Розрахунки з покупцями і замовниками

Згідно Податкового кодексу для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання продукції (товарів), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку [47].

Вимоги всіх цих нормативно-правових документів необхідно дотримуватися  в обов’язковому порядку. Це сприятиме  ефективному веденню обліку на підприємстві та дотриманню встановлених правил розрахункових відносин.

В даний час в економічній  літературі значна увага приділяється питанню розрахунків з покупцями  та замовниками. Багато науковців, вчених економістів приділяють увагу таким  питанням як: сучасний стан розрахункових операцій; облік розрахунків; визнання факту реалізації продукції; використання методів визначення доходів і витрат при реалізації продукції; оплата реалізованої продукції покупцями; удосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками.  

Сучасна економіка побудована так, що підприємець повинен постійно вести розрахунки з різними юридичними та фізичними особами. Дослідженню розрахункових відносин присвятили свої праці такі відомі вчені, як О.М.Петрик, Я.В.Соколов, М.С.Пушкар. Підприємство виробляє продукцію, яка потрібна не йому самому, а комусь іншому. З виробництва одержують готову продукцію, яку реалізують покупцям, з якими  також виникають розрахунки. І саме цими розрахункам, а саме з покупцями і замовниками, цікавляться науковці. Тому з приводу цього питання написано багато літератури, а також існує чимало дискусій щодо цієї теми.

Тарасова М. зазначає, що у більшості країн світу  використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. І це правильно, бо касовий метод викривляє фактичний стан справ.[61]

В процесі продажу  своєї продукції підприємство може виступати у ролі дебітора. Багатоаспектність  цієї проблеми спричинили широке її обговорення  серед вітчизняних дослідників.

Курта Н. підкреслює, що дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції, робіт, послуг поділяється на:

- дебіторська заборгованість  за продукцію, роботи, послуги;

- векселі, одержані  в забезпечення дебіторської  заборгованості за продукцію,  товари, послуги.[39]

Л.В.Черненко висловлює свою думку, щодо дебіторської заборгованості і відмічає, що це елемент оборотного капіталу, сума боргів . що належить підприємству від юридичних чи фізичних осіб. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення засобів з обороту. Несвоєчасне погашення заборгованості призводить до постійної кризи: зростання заборгованості по комерційному кредиту зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозицій зростання їх вартості. Даний процес супроводжується непрямими втратами доходу  підприємства а саме:

• чим триваліший період погашення дебіторської заборгованості, тим менший дохід від засобів, вкладених у неї, що впливає на оборотність.
• дебіторська заборгованість  являє собою  один з активів підприємства, для якого потрібно відповідне джерело, тому підтримання певного рівня дебіторської заборгованості пов’язане з витратами.[69]

Коблянська І. проблему розрахунків із дебіторами розглядає  і в економічному , і в юридичному аспектах .В економічному трактуванні  дебіторська заборгованість - це активи, з юридичної точки зору до дебіторської заборгованості слід підходити як до права продавця на отримання коштів за свою продукцію. Для забезпечення достатніх умов керування майном підприємства слід поєднати економічний та юридичний підходи до розуміння дебіторської заборгованості. Причому увагу слід звернути увагу не на класифікацію заборгованості як на таку , що належить економіці на таку ,що належить праву, а навчитися розпізнавати в господарській операцій економічний та юридичний зміст.[38]

Дж. Л. Кріппа ще два століття тому писав: „Якщо рахунок покупців має дебетове сальдо, то це означає, що кошти, які належать постачальникові, тимчасово знаходяться в розпорядженні покупця”. Тут ми бачимо, на скільки економічний та юридичний аспекти взаємопов’язані між собою.

Актуальними питаннями наукового  дослідження обліку дебіторської заборгованості  і аналіз завдань обліку, розглядає  у свій статті Н. Матицина. Вона зазначає, що специфікою побудови обліку дебіторської заборгованості є обов’язкова деталізація кожного виду заборгованості та відображення стану розрахунків у фінансовій звітності. Вважаємо, що побудова бухгалтерського обліку заборгованості повинна забезпечувати у будь-який час повну інформацію про стан та оцінку боргових умов, що є можливим  при дотриманні принципів побудови обліку.[44]

Д. Кучерак  визначає три можливих підходи до вивчення договірних та їх відображення в бухгалтерському. В усіх підходах специфіки відображення в обліку договорів потребує уточнення .Це пояснення тим, що серед запропонованих підходів містяться  такі , які не є суто бухгалтерських процедурами  або насправді є методика менеджменту. Специфікую методів господарювання є так зване «слово купця», коли умови постачань та розрахунків обговорюється усно .В цілому зміст такої угоди передбачає повне виконання домовленостей.[40]

О.М. Петрук та Т.А. Бутинець визначають можливість зарахування договору до первинної документації тільки у  разі укладення підприємством концептуальної неухильної угоди .Цю думку повністю поділяємо за умови, що в бухгалтерському обліку правильно будуть визначенні об’єкти обліку . Очевидно. що в теорії бухгалтерського обліку виникла суттєва проблема, яка полягає в необхідності систематизації напрацьованих досліджень і чітко визначення ,що саме слід вважати об’єктом обліку договірних розрахункових відносин.[6]

Ф.Ф.Бутинець у своїх працях зазначає основні завдання організації розрахунків  з покупцями та замовниками:

- чітке документування  розрахунків;

- своєчасна та повнота реєстрація  даних первинного обліку в  регістрах;

- правдиве відображення інформації  щодо дебіторської заборгованості  по розрахунках з покупцями  та замовниками в звітності  та примітках до неї. 

