Субкультури

Для підліткового періоду характерні:

1. Потреба в енергетичній розрядці;

2. Потреба у самовихованні; активний  пошук ідеалу;

3. Відсутність емоційної адаптації;

4. Схильність до емоційного зараження;

5. Критичність;

6. Безкомпромісність;

7. Потреба в автономії; 

8. Огида до опіки; 

9. Значимість незалежності як такої; 

10. Різкі коливання характеру та рівня самооцінки;

11. Інтерес до якостей особистості; 

12. Потреба бути;

13. Потреба щось значить;

14. Потреба в популярності;

15. Гіпертрофія потреби в інформації.

У підлітків з'являється бажання вивчати своє «Я», зрозуміти, на що вони здатні. У цей період вони прагнуть себе затвердити, особливо в очах однолітків, піти від усього дитячого. Все менше орієнтуються на сім'ю і звертаються до неї. Тим часом зростає роль і значення референтних груп, з'являються нові образи для наслідування. Підлітки, що втратили орієнтир, не мають підтримки серед дорослих, намагаються знайти ідеал або зразок для наслідування. Таким чином, вони примикають до тієї чи іншої неформальної організації. Одна з особливостей таких груп - суперництво, в основі якого лежить потреба самоствердження. Молода людина прагне зробити щось краще, ніж інші, випередити у чомусь навіть самих близьких йому людей. Саме в просторі неформального спілкування можливий первинний, самостійний вибір підлітком свого соціального оточення та партнера. А прищеплення культури цього вибору можливе лише в умовах терпимості дорослих. Нетерпимість, схильність до викриття та моралізаторство провокують підлітків до протестних реакцій, часто з непрогнозованими наслідками.

Причини „відходу” молоді до субкультур:

Чому  ж молодіжні субкультури отримали таке поширення?

По-перше, у субкультурній спільноті підліток отримує можливість належати до обраній  групі однолітків, що є для нього  референтною, виникає об'єднуюче  почуття «ми», що підвищує рівень психологічної  значущості кожного.

По-друге, субкультура дозволяє молодій людині краще відчути і проявити самостійність свого «я».

По-третє, вона допомагає підлітку звільнитися від переживань, викликаних конфліктом з світом дорослих, з пануючої в суспільстві культурою.

Період  активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповним включенням молодої людини в систему суспільних відносин. Звідси в поведінці молоді поєднання суперечливих рис - прагнення до ідентифікації та відокремлення, конформізм і негативізм, наслідування і заперечення загальноприйнятих норм, прагнення до спілкування і уникнення спільноти, відчуженість від зовнішнього світу.

Нестійкість і суперечливість молодіжної свідомості впливають на багато які форми поведінки і діяльності особистості. Така характеристика молодіжної свідомості визначається низкою об'єктивних обставин.

По-перше, в сучасних умовах ускладнився і  подовжився сам процес соціалізації, та іншими стали критерії її соціальної зрілості. Вони визначаються не тільки її вступом у самостійне трудове життя, але й завершенням освіти, набуттям професії, реальними політичними і громадянськими правами, матеріальною незалежністю від старших. Дія даних факторів не одночасна і не однозначна в різних соціальних групах, тому засвоєння молодою людиною системи соціальних ролей дорослих виявляється суперечливим. Він може бути відповідальним і серйозним в одній сфері і відчувати і вести себе як підліток в іншій.

По-друге, становлення соціальної зрілості молоді відбувається під впливом багатьох відносно самостійних чинників - сім'ї, школи, трудового колективу, засобів масової інформації, молодіжних організацій та стихійних груп.

В якості причин "відходу в андеграунд", молодь називає:

1) Виклик суспільству, протест.

2) Виклик родині, нерозуміння в родині.

3) Небажання бути як усі. 

4) Бажання утвердитися в новому середовищі.

5) Звернути на себе увагу. 

6) Не розвинена сфера організації  дозвілля для молоді в країні.

7) Копіювання західних структур, течій,  культури.

8) Релігійні ідейні переконання.

