Облік грошових коштів

1)  каса

2)  поточні рахунки

3)  іноземна валюта  і поточні  рахунки в іноземній  валюті

4)  цінні папери

1) оцінка грошових коштів в касі.

Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться  на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових  грошових знаках. Касова готівка вступає  до балансу за твердим курсом (частіше  він співпадає з номінальною  ціною), за тією ж номінальною ціною  грошові кошти залишаються на балансі, і за нею вони ж виходять з балансу, не підлягаючи ні амортизації, ні переоцінці.

Підставою бухгалтерського  запису на ООКР по статті «Каса» є первинні касові документи і дані по рахунку  «Каса» Головної книги. Залишок каси (касова готівка) і сальдо її рахунку  повинно співпадати. Якщо касова готівка  в гривнях, то особливої оцінки не вимагається. Якщо серед готівки  є іноземна валюта, то з нею слід поступати, як з цінними паперами, які мають ринкову або біржову  ціну.

Для правильного ведення  бухгалтерського обліку на підприємствах  при формуванні робочого Плану рахунків доцільно відкривати до рахунку «Каса» два субрахунки «Касова готівка  в гривнях» і «Касова готівка  у валюті». Готівка в гривнях  прямо заноситься до балансу в  тому розмірі, який визначається з рахунків Головної книги, порівняних з виписками  із рахунків відповідних банків.[6]

      2) Оцінка грошових коштів на поточних рахунках.

В поточному рахунку необхідно  розрізняти дві сторони - юридичну та економічну. За своєю юридичною природою поточний рахунок представляє собою  особливий (банківський) договір позики, за яким банк зобов¢язаний перед вкладником як приймати від нього гроші частинами, так і видавати їх частинами на першу вимогу вкладника, що представляється  у формі особливого наказу (чеку).

Відповідно, грошові суми, які надійшли від вкладника до банку на поточний рахунок як позичені банком гроші, відразу ж стають власністю банку, і тому з юридичної точки зору ці гроші не можна розглядати як «готівку» вкладника; у вкладника немає більше цих грошей, у нього залишились лише розрахункові відносини з банком, а саме - право вимагати сплати грошей, згідно чеків.

Таким чином, з юридичної  точки зору - місце поточному рахунку  в балансі вкладника не в готівкових грошових коштах, а в розрахунках, поряд з різного роду дебіторами. Суми внесені вкладником на поточний рахунок у складі його балансу  слід розглядати поряд з касовою  готівкою.[4]

      3) Оцінка іноземної валюти на поточних рахунках.

Слід зауважити, що іноземна валюта і поточні рахунки в інвалюті з’являються на балансі тих підприємств, які ведуть операції за межами країни.

Об’єднання ринків таким підприємством не є, хоча слід знати, що іноземна валюта включається до валюти  балансу, виходячи із курсу НБУ на останній день звітного періоду , а при операціях в бухгалтерському обліку на дату здійснення господарської операції.

Оцінка грошових коштів на валютному рахунку здійснюється за курсом валют на дату оцінки.[34]

 

РОЗДІЛ 2.

  ОБЛІК  ГРОШОВИХ  КОШТІВ  НА  ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Синтетичний  та аналітичний облік грошових  коштів

  

Аналітичний облік коштів на валютному рахунку ведеться по кожному із відкритих у банках рахунків іноземних валют.

Бухгалтерський облік  іноземної валюти на рахунках в установах банків ведеться підприємствами на рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті».

Іноземна валюта в касі підприємства відображається у бухгалтерському обліку як у номінальних величинах валюти, так і у грошовій одиниці, яка діє на території України – гривнях.

До каси іноземна валюта може надходити з валютного рахунку у банку, від покупців в оплату проданого товару (виконаних робіт, наданих послуг) підприємством, від підзвітних осіб як залишок не використаного авансу. З каси валюта може вноситись до банку – на валютний рахунок, видаватись у підзвіт для покриття витрат на відродження за кордон або, у випадках, дозволених законодавством, стороннім організаціям в оплату їх продукції (послуг).[17]

Аналітичний облік руху іноземної  валюти в касі підприємства здійснюється по кожному найменуванню валюти (долари США, марки Німеччини, рублі РФ тощо).

