Аудит фінансової звітності

·        обробка та облік оплати;

·        обробка та облік повернених товарів і знижок реалізації;

·        визначення сумнівних боргів;

·        забезпечення погашення безнадійної заборгованості.      

      Аудитор перевіряє документи в яких містяться  дані про відвантажену продукцію. Це накладні, товаротранспортні накладні, вантажні митні декларації, специфікації до вантажних митних декларацій, рахунки-фактури. Необхідно переконатися у тому що дані по відвантажених товарах своєчасно  внесені у регістр зведеного  обліку тобто у відомість № 3.1 “Відомість аналітичного обліку розрахунків”. Потребує особливої уваги обсягів  звірка повернутої продукції, що оформляються додатковими угодам або актами. Це дає можливість переконатися у правильності розрахунків податку на додану вартість, на прибуток і резерв сумнівних боргів. Формула визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД):         

ЧД = Д  – (ПДВ + АЗ + ІЗ + ІВ),     

де Д  – дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);     

ПДВ –  податок на додану вартість;     

АЗ –  акцизний збір;     

ІЗ –  інші збори або податки з обороту;      

ІВ –  інші витрати;     

      Розрахунок  валового прибутку (збитку) (ВП(З)) (рядок 050 або 055 звіту):         

ВП(З) = ЧД – СР,     

де ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,          послуг);         

СР –  собівартість реалізації продукції.     

      Собівартість  продукції відображається у рядку 040 “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)”. Аудитор з’ясовує, яку оцінку застосовує підприємство, списуючи запаси з балансу, чи не було зміни облікової політики, яку базу розподілу загально виробничих витрат взято за основу. Собівартість реалізованої продукції включає, також, вартість втрат у межах норм природних втрат, якщо їх виявлено під час інвентаризації. Визначення собівартості реалізованої продукції (СРП):         

СРП = ЗГПп + СПз – ЗГПк,     

де ЗГПп  - залишок готової продукції на початок звітного періоду;     

СПз – собівартість продукції виробленої за звітний період;         

ЗГПк – залишок готової продукції на кінець звітного періоду.        

      Далі  підтверджуються адміністративні  витрати (рядок 070), витрати на збут (рядок 080) та інші операційні витрати (рядок 090), що не викликає особливих труднощів  у аудитора. До речі, відповідно до стандарту 16 “Витрати”, витрати на аудиторські  послуги відносяться до адміністративних витрат. Визначення фінансового результату від операційної діяльності (рядок 100 або 105) здійснюється за формулою:         

ФРод = ВП(З) + ІОД – (АВ + ВЗ + ІОВ),      

де ВП(З) – валовий прибуток (збиток);     

ІОД –  інші операційні доходи;     

АВ –  адміністративні витрати;     

ВЗ –  витрати на збут;     

ІОВ –  інші операційні витрати.     

      Наступний розділ звіту відображає доходи та витрати фінансової діяльності.      Отже, розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності до оприбуткування (ФРзд) (рядок 170 або 175) має наступний вигляд:          

ФРзд = ФРод  + [(ДК +ІФД +ІД) – ФВ + ВК + ІВ],     

де ФРод – фінансовий результат від операційної діяльності;     

ДК –  доход від участі в квіталі;     

ІФД –  інші фінансові доходи;     

ІД –  інші доходи;     

ФВ –  фінансові витрати;     

ВК –  втрати від участі в капіталі;     

ІВ = інші витрати.     

      Фінансові результати від звичайної діяльності (П(З)) (рядок 190 або 195) визначається так:          

П(З) = ПЗзд – ПП,     

де Пзд – прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;     

Ззд – збиток від звичайної діяльності до оподаткування;      

ПП –  податок на прибуток.

     Необхідно пам’ятати, що у квартальній звітності  податок на прибуток відповідає показникові  податкового обліку, в річній звітності  з урахуванням тимчасових різниць.       

      Далі, розрахунок чистого прибутку або  збитку (ЧП(З)):

     ЧП(З) = ФРзд +-Днд +- ППнд +- Внд +- ЗППнд,     

де ФРзд – фінансовий результат від звичайної діяльності;      

Днд – доход від надзвичайної діяльності;     

ППнд – податок на прибуток від надзвичайної діяльності;     

Внд – витрати від надзвичайної діяльності;     

ЗППнд – зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності.     

      Другий  розділ звіту відображає операційні витрати за елементами. Кожному елементу відповідає рахунок класу 8. Аудитор  перевіряє правильність віднесення витрат до того чи іншого елемента та правильність перенесення залишків з облікових  регістрів до звіту.      

      Для перевірки розрахунків показників прибутковості акцій необхідно  звернутися до статутних документів та реєстру акціонерів, керуючись  при цьому П(С)БО 24 “Прибуток на акцію”.     

      Варто зазначити про особливості аудиту решти форм фінансової звітності, а  саме: “Звіту про рух грошових коштів” (форма № 3) та “Примітки до звітності” (форма № 5) (аудит “Звіту про власний  капітал” (форма № 4) аналогічний аудиту першого розділу пасиву “Балансу”). Основна маса інформації для заповнення цих звітів береться з перших двох форм, отже суттєво скорочується обсяг робіт. Додаткові дані надає аналітичний облік.     

      Отже, аудит “Звіту про фінансові результати” (форма № 2) передбачає перевірку  правильності відображення отриманих  доходів та здійснених витрат, розподіл витрат за елементами та правильність розрахунку прибутковості акцій. Підтверджуючи  звіт аудитор надає можливість користувачам реально оцінити результати діяльності підприємства [ 6 ]. 

