Аудит фінансової звітності

Зміст 

Вступ …………………………………………………………………………. 3

1. Огляд  літератури ………………………………………………………… 4

1. Cутність фінансової звітності, склад та вимоги до неї ……………...… 9

     1.1    Мета фінансової звітності та принципи її побудови ………... 9

     1.2    Характеристика форм фінансової звітності ………………… 12

2. Аудит  фінансової звітності …………………………………………..…. 15

  2.1     Концептуальні основи проведення аудиту фінансової

   звітності ………………………………………………………….….... 15

     2.2     Аудит “Балансу” (форма № 1) ……………………………….... 18

        2.3    Аудит “Звіту про фінансові результати” (форма № 2) ……….. 22

          2. 4. Аудит Звіту про рух грошових коштів ……………………….  26

          2. 5. Аудит Звіту про власний капітал ……………………………... 28

     2.6.   Аудит фінансового стану підприємства звітності ………….. 30

3. Аудиторський висновок фінансової звітності філії «Нива» ……....… 32   

Висновки і пропозиції …………………………………………………….. 36

Список  використаної літератури ……………………………………....… 37

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Фінансова звітність концентрує у собі усю суттєву інформацію, що стосується діяльності підприємства і, таким чином, надає зацікавленим користувачам можливість приймати оптимальні рішення. Достовірність і неупередженість наведеної у фінансових звітах інформації є обов’язковою умовою її оприлюднення. Інакше, численні зовнішні користувачі будуть введені в оману, що може спричинити суттєві збитки чи навіть банкрутство. Зрозуміло, що в цьому не зацікавлений ніхто, в тому числі держава.  
      Саме тут виконує свою функцію аудит. Здійснюючи аудит фінансової звітності, аудитор підтверджує достовірність та неупередженість наведеної в ній інформації аудиторським висновком. Позитивний аудиторський висновок є гарантією того, що представлені користувачам дані реальні та в повному обсязі відображають фінансово-майновий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно, посилюється довіра з боку інвесторів, контрагентів, кредиторів, що сприяє пожвавленню ділових стосунків, піднімає співпрацю економічних суб’єктів на якісно новий рівень. З цієї точки зору зрозумілою є важливість проведення аудиту фінансової звітності.  
      Метою даної роботи є розкриття сутності та особливостей аудиту фінансової звітності. В першому розділі розкривається сутність фінансової звітності, склад та основні вимоги до неї, наведено характеристику форм звітності, в другому розділі описується, власне, аудит фінансової звітності. Вказано на концептуальні основи проведення аудиту фінансової звітності та аудит конкретних звітів. Описується, також, аудит фінансового стану підприємства. В третьому розділі наведений аудиторський висновок.

      Предметом даної роботи є філія «Нива» ДП  Агрофірма «Шахтар», об’єктом –  аудит фінансової звітності на даному підприємстві.   
 

1. Огляд літератури

    Останнім  часом у спеціалізованій ліратурі та на практиці питанням організації  і підготовки до аудиту приділяється основна увага, проте методика аудиту фінансової звітності сьогодні залишається  найменш розробленою. Від повноти  і наукової обґрунтованості методики залежить практичнее застосування, обґрунтування  видів аудиту, терміни їх проведення і в цілому ефективність аудиторської роботи. Пріоритетне місце в наукових працях з аудиту відведено методиці аудиту об’єктів бухгалтерського обліку, однак питання загальної методики вивчення фінансової звітності висвітлено недостатньо [ 13 ].

    Методична стадія є найменш розробленою  в усій технології аудиту. Питання  методики аудиту фінансової звітності  в наукових працях розглядали вітчизняні дослідники: Т.М. Ковбич, Р.О. Костирко, Б.В. Кудрицький, К.О. Редько, Д.А. Янок та зарубіжні дослідники: С.А. Данілкова, Н.М. Кірієнко, С.А. Молодкіна, В.М. Голіков  та ін.

    Слюсарчук Л., [ 28 ] зазначає, що необхідність складання звітності на сучасному етапі розвитку господарських відносин в Україні визначається потребами в інформації про результати діяльності та фінансовий стан різних учасників господарського життя країни. Таку інформацію можна отримати за допомогою аналізу показників фінансової звітності, які надають загальну характеристику фінансово-майнового стану юридичної особи.

    БарбашС.В. [ 10 ] пише в своїх працях, що фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

    Лісовець  Л. [ 12] говорить, що в аудиторській практиці нерідко виникають ситуації, коли звітність не можна вважати достовірною, тобто не всі її показники ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та не відповідають нормативним вимогам порядку заповнення звітності. Для позначення такої звітності часто використовують такі поняття як “фальсифікована звітність”, “прикрашена звітність”,  “викривлена звітність”, “звітність, що містить перекручення, завуальовані дані, приписки”.

     Як  зазначає Хом’як Р.Л. та інші [ 32 ], такі дії відбуваються внаслідок того,  що користувачів фінансової звітності цікавить інформація щодо фінансово-майнового стану суб’єкта господарювання, перспектив його розвитку, прибутковості та можливості одержання прибутків у майбутньому з метою прийняття ними тактичних та стратегічних управлінських рішень. 

     Враховуючи  вище зазначене, нагальною потребою є вирішення таких основних завдань:

     –  контроль за неправомірним визнанням  та неправильним групуванням статей активів, власного капіталу та зобов’язань;

     – перевірка за правильністю нарахування амортизації на об’єкти основних засобів згідно з встановленими економічно обґрунтованими нормами амортизаційних відрахувань та термінами їх корисного використання;

     –  інспектування за згортанням статей активів та зобов’язань за розрахунками із контрагентами .