Синтетичний облік ведеться по рахунку «Каса» в розрізі субрахунків, відкритих по найменуваннях іноземної валюти. Відхилення, які пов'язані зі зміною курсу іноземної валюти, відображаються на рахунку в кореспонденції з рахунком «Фінансові результати». Оформити курсові відхилення можна бухгалтерськими довідками.[26]

Видача іноземної валюти в підзвіт працівникам підприємства здійснюється переважно для покриття витрат на закордонне відрядження.

Аналітичний облік валютної заборгованості підзвітних осіб аналогічний  обліку розрахунків з підзвітними  особами в національній валюті. На підставі авансових звітів підзвітної особи з Прикладеними до них документами  погашається її валютна заборгованість підприємству і визначається сальдо розрахунків за цими операціями. При  цьому, якщо видана вільно конвертована валюта обмінювалася в країні відрядження  на місцеву валюту і останньою  робилися необхідні виплати, то витрати  переводяться у видану в підзвіт  валюту за крос-курсом, який склався  між цими валютами виходячи з офіційного курсу НБУ на дату складання звіту.[28]

За дебетом субрахунку 301 "Каса в національній валюті" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, за кредитом - виплата (витрачання) готівки. Розрахунки з покупцями відбуваються в готівковій формі. І саме надходження грошових коштів від них є для фірми  основним каналом надходження.

Рахунок 31 “Рахунки в банках”  призначено для обліку наявності  та руху грошових коштів, що знаходяться  на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій. Порядок здійснення та оформлення операції на ньому регулюється Правилами  Національного Банку України. Оскільки фірмою в банку відкрито лише поточний рахунок в національній валюті, то, як уже згадувалося, використовується лише субрахунок 311.[22]

При журнально-ордерній формі  обліку операції на кредиті рахунка 311 відображаються у журналі-ордері № 2 - записи в ньому проводяться  на підставі виписок банку з розрахункового рахунка і доданих до них первинних  документів, після чого дані заносяться в Головну книгу, а на дебеті –  у відомості №2. Так, як фірма використовує комп”ютерну техніку та відповідні програми - всі первинні документи  разом з виписками банку заносяться до певних журналів, і на основі обробки  їх даних отримують дані аналітичного та синтетичного обліку і в результаті – оборотну відомість із залишками  та оборотами на рахункку № 31, підсумки якої потім у згрупованому вигляді  автоматично переносяться за синтетичними рахунками до Головної книги.

Операції по рахунку 31 “Рахунки в банках” відображають на підставі перевірених виписок банку і  грошових документів, доданих до них. Якщо у виписках банку виявляються  операції, помилково проведені на рахунку № 31, то про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають  їх виправлення. Помилки, допущені в  операціях рахунка 31, треба своєчасно  виявляти і слідкувати за їх обовязковим і точним виправленням установою банку. Не виявлені або не виправлені помилки тягнуть за собою збитки грошових коштів і мають бути врешті списані на збитки підприємства. На рахунку № 31 залишок на кожнимй даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку по даному рахунку, тобто 31 “Рахунки в банках”.[31]

Аналітичний облік на рахунку 31 здійснюється за виписками банку, які є основою для запису операцій. Періодично банк видає власникам  рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями розрахункових  операцій.

Виписка обов”язково подається  на перше число кожного місяця. Вона перевіряється головним бухгалтером  з точки зору відповідності її доданим документам; при цьому  встановлюються чи всі записи належать до підпрємства власника рахунка.

Записи банку і підприємства мають бути ідентичними, але потрібно враховувати, що рахунок 31 є активним, а для банку ці рахунки є  пасивними рахунками.

