Бизнес-план инвестиционного проекта

• можливість інвестиційної стратегії  з урахуванням наявного ресурсного потенціалу. Тут в першу чергу  розглядаються потенційні можливості кампанії щодо формування фінансових ресурсів за рахунок власних джерел. Окрім цього, рівень кваліфікації виконавців щодо реалізації інвестиційної стратегії. Розглядається також можливість залучення до реалізації інвестиційної стратегії необхідних фінансових, технологічних, сировинних, стратегічних та інших ресурсів;

• допустимість ступеня ризику, пов’язано  з реалізацією інвестиційної  стратегії. Розглядаються ступені  основних ризиків і можливі (випадкові) небажані фінансові наслідки для  кампанії;

• результативність інвестиційної  стратегії. Оцінка результативності інвестиційних програм базується перш за все по визначенні економічної ефективності їх реалізації. Оцінюються також і позаекономічні результати (зростання іміджу кампанії, покращення умов праці її працівників, покращення обслуговування клієнтів).

Таким чином, розробка інвестиційної  стратегії дозволяє прийняти ефективне  управлінське рішення, пов’язане з  розвитком кампанії за умов динаміки та небезпечності зовнішніх та внутрішніх чинників (тобто за умов ризику), що визначають цей розвиток.

Стратегія фінансування бізнес-плану  повинна дати відповіді на такі запитання:

величина коштів, яка необхідна  для реалізації проекту, джерела  одержання цих коштів;

показника ефективності інвестицій;

строки повернення позичених коштів.

Необхідні кошти  фірма може отримати:

а) у формі кредиту;

б) шляхом залучення у вигляді  пайового та акціонерного капіталу.

Фінансування через кредити  можна використовувати для діючих підприємств, зокрема при розширенні виробництва, реконструкції підрозділів, технічному переозброєнні. Ризиковість вкладень в такі заходи відносно незначна, тому і плата за кредит порівняно невелика. З іншого боку, такі кредити є матеріально забезпеченими наявними активами.

При створенні нового підприємництва більш кращим джерелом фінансування вкладень може бути пайовий і акціонерний капітал. Залучення в даному випадку кредитів певною мірою є ризикованою справою. Це обумовлюється тим, що кредитна угода передбачає жорстку схему платежів, яка забезпечує повернення як самого боргу, так і процентів за кредит. Однак на нових підприємствах в початковий період наростання обсягів реалізації продукції здійснюється повільно, що може привести до його збанкрутування через проблеми ліквідності в перші роки.

Розрахунок ефективності заходів, включених до бізнес-плану і реалізація яких вимагає інвестицій, є одним із найбільш відповідальних моментів.

Із аналізу недоліків показника  екологічного ефекту напрошується висновок про необхідність використання в  оцінці економічної ефективності науково-технічних заходів строку (періоду) окупності інвестицій. Проте і даний показник, незважаючи на його певні переваги, є сумнівним для застосування в зазначених цілях. Він не враховує двох суттєвих факторів:

а) зміни вартості грошей з часом;

б) величини грошових потоків, які будуть мати лише місце в позаокупний період часу.

Однак викладним не заперечується  можливість локального використання показника  періоду окупності затрат. Підприємці із врахуванням конкретних умов діяльності фірми, строків, на які взяті  кредити, і інших факторів можуть встановлювати для себе максимальні прийнятні підходи окупності інвестицій.

На перший погляд вимогам оцінки економічної ефективності науково-технічних  заходів відповідає індекс прибутковості.

Величина ж амортизації від  ефективності діяльності фірми (використання інвестицій) не залежить, а обумовлюються виключно розміром основних виробничих фондів та нормою амортизаційних відрахувань. Тому враховувати її в розрахунках ефективності науково-технічних заходів недоцільно. З іншого боку розмір амортизації в різних варіантах технічних рішень при однаковій величині інвестицій, які матеріалізуються в основні виробничі фонди, може бути неоднаковим.