9) Данина моді.

10) Відсутність мети у житті. 

11) Вплив кримінальних структур, хуліганство. 

12) Вікові захоплення. [2]  

 Субкультура довгими  роками сприймалась як патологія  або присутність чужих і ворожих  елементів. До кінця 80-х років  не було відомо як досліджувати і чи взагалі досліджувати різноманітних диваків, які всякими способами намагаються знайти своє місце в світі. Актуальність поширення різних субкультур в Україні визначається рядом соціальних, психологічних і культурних чинників, адже в останні десятиріччя іде трансформація культурних явищ минулих століть в молодіжну субкультуру, яка змінила спосіб життя, світогляд, музику, зовнішність. 
   Перед усім потребує вивчення власне підлітків і молоді: їх моделі поведінки, цінності, життєві пріоритети, стилі життя, культури. В 2000-і роки появилась широка палітра молодіжної субкультури в Україні. Зараз проходять конференції, прес-клуби в Києві, Дніпропетровську, Львові, присвячені молодіжним субкультурам. В Хмельницьку розробляється проект “Анімешна субкультура”. Проблеми субкультур досліджують Е.А. Гаджієва, Б.А. Іванов, С.А. Кулаков, З.В. Сикевич, Л.В. Туріщева та ін. 
   Під культурою розуміють переконання, цінності і засоби, які є загальними для певної групи людей і служать для впорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи. Відтворення і передання культури наступним поколінням лежать в основі соціалізації, тобто засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил і ідеалів попередніх поколінь. Часто молодь надає перевагу не офіційній культурі, а субкультурі, де є можливість реалізувати не стільки соціальне, скільки особисте життя.[17] 
   
