Аналіз і аудит фінансових результатів

Згідно з П(С)БО 17 дає  наступне визначення  фінансових результатів:

Обліковий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському  обліку і відображена у Звіті  про фінансові результати за звітний  період.

           Податкова база  активу  і зобов'язання  -  оцінка  активу та  
зобов'язання,  яка використовується з метою оподаткування  цього  
активу і зобов'язання під час визначення податку на прибуток.

Податковий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку),визначена  за податковим законодавством об’єктом оподаткування за звітний період.

Відстрочений податок на прибуток - сума податку на  прибуток,  
що визнана ВПЗ і ВПА.

 

            Відстрочене податкове   зобов'язання  (далі  -  ВПЗ)  -  сума  
податку на прибуток,  який підлягає сплаті  в наступних періодах з  
тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.

            Відстрочений податковий актив (далі  - ВПА) - сума податку на  
прибуток,   що  підлягає  відшкодуванню  в наступних  періодах  в  
результаті:

- тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню;

- перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку  
зменшення податку на прибуток у звітному періоді;

- перенесення на майбутні  періоди  податкових  пільг,  якими  
неможливо скористатися у звітному періоді.

 Для визначення розміру ВПЗ і ВПА порівнюється  балансова  вартість  
активу  або  зобов'язання  за  даними  бухгалтерського обліку з їх  
податковою базою.

             ВПЗ виникає, якщо:

-балансова вартість активу за  даними  бухгалтерського  обліку  
більша, ніж податкова база активу;

-балансова вартість  зобов'язання  за  даними  бухгалтерського  
обліку менша, ніж податкова база зобов'язання.

            ВПА виникає, якщо:

-балансова вартість  активу  за  даними бухгалтерського обліку  
менша, ніж податкова база активу;

-балансова вартість  зобов'язання  за  даними  бухгалтерського  
обліку більша, ніж податкова база зобов'язання;

-податкові збитки перенесено на наступні звітні періоди;

-податкові пільги не використані.

            Податковий облік забезпечує визначення  сум  податкового  
прибутку   та   здійснюється   з   додержанням  вимог  податкового  
законодавства України.  Бухгалтерський облік відображає фінансовий  
стан,  результати  діяльності  банку незалежно від правил та вимог  
податкового  законодавства   з   додержанням   вимог   міжнародних  
стандартів та національних стандартів бухгалтерського обліку.

            Різна облікова   політика  оподаткування  та  бухгалтерського  
обліку  (визнання  та  оцінка  активів,  зобов'язань,  доходів  та  
витрат)   приводить   до   виникнення  різниць  між  обліковим  та  
податковим прибутками.

            Різниці  між  бухгалтерським  та податковим обліком приводять  
до виникнення відмінностей між податковим і обліковим  прибутками  
та   зумовлюють   потреби   відображення   наслідків   різниць   у  
бухгалтерському обліку та звітності як поточного, так і наступного  
періодів.

           Різниці між  обліковим  прибутком  (збитком)  та   податковим  
прибутком (збитком) можуть бути постійними та тимчасовими.

Постійні  різниці між податковим та обліковим прибутками  
зумовлені  тим,  що  окремі  витрати  і доходи   включаються   до  
розрахунку  облікового  прибутку  (збитку),  але не враховуються у  
разі визначення податкового прибутку (збитку)   або  визнаються  з  
метою оподаткування, але не визнаються у фінансових звітах.  
            Тимчасові   різниці   між   податковим   та  обліковим  
прибутками  -  це різниці в часі, які виникають унаслідок того, що  
період,  у  якому  окремі доходи або витрати включаються до складу  
податкового  прибутку, не збігається з періодом, у якому ці статті  
включені для обчислення облікового прибутку.

Нерозподілені прибутки (непокриті  збитки) поточного та минулих років  обліковуються на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», субрахунки якого також утворюють відповідну класифікацію фінансових результатів:

• прибуток нерозподілений;
• непокриті збитки;
• прибуток, використаний у звітному періоді.    

Прибуток нерозподілений – це прибуток поточного та минулого звітного періодів, яка не була використана  у поточному або минулих звітних  періодах.

Непокриті збитки – це збитки підприємства, які не були покриті  у поточному або минулих звітних  періодах за рахунок нерозподіленого  прибутку, резервного, пайового чи додаткового  капіталу.

Прибуток, використаний у  звітному періоді це сума прибутку, який був розподілений між власниками (нарахування дивідендів), або був  спрямований виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал  та інше використання прибутку в поточному  періоді.

