Робочі документи аудитора

 

ЗМІСТ РОБОТИ:

1. Облік товарно-матеріальних запасів.

  Розділ 1. Основи побудови обліку товарно-матеріальних запасів.

1.1.Сутність  операцій з товарно-матеріальних  запасів.

1.2. Класифікація  та оцінка.

1.3. Аналіз  нормативної та спеціальної літератури.

  Розділ 2. Бухгалтерський облік і аналіз товарно-матеріальних запасів.

2.1. Первинний  облік операцій з товарно-матеріальних  запасів.

2.2. Облік  товарно-матеріальних запасів в  системі рахунків.

2.3. Аналіз товарно-матеріальних запасів.

     II. Робочі документи аудитора

     1. Зміст і форма аудиторської  документації та вимоги до  її складання

     2. Класифікація робочих документів аудитора

     Висновок.

       Список використаних джерел.

     Додатки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Для України кінець XX— початок XXIст. ознаменований докорінними економічними змінами, пов'язаними зі становленням та розвитком ринкових соціально-економічних відносин. Ці доленосні процеси супроводжуються появою в економічному житті нашої країни нових організаційно-правових форм господарювання, формуванням фінансового ринку, корпоративних фінансів, фінансового менеджменту та інших елементів ринкового господарства.

       Серед останніх можна виділити  фінансове рахівництво, яке є  новим для української економічної  теорії та практики і становить  інформаційну систему, що охоплює  процес обліку, накопичення, обробки, підготовки та передачі фінансової інформації. 

  Надзвичайно важливою складовою сучасної глобальної ринкової економіки є наявність інформації про підприємства, насамперед акціонерні компанії, на основі якої можна адекватно інтерпретувати їх фінансово-економічний стан і яка б дала змогу користувачам приймати правильні рішення щодо інвестування, фінансового менеджменту тощо.

 Починаючи  з 1 січня 2000 р. в Україні  впроваджено нову систему бухгалтерського  обліку та фінансової звітності. Тепер підприємства ведуть облік та складають звітність на основі національних стандартів, які мають не суперечити міжнародним. 

  Результати реформування в Україні системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності значною мірою залежать від рівня теоретичної й практичної підготовки відповідних фахівців. Необхідною складовою такої підготовки є вивчення зарубіжного досвіду ведення фінансового рахівництва. 
 

  Розділ I. Основи побудови обліку товарно-матеріальних запасів

1.1.Сутність операцій  з товарно-матеріальних запасів

  Одним із об'єктів фінансового рахівництва компаній є їхні запаси.

 Для  визнання їх як активів, розрахунку  прибутків компанії та для  виявлення обсягів запасів, що  переносяться у наступні періоди  важливо належним чином їх  оцінити.

 За  Міжнародними стандартами рахівництва  запаси розглядаються як активи, що:

 а)  придбані та зберігаються для  перепродажу;

 б)  отримані у процесі власного  виробництва і призначені для  продажу;

 в)  бувають у формі сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, призначених для використання у виробничому циклі або при наданні послуг.

       У роздрібній та оптовій торгівлі  запаси товарів, призначених для  продажу, є найбільшою статтею  активів. У виробничих компаніях,  де запаси також є вагомою  частиною активів, розрізняють їх три види: запаси сировини для виготовлення продукції; запаси напівфабрикатів (незавершене виробництво); запаси готової до продажу продукції. При цьому вартість запасів напівфабрикатів та готової продукції більша, ніж сировини, з якої вони виготовлені, оскільки у їхню вартість включена вартість праці, електроенергії та інших виробничих витрат. 

  1.2. Класифікація та оцінка

 Методологічні  питання обліку і оцінки запасів  визначені в МСБО 2І «Запаси».

 Під  запасами маються на увазі  активи, які призначені для продажу протягом звичайного ділового циклу або для виробничого cnoживання з метою виготовлення і реалізації продукції. У торгових підприємствах активи — товарні запаси (merchandizing inventory); у виробничих фірмах існують три статті (відповідно і три рахунки) а запасів: запаси сировини і матеріалів (raw materials inventory), запаси незавершеного виробництва (work-in-process (work-in-progress) inventory), запаси готової продукції (finished goods inventory). Ми будемо розглядати запаси загалом, специфікуючи категорії, лише коли це необхідне. 

 Запаси, що закутаються (матеріали, сировина, товари), оцінюються в обліку за  вартістю придбання, яка включає:

 —  закупівельну ціну без ПДВ,  що відшкодовується;

 —  вирахування знижок;

 —додаткові  витрати на закупівлю: митні, транспортні витрати, витрати на страхування транспорту та ін. 

 Виробничі  запаси, такі як незавершене виробництво  і готова продукція, оцінюються  за вартістю витрат на їх  виробництво і включають:

 —  вартість придбання матеріалів  і сировини, що використовуються у виробництві;

 —  прямі витрати виробництва;

 —  непрямі витрати, пов'язані з  виробництвом продукції. 

 У  відповідності до цього існують  дві системи обліку запасів:

1) система  постійного обліку запасів (inventory system);

2) система  періодичного обліку запасів (periodical system). 