Тому на дебеті у Виписці  банку показана сума, списана з  рахунка підприємства, а на кредиті  – зарахована на нього сума, відповідно сальдо у Виписці - на кредиті рахунка. За недопущенням помилок контроль здійснює головний бухгалтер.[15]

Аналітичний облік ведеться касиром, що забезпечує реалізацію функції  збереження майна власника. Найбільш достовірний аналітичний облік  ведеться в звіті касира, де відображається кожна господарська операція з руху грошових коштів у касі.

Надходження коштів на рахунок 311 має великий діапазон. Найбільша  сума надходження – це виручка  від реалізації продукції, виконаних  робіт і послуг, від реалізації інших активів. Видатками фірми  з рахунку є платежі до бюджету, розрахунки по податках.

Отже, з цього розділу  можна підсумувати, що найбільш достовірний  аналітичний облік грошових коштів ведеться в звіті касира, де відображається кожна господарська операція з руху грошових коштів у касі. Основним джерелом поступлення коштів в касу є їх надходження у вигляді оплати покупців за отриману продукцію та надані послуги

Аналітичний облік на рахунку 31 здійснюється за виписками банку, які є основою для запису операцій. На поточний рахунок найбільші суми коштів надходять у вигляді виручки  від реалізації.[2]

 

2.2. Документальне  оформлення та облік руху грошових  коштів на рахунках у банках

 

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових (КО-1) та видаткових (КО-2) касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також з допомогою рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.[7]

Згідно чинного законодавства  на підставі Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про застосування електронно-контрольних касових  апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами  у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” фірма, як суб’єкт підприємницької діяльності, що здійснює операції з розрахунками в готівковій і безготівковій формі у сфері торгівлі застосовує реєстратори розрахункових операцій. Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).[10]

Реєстри застосовуються для здійснення розрахунків за продані товари. Документом, що підтверджує факт здійснення продажу є касовий чек. При проведенні реєстрації операції з продажу касир отримує від покупців гроші за товар, здійснює операцію закриття чека в РРО, роздруковує його і видає чек і здачу разом з товаром. Щодня касир в кіці робочого дня виконує денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам”яті (Z-звіт) та занесенням до фіскальної пам”яті реєстратора.

На кожен РРО заведено книгу обліку розрахункових операцій. Книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином  зареєстрована в органах державної  податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються  на підставі відповідних розрахункових  документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Протягом дня касир при інкасації виторгу або для перевірки фактичної наявності грошей в РРО друкує Х-звіт.[1]

Щодо документообороту в  обліку готівки, то первинними документами, які засвідчують факти здійснення господарських операцій є: прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; заявки на видачу грошей; платіжні відомості. Але є певна умова, у двох останніх документах є обов’язковим накладення на них штампа з реквізитами видаткового  касового ордера.

Усі прибуткові касові ордери і видаткові касові ордери до передачі в бухгалтерію, повинні бути зареєстровані  в журналі реєстрації прибуткових  і видаткових касових ордерів (КО-3). Журнал реєстрації побудовано таким чином, що за його даними здійснюється контроль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої підприємством. Журнал відкривають окремо на видаткові і прибуткові касові ордери. Надходження і видача готівки відображається у Касовій книзі (КО-5) і відповідно у звіті касира, звідки залишки і обороти готівки переносять у журнал-ордер №1, а з нього в Головну книгу.

Після реєстрації касові ордери передаються бухгалтером у касу підприємства для виконання. Видаткові  касові ордери, оформлені за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями  на виплату заробітної плати, реєструються після видачі коштів за цими відомостями.

Документування готівкових операцій на фірмі можна показати схематично так, як це вказано на рис. 3.1.

Рис.3.1. Загальна схема документування готівкових операцій

 Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в Касовій книзі, тобто обліковому регістрі, призначеному для обліку касових операцій касиром підприємства. Касова книга пронумерована, прошнурована та опечатана сургучною печаткою. Кількість аркушів у Касовій книзі підтверджений підписами керівника та головного бухгалтера фірми.[5]