з багатьох публічних місць. Ось настільки жорстоким може бути ставлення держави та простих пересічних до бездомного громадянина.

3. Метою соціальних організацій є об’єднання зусиль її членів для надання матеріальної та духовної допомоги соціально-незахищеним групам суспільства у м. Львові. Основним завданням цих організацій є постійна готовність для надання соціальної підтримки соціально-виключеним особам, основу, яких складає така соціально незахищена категорія людей, як бездомні, задля уможливлення їхнього гідного життя і формування відкритого громадянського суспільства. Ця допомога передбачає надання не лише певного матеріального захисту, але й емоційної підтримки, яка їм дуже необхідна.

4. Головною умовою вуличної соціальної роботи є створення для безпритульних людей, що мають різні проблеми, можливості скористатися послугами фахівців, що професійно покликані їм допомагати. Допомога припускає не тільки підтримуючі бесіди і консультації, але і надання приміщення, у якому можна відпочити, переночувати, помитися, побритися, випрати особисті речі, пережити важкий час чи провести вільний. А головною метою соціального патрулювання є надання підтримки бездомним та безпритульним громадянам, що перебувають поза межами закладів для бездомних та безпритульних осіб, і які знаходяться у кризовій ситуації, але з певних причин не бажають або не можуть отримувати соціальні послуги в стаціонарних закладах соціального захисту для бездомних громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.                  Бомжів виводять у люди: [благодійний реабілітаційний центр "Стефанія" у Києві] // Вечір. Київ. - 2007. - 25 груд.;

2.                  Дементьева Н.Ф., Пентюхов А.В. Социально - психологические аспекты бездомности // Психология зрелости и старения. - 2005. - №1. - С. 80-86.;. 

3.                  Дьяченко В. Адаптація та реінтеграція - засоби подолання соціальних хвороб [бездомних громадян]// Соц. захист. - 2006. - № 9. - С. 8-11.;

4.                  Кабаченко А. Система підтримки та допомога бездомним // Соц. політика і соц. робота. - 2003. - №1.; - С. 249.

5.                  Капська А.Й. Соціальна робота: Навчальний посібник.   - Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 328 с.

6.                  Кочан Л. Дах для людей вулиці: [про соц. захист бездомн. громадян] // Уряд. кур'єр. - 2006. - 25 листоп.(№223). и др.

7.                  Організація і технологія соціальної роботи з дітьми вулиці / За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: Інтернаціональний Союз. Ліга соціальних працівників України, 2003. - 260 с.

8.                  Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи: Пер. з англ. — К., 2000; - С. 387.

9.                  Пєша І.В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування (проблеми реформуван­ня). - К: Логос, 2000; - C. 128.

10.             Про затвердження Типового положення про центр обліку бездомних громадян: Постанова КМ України від 30 берез. 2006 р. № 404 // Офіц. вісник України. - 2006. - №14. - С. 68-70.;

11.             Рябчук, A. (2005) Зайві люди: бездомні на вулицях Києва. К.: Четверта Хвиля; - С. 52.

12.             Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики: Международный межвузовский сборник научных работ. Вып.36/Гл.ред.: О.Л.Скидин; Отв.за вып.С.Л.Катаев.-К.; М.; Одесса; Запорожье: ГУ "ЗИГМУ", 2007 .-472 с.-(ил.) .-Библиогр.: по тексту.;

13.             Халік, O., Ходжиєв, P. Транспортна міліція України проводить профілактичну акцію під назвою “Бомж”. - Доступно з: http://5tv.com.ua/newsline/184/0/20300. 

22