Розрахунки з покупцями і замовниками

Очевидно, що позикові операції через дебіторську заборгованість мають алгоритм управління, наведений на рис. 1.3.

 

Рис. 1.3. Алгоритм управління дебіторською заборгованістю для забезпечення рівноцінних грошових потоків

 

Механізм управління - це спосіб організації управління суспільними справами, де взаємопов'язані  методи, засоби і принципи, що зрештою  забезпечує ефективну реалізацію цілей управління [41].

Для забезпечення платоспроможності, ліквідності, прибутковості підприємства шляхом створення ефективного механізму  управління дебіторської заборгованості передбачає виконання таких етапів управління дебіторською заборгованістю (рис. 1.4.):

 

Рис. 1.4. Етапи управління дебіторською заборгованістю

 

На першому етапі  слід визначити обсяг необхідної для аналізу інформації який необхідно  здійснити. Що стосується інформаційних  ресурсів, то, як показує практика, можна зупинитися на тому, що є в наявності, головне, що б всі задіяні в процесі управління дебіторською заборгованістю співробітники могли вчасно отримати інформацію, що цікавить їх.

Реалізація другого  етапу дозволить розробити індивідуальні  умови надання комерційних кредитів різним покупцям. Для цього потрібно провести аналіз платоспроможності та ліквідності потенційних покупців шляхом здійснення розрахунку загальноприйнятих показників: коефіцієнта загальної ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта швидкої ліквідності. Умови кредитування є досить важливим чинником, який впливає на обсяги продажу. Вони полягають у встановленні для окремих покупців: 1) строків оплати, 2) знижок за своєчасність оплати, 3) строків дії знижок.

Неможливо встановити однакові для всіх підприємств строки оплати покупцями відвантаженої продукції, знижки та строки дії знижок, їх повинно встановлювати підприємство самостійно залежно від своїх потреб та специфіки функціонування.

Третій етап управління дебіторською заборгованістю передбачає визначення допустимого обсягу портфеля дебіторської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації.

Реалізація четвертого етапу управління дебіторською заборгованістю забезпечить: 1) контроль за поточним обсягом  дебіторської заборгованості підприємства; 2) відслідковування обсягів дебіторської заборгованості всіх покупців за термінами погашення; 3) виявлення дебіторів із найбільшим обсягом простроченої дебіторської заборгованості; 4) розробку невідкладних заходів в управлінні дебіторською заборгованістю.

П'ятий етап управління дебіторською заборгованістю дозволяє обґрунтувати доцільність змін у кредитній  політиці. Для збільшення обсягів  продажу або прискорення інкасації  дебіторської заборгованості підприємство прагне змінювати умови кредитування. Для цього подовжуються строки кредитування, надаються знижки покупцям, які платять вчасно і не мають безнадійної заборгованості, здійснюється перехід від роботи за передоплатою до продажу в кредит.

Заключний етап передбачає оцінку можливостей рефінансування дебіторської заборгованості. Підприємство для трансформування дебіторської заборгованості в грошові кошти може застосовувати такі форми рефінансування: факторинг, облік векселів, виданих покупцями продукції; форфейтинг.

Управління підприємством відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей підприємства.

Реалізація функцій  управління здійснюється за допомогою  системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб отримати потрібний результат, можливо лише шляхом впливу на неї управляючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які і забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти дістали назви методів управління.

Економічні  методи управління дебіторською заборгованістю реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин.

Соціально-психологічні методи дебіторської заборгованості реалізують мотиви соціальної поведінки людини.

Організаційні методи управління дебіторською заборгованістю — це комплекс способів та прийомів впливу на людей, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.

Зміст регламентуючих методів дебіторської заборгованості полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень та відповідальності членам організації, визначенні орієнтирів діяльності .підлеглих, наданні методичної, інструктивної та іншої допомоги виконавцям.

Розпорядчі  методи управління дебіторською заборгованістю охоплюють поточну оперативну організаційну роботу, тобто визначення і розподіл конкретних завдань виконавцям, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо.

