Робочі документи аудитора

 •  дописки товарно-матеріальних цінностей в описи;

 •  заниження залишку товарів у  описах;

 •  завищення цін на товари;

 •  крадіжки, підробка документів, привласнення. 

 Для  виявлення вищевказаних аномалій  застосовують такі прийоми і  способи аудиторських процедур:

 •  інвентаризацію;

 •  контрольне порівняння фактичних  залишків товарів із даними  останньої інвентаризації;

 •  контрольний запуск сировини  і матеріалів у виробництво;

 •  контрольний обмір;

 •  зіставлення (порівняння) документальних  даних;

 •  зустрічну перевірку квитанцій, накладних на закупівлю матеріальних цінностей;

 •  переоцінку й уцінку товарів;

 •  контроль за використанням доручень  на одержання товарів;

 •  вибіркові перевірки;

 •  перевірки правильності розрахунків  природного убутку товарно-матеріальних  цінностей тощо. 

 Послідовність  аудиту матеріальних цінностей  така:

 •  Інвентаризація матеріальних цінностей.

 •  Аудит прибуткових і видаткових  документів.

 •  Звіти матеріально відповідальних  осіб.

 •  Регістри аналітичного обліку.

 •  Головна книга.

 •  Фінансова звітність. 

Висновок

 Облік  запасів є однією із трудомістких  ділянок облікової роботи на  підприємстві.

 Загальний  підхід до обліку запасів і  вимоги щодо розкриття інформації  про них у фінансовій звітності  наведено у МСБО 2 "Запаси". Цей  стандарт первісно було прийнято 1975 року під назвою "Оцінка та подання запасів у контексті системи історичної собівартості". Після перегляду 1993 року МСБО 2 набрав чинності з 1 січня 1995 року. 

 МСБО 2 розповсюджується на запаси, облік  яких ведеться на основі історичної (фактичної) собівартості. Положення МСБО 2 не застосовують до: 1) незавершених робіт за будівельними контрактами (включаючи контракти з надання послуг, безпосередньо пов'язаних з будівельними контрактами);

2) фінансових  інструментів;

3) виробника  запасів, продукції сільського господарства та лісництва, корисних копалин, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації;

4) біологічних  активів, пов'язаних із сільськогосподарською  діяльністю. 

 У  практиці оцінка вказаних запасів  за чистою вартістю реалізації звичайно існує тоді, коли врожай вже зібрано або корисні копалини вже видобуто і їх продаж гарантовано (умовами форвардного контракту або урядової гарантії), або в разі наявності однорідного ринку і незначного ризику, що продукцію не буде продано. 

  II. Робочі документи аудитора

1. Зміст і форма  аудиторської документації  та вимоги до  її складання.

     З метою підготовки аудиторського  висновку й отримання надійного  інструментарію для аргументації на випадок розбіжностей зі суб'єктом  аудиторської перевірки аудиторові потрібні зібрані докази на всіх стадіях і етапах аудиторської перевірки оформити в робочій документації, форми і зміст якої визначені в МСА №230 "Документація". 

Як зазначено  у МСА №230, робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор  фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, що здійснюються під час проведення аудиторської перевірки.

Документальне оформлення аудиторської перевірки  складається з двох видів документації — робочої та підсумкової. 

Аудитор зобов'язаний вести документацію справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського  висновку. 

Під час  планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення. В ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень. 

Підсумкова  документація складається з аудиторського  висновку та документації, що передається  замовникові перевірки. 

Робоча  документація виконує такі функції:

- обґрунтовує  твердження в аудиторському висновку  та засвідчує відповідність зроблених  процедур аудиту прийнятим нормативам;

- полегшує  процес керування, нагляду та  контролю за якістю проведення  аудиторської перевірки;

- сприяє  виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;

- допомагає аудиторові в роботі. 

Робоча  документація має містити:

• методику проведеної аудиторської перевірки;
• проведені під час перевірки тести;

     - зроблені аудитором висновки та прийняті рішення і пропозиції. 