Однак викликає заперечення використовувати  в розрахунках індексу прибутковості  саме початкову величину інвестицій. Реалізація проектів може вимагати значного періоду часу — до декількох років тому, на нашу думку, варто було б визначити майбутню вартість інвестицій станом на останній рік їх:

Т_і — і-ий номер року одержання грошових потоків;

К_і — к-ий номер року, в якому у процент вкладається певна сума інвестицій;

 — майбутня вартість інвестицій  станом на останній рік їх  здійснення;

 — теперішня вартість грошових  потоків станом на останній рік здійснення інвестицій.

Відносна економічна ефективність інвестицій розраховується на основі такого співвідношення:

де І_ВС ^{— індекс відносної економічної ефективності науково-технічних заходів;}

^{ЧД_і — величина чистого доходу (прибутку) і-го року;}

  ^{— теперішня вартість чистого доходу (прибутку) станом на останній рік здійснення інвестицій.}

^{Завданням визначення абсолютної ефективності є недопущення  збитковості інвестицій.}

^{Виходячи із викладених міркувань, нами пропонується такий підхід до оцінки ефективності науково-технічних заходів, в тому числі і тих, що введені до бізнес-плану;}

^{необхідно розрізняти абсолютну і відносну економічну ефективність науково-технічних  заходів. Перша із них характеризує ефективність окремо взятого проекту. Вона має на меті не допустити реалізацію збитковості науково-технічних заходів. Відносна економічна ефективність інвестицій дозволяє порівнювати рівні ефективності різних проектів і вибирати кращих із них. Вона розраховується з тими науково-технічними заходами, які відібрані за результатами оцінки рівня їх абсолютної ефективності.}

^{Отже, абсолютна  і відносна економічна ефективність з точки  зору вибору найбільш оптимального варіанту інвестицій тісно  між собою пов’язані  і являють собою два послідовних етапи єдиного процесу — оцінки ефективності науково-технічних заходів;}

^{абсолютна ефективність інвестицій характеризується індексом абсолютної економічної ефективності науково-технічних  заходів.}

^{Він розраховується так:}

^{де Ім — індекс абсолютної економічної  ефективності технічних  заходів.}

^{ГП_і — величина грошового потоку і-го року;}

^{ВІ_і — розмір інвестицій і-го року;}

^{R — значення  дисконтної ставки;}

^{n — кількість  років одержання  грошових потоків  від реалізації  технічних рішень;}

^{m — кількість  років, на протязі  яких проводиться  інвестування проекту.}

^{Відносна економічна ефективність має  своє завдання встановити міру віддачі вкладених  в різні проекти  коштів.}

^{Крім індексів абсолютної і відносної  економічної ефективності інвестицій в стратегію фінансування в бізнес-план можна включати і показник періоду окупності. Однак треба мати на увазі, що основними із них є перших два показники.}

^{Показник періоду  окупності інвестицій є доповнюючим  і використовується підприємцями лише у своїх суб’єктивних судженнях.}

^{Інвестиційна  діяльність кампанії (фірми) представляє собою  досить тривалий процес і тому повинна  здійснюватись з  урахуванням певної перспективи.}

^{Поняття стратегії  діяльності кампанії (фірми), включає і інвестиційну стратегію, ввійшло в економічну теорію близько 40 років тому назад, коли значно прискорились темпи суспільного розвитку і науково-технічного прогресу в умовах більш швидкої зміни зовнішнього середовища діяльності кампаній (фірм) є необхідність не тільки оперативно реагувати на ці зміни, але і виробляти людей розвитку з урахуванням прогнозованих змін.}

^{Головною умовою визначення періоду  формування інвестиційної  стратегії є передбачуваність розвитку економіки  в цілому і інвестиційного ринку, зокрема.}

^{В умовах нинішнього нестабільного розвитку економіки країни  цей період не може бути надто тривалим і в середньому не може виходити за межі 3 — 5 років (для порівняння слід відмітити, що інвестиційна стратегія великих кампаній країн з розвинутою ринковою економікою розробляються на період 10 —15 років.}