Кожен механізм будується на перевірених та доведених економічних закономірностях. Але сучасні реалії економіки для ефективного функціонування будь-якого організаційного механізму управління на підприємстві зумовлюють необхідність розроблення синтезу нових, обґрунтованих структурних елементів з фундаментальними закономірностями.

Для ефективного управління дебіторською заборгованістю, на нашу думку, необхідно застосовувати  організаційно-економічний механізм її управління, який би характеризував сукупність взаємозв’язків між усіма елементами цього механізму, способами досягнення його цілей та отриманими результатами.

Звертаючи увагу на особливості  організаційно-економічного механізму  управління підприємством та динаміку дебіторської заборгованості, було б  доцільним розробити організаційно-економічний механізм управління дебіторською заборгованістю на підприємстві.

На нашу думку, цей  механізм являє собою сукупність організаційно-управлінських, економічних, мотиваційних, інформаційних, правових та інших форм і методів господарювання в сукупності з ефективною діяльністю апарату управління щодо забезпеченості своєчасного й безперервного здійснення зазначених складових. Тобто це відповідна система органічно взаємозалежних та взаємопов’язаних структурних елементів, що функціонують у процесі виникнення дебіторської заборгованості на підприємстві з метою її управління.

Систему управління розрахунками з покупцями та замовниками покажемо на рис. 1.5.

 

Рис. 1.5. Система управління розрахунками з покупцями та замовниками

 

До складу організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю підприємства мають  входити організаційна підсистема, економічна підсистема та підсистема мотивації (рис. 3). Кожна підсистема, у свою чергу, має структурні складові, які визначають суть, роль, цілі, функції, завдання, методи і способи функціонування певної підсистеми з урахуванням особливостей діяльності підприємства. Економічна підсистема спрямована на отримання та підвищення ефективного результату діяльності підприємства. Організаційна підсистема має забезпечувати взаємну узгодженість усіх ланок організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю з визначенням функцій, завдань, цілей тощо для кожної з них, а підсистема мотивації, яка спрямована на соціальну сферу, призначена для забезпечення взаємодії колективних та індивідуальних інтересів.

Функціонування всіх цих підсистем спрямовано на управління дебіторською заборгованістю підприємства. Центральним елементом цього механізму виступає процес виникнення та погашення дебіторської за-боргованості, яким зумовлено існування та функціонування поданих підсистем, що працюють на отримання певного результату (показників), а також залежать від адміністративного рішення.

Оскільки структурні елементи організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю підприємства не являють собою відокремлених одиниць, то між зазначеними підсистемами, логічнопослідовним процесом виникнення, погашенням дебіторської заборгованості та адміністративними рішеннями встановлюється постійний зв’язок: інформаційний, комунікативний та зворотній.

Цілеспрямоване та погоджене  функціонування підсистем організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю забезпечується ходом процесів управління, які впливають на всі стадії виникнення та погашення дебіторської заборгованості. Сукупність адміністративних рішень є результатом управлінського впливу на різноманітні ситуації виникнення, існування та погашення дебіторської заборгованості відповідно до встановленої системи контролю, планових показників, мотиваційних заходів та інших складових організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю.

 

4. Міжнародні нормативи та зарубіжний досвід в організації облікового процесу витрат на виробництво

 

 

Україна поступово інтегрується у світовий економічний простір  і перехід національної системи  бухгалтерського обліку та складання звітності на міжнародні стандарти (МСБО) є вимогою часу. В Україні простежується стійка тенденція щодо збільшення кількості підприємств, що займаються міжнародним бізнесом, а вихід українських підприємств на міжнародні фінансові ринки вимагає надання фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів, а також перехід до західної практики ведення бухгалтерського обліку. Тому необхідно досліджувати і вивчати зарубіжний досвід ведення бухгалтерського обліку. Розглянемо як саме ведеться облік розрахунків з покупцями й замовниками в деяких країнах СНД.

