Безготівкові розрахунки

    Зміст 

	Вступ	4
1.	Поняття, принципи та система безготівкових розрахунків на торгівельному підприємстві	6
1.1.	Розрахунки  платіжними дорученнями та платіжними – вимогами дорученнями	10
1.2.	Розрахунки  із застосуванням чеків	13
1.3.	Вексельна та акредитивна  форма розрахунків	14
2.	Облік розрахунків  з підзвітними особами	18
2.1.	Порядок складання  звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт	23
3.	Організація безготівкової  форми розрахунків на АТЗТ ЛУ «На ринку»	27
	Висновок	29
	Використана література	31
	Додатки	32

 

     Вступ

     Всі підприємства і організації повинні обов'язково зберігати свої грошові кошти на рахунках в банках, то на практиці їх взаємовідносин повинні використовуватися певні форми платіжних документів. Вони заповнюються підприємством і служать для банку розпорядженням по списанню чи зарахуванню грошових засобів на рахунок підприємства.

     Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро - та макрорівнях.

     З  метою  вирішення  виробничих  потреб  підприємства,  його працівникам можуть видаватися під звіт грошові кошти.

     Підзвітними особами є працівники підприємства, яким в обмежених розмірах видаються аванси на деякі операційно-господарські витрати, які не можуть бути здійснені безготівковим розрахунками, а також на відрядження.

     Об’єктом  дослідження моєї роботи є форми  та умови безготівкових розрахунків  підприємств та розрахунків з підзвітними особами. Щоб зрозуміти і осмислити безготівкові розрахунки треба визначити кожен вид цих розрахунків, їх особливості, реквізити та ін.

     Актуальність  цієї теми важко переоцінити: майже  усі підприємства здійснюють розрахунки з підзвітними особами та безготівкові розрахунки, мають різни види рахунків і користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової сутності: підприємство має само вибирати найефективніші та найкращі форми розрахунків. Безготівкові розрахунки нерозривно пов’язані із підприємницькою діяльністю і від правильності застосування тієї чи іншої форми розрахунків підприємство може виграти або програти. 
         Метою моєї дипломної роботи являється вивчення форм безготівкових розрахунків та розрахунків з підзвітними особами на торгівельному підприємстві України і як вони здійснюються, їх облік. 

 

    

1. Поняття принципи та система безготівкових розрахунків на торгівельному підприємстві

 

     Розрахункові  відносини в Україні зумовлені  наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі.

     Зобов’язання  платника (покупця, замовника, і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги)  виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду, тощо).

     Існування цього зобов’язання базується на відповідному виконанні отримувачем  засобів (поставщиком, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов’язання по цьому  договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов’язання платника.

     Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів  господарських суб’єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

     Безготівкові  розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки  є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені  чи надані послуги.

     Безготівкові  розрахунки здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це по-перше, надходження  грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

     Кризовий  стан національної економіки України  супроводжується деформаціями механізмів безготівкового грошового обігу. Хронічні, а часто й безнадійні неплатежі - характерна риса діючої системи безготівкових розрахунків. Основною формою взаємовідносин між постачальниками, виробниками та покупцями продукції все більш стає неефективний натуральний обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на рахунки господарських суб’єктів у банківських установах не надходять.

     Безготівкові  розрахунки між підприємствами, організаціями  та установами всіх форм власності,  підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не  допускається.

     Господарські  суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів.

      Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

     Принципи  безготівкових розрахунків - це вихідні  положення які визначають конкретний економічний зміст способів і  форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюється також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.

     Виділяються такі основні принципи організації  безготівкових розрахунків:

     1. Грошові кошти всіх господарських  суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних  та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до  відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.

     2. Грошові розрахунки і платежі  підприємств (організацій) усіх  форм власності здійснюється  через установи банків, як правило,  в безготівковому порядку за  документами, що передбачені правилами  проведення цих розрахунків.

     3. Розрахунки з покупцями за  товарно-матеріальні цінності і  послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність і ефективну платіжну та договірну дисципліну в на підприємстві.

     4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

     5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх грошових коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі “Не постачати, не маючи гарантій оплати” - правило ринкових відносин. Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок платника.

     6. Зарахування коштів на рахунок  одержувача відбувається після  списання відповідних грошових  сум з рахунка платника. Банк  зобов’язаний проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов’язаний стягнути штраф з  підприємства (організації), яке виписало такий документ.

     7. Постачальники  і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання  най раціональних форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.

     Спосіб  платежу у вузькому розумінні  характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.

     У сучасній системі безготівкових  розрахунків господарські суб’єкти використовують два основних способи платежу:

      —  перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них.

     —  зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.

     Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в погашені грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб.

     У сучасній кризовій економіці України  на перший план виходить такий спосіб платежу, як - попередня оплата (гроші  перераховуються одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих послуг.

     Для здійснення безготівкових розрахунків  можуть застосовуватись такі платіжні документи (інструменти):

• платіжне доручення;
• платіжна вимога-доручення;
• розрахунковий чек;
• акредитив;
• вексель.

     Розрахункові  платіжні документи складаються  на бланках, форми яких визначено  «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 № 135 (зі змінами і доповненнями). 

     

1.1 Розрахунки платіжними дорученнями та платіжними – вимогами дорученнями       

                                                                              

       Сьогодні найбільш поширеним  видом безготівкових розрахунків  є розрахунки за допомогою платіжних доручень.