Згідно Податкового кодексу  України від 06.07.12 р. №5180-VI-ВР зі змінами [3].

Дохід – це загальна, сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і  за її межами.

Дохід включає:

• загальні доходи від реалізації необоротних   матеріальних активів,  майнових  комплексів,  оборотних  активів
• доходи,  прямо  пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;
• доходи, не враховані в обчисленні валового доходу;
• доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів.

Не включається до складу доходу:

• суми податку на додану вартість;
• суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду;
• суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів;
• суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді прямих інвестицій;
• суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг;
• суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках [3].

Витрати виробництва та обігу  – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для  їх подальшого використання у власній  господарській діяльності [3].

Не включаються до складу витрат:

• потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме:
• організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку;
• придбання лотерейних    білетів,    інших    документів,   що засвідчують право участі в лотереї
• придбання будівництв, реконструкції, модернізацію, ремонт та інші основні фонди та витрат;
• сплату податку на прибуток підприємств;
• платежі платника податку в сумі вартості  товару  на користь   комітента
• суми попередньої (авансової) оплати товарів,  робіт, послуг;
• виплату дивідендів та інші.
• витрати на погашення основної суми отриманих  позик, кредитів 
• виплати дивідендів та інше.

До складу  витрат платника податку відносяться:

• витрати на оплату праці;
• суми зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку;
• добровільні внески до пенсійного рахунка працівника. 

Таким чином, фінансовий результат (прибуток чи збиток) є одним із найважливіших показників діяльності підприємства. При цьому для визначення цього показника потрібен чітко організований облік як за доходами так і за витратами. Для їх визначення потрібно дотримуватись нормативно-правових документів.

 

1.2. Нормативно-правове регулювання  обліку і аудиту фінансових  результатів

 

Нормативні документи  є офіційними, прийнятими на законодавчому  рівні та згідно із затвердженою процедурою. Такими документами є ті, що установлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результати.

Основним законодавчим актом  є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»  від 16.07.99 р.  № 996-ХІV. Відповідно до пункту 3 розділу III Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає свою облікову політику в частині організації, техніки і методики обліку.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського  обліку, складання і представлення  у встановлені терміни фінансової звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського  обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачей і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки, псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіалах, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах підприємства.

Фінансова звітність, згідно з Законом України ”Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні”, від 16.07.99р. № 996-XIV зі змінами  і доповненнями, - це бухгалтерська  звітність, що містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період[1].

Метою складання фінансової звітності є надання користувачем звітності повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність повинна  задовольняти інтереси користувачі  – юридичних і фізичних осіб, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття управлінських  рішень.

Законом України "Про аудиторську  діяльность" від 22.04.93 р. № 3125-XII в редакції Закона України від 14.09.06р. №140-V, дається наступне визначення аудиту: «аудит — це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою викласти незалежну думку аудитора про її достовірність у всіх істотних аспектах і відповідності вимогам законів України, П(С)БО або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно вимогам користувачів»[2].       

При перевірці аудитор  повинен встановлювати, чи дотримуються на підприємстві загальних вимог  національних стандартів при складанні  фінансової звітності. Загальні вимоги до фінансової звітності викладені  в     Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 1 ”Загальні вимоги до фінансової звітності ”, яке затверджене наказом Міністерства України від 31.03.99р. №87 зі змінами і доповненнями, визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності в Україні, а також вимоги до визнання і розкриття елементів звітності підприємства, організації та інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

 Закон України «Про  Державну статистику» від 17 січня  1992 року № 2614-XII, регулює правові стосунки у галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики організаційні основи здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всесторонньої і об'єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної і екологічної ситуації  в Україні і її регіонах і забезпечення нею держави і суспільства. На його основі ведеться статистичний облік і складається звітність [4].

            Закон України « Про охорону праці » від 14.10.1992 № 2694-XII. Цей   Закон   визначає   основні  положення  щодо  реалізації  
конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у  
процесі трудової діяльності,  на належні, безпечні і здорові умови  
праці,  регулює за  участю  відповідних  органів  державної  влади  
відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни  
праці  та  виробничого  середовища  і встановлює  єдиний  порядок  
організації охорони праці в Україні.  
рік.  
          На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.  
           До "Нормативно-правові акти з охорони праці" належать правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. Вони переглядаються за необхідністю, але не рідше одного разу на 10 років. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці. Дія нормативно-правових актів з охорони праці поширюється на сферу трудового й професійного навчання.