   Субкультура - це система норм, цінностей, настанов, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею. Приставка “суб” розуміється як вторинність, другорядність у порівнянні з тим, що створюється офіційною культурою. Офіційна культура виявилася неспроможною відповісти інтересам певної частини молоді, яка звільнилась від ідеалів. Молоді люди, які не мають певного положення, міцної позиції, потрапляють у вакуум. Субкультура є своєрідним компенсаційним механізмом, який знижує тиск масової, глобальної культури на особистість. Молодіжна субкультура - це культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінки, групові норми, цінності та стереотипи. Субкультура реалізується групами молоді. Вона не є стороннім утворенням, а глибоко укорінена у соціально-культурному контексті. Нова субкультура формується під впливом віку, етнічного походження, релігії, соціальної групи чи місця проживання. Субкультура не означає відмову від національної культури, яка визнана більшістю, але виявляє певні відхилення від неї. 
   Риси сучасної молодіжної субкультури. 
   1. Субкультура все більше стає неформальною культурою, носіями якої виступають неформальні групи. Ці групи не мають офіційного статусу, не мають програми діяльності, у них слабко виражена структура, не піддаються підпорядкованій класифікації. Субкультура є альтернативою державним структурам. 
   2. Переважає розважально-рекреативна спрямованість, крім комунікативної функції (спілкування з ровесниками). Третина підлітків виконують рекреативну функцію, тобто нічого не роблять. Відпочинок - основна форма життєдіяльності. Він витіснив працю як важливу потребу. Від задоволеності відпочинком залежить задоволеність життям в цілому. Це скоріше культура дозвілля, а не праці. На ціннісні аспекти життя підлітка впливає кримінальна інформація, яка іде з екранів телебачення. Звичайно, будь-який досвід спілкування - позитивний чи негативний, дуже важливий для підлітка, через нього він розширює свої знання, стає більш впевненим, навчається різним формам реагування на соціальні впливи, заявляє про свої можливості тощо. 
   3. Поширеною стає вестернізація (американізація) культурних потреб і інтересів. Цінності національної культури витісняються зразками західної масової культури. Модними стають прагматизм, непомірне прагнення до матеріального благополуччя, жорстокість та зневажливе ставлення до “застарілих” цінностей - ввічливості, поваги і т.д. Менталітет підлітків та молоді дуже наближений до західного. Це діти епохи глобалізації, мережі Інтернет та мобільного зв'язку. 
   4. Надається перевага споживацьким орієнтаціям над креативними. Творча самореалізація виступає в маргінальних формах. 
   5. Більшість підлітків виражають свій погляд на світ не поодиноко, а гуртом, об'єднуючись в групи, адже “почуття ліктя” єдино можливий спосіб виживання в суспільстві. 
   6. Слабка індивідуалізованість субкультури. Вибір цінностей пов'язаний з груповими стереотипами. Ті, хто не погоджуються, можуть поповнити ряди “ізольованих”, “не цікавих”, “не престижних” особистостей з точки зору “натовпу”, який нібито рівняється на певний ідеал (як правило лідера групи). Переважає груповий конформізм (зовнішня згода з думкою групи за внутрішньої незгоди).Тут не існує власного вибору, а йде наслідування вимогам групи. 
   7. Суб'єктивна розмитість, невизначеність, відчуження від основних нормативних цінностей. Відсутня вибірковість в культурній поведінці, переважають стереотипи. Молодіжна субкультура лише на перший погляд є однорідним явищем. Насправді в ній неорганізована сукупність поглядів, традицій, норм. 
   8. Культурна самореалізація здійснюється поза інституційними закладами культури. 
   9. Прихильники тієї чи іншої субкультури виділяються зовнішніми атрибутами (зачіскою, макіяжем, незвичним стилем одягу, своєю мовою, мистецтвом, стилем поведінки, місцем спілкування). Це один з основних чинників, який тягне молодь у субкультури - прагнення набути зовнішніх, формальних характеристик, які дозволяють виділитися з загальної маси. 
   10. Протиставлення культурі батьків. Є “наша” музика, “наше” спілкування, “наша” мода, а є все це “батьків”. 
   11. Спостерігається також тенденція до дегуманізації і деморалізації, формується ідеологія з девіантними тенденціями. 
   12. Одні субкультури носять екстремальний характер і демонструють протест проти суспільства. Інші - носять замкнутий характер і прагнуть до ізоляції від суспільства.[2] 
   Причини належності до субкультур: 
   - Криза суспільства веде до утворення нових молодіжних субкультур, які мають свій зміст і спрямованість. Незадоволеність життям, нездатність суспільства задовольнити не тільки матеріальні, а й духовні потреби підлітків, молоді, приймати їх такими, якими вони є. Соціально-економічні та політичні негаразди стимулюють розвиток протестних настроїв. 
   - Криза сімейного виховання, яка привела до пригнічення індивідуальності та ініціативності підлітка. І як наслідок, вона привела з одного боку - до соціального і культурного інфантилізму, а з іншого - до прагматизму і соціальної дезадаптованості. Агресивний, жорстокий стиль виховання породжує агресивну молодь. Молодь не може пробачити ні вихователям, ні суспільству вихованої у неї з дитинства орієнтації на послушних, безініціативних виконавців в ущерб самостійності, ініціативності, незалежності. Батьки часто підозрюють підлітка в тому, що його дії завжди антисоціальні. Але в більшості випадків вони природні: завести друга, компанію, яка забезпечить спілкування і хоч би мінімальний захист, знайти дівчину, самоствердитися - узаконити в очах оточуючих сам факт свого перебування на Землі. А неформальне об'єднання - лише спосіб досягнення цих цілей. Правда, форми досягнення бувають спірними. 
   - Дорослі не враховують вікових особливостей підлітків та молоді. У складний період переходу від дитинства до зрілості виникає багато проблем, які підлітки не можуть розв'язати, опираючись на власний досвід чи досвід дорослих. їм необхідна група ровесників, які зіткнулися з такими ж проблемами, мають такі ж цінності і ідеали. 
   - Комерціалізація засобів мас медіа. Молодіжна субкультура часто повторює телевізійну та Інтернет субкультури.- Каталізаторами виникнення субкультур є втрата сенсу життя, руйнування ідеалів, подвійна мораль, бездуховність, цинізм, п'янство, задоволення лише матеріальних потреб, розгубленість перед життям тощо. 
   - Внутрішня одинокість, потреба в друзях, конфлікти в школі і вдома, недовіра дорослим, протест проти брехні, незнання як жити далі, спосіб втечі від дійсності. 
   - Бажання бути оригінальним. 
   - Спроба розв'язати проблему адміністративними методами.[32] 
   Розглянемо молодіжні субкультури на прикладі тих світових субкультур, які формують світогляд молодих українців. 