     Згідно  з вимогами П(С)БО 1  „Загальні  вимоги до фінансової звітності”  фінансова звітність повинна формуватися із дотриманням наступних її якісних характеристик [4] :

–  зрозумлість  означає,  що інформація,  надана    у фінансових звітах,  повинна бути дохідлива та розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання;

–  доречність означає,  що фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень, дає змогу оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому;

–  достовірність  означає,  що фінансова звітність повинна бути достовірною,  не містити помилок та перекручень,  які здатні вплинути на прийняття рішення користувачів звітності;

– зіставність, означає, що звітність повинна забезпечувати можли вість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств.

     У вітчизняній літературі процес аудиту фінансової звітностів в організаційному плані поділяється на такі етапи : планування; вивчення; оцінювання; встановлення достовірності; звітування, зазначає у своїх працях Калінська Т.А. [ 19 ].

     На  етапі планування необхідно розробити  загальну стратегію і тактику  аудиту фінансової звітності і обліку,  визначити строки і обсяги аудиторської перевірки.  І хоча зміст та форма загального плану аудиту фінансової звітності змінюватиметься залежно від мети перевірки,  виду підконтрольного об’єкта, сфери його діяльності, розміру, а також складності перевірки і процедур, що застосовуватиметься аудитором, під час його формування необхідно врахувати такі аспекти: по-перше, особливості фінансово-господарської діяльності клієнта; по-друге, вибір сфери діяльності

аудитора; по-третє, залучення персоналу до проведення аудиту.

     На  етапі вивчення аудитору необхідно  здійснити попередній огляд та дати оцінку стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності замовника аудиту. При тому на цьому етапі аудитор за допомогою опитування,  вивчення та аналізу фінансової звітності та даних бухгалтерського обліку здійснює збір необхідних даних. Аудитору доцільно в своїй діяльності використовувати такі методичні прийоми дослідження, як аналіз і синтез, індукція і дедукція,  аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний і функціонально-вартісний аналіз. 

     Етап  оцінювання, на якому аудитор зобов’язаний одержати якомога більше інформації про об’єкт дослідження з метою її аналізу та оцінки для наступного формування обґрунтованої думки,  на підставі якої і формуватиметься висновок про достовірність фінансової звітності клієнта.  Збір необхідних даних для їх оцінювання провадиться з використанням таких аудиторських процедур, як перевірка, спостереження, інспектування, запити і підтвердження, а також аналітичні процедури.

     У разі, якщо аудитор виявить можливі  факти фальсифікації фінансової звітності та помилки у ній, то він повинен дослідити потенційний  вплив на неї і здійснити додаткові  процедури контролю.

     Етап  встановлення достовірності фінансової звітності ґрунтується на підтвердженні попередньо здійсненої оцінки про достовірність відображення у системі рахунків бухгалтерського обліку та звітності інформації про активи,  зобов’язання,  власний капітал,  а також про доходи, витрати і фінансові результати господарюючого суб’єкта.  Під час висловлення думки про достовірність фінансової звітності аудитор повинен бути достатньо впевненим, що вона не містить істотних викривлень і помилок.  Разом з тим аудитору не варто забувати про те,  що у зв’язку із застосуванням аудиторської вибірки з’являється вагомий ризик того, що навіть істотні помилки він може не виявити.

     Завершальним  етапом процесу аудиту фінансової звітності  є етап звітування, на якому аудитор формує думку з таких питань:

     –  чи відповідає система бухгалтерського  обліку підприємства вимогам чинного законнодавства;

     –  чи відповідають показники бухгалтерського  обліку та фінансової звітності принципам облікової політики суб’єкта господарювання;

     – чи ефективна система внутрішнього контролю клієнта;

     – чи достовірно відображається в обліку та у фінансовій звітності інформація про активи, зобов’язання, власний капітал доходи, витрати і фінансові результати клієнтах .

     Усач  Б.Ф. [ 31 ] говорить, що сутність звітності як елементу та методу бухгалтерського обліку полягає досягненні завершального етапу фінансового, податкового, виробничого та статистичного обліку. Вона призначена для використання як зовнішніми (держава, власники, партнери по бізнесу, інвестори), так і внутрішніми користувачами і є джерелом різноманітної інформації для прийняття рішень на внутрішньому і зовнішньому рівнях.

     Вся звітність складається з використанням  підрахунку, групування та спеціальної  обробки даних бухгалтерського  обліку, що і є завершальною його стадією.

     Головні вимоги, які ставляться до бухгалтерської звітності такі:

       • реальність;

       • ясність;  

       • своєчасність;

       • єдність методики звітних  показників;

       • порівнянність звітних показників з минулими [ 29 ].

            Результати аудиту фінансової звітності можуть бути оформлені  у вигляді загального аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності  (у межах загального аудиту). Замовникам аудиту варто враховувати,  що аудиторський висновок дозволяє встановити достовірність стану бухгалтерського обліку і звітності,  разом з тим він не може бути гарантією майбутньої життєдіяльності суб’єкта господарювання. Незважаючи на те,  що аудитор відповідає за складання фінансової звітності та висловлює свою думку про неї, відповідальність за підготовку і надання фінансової звітності несе керівництво підприємства-клієнта.  Аудит фінансової звітності не звільняє керівництво підприємства відвідповідальності за недостовірне відображення даних у ній.                    Перевіряючи фінансову звітність клієнта, аудитор повинен підтверджувати показники відображені у фінансовій звітності фактичною наявністю, оскільки для складання аудиторського висновку потрібно подати достовірну, точну інформацію [ 25, 30 ]. 
 
 

1. Cутність фінансової звітності, склад та вимоги до неї