Організація бухгалтерської служби

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут  економіки і менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра обліку та аналізу

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни

«Організація обліку»

на тему:

«Організація бухгалтерської служби»

ВАРІАНТ – 4

 

 

 

                                                                                            Виконала:

                                                                                                         ст. гр. ЕОАм – 11

                                                                                               

                                                                                                Перевірила:

 

 

 

 

 

 

 

ЛЬВІВ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА      1.1. Теоретичні  основи організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Законодавчо-нормативне регулювання бухгалтерського обліку      1.2. Організація  обліку грошових коштів в касі      1.3. Організація  обліку готової продукції та  її реалізації  РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА      2.1. Облік  виробництва продукції (робіт,  послуг) ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

3 5 5   11 18 23 23 31 32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Поняття предмета бухгалтерського  обліку зумовлено тими цілями і завданнями, які ставить підприємство перед бухгалтерським обліком. Предмет бухгалтерського обліку визначається відповідно до функцій, покладених на нього в управлінні мікро- та макроекономіками.

Предметом бухгалтерського  обліку є окремі аспекти багатогранного процесу відтворення: господарські факти, явища та процеси, що спричиняють рух господарських засобів, коштів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання.

Отже бухгалтерський облік вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності.

Бухгалтерський облік  дає інформацію про майно підприємства, його капітал, зобов’язання, господарські процеси та їх результати Особливістю  бухгалтерського обліку є те, що всі господарські операції реєструються на підставі первинних документів.

Метою ведення бухгалтерського  обліку і складання звітності  є надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про становище, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Основними завданнями бухгалтерського  обліку є:

- збирання, оброблення та відображення первинних даних про господарську діяльність;

- систематизація, групування та зведення даних з метою одержання підсумкової інформації про фінансово-господарські операції підприємства;

- забезпечення внутрішніх і зовнішніх користувачів достовірною і своєчасною інформацією про господарські процеси і явища на підприємстві, та про наявність і стан майна підприємства та його джерел;

- формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства.

До XV століття облік  не вважався самостійною наукою, він  був своєрідним додатком до торговельної діяльності.

Процес переходу економіки України на ринкові  відносини відбувається  у складних умовах спаду виробництва та інформації,  що  негативно  впливає  на фінанси  підприємств,  спрямовує  їх  на   вирішення   сьогоденних   завдань  виживання, робить неможливим зміцнення  фінансової  бази  на  віддалену перспективу. У вітчизняному бухгалтерському обліку обліковий процес чітко обмежений параметрами, які містяться в первинних документах, облікових регістрах і формах звітності. Ці параметри законодавчо закріплені Мінфіном та іншими організаціями, які формують систему звітності по різноманітним показникам, що характеризують всілякі аспекти виробничої, фінансової і господарської діяльності підприємств.

Досягти поставленої  мети можливо лише за допомогою правильної організації бухгалтерського обліку, його постійного вдосконалення, впровадження міжнародного обліку та його автоматизації, проведення аналізу фінансових результатів та використання прибутку.

В Україні ведення  фінансової бухгалтерії є обов’язковим для всіх підприємств. Управлінський облік, на відміну від фінансового, - облік не фактичної величини майна, витрат та доходів, стану розрахунків та зобов’язань, а облік факторів, обставин та умов, що впливають на виробничо-господарську і фінансову діяльність підприємства. Його ціль – надати інформацію для прийняття рішень по управлінню економікою підприємства та перевірити ефективність виконання прийнятих рішень. В системі управлінського обліку відтворюється, передусім, інформація про витрати. Управлінський обік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовуються управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Теоретичні основи організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Законодавчо-нормативне регулювання бухгалтерського обліку

Соціальне регулювання  бухгалтерського обліку є комплексам заходів, за допомогою яких суспільство, використовуючи свої внутрішні можливості, впливає на те чи інше явище, в даному випадку – на бухгалтерський облік. В залежності від застосування способів та цілей впливу соціальне регулювання бухгалтерський облік поділяється на такі види: економічне, правове. Економічне регулювання бухгалтерського обліку здійснюється за допомогою методичних рекомендацій, роз’яснень по веденню обліку, обміну досвідом. Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою, яка, діючи в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб’єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов’язковості дотримання правових норм. Бухгалтерський облік виконує не тільки інформаційні функції для макророзрахунків, але й є складовою частиною всієї податкової та методичної системи держави. Тому в Україні методичні вказівки з бухгалтерського обліку надає Міністерство фінансів. В деяких країнах цю функцію беруть на себе парламент чи незалежні бухгалтерські організації [15, c. 121].