   Субкультура Емо в Україні існує близько двох років і стає дедалі популярнішою субкультурою. Термін “емо” походить від англійського слова “emotional” - емоційний. Ця субкультура народилась як спроба бунту підлітків проти беземоційності, заборони на прояв саме негативних емоцій. Українські емокіди розповідають про себе, що вони відкриті, емоційні, дуже вразливі і страждають від жорстокості та нерозуміння з боку інших. Насправді вони швидко змінюють емоції на протилежні. Милість і турботу змінюють на роздратування, плач, депресію. Багато говорять про самогубство, а також про те, що життя жорстоке і безглузде. Емо носять чорнорожевий одяг, різні пов'язки на руках, пояси з залізними пряжками, рукавички з оголеними пальцями, нігті фарбують у чорний або сріблястий колір. Чуб закриває половину обличчя, підведені очі чорним олівцем. Говорять про себе, що це не просто такий імідж, це світогляд, стан душі, це стиль життя. Всі емо проти наркоманії, алкоголізму, безладних статевих стосунків. До емо часто ідуть підлітки, які відчувають себе непотрібними, неважливими для батьків, школи, суспільства, яким не вистачає любові і розуміння. Емо - це жертва жорстокого життя, жорстоких стосунків. Звідси і виникають у них думки про те, що життя немає сенсу, виникає депресія. Зовнішнім виглядом вони сигналізують про те, що їм погано.Готи - мають своєрідну життєву філософію: завжди прагнуть більшого, шукають красу навіть у тому світі, де її немає, завжди називають речі своїми іменами (говорять про позитивне і негативне, які характерні для людей чи речей). Проявляють любов до готичного мистецтва, містицизму. Ходять по старих цвинтарях, бо їх цікавить вишукана архітектура. Носять темний вишуканий одяг, білий грим, популяризують атрибутику сумного світогляду. Носять довге пофарбоване в чорний колір волосся. Можуть бути схожими на ангелів, демонів, привидів, вампірів. Вони не потенційні клієнти психіатричних клінік і не актори, які забулися переодягнутися. Готи співають про нещасливе кохання, про розчарування, про жорстокість і сльози, про красу ночі, вечора. Люблять дивитися фільми про жахи, голод, вампірів. Готи сформувалися в стилі панків і пересікаються з субкультурою емо. 
   Отаку. Терміном “отаку” японці називають людей, які дуже захоплені своїм заняттям, тобто є фанатами чогось. Отаку використовується і в інших випадках, наприклад, “отаку музики”, “отаку військового мистецтва”, “отаку приготування їжі”. В Україні цим терміном позначають фанатів аніме чи японської субкультури взагалі. В японській мові під отаку розуміють противну одиноку особистість, дуже захоплену чимось, і таку, що рідко залишає свій дім. Отаку - це фанати відеоігор, коміксів, мультиплікаційних багатосерійних фільмів про фантастику, роботів, паралельні реальності, військові космічні кораблі тощо. Більша частина аніме-серіалів має яскраво виражений емоційний і ідейний підтекст і часто супроводжується поп-музикою. 
   Серйозну критику викликає надмірна кількість насилля і еротики в аніме, неадекватна поведінка підлітків, які захоплюються переглядом і колекціонуванням аніме-отаку. Все це може викликати патологічні форми поведінки у підлітка, зокрема, відхід від реальності, поява агресивності, яка близька до наркотичної залежності. Слід видаляти з мультиплікаційної продукції надто відверті сцени та сцени жорстокої поведінки. 
   Епси - одна з останніх субкультур, прихильники якої є оптимістами, радіють життю, носять одяг райдужних кольорів. Вільні у всьому - в одязі, музиці і поведінці.  
   Репери (хіп - хоп) - Слухають музику в стилі “реп”, пишуть реп, перейняті його ідеологією. Улюблений вид спорту - баскетбол. Носять широкий та завеликий одяг, серед прикрас - значки та сережки. Не агресивні. 
   Рейвери - учасники пристрастились до сучасної комп'ютерної музики, проводять час в нічних дискотеках і клубах, заперечують “сіру” дійсність. 
   Фріки - світогляд характеризується свободою від соціальних стереотипів. Прагнуть виглядати якомога безглуздішими (взимку ходять босими, на вечірки приходять у валянках). 
   Байкери - ті, хто люблять мотоцикли. Для них мотоцикли не просто спосіб пересування, а спосіб життя. 
   В залежності від спрямованості, молодіжні субкультури є доповненням до організованих колективів, так і їх антиподами, тобто їх норми і цінності, суперечать з панівною культурою. Є субкультури з нейтральним спрямуванням. 
   Позитивне спрямування субкультур: 
   - В “ідеальній” субкультурі учасники тренуються у виконанні соціальних ролей, розвитку самосвідомості, шукають свій статус і прагнуть досягнути визнання. Вони культивують протест проти несправедливості, брехні, подвійної моралі з боку дорослих (суспільства). 
   - Молодіжні субкультури створюють свою культуру, яка допомагає молодим людям адаптуватися до життя, беруть на себе частину функцій соціалізації індивідів, з якими не справляється сім'я, школа, формальні молодіжні організації, держава. 
   - Борються за поліпшення екологічного стану оточуючого середовища, спасають пам'ятники культури, турбуються про інвалідів; 
   Негативне спрямування субкультур: 
   - Прояви вандалізму, бездіяльність, вживання наркотиків, розпуста. 
   - Субкультури можуть піддаватися впливу комерційних компаній, які диктують їм моду і модель споживацької поведінки. Виробники одягу, тютюну, алкоголю, музичних дисків зацікавлені в надійному споживачеві. Так, наприклад, одна з компаній розбагатіла за рахунок продажу рожевих кедів для Емо. 
   - Субкультури впливають на молодь, а самі практично закриті для зовнішніх впливів. Щоб впливати на них, потрібно або бути частиною субкультури, або встановлювати контакт з окремими її представниками і діяти через них. 
   Приклади груп з негативним спрямуванням. 
   - Гопники себе так не називають. Вони іменують собі подібних як “пацани” або “реальні пацани”. В них орієнтація на систему цінностей кримінальної субкультури. Тут панує культ сили, земляцтва, взаємовиручки і взаємозалежності. Накачані, коротко стрижені, більш агресивні на своїй території, вживають наркотики. Демонстративний пасивний протест проти світу дорослих, пристрасть до рок-музики. 
   - Скинхеди - схильні до насилля, підтримують ідеї фашизму і расизму, ведуть пасивний бездіяльний спосіб життя. Вживають наркотики, щоб досягти агресивного стану і подолати моральні бар'єри. 
   - Растамани - більшість вважають причетними себе до цієї субкультури тільки тому, що вживають марихуану та гашиш. Справжні растамани - це прихильники релігійно-політичної доктрини домінуючої африканської раси. 
   Батькам, вчителям потрібно більше розмовляти з підлітками про їх інтереси, бажання, про нових друзів, з'ясовувати, чому і чим вони подобаються. Прямі заборони чи висміювання підлітків не дають позитивних результатів. Будь-який прояв неуваги до проблем підлітків і молоді здатний створити ще більші проблеми для суспільства.[22] 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Методологічний опис молодіжної субкультури.