 При  використанні періодичної системи  обліку запасів рахунок «Запаси»  залишається незмінним протягом  періоду, а всі надходження  відбиваються на рахунку «Закупівлі». Величина кінцевих запасів визначається шляхом інвентаризації. 

 Заключний  запис періоду рахунку «Запаси»  дебетується на величину кінцевих  запасів, а рахунок «Собівартість  реалізованої продукції» — на  розраховану величину, і кредитується  рахунок «Запаси» на величину  початкового сальдо, а рахунок  «Закупівлі» — на суму запасів, що надійшли. Таким чином, рахунок «Закупівлі» має нульове сальдо, а на рахунку «Запаси» зникає початкове сальдо і з'являється нове (кінцеве), яке в наступному періоді буде початковим. 

 При  використанні постійної системи  обліку запасів всі надходження відбиваються на рахунку «Запаси», а їх реалізація (списання) відбивається за дебетом рахунку «Собівартість реалізованої продукції» і кредиту рахунку «Запаси».

       За Міжнародними стандартами  рахівництва запаси слід оцінювати  за найменшою з двох величин: чистою (нетто) реалізаційною вартістю або собівартістю.

  Чиста (нетто) реалізаційна вартість запасів є розрахунковою ціною їх продажу за нормального перебігу подій з вирахуванням можливих витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

       Собівартість запасів включає  витрати на придбання, переробку  та інші витрати, здійснені  під час доставки запасів до  місця їх теперішнього перебування  та приведення їх в нинішній  стан. 

 Витрати  на придбання запасів включають  ціну їх купівлі, ввізне мито та інші податки й обов'язкові збори (крім тих, які згодом відшкодовуються податковими органами), транспортно-заготівельні та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з придбанням запасів. Торговельні знижки, повернені переплати та подібні суми віднімаються при розрахунку витрат на придбання.

 На  практиці досить нелегко розкласти  витрати на придбання запасів  за конкретними видами готової  продукції, оскільки ціни більшості  запасів істотно змінюються протягом  року або партії подібних запасів  купуються за різними цінами. Інколи важко визначити, з якої партії запаси були відправлені у виробництво або продані. 

 До  витрати на переробку запасів  належать прямі витрати праці  та непрямі (накладні) витрати,  що виникли при переробці запасів  у готову продукцію. 

 Величина накладних виробничих витрат у вартості готової продукції визначається шляхом їх систематичного розподілу. Ці витрати можуть бути постійними та змінними. 

 Постійні  накладні виробничі витрати —  це такі непрямі витрати виробництва,  які залишаються відносно постійними і не залежать від обсягу виробництва (амортизація, витрати на обслуговування будівель та обладнання, адміністративно-управлінські). Розподіл таких витрат при переробці запасів у готову продукцію здійснюється виходячи з нормативної потужності виробничого обладнання. Остання визначається очікуваним рівнем виробництва, який можна досягти в середньому протягом кількох періодів за нормальних обставин з урахуванням зменшення потужностей у ході можливих планових технічних робіт. Для розрахунку нормативної потужності виробничого обладнання можна використовувати також фактичний рівень виробництва, якщо він наближається до нормативної потужності. 

 Змінними  накладними виробничими витратами  є непрямі витрати виробництва,  які змінюються прямо або майже  прямо пропорційно до обсягу виробництва (витрати на допоміжні виробничі матеріали та оплата праці допоміжного персоналу). Ці витрати розподіляються на кожну вироблену із запасів одиницю продукції на основі фактичного використання виробничих потужностей. 

 Інші витрати включаються у собівартість запасів залежно від того, наскільки вони пов'язані з їх доставкою до місця теперішнього перебування та приведенням їх в нинішній стан. Буває доречним включати у собівартість запасів невиробничі накладні витрати або витрати на розробку продуктів для конкретних клієнтів. 

 У  Міжнародних стандартах рахівництва  наведено перелік витрат, які  не повинні входити до собівартості  запасів, а мають визнаватись  як витрати періоду, в якому  вони були здійснені:

 —  понаднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці або

 інших  виробничих витрат;

 —  витрати на зберігання, крім тих,  які зумовлені виробничим

 процесом  і є необхідними для наступного  етапу виробництва;

 —  адміністративні накладні витрати,  які не пов'язані з достав  кою товарів до їх теперішнього місцезнаходження та приведенням у теперішній стан;

 —  витрати, пов'язані зі збутом. 

 Вимоги  щодо розкриття інформації зазначають, що у фінансовій звітності  має бути наведена:

 —  облікова політика, прийнята для  оцінки запасів;

 —  загальна балансова вартість запасів та в розрізі окремих груп;

 —  балансова вартість запасів, що  перебувають у заставі;

- вартість  списаних запасів та обставини  і події, що спричинили це  списання. [3, 318-324] 

  Розділ II. Бухгалтерський облік і аналіз товарно-матеріальних запасів

2.1. Первинний облік  операцій з товарно-матеріальних  запасів

 Згідно  з МСБО 2, запаси — це активи, які:

 а)  утримуються для продажу за  умов звичайної господарської  діяльності;

 б) перебувають у процесі виробництва продукції (послуг) з метою продажу;

 або

 в)  у формі сировини та інших  матеріалів, призначених для споживання  у виробничому процесі (процесі  надання послуг).