Розрахунки з покупцями і замовниками

Розділ 1. Теоретично-нормативні аспекти формування механізму  розрахунків з покупцями і замовниками в процесі господарської діяльності

1. Економічний зміст і роль розрахунків з покупцями і замовниками у господарській діяльності

 

Суб'єкти підприємницької  діяльності можуть нормально функціонувати лише за умов, якщо їхня продукція (товари, послуги) регулярно знаходить на ринку своїх споживачів (покупців), передається їм, і від покупців надходять кошти у вигляді грошового еквівалента вартості продукції. Ці кошти використовуються виробником для підтримання процесу відтворення й поповнення фінансових ресурсів. Через ціни, якщо вони реально віддзеркалюють вартість продукції, підприємство, одержавши гроші за товари й послуги, покриває ними витрати на виробництво та обіг, тобто має можливість постійно авансувати кошти у виробничий процес і, крім того, одержує прибуток (якщо, звичайно, витрати на виробництво та обіг не досягають величини ціни продукції). Цим і визначається значення реалізації продукції і розрахунків з покупцями як важливої стадії кругообігу коштів у життєдіяльності кожного підприємства.

Продаючи свою продукцію (роботи, послуги), підприємства-продавці (виконавці) вступають у взаємовідносини  з юридичними та фізичними особами - покупцями, а отже - здійснюють з ними у певному порядку розрахунки. Взаємовідносини підприємств з покупцями (замовниками) пов'язані з укладанням договорів купівлі-продажу своєї продукції, підряду на виконання робіт (надання послуг).

Договір – це документ, що відображає зобов'язання продавця (виконавця) про обсяги і терміни відвантаження продукції, виконання робіт, послуг і зобов'язання покупця (замовника) про приймання продукції, товарів та їх оплату.

Розрахунки з покупцями-юридичними особами здійснюються, як правило, на договірній основі й у безготівковій формі. Крім цього, необхідно виділити два види торгівлі. Це оптова і роздрібна. Покупцям – юридичним особам реалізація товарів, як правило, здійснюється через оптову торгівлю.

Що стосується фізичних осіб, то їм реалізація продукції здійснюється в більшості випадків за готівку, через роздрібну торгову мережу і без укладання індивідуальних договорів.

Розрахунки з покупцями  й замовниками можуть здійснюватися  в готівковій або безготівковій  формах. Існує два основних можливих варіанти реалізації товару, надання послуг покупцям і замовникам. Перший передбачає те, що покупець здійснює попередню оплату (надається аванс) і лише після цього здійснюється відпущення товару або надання послуг. Другий варіант здійснюється навпаки, спочатку продавець відвантажує виготовлену продукцію, надає послуги і лише згодом відбувається оплата.

Відносини і зв’язки між покупцями і продавцями з приводу купівлі-продажу продукції (робіт, послуг) утворюють ринкові відносини. Суть цих відносин зводиться до відшкодування витрат продавців (товаровиробників) і одержання ними прибутку, а також задоволення платоспроможного попиту покупців на основі вільної взаємної угоди, винагороди, еквівалентності й конкурентності. Продавці та покупці є суб’єктами ринку. В ролі продавців і покупців виступають домогосподарства, підприємства (фірми), держава. Більшість суб’єктів ринку діють одночасно і як покупці і як продавці. Усі господарські суб’єкти тісно взаємодіють на ринку, створюючи взаємопов’язаний «потік» купівлі-продажу.

Характерною рисою взаємовідносин між покупцями і продавцями є також конкурентні відносини. Продавці змагаються між собою за покупців, а покупці — за кращого продавця товарів, за якісніший товар. Вони конкурують один з одним, намагаючись встановити взаємоприйнятні умови купівлі-продажу.

Взаємозв’язки між покупцями  включають економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові  і індивідуальні зв’язки, що виникають  в процесі поставок товарів.

У процесі продажу  продукції натуральна форма продукту в результаті обміну  набуває грошової форми,  що  можна зобразити у вигляді формули  Г-Т-Г. Цей процес тісно пов'язаний з кінцевими результатами діяльності підприємства — прибутком і його розподілом відповідно до планів відтворення.

Отже, покупці - це фізичні  або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги).

Замовники - це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються  роботи іншим учасником договору.

Необхідно також з’ясувати  хто такі постачальники (продавці), адже без них не можуть відбуватись розрахунки з покупцями. Постачальники – це юридичні або фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які вводять в обіг продукцію чи безпосередньо беруть в цьому участь. А введення продукції в обіг –це виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України. Таким чином постачальниками є всі виробники, оскільки вони виготовляють цю продукцію, та роздрібні і оптові торговці, оскільки вони займаються опосередкованою реалізацією продукції.

Продукція, що продана  підприємством заготівельним, переробним організаціям, безпосередньо своїм  працівника, на експорт, на сільських  ринках та іншим громадянам та підприємствам, а також використана на обмін за бартерними угодами називається товарною.

Тобто, товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній та вартісній формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Реалізуючи продукцію підприємство одержує виручку. Це важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству вцілому.

Процес переміщення продукції, товарів від постачальника (виробника) до покупців називається товарооборотом. Організація цього процесу залежить від місцезнаходження постачальників і покупців, властивостей продукції, прийнятої схеми товароруху, виду використовуваних транспортних засобів.

Покупцями основної маси виробленої продукції в сільськогосподарських  підприємствах є переробні підприємства, а саме: хлібоприймальні пункти, молокозаводи, м'ясокомбінати, цукрові заводи, олійно-жирові комбінати та інші переробні підприємства. Також сільгосптоваровиробники реалізують продукцію та виробничі запаси іншим сільськогосподарським підприємствам, комерційним фірмам тощо. Також, частина продукції може бути реалізована працівникам підприємств та обмінена на промислові товари (паливо, засоби захисту рослин та тварин, мінеральні добрива тощо) за домовленістю з покупцями.

