Аналіз і аудит фінансових результатів

Закон України «Про електронні документи і електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV. Цей Закон встановлює основні організаційно-правові основи електронного документообігу і використання електронних документів [6].

Закон України «Про електронний цифровий підпис» № 852-IV від 22.05.2003. Цей Закон визначає правовий статус електронного цифрового підпису і регулює стосунки, які виникають при використанні електронного цифрового підпису [7].

Дія цього Закону не розповсюджується на стосунки, які виникають під  час використання інших видів  електронного підпису, зокрема переведеного в цифрову форму зображення власноручного  підпису.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого  надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Прибуток, який оподатковується, є різницею між скоригованими  валовими прибутками та валовими витратами, згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства»  від 22.05.97р. №283/97 – ВР зі змінами [3].

Прибуток для оподаткування  визначається сумою скоригованого  валового доходу, одержаного шляхом зменшення  суми валового доходу (виручки у  грошовій та натуральній формах) звітного періоду на суму валових витрат виробництва (безпосередньо пов’язані з одержанням доходу), суму амортизаційних відрахувань  нарахованих. Показано в Декларації з податку на прибуток підприємства.

Інструкція       про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку      активів, капіталу, зобов'язань і  господарських операцій                     підприємств і організацій затверджено                                        Наказ Міністерства                                        фінансів України                                        30.11.99 N 291 - зі змінами і доповненнями. Інструкція із   застосування  Плану  рахунків  спрямована  на забезпечення   єдності   відображення   однорідних   за    змістом господарських  операцій  на  відповідних  синтетичних  рахунках  і субрахунках.

В  Інструкції  наведена  коротка  характеристика   і  призначення  синтетичних  рахунків  і  субрахунків,  типова  схема  реєстрації та  групування  інформації  про  господарські  операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Рахунки класу 7 «Доходи і  результати діяльності» призначені для узагальнення інформації про  доходи від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства, а токож від надзвичайних подій.

Рахунки класу 9 «Витрати діяльності»  застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності  та витрат на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

Положенням про документальне  забезпечення записів у бухгалтерському  обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, встановлено, що керівник організації зобов’язаний забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів [15]. Керівником підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна, а також обмежений перелік осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності.

 Примітки до річної  фінансової звітності, затверджені  наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 2000 року № 302, закріплено обов’язок кожного підприємства в кінці року заповнювати цю форму [16].

Порядок подання фінансової звітності затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» [17]. Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством – іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики. Відповідно до пункту 5 цього Порядку термін подання фінансової звітність (крім зведеної та консолідованої) встановлено не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Кожне підприємство використовує  методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів. Облікові регістри складаються щомісяця. Облікові регістри підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.  Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюються із застосуванням, щонайменше, коду класу рахунків й коду синтетичного рахунку, затверджений Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356 [20].

Порядок проведення річної інвентаризації  основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків, затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 11.08.94.р., № 69 [19]. На невеликих підприємствах створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія. На середніх і великих підприємствах поряд з постійно діючою інвентаризаційною комісією в структурних його підрозділах створюються робочі комісії. Інструкція чітко визначає завдання постійно діючої й робочої інвентаризаційних комісій. До складу комісії повинні входити керівники структурних підрозділів, керівники обліку, провідні спеціалісти підприємства.

В цілому викладені в П(С)БО 1 положення повторюють Закон України  ”Про бухгалтерський облік і фінансову  звітність в Україні”[1].

При складання Звіту про  фінансові результати необхідно  пам’ятати деякі принципи обліку, наприклад:

Принцип нарахування і  відповідальності доходів і витрат. За принципом нарахування означає, що результати операцій та інших подій  варто відображати в облікових  реєстрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство одержує або перераховує  грошові кошти.

Виходячи з цього принципу доходи варто відображати у Звіті  про фінансовий результат у тому періоді, коли вони були отримані, а  витрати – згідно з цими доходами. Принцип відповідальності забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду шляхом зіставлення  доходів звітного періоду з витратами, що були понесені для одержання цих  доходів.

Однак не усі витрати можна  безпосередньо зіставляти з визначеними  доходами. У зв’язку з цим такі витрати відображають у Звіті про фінансові результати у тому періоді, коли вони виникли (адміністративні витрати, витрати на збут, інші поточні витрати).