Єдиної усталеної системи  поглядів на явище субкультури на сьогодні немає. Кожна наука поняття “субкультура” інтерпретує й описує з позицій своїх предмета та методології. Тому в науці сформувалася низка найпоширеніших підходів до вивчення та опису цього явища. Коротко охарактеризуємо їх. Системно-динамічний підхід полягає в поданні субкультури як складної системи, що зазнає фазових перетворень. Синергетичний підхід описує взаємодії субкультур як такий процес, що розгортається хаотично. У цьому процесі одні субкультури посилюються (кооперативний ефект), а інші гаснуть. Інформаційний підхід подає образ культури (субкультури) як поєднання соціальних феноменів з інформаційними, де колективна свідомість (що несе в собі духовні цінності) формується в процесі передавання інформації від індивіда до індивіда, а ЗМІ (телебачення, радіо, преса) активно впливають на цей процес. Генетичний підхід полягає в ототожненні системи духовних цінностей з набором генів. Ієрархічний підхід інтерпретує культуру як ієрархічно організовану систему, в котрій культури вищого рівня розвиваються за своїми законами, відмінними від законів нижнього рівня. Трофічний підхід дотримується принципу: верхній рівень розвивається за рахунок нижнього. Трофічні рівні вибудовуються в ланцюжок, початком якого є перетворення світу людських почуттів в мисленнєві образи. Екологічний підхід розглядає субкультурні спільноти як цілісні утворення в широкому соціокультурному середовищі. Епідеміологічний підхід уподібнює процес формування субкультур поширенню інфекційної хвороби: збудник — соціальний міф, формуючись у масовій свідомості, передається від індивіда до індивіда, охоплюючи масу вразливих. [6. с.130]. Когнітивний підхід полягає в уявленні про субкультуру як систему пізнавальних теоретичних конструктів, крізь призму яких сприймається навколишня дійсність [5].  
 
