Облік праці заробітної плати та розрахунків з персоналом

Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми щодо нормування і оплати праці з урахуванням галузевої специфіки. Галузевою угодою можуть бути передбачені такі положення: додаткові права та обов’язки для роботодавців і працівників окремої галузі, вищий, ніж передбачений законодавством чи Генеральною угодою розмір мінімальної заробітної плати, міжкваліфікаційні співвідношення розмірів тарифних ставок робітників різних розрядів, мінімальні розміри доплат і надбавок тощо.

Індивідуальний трудового договір – це угода між працівником і власником підприємства, керівником установи, організації, або уповноваженим ним органом. Згідно з цим договором працівник  зобов’язується виконувати роботу, визначену цим документом та підпорядкуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник – виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, які є передбачені законодавством.

Трудовий договір може бути:

-   безстроковий, тобто такий, що укладається на невизначений термін;

-   укладений на термін, погоджений сторонами;

-   такий, що укладається на виконання певної роботи.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

-   тарифна ставка робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

-   міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.

Рівень мінімальної ставки на підприємстві не може бути нижче державного, але може перевищувати його при додержанні норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною і галузевими (регіональними) угодами. При цьому такий рівень фіксується в колективному договорі та є підставою для розроблення тарифних ставок і окладів з урахуванням кваліфікації працівників, видів і складності робіт. Штатний розпис (схема посадових окладів), як правило, застосовується при оплаті праці керівників, фахівців і службовців. Відповідно до статті 96 КЗпП України посадові оклади встановлюються адміністрацією підприємства виходячи з кваліфікацій і посад працівників.

Окрім заробітної плати, яка обчислюється за тарифними ставками, виробничими розцінками чи на основі посадових окладів, працівникам можуть виплачуватися:

-   доплати;

-   надбавки;

-   гарантійні виплати;

-   компенсаційні виплати.

Надбавки відносяться до виплат стимулюючого характеру, якими заохочуються окремі категорії робітників за високоякісну і висококваліфіковану роботу.

Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілкових об’єднань України узгоджено такі надбавки та премії:

1)          за високу професійну майстерність (ІІІ розряд – 12%; IV розряд – 16%; V розряд – 20%; VI  і вищі розряди – 24%);

2)          за класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів (водіям 2-го класу – 10 %; водіям 1-го класу – 25% установленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час);

3)          за високі досягнення в праці (до 50 відсотків посадового окладу);

4)          за виконання особливо  важливі роботи на визначений термін (до 50 відсотків посадового окладу).

Для заохочувальних виплат, які включаються до додаткового фонду оплати праці, входять також премії. Премії – це грошові виплати працівникам, які виплачуються понад суму основної заробітної плати за успішну діяльність.

Законодавством України передбачено такі основні компенсаційні виплати працівникам:

а) оплата  за виконання державних і суспільних обов’язків;

б) компенсації при переїзді на іншу роботу в іншу місцевість;

в) компенсації при службових відрядженнях;

г) компенсації для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації;

д) компенсації для донорів.

Багато видів доплат розраховуються на підставі середньої заробітної плати. Окрім доплат, на розрахунку середньої заробітної плати базується розрахунок відпусток та інших виплат.

Обчислення середньої заробітної плати для доплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсацій за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсацій за невикористані відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження у розрахунок включаться: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою; вислугу робітників та інші); виробничі премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством).

Працівники бюджетних установ та організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть проводитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов’язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

В оплаті праці жінок в нашій країні існує ряд особливостей. Вони пов’язані насамперед зі наданням пільг, які повинні забезпечувати виконання жінками своїх материнських обов’язків.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей до трьох років, а одиноким матерям – за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини – інваліда.

Згідно зі статтею 178 Кодексу законів про працю вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи, потрібно переводити на легшу роботу. При цьому має зберігатися середній заробіток за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо ж заробіток на легшій роботі є вищим, ніж попередній, то виплачується фактичний заробіток.