Зміст робочої документації значною мірою  залежить від професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності документувати кожне спостереження або обстеження. 

При визначенні майбутнього змісту документації аудиторові доцільно взяти за орієнтир те, що робочою  документацією буде користуватися, наприклад, інший аудитор, який не мас великого досвіду роботи в галузі аудиту. Переглянувши цю документацію, інший аудитор зміг би зрозуміти основний зміст проведеної перевірки та прийнятих рішень з результатів перевірки без визначення окремих деталей процедур перевірки. Окремі деталі процедур перевірки інший аудитор може зрозуміти лише тоді, коли він обговорить їх з аудитором, який підготував робочу документацію. 

Робочі  документи необхідно фахово та грамотно оформляти, щоб забезпечити доступність  для прочитання й усвідомлення змісту. Конкретні форми робочих документів визначають аудитори (аудиторські фірми).  

З огляду на те, що клієнта буде постійно перевіряти аудитор, робочі документи доцільно поділити на:

• постійні, тобто такі, які вміщують насамперед інформацію про перевірку окремих питань, що повторюються з року в рік (копії статутних та реєстраційних документів та ін.);

 

• поточні, тобто такі, які вміщують інформацію, що стосується насамперед аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської  діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

 

Під час оформлення робочої  документації необхідно  дотримуватися таких  вимог:

• на першій сторінці кожного робочого документа зазначено назву аудиторської фірми, назву підприємства, період перевірки чи дата перевірки документації клієнта;
• кожному робочому документу дається назва, наприклад : "Аудит обліку основних засобів", "Аудит порядку проведення інвентаризації...";
• для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр). Існує багато різноманітних систем присвоєння індексів, такі, як алфавіт, цифри, номери рахунків, різноманітні сполучення цих систем. Сторінки кожного робочого документа в межах однієї назви слід пронумеровувати;
• в кожному робочому документі проставляється прізвище аудитора, який підготував його (або скорочені ініціали), та дата остаточного виконання процедур аудиторської перевірки, відображених у цьому документі.

 

Робочі  документи складаються з:

• інформації про юридичну й організаційну структуру підприємства; необхідних витягів або копій юридичних документів, угод і протоколів; інформації про галузь діяльності підприємства та нормативної документації, яка регулює діяльність підприємства;
• документації про вивчення й оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;
• документації про порядок планування аудиту;
• аналізу важливих показників й тенденцій;
• документації, що відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий з них результат, списку фахівців, які виконували аудиторські процедури, та часу їх роботи;
• висновків сторонніх аудиторів або експертів, котрих залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;
• листування з клієнтом з окремих питань, якщо таке мало місце, або нотатки про проведені бесіди й обговорення; копій листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, що стосуються перевірки;
• копій фінансових звітів клієнта;
• опису змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;
• висновків, зроблених аудитором за різноманітними аспектами перевірки, в тому числі за випадковими та незвичайними ситуаціями, що виникли під час перевірки, а також фактів та міркувань про ці висновки.

 

Мета  складання робочих документів:

– планування аудиторської перевірки;

– документальне  підтвердження виконаних аудитором  процедур, робіт;

– збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;

– складання  аудиторського звіту і підготовлення  висновку про фінансову звітність;

– забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;

– контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці;

– контроль за якістю проведеної перевірки;

– отримання  у випадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів, претензій та ін.;

• забезпечення можливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання;

– обґрунтований  вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;

– документальне  оформлення встановленого або визначеного  самим аудитором аудиторського  ризику з наведенням його величини;

– формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;

– отримання  матеріалів для наступних аудиторських перевірок. 

Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття  та деталізації процедур аудиту в  робочій документації для того, щоб:

• забезпечувати будь-якому аудиторові можливість контролювати процес проведення аудиторської перевірки поточного року;
• підтверджувати обґрунтування аудиторського висновку;
• підтверджувати відповідність проведеної перевірки до прийнятих аудиторських нормативів;
• забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;
• слугувати аудиторові довідковим матеріалом, щоб при необхідності він міг надати будь-кому пояснення про зміст проведеної перевірки.