Окрім вищеназваних підходів у межах гуманістичної традиції відомі методологи Шварц і Якобс [Див.: 4] виокремили два основні напрями, які обирають різні дослідницькі стратегії (парадигми) вивчення та опису субкультури — реконструкція життєвого світу та вивчення соціальних форм. Коротко схарактеризуємо їх. Реконструктивістська стратегія (парадигма) має на меті якнайповніше відтворення світобачення представників певної групи, її картини світу. Основним методом дослідження виступає феноменологія. В межах цієї стратегії вирізняють ще два напрями (феноменологічні моделі): сцієнтизм та екзистенціалізм. З позицій сцієнтизму, всі люди мислять приблизно за одними принципами — згідно вимогам наукової методології, висувають та перевіряють гіпотези, створюють теорії та фальсифікують їх. Весь життєвий світ тут можна уявити як сукупність знань, котрі розвиваються згідно законів розвитку наукового знання. Протилежним є екзистенційний напрям. Основну увагу тут приділяють аспектові емоційних переживань, а не мислиннєвим структурам, як у сцієнтистів.  
 
Стратегія, що вивчає соціальні форми (інструктивістська парадигма), має на меті вивчення правил, котрі дають змогу самому досліднику стати членом даної субкультури. Форми становлять типові взірці соціальної взаємодії, такі, як привітання або залицяння. Форми задаються правилами, що визначають, які ходи припустимі в цій грі, а які ні, однак партії, що складаються з ходів, є результатом творчості самих учасників. Вивчаються саме ігри та правила мислення й дії, що утворюють їх. Символічні системи виникають як засіб адаптації до навколишньої дійсності та вирішення нагальних проблем; “ці системи передаються в ході інкультурації передусім як інструкції з поведінки в деяких проблемних ситуаціях. Більшість “субкультур” (хоч би що це слово означало) не мають повних текстів, котрі б передавали загальний світогляд їх учасників, однак всі вони роз’яснюють новачкам, як їм себе поводити та як їм себе почувати” [4].  
 