Принцип періодичності. За принципом  періодичності дозволяє вираховувати прибуток за календарний рік, за формулою дохід мінус витрати дорівнює фінансовому результату.

«Бухгалтерські книги  повинні закриватися кожний рік, тому що регулярний облік сприяє дружбі», – такий висновок наведено в книзі  Луки Пачолі «Трактат о рахунках і записах».

Принцип обачності. У бухгалтерському  обліку застосовують методи оцінки, які  повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню  оцінки активів і доходів підприємств. Обачність дозволяє враховувати  у Звіті про фінансові результати потенційні збитки, проте не дозволяє включати потенційні прибутки. Наприклад, запаси підприємства на момент їх отримання  відображаються в обліку за історичною собівартістю. Під час складання  балансу на 31 грудня запаси необхідно  показати за чистою вартістю реалізації.

Принцип обачності – є  одним з важливих у міжнародній  практиці. «Обережність дозволяє враховувати  у Звіті про фінансові результати потенційні збитки, проте не дозволяє включати потенційні прибутки. Відповідно до цього принципу, підприємство повинно  резервувати кошти «на чорний день», але не мусить збільшувати  прибуткову частину звіту про  фінансові результати, на випадок  зростання вартості активів», –  такий висновок у Венді Мак Кензі.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших  подій, об’єднуючи їх в групи за економічними характеристиками. Виділяють 5 груп елементів фінансових звітів. Такі з них, як активи, зобов’язання та власний капітал безпосередньо  пов’язані з визначенням фінансового  стану в балансі підприємства, а доходи і витрати – з оцінкою  діяльності в звіті про фінансові  результати.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові результати та її розкриття  у фінансовій звітності визначає П(С)БО 3 ”Звіт про фінансові результати”[9].

Згідно з П(С)БО 3 діяльність підприємства поділяється звичайну та надзвичайну. Звичайна поділяється: на операційну, фінансову і інвестиційну діяльність підприємства показаний  на рис.1.3.

Згідно з П(С)БО 15 «Дохід» -  визнається  під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

-сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів,  що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

-сума  надходжень  за  договором комісії,  агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

-сума   попередньої оплати  продукції (товарів,  робіт, послуг).

-сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів,  робіт, послуг).

-сума  завдатку під заставу або в погашення позики,  якщо це передбачено відповідним договором.

-надходження, що належать іншим особам.

-надходження  від первинного розміщення цінних паперів.

-сума балансової вартості валюти.

Доходи класифікуються в  бухгалтерському обліку за такими групами:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

           в) фінансові доходи;

           г) інші доходи.

           д)  надзвичайні  доходи.

Згідно П(СБУ 16 «Витрати» -   відображаються в бухгалтерському  обліку одночасно зі зменшенням активів  або збільшенням зобов'язань.

Витрати визнаються витратами  певного періоду  одночасно  з  визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо  прямо  пов'язати  з  доходом  певного періоду,  відображаються у складі витрат того звітного періоду,  в якому вони були здійснені.

Згідно з П (С)БО 17 "Податок  на прибуток" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності.

          Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

            Витрати (дохід) з податку на прибуток - загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов'язання і відстроченого податкового активу.

            Відстрочений податковий актив - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах унаслідок: тимчасової податкової різниці, що підлягає вирахуванню;

перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;

перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді неможливо.

             Відстрочене податкове зобов'язання - сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню.

            Відстрочений податок на прибуток - сума податку на прибуток, що визнана відстроченим податковим зобов'язанням і відстроченим податковим активом.

Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

Податкова база активу і зобов'язання - оцінка активу і зобов'язання, яка використовується з метою оподаткування цього активу і зобов'язання при визначенні податку на прибуток.

 

   

 

    1.3. Міжнародний  досвід обліку і аудиту фінансових  результатів

 

В багатьох країнах стандарти  бухгалтерського обліку розробляються  професійними недержавними організаціями  бухгалтерів, причому частина стандартів носить обов’язковий характер, а частина  – рекомендацій. В деяких країнах  правила бухгалтерського обліку встановлюються особами, уповноваженими урядовими органами. До таких країн  належить і Україна.