Класифікація і облік витрат виробництва

5. До складу елемента "Інші витрати" включаються такі витрати, які не були перераховані вище, зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

   Для визначення собівартості конкретного об’єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями калькуляції. Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління).

Номенклатура  статей калькуляції може бути така:

Сировина  та основні матеріали.

Комплектуючі  вироби та купівельні напівфабрикати.

Паливо  й енергія на технологічні цілі.

Зворотні  відходи (вираховуються).

Основна заробітна плата робітників.

Додаткова заробітна плата.

Відрахування  на соціальне страхування.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

Загальновиробничі витрати.

Втрати  від браку.

Виробнича собівартість.

   Важливим моментом для визначення собівартості є розподіл витрат за способами перенесення вартості на продукцію на прямі та непрямі.

  Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт витрат, наприклад вид продукції (сировина, основні матеріали, напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

  Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об’єкт обміну витрат. Ці витрати належать до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об’єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо).

3а  ступенем впливу  обсягу виробництва  на рівень витрат  останні поділяються  на:

1)змінні - витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням (витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо й енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати).

2)постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється (витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).

Витрати на виробництво поділяються  за календарними періодами  на поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць, та одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

  Підприємство  самостійно визначає об’єкти обліку витрат, об’єкти та одиниці калькулювання.

 

  

2. Облік прямих виробничих витрат

 

  Згідно  П (С) БО 16 «Витрати» прямі витрати, які включаються до собівартості продукції, у цілому обліковуються  на рахунку 23 «Виробництво». Це витрати:

  1) прямі матеріальні;

  2) прямі на оплату праці;

  3) інші прямі витрати.

Рахунок 23 використовується для обліку на окремих субрахунках витрат:

  1) промислових і сільськогосподарських  підприємств на виробництво продукції;

  2) підрядних, геологічних і проектних  організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних дослідних робіт;

  3) підприємств транспорту та зв’язку  на надання послуг;

  4) науково-дослідних підприємств  на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

  5) підприємств громадського харчування  на випуск власної продукції;

  6) підприємств торгівлі, постачання  та збуту на здійснення діяльності  з продажу товарів;

  7) дорожніх господарств на утримання  та ремонт автомобільних шляхів;

  8) інших підприємств та організацій;

  9) допоміжних (підсобних) виробництв;

 10) на  виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництвом об’єкта).

  Рахунок 23 «Виробництво»  — активний, основний, витратний, призначений  для обліку господарських засобів.

  За  дебетом цього  рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші витрати, а також виробничі накладні витрати на втрати від браку продукції (робіт, послуг).

  З кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунка 90).

  За  кредитом субрахунків  обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків:

11 «Інші  необоротні матеріальні активи»;

22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

субрахунків обліку витрат основного виробництва  списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).

   Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Основні бухгалтерські проведення з обліку виробництва наведено в (Таблиці 2.1.).

 
 
 

Таблиця 2.1.

 

 Синтетичний облік витрат виробництва ведеться в журналі 5 (5А). Журнал 5 призначений для узагальнення інформації за окремими статтями загальновиробничих, адміністративних і збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності (витрати на досліджування і розробки, собівартості реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів). Списання сумнівних і безнадійних боргів, втрат від знецінення виробничих запасів, нестач  та  втрат від псування цінностей, визнанні пені, штрафи, неустойки та інші витрати). Крім цього, він містить дані про надзвичайні витрати (збитки від стихійного лиха, збитки від техногенних катастроф і аварій та інші подібні збитки).

У Журналі 5 відображаються дані за дебетом 23 „Виробництво” та всіх рахунків дев’ятого класу (90, 91, 9, 93, 94 та 99) у кореспонденції з кредитом рахунків, які формують собівартість продукції (прямі та загольновиробничі витрати). Структура Журналу 5 наведено на Рис.2.1.

Рис. 2.1.

  Структура Журналу 5

 

 

3. Облік загальновиробничих і інших витрат виробництва

До собівартості готової продукції включаються, крім прямих витрат, загальновиробничі витрати.

До складу таких витрат відносяться витрати на утримання й експлуатацію обладнання та на управління й обслуговування виробництва.

Відповідно  до Плану рахунків вони групуються за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

Це активний, збірно розподільний рахунок, за дебетом  відображаються суми визнаних витрат, за кредитом – щомісячне списання з відповідним розділом. Аналітичний обік ведеться за місцями винекненння, центрами або елементами витрат. Як правило, ці витрати в калькуляції показуються за окремими статтями.

 

Рис. 3.1.

Зміст записів за рахунком 91  
«Загальновиробничі витрати»

 

 

До складу витрат на утримання та експлуатацію обладнання належать:

• витрати на утримання й експлуатацію виробничого підіймання-транспортного обладнання, цехового транспорту та інструментів, приладів зі складу основних засобів, інших малоцінних необоротних активів (амортизація, вартість енергії, вартість мастильних матеріалів, зарплата з нарахуванням робітників, які обслуговують виробниче та підіймально-транспортне обслуговування тощо);
• витрати на ремонти, що здійснюються підприємством для підтримання об’єкта в робочому стані.

Усі ці витрати обліковуються за кожним цехом окремо в розрізі аналітичних статей (видів) витрат. Щомісячно зібрані з дебету рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», із кредиту різних рахунків (13, 20, 65, 66 та інших) розподіляються між об’єктами обліку (видами продукції і т. д.) пропорційно вибраній базі:

1) машино-годин,  якщо наявні значні капітальні  вкладення і загально виробничі  витрати, тісно пов’язані з  використанням техніки;

2) пряма заробітна плата робітників основного виробництва, або години їх праці;

3) вартість  прямих витрат матеріалів;

4) площа  приміщень (за оренди, послуг зі  збереження товарно-матеріальних  цінностей);

5) балансова  вартість обладнання та інше, залежно ві д напряму діяльності підприємства та особливостей його виробництва.

Тобто підприємство самостійно вибирає базу розподілу загально виробничих витрат.

До  складу загальновиробничих витрат належать:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
• витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища;
• інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).