Звісно, вся сукупність наукових підходів не обмежується цим переліком, але ці підходи є найбільш поширеними і саме на їх основі здійснюються спроби типологізації та інтерпретації субкультур.  
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Висновки до першого розділу

Вплив культури на суспільне  життя виражається, перш за все, через  соціалізацію та формування окремої  особи, а також через формування та розвиток кожної окремої епохи  в процесі історичного розвитку суспільства, котра, в свою чергу, і  окреслює відтінок та характер соціалізації. Найбільш повно місце і роль феномену культури реалізується завдяки важливим соціальним функціям, котрі культура виконувала і виконує в суспільстві. Кожний індивід стає, членом суспільства, а головне - особистістю тільки в  процесі соціалізації, завдяки засвоєнню  знань, умінь, навиків, мови, цінностей, норм, традицій, правил поведінки своєї  соціальної групи і всього суспільства  в цілому. Культура консолідує, спаює, інтегрує людей, забезпечує цілісність суспільства.

Для молоді цілком природним  вважається бажання акцентувати  на тому боці життя, який виразно та рельєфно стверджує її як самобутність. Це -- зовнішній вигляд, переваги у музиці, літературі, мистецтві в цілому, поведінці. Часто це прагнення набуває спотворених форм. Так виникає молодіжна субкультура, згідно з законами якої юнаки та дівчата ще досить умовно освоюють засоби і прийоми створення індивідуального стилю життя, здійснюють пошуки гармонійних відносин з собою та оточуючими. Але не завжди цей закономірний процес позитивно сприймається суспільством: так сталося з культурою (хоча часто вона зветься контр- або антикультурою) хіпі, панків, рокерів, металістів тощо.

Процес суспільної реінтеграції відбувається через перетворення субкультури  на товар або через інтелектуальну стагнацію. Деякі групи можуть досягти  стану, коли вони вважають себе культурою. Ті, що відходять від групи, реінтеґруються у суспільство. В міру того, як споживання альтернативних культур зростає, субкультури вливаються у головне річище. Тож молодь, щоб залишатися іншою, мусить постійно створювати для себе нову ідентичність. Медіа так швидко забезпечують нас величезним масивом інформації, що нові субкультури поглинаються ними майже в самому зародку. Перенасиченість ЗМІ може ліквідувати існування молодіжної субкультури. А це б означало кінець креативності, яка дуже важлива на цьому етапі життя. Культура знову й знову використовує нею створене -- те, що колись належало альтернативним субкультурам, відроджується у головному річищі, як от ретро, рейв і панк. За допомогою засобів масової комунікації, наприклад, друкованих медіа та телебачення, домінантна культура включає в себе культуру, яка тільки-но з'являється. Згідно з теорією гегемонії, ті, чия ідеологія домінує, постійно забезпечують загальну згоду зі встановленим суспільним порядком. Найпоширеніші суспільні цінності з часом змінюються у міру того, як члени опозиційних другорядних груп включаються до домінантної культури. Таким чином, зазвичай без жодних збоїв, підтримується суспільний порядок, а контроль домінантної групи якщо і змінюється, то поступово.

Домінантна культура ефективно  всотує ці культури до гегемонії - відбувається процес їхнього включення. Інколи, включивши таку культуру, домінантна культура змінюється.

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ 2.  Емпіричні дослідження впливу молодіжної субкультури на зміст роботи соціального педагога з підлітками