Виконання цих завдань забезпечуються правильно організованим обліком розрахунків з покупцями та замовниками .Складовими частинами організація бухгалтерського обліку з покупцями та замовниками в господарстві є документування операціях за допомогою відповідних форм первинного обліку, документування та графік виконання облікових робіт, план рахунків, який користується для відображення господарських операціях по розрахунках, розподіл службових обов’язків в бухгалтеріях, організація збереження бухгалтерської документації в спеціальних для цього місцях.[6]

Л. Сук відмічає, що дебіторська  заборгованість виникає внаслідок  відвантаження продукції під  час її реалізації, а також в  інших випадках, наприклад, щодо розрахунків  з бюджетом, підзвітними особами, відшкодування завданих збитків  тощо.

Процес розрахунків з покупцями та замовниками чітко розкритий вченим Л. Суком. В одній із своїх праць вчений відмічає: “З виробництва одержують готову продукцію, яку реалізують покупцям, з якими теж виникають розрахунки. Разом з тим підприємства здійснюють платежі в бюджет по податках, відрахуваннях на соціальні заходи та в різні фонди. Водночас мають місце розрахунки з фізичними особами при видачі грошей під звіт, утриманні і виплат аліментів, по нестачах цінностей та інші”.[59]

П. Сук пише, що визначення доходів  і витрат при реалізації продукції можливе використання трьох методів: нарахування, касового, за першою подією. Вибір їх впливає на фінансові результати діяльності підприємств і на величину прибутку. Метод визначення доходів і витрат повинен забезпечити найбільш оптимальне і точне відображення доходів у покупця і витрат у продавця товарів. Від вибору методу визначення доходів і витрат залежить і порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах.[60]

Л. Сук відмічає, що облік розрахунків  з покупцями і замовниками  ведеться на підставі первинних документів, якими є товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти приймання виконаних робіт, рахунки та інші документи, які підтверджують одержання матеріальних цінностей, приймання робіт, нарахування сум різних платежів тощо. Факти оплати відображуються на підставі виписок банку та доданих первинних документів що складаються відповідно діючих норм і правил по розрахунках.

Л.Сук і П. Сук дають визначення процесу реалізації. Це сукупність операцій по продажу готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг споживачам. Процес реалізації завершує кругообіг засобів і створює передумови для здійснення нового кругообігу. Тут відбувається передача готової продукції споживачам, одержання оплати від них, виявлення результату діяльності. Датою реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) продукції покупцям.[59,60]

На думку Бондаренко О. управління поточної дебіторської заборгованості диктує кожному підприємству виводити її природний рівень по кожному виду товарів або послуг, на основі власного досвіду і специфічних умов діяльності.[5]

На думку Буфатіної  І., основним чинником, який поєднує  кредитну політику і політику визначення оптимального розміру інвестицій у  дебіторську заборгованість, є кредитний  період. Управління дебіторською заборгованостю вітчизняних підприємств має здійснюватись на основі зарубіжного та вітчизняного досвіду, враховуючи всі існуючі види дебіторської заборгованості, незалежно від їх обсягів, термінів погашення, рівня ризикованості, базуватися на індивідуальних умовах кредитування покупців і використання сучасних методів.[7]

Черненко Л.В. з’ясував, що величина дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростають обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за розрахунками клієнтів. Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки.[69]

Т. В.  Гончаренко відмічає, що на сьогоднішній час дебіторська  заборгованість є одним з найбільших негативних явищ в економіці України. Велика сума заборгованості, яка існує між українськими підприємствами, призводить до сумнівно відомої кризи неплатежів. Криза неплатежів призводить до гальмування розвитку ринків, на яких працюють підприємства (внаслідок недоотримання грошових коштів, які б підприємства могли вкладати у свій подальший розвиток), платіжна криза є значною проблемою у національній економіці в цілому. Тому вона звертає увагу на уникнення сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. [13]

Т. О. Євлаш розглянуто первинні документи, які використовуються для відображення дебіторської заборгованості в обліку. Здійснено аналіз узагальнення інформації про дебіторську заборгованість в облікових регістрах бухгалтерського обліку. Розглянуто відображення дебіторської заборгованості у фінансовій звітності [17] .

 О.М. Кияшко розглядає коректність характеристики субрахунків, регла-ментованих Інструкцією про застосування плану рахунків № 291, які викорис-товуються в обліку дебіторської заборгованості; регламентованість управ-лінського обліку дебіторської заборгованості; проблеми відображення дебі-торської заборгованості в податковому обліку [36] .

Таким чином можна  відмітити, що питання обліку дебіторської заборгованості та управління нею на сьогоднішній день вивчено недостатньо  і дане питання і надалі буде цікавити науковців.

1.3.Механізм та інструменти управління розрахунками з покупцями і замовниками в сучасних умовах господарювання

На сучасному етапі  економічного розвитку вітчизняні підприємства не спроможні ефективно управляти  дебіторською заборгованістю при розрахунках  з покупцями, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Покупці, укладаючи угоди закупівлі, не прогнозують свої фінансові можливості; постачальники, попередньо отримавши оплату за продукцію і надання послуг, не виконують своїх зобов'язань; банки затримують розрахунки за наявності коштів клієнтів, затягують строки здійснення платіжних операцій, не забезпечують дисципліни розрахунків.