На підставі медичного висновку підприємство зобов’язане надавати жінкам оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження 2 і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За заявою жінки власник зобов’язаний приєднати до відпустки, пов’язаної з вагітністю та пологами, основну і додаткову відпустки. При цьому не залежить тривалість її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.

За бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню у розмірі, який встановлюється правлінням фонду соціального захисту, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

2. Документальне оформлення робочого часу і розрахунків з оплати праці

           На кожному підприємстві, установі, організації виникає необхідність оцінити і оплатити працю, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. При цьому документування господарських операцій має забезпечити одержання своєчасної та об’єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Облік руху особового складу підприємства здійснюється у відділі кадрів. При цьому обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та обійманої посади.

Порядок приймання на роботу працівників регламентується правилами внутрішнього трудового розпорядку незалежно від форм власності. Приймання на роботу здійснюванням шляхом укладання трудової угоди (договору) між власником і працівником. Згідно з нею працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену угодою, а власник зобов’язується платити заробітну плату і забезпечувати належні умови праці.

Якщо договір укладається не шляхом двостороннього документа, то працівник, що влаштовується на роботу, пише заяву. Заява про приймання на роботу складається у довільній формі.

Після розгляду певних документів, у випадку позитивного рішення керівника, формується Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу типової форми №П-1 чи розпорядження . В наказі зазначаються прізвище, ім’я, по-батькові, посада (спеціальність, кваліфікація, розряд), місце роботи, умови оплати праці.

Згода працівника з умовами праці, результати перегорів, у разі необхідності медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежного мінімуму та інші відмітки проставляються на зворотному боці форми.

На підставі підписаного наказу про приймання на роботу відділ кадрів формує документ первинного обліку особового складу – особову картку форми № П-2, а при необхідності – заповнюється особовий листок з обліку кадрів і формується особова справа.

Особова картка заповнюється на кожного працівника, прийнятого на постійну, тимчасову та сезонну роботу. В ній зазначають необхідні анкетні дані про працівника і в подальшому в ній, на основі наказу керівника, роблять відмітки про призначення, переміщення працівника, надання відпустки, звільнення.

Після цього по кожному працівнику підприємства ведеться Табель обліку використання робочого стану (додаток А).

Табель складається за два – три дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць. Записи в табель робляться на підставі належно оформлених документів з обліку особового складу: наказу про приймання, переведення, звільнення.

Ведеться табель по кожному відділу табельником або завідувачем відділом, тощо. У табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу за допомогою умовних позначок – шифрів.

Облік приходів на роботу і використання робочого часу здійснюється у табелі або методом суцільної реєстрації, або шляхом реєстрації відхилень (неявок, спізнень).

Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по відділах. Ці дані необхідні для контролю за використанням робочого часу і для нарахування заробітної плати працівникам підприємства за звітний місяць.

Підписується табель табельником і керівником структурного підрозділу або особою, яка відповідає за кадрове діловодство, затверджується керівником організації, після чого здається до бухгалтерії.

До обов’язків табельника входить і оформлення листків непрацездатності (додаток Б). Перший розділ на зворотному боці листка непрацездатності заповнюється табельником, другий розділ заповнюється особою, відповідальною за ведення кадрового діловодства.

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам відповідно із чинними законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток, видається Наказ про надання відпустки керівник видає на підставі заяви працівника.

Заповнюється він у двох примірниках. Один примірник залишається у відділі кадрів, а інший – передається до бухгалтерії. Підписується начальником (завідувачем) відділу та керівником підприємства.

На підставі наказу про надання відпустки відділ кадрів або особа, яка відповідає за кадрове діловодство, робить відмітки в особовій картці форми № П-2 працівника у розділі IV “Відпустки”. У цьому розділі вказується вид відпустки, що надається працівнику, за який період часу вона надається, дата початку і закінчення відпустки, а також дата і номер наказу про надання відпустки. Бухгалтерія здійснює розрахунок заробітної плати, що належить працівнику за відпустку (додаток В). При наданні відпустки без оплати поруч із зазначенням кількості днів відпустки зазначається “без оплати”.