2.1. Дослідження впливу субкультури на соціальне виховання підлітків

 
У субкультурі реалізується одна з основних потреб учнів - вибудовування  образу «Я». Вплив субкультури пов'язано  з трансляцією певного привабливого для підлітків та молоді субкультурного образу, привласнення тільки зовнішньої форми підміняє часто ціннісне самовизначення старшокласника. Аналіз соціологічної, культурологічної та психологічної літератури дає підставу в якості важливого елемента неофіційних субкультур виділити соціокультурні контексти: «радикально-силовий» (скінхеди, футбольні фанати), «ліберальний» (хіпі, рольовики), «радикально-протестний» (панки) та інші . Тут можна говорити про наявність резонансу між станом людини і соціокультурним контекстом субкультури, який допомагає людині справитися з внутрішнім конфліктом або знайти пояснення свого стану. Так емоційна неврівноваженість, схильність до агресії резонують з радикально-силовим контекстом субкультур.  
Як показує аналіз наукової літератури, вплив неофіційною юнацької субкультури забезпечує компенсацію негативного ставлення до себе, низького рівня самоповаги, неприйняття образу власного тіла (невідповідності зовнішнього вигляду еталонам маскулінності і фемінімності). Компенсація відбувається завдяки крайнього перебільшення і міфологізації свою несхожість, винятковості. Субкультура виступає також як форма самопред'явленія людини на культурно-естетичному рівні, коли людині подобається, перш за все, музика, одяг і т.д.  
Емоційна привабливість «неформального» (іншого, відмінного від насаджуваного дорослими) стилю життя нерідко знижує значущість цілеспрямованої діяльності (навчання, хобі), сприяє розмивання життєвих перспектив. Передумовами до таких обставин є академічна неуспішність у школі. Дана проблема виникає також у зв'язку з відсутністю у вихованця досвіду саморозуміння і самовизначення.  
Крім цього, у старшокласників - представників неофіційних юнацьких субкультур виникають ускладнення у взаєминах з дорослими і однолітками, що викликаються як провокуючим іміджем, так і некомпетентністю у спілкуванні. Неузгодженості у сфері спілкування, посилюються після того, як школяр починає пред'являти себе як представник субкультури.  
Субкультура найчастіше визначається через групу, що є носієм даної локальної культури, Перебування в субкультурі здатне блокувати самостійність людини, викликати поведінку «веденого» і таким чином виступати для молодої людини або дівчини психологічним захистом.  
Поряд з джерелом впливу юнацької субкультури можна умовно виділити три імовірнісних наслідки для соціалізації:  
- Позитивна тенденція (освоєння соціальних ролей в групі однолітків, соціальне і культурне самовизначення на основі соціальних проб і експериментування),  
- Соціально-негативна (наркотизація, прийняття ідеології націоналізму, екстремізму, прилучення до кримінального способу життя),  
- Індивідуально-негативна (мораторій на соціальне і культурне самовизначення, самовиправдання інфантилізму та ескапізму - «втечі» від соціальної реальності).  
Актуальність дослідження соціально-педагогічної допомоги старшим школярам - представникам юнацьких субкультур обумовлена ​​низкою взаємодоповнюючих обставин.  
По-перше, юнацькі субкультури стали одним з істотних факторів соціалізації міських школярів. Дані соціологічних досліджень підтверджують, що значна частина учнів старших класів ідентифікує себе з тією чи іншою субкультурою, і певну кількість старших школярів відчуває на собі її відчутний вплив.  
У той же час вплив на учнів ряду неофіційних юнацьких культур таїть в собі небезпеку соціальні, так як одні субкультури транслюють ідеї екстремізму, расової та національної дискримінації, інші - проповідують кримінальний спосіб життя, треті - пропагують вживання психоактивних речовин і т.д. Дані субкультури створюють ризик для соціалізації учнівської молоді. Представники таких субкультур досить часто виходять за рамки встановлених правил, здійснюють ексцентричні вчинки.  
У зв'язку з цим реакція офіційних органів влади, громадськості, педагогів навіть на звичайні прояви юнацької субкультури часто буває вкрай жорсткою. Нерідко у вихователів, вчителів виникають сильні негативні емоції, що перешкоджають самовизначення і побудови конструктивної взаємодії з представниками юнацьких субкультур. Крім того, педагоги, змушені щодня мати справу з учнями, які яскраво демонструють субкультурну приналежність, в більшості випадків позбавлені чітких орієнтирів при конструюванні професійної діяльності.  
З вище наведених доводів слід, що сучасна соціально-педагогічна практика потребує виховних технологіях, що забезпечують свободу вибору школяра в просторі впливу різноманітних культур, що дозволяють здійснювати моральну підтримку у ситуаціях численних культурних інтервенцій, спрямованих на особистість з боку як агентів субкультур, так і суб'єктів соціального , сімейного і конфесійного виховання.