Останнім часом усе  більшого поширення набуває продаж продукції через товарні біржі, аукціони, товарні агенти тощо. Саме вони сприяють налагодженню і реалізації комерційних взаємовідносин виробників і споживачів на товарному ринку і виконують посередницькі функції.

Торгівельні агенти - особи, які сприяють укладанню угод між виробником та покупцем, не беручи безпосередньої участі ні капіталом, ні іменем. Агенти продають товари іншим дистриб'юторам та агентам.

Брокери - особи, які сприяють укладанню угод, не беручи участі ні капіталом, ні іменем. На відміну від агентів, вони підшукують клієнтів, пропонуючи різні джерела надходження товарів. До функцій брокерів належить знаходження покупців на великі партії товарів, пошук клієнтів, які працюють за невисокими цінами, коли пропозиція перевищує попит. За результати укладених угод отримують комісійну винагороду, працюючи на товарних біржах з продажу сільськогосподарської продукції, промислової сировини та напівфабрикатів.

Комісіонери – це посередники, що мають склади для зберігання товарів, які вони продають за договором комісії від свого імені за рахунок комітента (виробника).

Купці, оптовики, дистриб'ютори - це незалежні самостійні фірми, особи, які перебирають на себе права  власності на товари, якими торгують.

Асемблери - це організації, які зайняті закупівлею фермерської продукції у місцях її виробництва не дуже великими партіями, які потім комплектують у великі і доставляють їх у головні оптові ринкові центри.

Торгові доми - це великі оптово-роздрібні фірми, які здійснюють крім торгівельно-посередницьких операцій ще й інвестування капіталу у виробництво, транспортування, складування, страхування товару через свої фірмові магазини.

Аукціон - спосіб продажу  товарів з публічних торгів у  заздалегідь визначений час у  певному місці покупцю, який запропонував найвищу ціну.

Товарна біржа є теж  одним з потенційних покупців. Це господарське об'єднання продавців, покупців і торговців-посередників з метою створення умов для  торгівлі, полегшення, прискорення  і здешевлення торговельних угод і операцій.

Реалізація продукції покупцям - це відчуження активів, що належать підприємству, шляхом їх продажу з метою відтворення використаних засобів підприємства та отримання прибутку для задоволення різноманітних потреб підприємства та його власників. Отже, реалізованою вважається відвантажена покупцям і списана з матеріально відповідальних осіб продукція. Результатом реалізації продукції покупцям є одержання виручки від продажу, яка є основним джерелом надходження доходів підприємств.

Отже, процес розрахунків  з покупцями, пов'язаний, з одного боку, з відвантаженням виробником готової продукції (наданням послуг) та передачі її покупцеві, а з іншого — з одержанням грошових коштів та їх еквівалентів і їх зарахуванням на рахунки продавця.

Облік розрахунків з  покупцями і замовниками на українських підприємствах ведеться на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» кореспондує:

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
30	Каса	30	Каса
31	Рахунки в банках	31	Рахунки в банках
70	Дохід від реалізації	34	Короткострокові векселі одержані
71	Інший операційний дохід
76	Страхові платежі”	35	Поточні фінансові інвестиції
		37	Розрахунки з різними дебіторами
		38	Резерв сумнівних боргів
		50	Довгострокові позики
		51	Довгострокові векселі видані
		60	Короткострокові позики
		62	Короткострокові векселі видані
		63	Розрахунки з постачальниками  та підрядниками
		64	Розрахунки за податками й платежами
		65	Розрахунки за страхуванням
		68	Розрахунки за іншими операціями
		70	Дохід від реалізації
		76	Страхові платежі
		84	Інші операційні витрати
		85	Інші затрати
		93	Витрати на збут
		94	Інші витрати операційної діяльності
		99	Надзвичайні витрати

Рис.1.1. Кореспонденції по рахунку 36

 

Даний рахунок має такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 
362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків  з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

В результаті несвоєчасності розрахунків покупців та інших фізичних та юридичних осіб виникає дебіторська заборгованість.

  При  здійсненні  розрахунків потрібно  дотримуватись  чинних  правил розрахунків,  не допускати  прострочення платежів,  сприяти  зменшенню дебіторської  і  кредиторської  заборгованості.  Дебіторська заборгованість   завдає  підприємству  прямих  збитків.  Особливо  це  відчутно  в умовах  інфляції.  Адже  кошти,  які  тимчасово  перебувають за  межами  підприємства,  працюють  на  стороні  й одночасно   знецінюються,  тим  більше  при  простроченні  вони  можуть  не  повернутися  зовсім.  Кредиторська  заборгованість призводить  до сплати  різних  штрафних  санкцій  і може  бути  підставою  для  оголошень  підприємства  банкрутом. 

      Виникнення дебіторської   заборгованості при системі безготівкових розрахунків являє собою об'єктивний процес господарської діяльності підприємства. На підприємстві дебіторська заборгованість виникає  з моменту відвантаження  продукції ,затвердження актів виконаних робіт  чи  наданих  послуг.

По характеру утворення  дебіторська заборгованість поділяється  на нормальну і невиправдану. До нормальної заборгованості  підприємства відноситься та, яка обумовлена ходом виконання виробничої програми підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість по пред'явлених претензіях, заборгованість по підзвітних особах, за товари відвантажені, термін оплати яких не настав). Невиправданою дебіторською заборгованістю вважається та, яка виникла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, наявних недоліків у веденні обліку, послаблення контролю за відпуском матеріальних цінностей, виявлення нестач і крадіжок (товари відвантажені, але неоплачені в термін, заборгованість по нестачах і крадіжках і ін.).