Облік розрахунків з  покупцями й замовниками за відвантажену продукцію (роботи, послуги) в Росії  відображається на синтетичному рахунку 62 “Розрахунки з покупцями й  замовниками”. Цей рахунок є активним і має сальдо по дебету. Він дебетується з рахунками 90 “Продажи”, 91 “Інші доходи і витрати” на суми, на які пред’явлені розрахункові документи та кредитується в кореспонденції з рахунками 51 “Розрахункові рахунки” та 50 “Касса” при погашенні заборгованості покупцями і замовниками (включаючи суми отриманих авансів). Первинні документи складаються у момент здійснення операції або безпосередньо після її закінчення. В Росії для відображення операцій по реалізації продукції застосовуються наступні документи: рахунки - фактури, розрахункові чеки, заява на акредитив, платіжна вимога. Останнім часом набувають поширення розрахунки за допомогою векселя. Рахунки-фактури виписують всі підприємства і організації, що продають товар, надають послуги. Також рахунок виписується при отриманні авансів. На підставі рахунку-фактури нараховується ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Покупцеві рахунок необхідний для відшкодування сум ПДВ. Всі рахунки-фактури реєструються в Книзі продажів в хронологічному порядку по мірі реалізації продукції.

Аналітичний облік по рахунку 62 ведеться в хронологічному порядку по кожному пред'явленому покупцем рахунку, а при розрахунках плановими платежами - по кожному покупцеві і замовникові в журналі-ордері № 11, а з нього дані переносяться у Головну книгу.

Підприємства можуть отримувати аванси під постачання матеріальних цінностей або під виконання  робіт. Отриманні аванси від покупців обліковуються по кредиту рахунку 62, субрахунок “Розрахунки по авансах  отриманих”. Облік розрахунків з  покупцями і замовниками за відвантажену продукцію (роботи, послуги) в Казахстані ведеться на синтетичному рахунку 1210 “Розрахунки з покупцями і замовниками ”.

Цей рахунок дебетується  в кореспонденції з рахунками 6280 “Інші доходи і витрати” на суми, на які пред'явлені розрахункові документи та кредитується в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів, розрахунків на суми платежів, що поступили, включаючи суми отриманих авансів (1030 “Розрахункові рахунки”,  1060 “Валютні рахунки”, 1010 “Каса”). При цьому суми отриманих авансів і попередньої оплати враховуються відособлено.

Аналітичний облік в  Казахстані, як і в Росії ведеться в хронологічному порядку по кожному  пред'явленому покупцям (замовникам) рахунку, та по кожному покупцеві або замовникові.  Облік операцій по 1210 рахунку ведуть в журналі-ордері № 11.

Схема розрахунків з  покупцями в Казахстані такаж, як  і в Україні:

1. у міру пред'явлення покупцям (замовникам) розрахункових документів за відпущену продукцію, нараховується дохід;
2. потім нараховується ПДВ по відвантаженій продукції.
3. одночасно зі сплатою продукції покупцями, списується собівартість оплаченої продукції;
4. далі нараховується ПДВ на оплачену продукцію.

Суми отриманих авансів  відображаються на рахунку 2910 “Розрахунки  по авансах отриманих” у вигляді  кредиторської заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів. Одночасно відбувається нарахування податку на додану вартість, який підлягає внесенню до бюджету. Всі розрахунки з покупцями будуються на підставі договорів-контрактів, що укладаються з ними, де вказані терміни і умови постачання, порядок оплати тощо. Документами по виникненню розрахункових взаємовідносин з покупцями є приймальні квитанції, форми яких різні залежно від вигляду продукції, що реалізовується: зерно, овочі, плоди, худоба.

Відвантаження продукції в Білорусії та Казахстані постачальник здійснює на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН-1) та товарних накладних (ТН-2). На відвантажені цінності покупцю виписується рахунок, рахунок-фактура або платіжна вимога. Одночасно з рахунками-фактурами ведуть журнали обліку отриманих і виставлених рахунків-фактур, книги покупок і продажів по податку на додану вартість. У свою чергу покупець веде книгу покупок, в якій реєструються рахунки-фактури, що виставляються постачальниками. Мета ведення книги покупок полягає у визначенні суми податку, що підлягає заліку (відшкодуванню).