Регулювання обліку в  Україні Здійснюється за допомогою нормативних документів КМУ, міністерства фінансів, Держкомстатистики, Державної податкової адміністрації, Національного банку та інших державних органів. Нормативні органи регламентують як об’єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків. Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена чотирма рівнями.

З 1 січня 2000 року в Україні  почався процес реформування системи  бухгалтерського обліку та звітності. Основними документами, які регламентують  систему бухгалтерського обліку в Україні є:

1. Закон Україна від  16.07.99 р. № 996-XIV „Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність  в Україні”

2. Національні Положення  (стандарти) бухгалтерського обліку.

3. Порядок надання  фінансової звітності, затверджений  постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

4. План рахунків активів,  капіталу, зобов’язань та господарських  операцій підприємств і організацій  та розроблена до нього Інструкція  із застосування, затверджені наказом  Міністерства фінансів України  від 30.11.99 р. № 291

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно – правових норм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести фінансову звітність відповідно до законодавства.

Стандарт перекладається з англійської мови як норма, зразок. Стосовно нормативної документації з бухгалтерського обліку стандарт означає комплекс документально оформлених правил ведення обліку. Кожне з цих правил визначає термінологію, методи, способи, суть обліку спри відображенні того чи іншого явища.

Стандарти обліку поділяються  на два види: міжнародні та внутрішні (національні). Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку – стандарти, які розроблюються Комітетом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) і рекомендовані до застосування. Внутрішні (національні) стандарти – нормативи з бухгалтерського обліку, які видаються для внутрішнього користування окремою країною.

Стандарти в основному  відносяться до фінансового обліку та звітності. В Україні розробкою принципів та стандартів займається Міністерство фінансів.

Стандарти бухгалтерського обліку розглядають наступні питання:

1. Який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій звітності, щоб на її основі можна було приймати різні управлінські рішення?

2. Як оцінювати статті  фінансової звітності (активи, пасиви та інші показники)? [16, c. 237]

Кожне Положення присвячене окремій темі бухгалтерського обліку.

В Україні прийнято 25 П(С)БО, які охоплюють всі діючі МСБО (Крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів). Деякі національні стандарти об’єднують положення декількох МСБО, а в деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм.

Державне регулювання  бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

• створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для підприємства;
• удосконалення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності [15, c. 134].

Структура регулювання бухгалтерського обліку в Україні є наступною: перший рівень – загальні положення Закону, другий – Стандарти, План рахунків, третій рівень – накази та листи Мінфіну, що роз’яснюють, як застосовувати стандарт в тій чи іншій ситуації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство:

• самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку;
• визначає облікову політику;
• має право виділяти на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечування фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган, який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть їх власники.

Формування облікової  політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом  або розпорядженням керівника.

Облікова політика –  це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних конкретних методик, форми і техніки ведення  бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Облікова політика, як складова частина фінансової звітності  повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень [4, c. 178].

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципи встановлених законодавством.

Облікову політику підприємства повинні знати:

• керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;
• бухгалтер підприємства, за участю якого можна грамотію та всебічно обґрунтувати зміст облікової політики;
• аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;
• податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкту оподаткування.

При веденні бухгалтерського  обліку необхідно забезпечити:

• незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна методології обліку на наступний рік повинна передбачатись у примітках до річної фінансової звітності;
• повноту відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;
• правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;
• розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;
• тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.