2. 4. Аудит Звіту про рух грошових коштів

     Мета  аудиту — перевірити достовірність  складеного Звіту про рух грошових коштів підприємства, відповідність  його Балансу та Звіту про 

фінансові результати.

     Завдання  аудиту — встановити: дотримання методичних підходів при складанні Звіту про рух грошових коштів прямим і непрямим методом у результаті операційної діяльності; правильність відображеного у Звіті про рух грошових коштів за видами діяльності (операційної, інвестиційної і фінансової); оцінити зміни в чистих активах, фінансовій структурі, впливу на суми й час потоків грошових коштів з метою коригування відповідно до умов та можливостей, що змінились; розробка пропозицій аудитором щодо врахування змін у грошових та їх еквівалентах, які відбулися за звітний період та вплив фінансової діяльності на грошові потоки підприємства.

     Аудитор на початку перевірки повинен  з’ясувати, який метод використано  підприємством при складанні  Звіту про рух грошових коштів. 
При використанні прямого методу аудитор має пам’ятати, що у Звіті наводять усі класи надходжень та видатків, різниця яких показує приріст або

зменшення грошових коштів.

     Суть  непрямого методу полягає у відображенні в Звіті суми чистого прибутку (збитку), який коригується до величини чистої зміни грошових коштів, за виключенням  впливу не грошових операцій і операцій, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. 
Різниця у використанні прямого й непрямого методів стосується тільки розділу операційної діяльності. У філії «Нива» використовують непрямий метод складання Звіту про рух грошових коштів. 
Форми Звіту про рух грошових коштів передбачає розділи: I — «Рух коштів у результаті операційної діяльності»; II — «Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності», III — «Рух коштів у результаті фінансової діяльності» та узагальнюючий розділ «Зміна величини грошових коштів за звітний період». Дані про рух грошових коштів у ф. № 3 передбачено відображати «За звітний період» та «За попередній період» у розрізі «Надходження» (графа 3) і «Видаток».

     Правильність  складання Звіту непрямим методом аудитор перевіряю у розрізі передбачених розділів за окремими видами діяльності: операційної,

інвестиційної і фінансової.

     Аудит руху коштів у результаті операційної  діяльності здійснюють за такими статтями: прибуток (збиток) від звичайної  діяльності до оподаткування; коригування  на амортизацію необоротних активів; коригування на збільшення (зменшення) забезпечень; коригування на збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць; коригування на збиток (прибуток) від неопераційної діяльності; витрат на сплату відсотків; прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни  в чистих оборотних активах; зменшення (збільшення) оборотних активів; зменшення (збільшення) витрат майбутніх періодів; збільшення (зменшення) поточних зобов’язань; збільшення (зменшення) доходів майбутніх  періодів; грошових коштів від операційної  діяльності; сплачених відсотків; сплаченого податку на прибуток; чистого руху коштів до надзвичайних подій; руху коштів від надзвичайних подій; чистого  руху коштів від операційної діяльності [ 7 ]. 
 
 

2. 5. Аудит Звіту про власний капітал

     Мета  аудиту Звіту про власний капітал  — підтвердити вірогідність інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства упродовж

звітного періоду.

     Визначення  змісту, форми Звіту та загальні вимоги до розкриття його статей передбачено  П(C)БО 5 «Звіт про власний капітал» (далі Звіт). Норми П(С)БО 5 поширюються  на підприємства, організації та інших  юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків і  бюджетних установ).

     Завдання  аудиту — встановити: достовірність  і повно відображення у звіті  результати роботи підприємства щодо збільшення або зменшення власного капіталу. Iнформація, наведена в Звіті  про власний капітал, має бути достовірною, без помилок і перекручень, які впливають на користувачів фінансової звітності. Підставою для заповнення Звіту є дані синтетичного й аналітичного обліку, які мають бути тотожними. 
Під час створення підприємства його первісний капітал К вкладається в активи А, інвестовані засновниками (учасниками), і є вартістю майна підприємства. Крім власних коштів підприємство використовує залучені кошти Зк, в результаті чого виникають борги. 
Отже, активи підприємства складаються з власного капіталу й залучених

коштів: А –  К + Зк.

     Боргові зобов’язання підтверджують права  й вимоги кредиторів щодо активів  підприємства.

     Власний капітал — це частина в активах  підприємства, що залишається після  вирахування його зобов’язань: К = А  – З. 
Оцінка й визначення власного капіталу залежать від оцінки й визначення його активів і зобов’язань. 

     Сума  власного капіталу — це абстрактна вартість майна підприємства, яка  не є його поточною або реалізаційною  вартістю і тому не відображує поточну  на даний час вартість прав власників  фірми. На суму власного капіталу впливають оцінка активів і кредиторська заборгованість, які використовуються в бухгалтерському обліку підприємства. У зв’язку з цим сума власного капіталу може збігатися або не збігатися з ринковою вартістю акцій підприємства або із сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів або підприємства взагалі.

     Оскільки  мета створення підприємства — отримання  прибутку, то реалізувати цю мету можна  лише за збереження власного капіталу. 
Збереження капіталу, наприклад за рік, здійснюється в разі, якщо підприємство заробляє прибуток (водночас зберігає й нарощує власний капітал) за умови, що сума чистих активів на кінець року перевищує суму чистих активів на початок року після вилучення виплат власникам або внесків власників протягом звітного року.