^{Важливою умовою визначення періоду  формування інвестиційної  стратегії є тривалість періоду, прийнятого для формування загальної  економічної стратегії  кампанії. Так як інвестиційна стратегія  має по відношенню до неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду.}

^{Одним із умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії  кампанії є її галузева приналежність. Результати дослідження окремих  кампаній США показують, що найбільший період (більше 10 років) характерний для розробки інвестиційної стратегії так званими інституційними інвесторами (інвестиційними фондами, інвестиційними кампаніями); менший період (5 — 10 років) характерний для кампаній і фірм, які здійснюють свою діяльність в сфері виробництва засобів виробництва і видобувних галузях промисловості, ще більш короткостроковий період (3 — 5 років) характерний для кампанії і фірм, які здійснюють свою діяльність в сфері виробництва, споживчих товарів, роздрібної торгівлі і послуг населенню.}

^{Очевидно, і в наших умовах таку галузеву диференціацію середнього періоду формування інвестиційної стратегії слід рахувати цільноспрямованою.}

^{І накінець, одним  із умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії  є розмір кампанії (фірми). Інвестиційна діяльність великих кампаній, як правило прогнозується на більш тривалий період.}

^{Формування стратегічних цілей інвестиційної  діяльності повинен  виходити перш за все  із системи цілей  загальної стратегії  економічного розвитку. Ці цілі можуть бути сформовані у виді забезпечення приросту капіталу: росту рівня прибутковості інвестицій і суми доходу від інвестиційної діяльності; зміни пропорцій в формах реального і фінансового інвестування; зміна технологічної і відновлюваної структури  капітальних вкладень; зміна галузевої і регіональної направленості інвестиційних програм.}

^{При цьому формуванні стратегічних цілей  інвестиційної діяльності повинен пов’язуватися  із стадіями життєвого  циклу і цілями господарської діяльності кампанії (фірми).}

^{Розробка найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності здійснюється по двох напрямках. Один із них охоплює розробку стратегічних напрямків інвестиційної діяльності, другий — розробку стратегії формування інвестиційних ресурсів. Цей етап є найбільш відповідальним і складним.}

^{Конкретизація інвестиційної  стратегії по періодах її реалізації передбачає встановлення послідовності  і термінів досягнення окремих цілей  і стратегічних задач. В процесі цієї конкретизації забезпечується зовнішня і внутрішня  синхронізація в  часі. Зовнішня  синхронізація передбачає узгодження в часі реалізації інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку кампанії (фірми), а також із прогнозованими змінами кон’юнктури інвестиційного ринку. Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі реалізації окремих напрямків інвестування між собою, а також з формуванням необхідних для цього інвестиційних ресурсів.}

 

 

3. ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ  БІЗНЕС-ПЛАНУ

Структура бізнес-плану залежить від  тієї аудиторії, для якої його призначено. Вибір, тієї чи іншої аудиторії, залежить від цілей, які ставить перед собою підприємець, опрацьовуючи бізнес-план (залучення зовнішнього капіталу, комунікації з партнерами по бізнесу, моделювання системи управління майбутнім бізнесом, попередив визначення перешкод та проблем, розвиток високих управлінських навичок).

Перше правило, якого має дотримуватися  підприємець у процесі складання  бізнес-плану, — це чітко визначити  мету його розробки.

На структуру бізнес-плану впливають  розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб. Чим масштабнішим є підприємницький проект, чим більше інвестицій він потребує, тим ширше коло питань має бути висвітлено у бізнес-плані, тим детальнішими та обгрунтовнішими мають бути відповідні розрахунки.

Зміст і структура бізнес-плану  залежить також і від інших факторів, зокрема:

• конкретних характеристик майбутнього  продукту бізнесу та стадії його життєвого  циклу;

• ступеня конкуренції в галузі;

• можливостей розширення бізнесу  в майбутньому.

Наявність багатьох факторів, які  впливають на структуру та обсяги бізнес-плану (рис.3.), свідчать, що не існує певної стандартної форми бізнес-плану.