Способи ухилення від опподаткування

     Причини несплати податків можуть бути організаційного та правового характеру.

     До  причин організаційного характеру  необхідно віднести недосконалу  систему обліку платників податку, а також недостатньо належний рівень контролю за їх діяльністю, починаючи від процесу реєстрації платника податку і закінчуючи адмініструванням прикладних податків і зборів. Одним з основних факторів, що формує дану групу причин, є відсутність досвіду боротьби із неплатниками податків у податковій службі. Але, це явище об’єктивне, адже історія діяльності податкової служби в Україні є ще досить нетривалою. І тому доречно було би скористатися досвідом розвинутих держав світу щодо застосування методів і схем, які дозволять зменшити збитки держави від несплати податків та зборів.

     До  причин правового характеру відносять  недосконалість діючого податкового  законодавства. Але і в цьому  випадку в Україні спостерігаються позитивні тенденції. Процес реформування податкової систем и здійснюється постійно, хоча і є ще багато сфер в оподаткуванні, які потребують свого нагального впорядкування та вдосконалення.

     Також причинами ухилення від оподаткування  є наступні [15, 32]:

     а) більшість населення змушена вирішувати первинні побутові питання – житло, одяг, харчування, транспорт, заощадження на «чорний день», гроші на медицину й освіту. Поки люди не розв’яжуть свої основні проблеми задоволення первинних потреб, від них не можна чекати виконання соціальних обов’язків у вигляді сплати податків;

     б) роздержавлення власності й народження ефективних національних власників, модернізація і розвиток виробництва можливі лише за накопичення початкового капіталу, що не поєднується з надвисоким оподаткуванням, нерозумною амортизаційною політикою і відсутністю заохочення капіталізації;

     в) податки несправедливі, вони забирають занадто велику частку заробленого доходу як у підприємств, так і в громадян;

     г) відсутність за радянської влади інституції приватної власності обумовила відсутність спадкової маси й первинного майна у наступних поколінь. Таким чином, єдиним джерелом доходу є те, що зароблено;

     д) податки йдуть у бюджети, які розкрадаються. Громадяни й організації, котрі «відривають» від себе гроші для сплати податків, знають, що вони в більшості випадків підуть не на державні та громадські потреби, а в кишені тих, хто розпоряджається бюджетами;

     е) за рахунок податків утримується армія бюрократів, що сприймаються суспільством як ворожий клас хабарників.

     Негативний  вплив на ситуацію з ухиленням  від оподаткування чинить також перебування системи оподаткування в стадії становлення та реформування. Котрий рік чекає на прийняття Податковий кодекс України, завданням якого є створити струнку, прозору та зрозумілу систему оподаткування, усунути численні прогалини та протиріччя в існуючому податковому законодавстві, зробити його більш адекватним сучасним економічним реаліям. Адже неписаний закон бізнесу говорить: не сплачувати податки – це злочин, а не використовувати всі законні можливості для мінімізації податкових платежів – безглуздя. Саме тому першочерговим завданням законодавців є термінове усунення з податкового законодавства прогалин, що дають можливість ділкам законно або «на межі» законності не сплачувати податки до державної скарбниці.

     Недосконалість  діючого податкового законодавства та бажання отримати максимальні доходи або прибутки створюють для платників податків величезну спокусу недоплатити або взагалі ухилитися від сплати податків і зборів та інших неподаткових платежів.

     Отже, розв’язавши ці та інші проблемні питання у сфері законодавчої діяльності, країна матиме буде можливість створити сприятливі умови для зменшення втрат бюджету а також зменшення кількості неплатників податків, які ухиляються від свого конституційного обов’язку цілком свідомо.

       

1.2. Загальні схеми ухилення від оподаткування 

     Наведемо  найбільш характерні схеми ухилення від оподаткування, виявлені при  здійсненні невиїзних документальних (камеральних) і виїзних документальних перевірок [2].

     A. Невідображення суб’єктом підприємницької діяльності результатів фінансово-господарської діяльності у податковому обліку.

     Суб’єктом підприємницької діяльності до податкових органів надаються податкові декларації з показниками, що свідчать про відсутність діяльності, тоді як інші документи свідчать про проведення значного обсягу фінансових операцій.

     Б. Мінімізація доходів підприємства через штучне завищення валових витрат або зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість через завищення податкового кредиту за допомогою використання підприємств з ознаками «фіктивності».

     Суть  цієї схеми полягає у залученні  до проведення фінансово-господарської  діяльності з метою завищення  валових витрат «фіктивних підприємств». У цьому разі суб’єкт підприємницької діяльності, використовуючи як постачальників і споживачів товарно-матеріальних цінностей «фіктивні» підприємства, здійснює коригування вартості товарно-матеріальних цінностей таким чином, щоб ціна придбання перевищувала ціну реалізації.

     В. Ухилення від сплати ПДВ та його відшкодування з бюджету при проведенні операцій на території України.

     а) Реалізація ТМЦ за цінами, нижчими за вартість придбання.

     Механізм  працює так. Реальний суб’єкт підприємницької діяльності, використовуючи як постачальників і споживачів ТМЦ «фіктивні» і «транзитні» підприємства, здійснює коригування вартості ТМЦ таким чином, щоб ціна придбання перевищувала ціну реалізації. У результаті цього СПД претендує на відшкодування ПДВ у сумі, яка дорівнює різниці податкового кредиту, отриманого від придбання ТМЦ, і податкових зобов’язань, що сформувалися під час їх реалізації. Збитки, що сформувалися, СПД компенсує шляхом передачі за номіналом та одержання з дисконтною ставкою власних векселів на адресу «фіктивних» підприємств або підприємств, які не є платниками податку на прибуток.

     б) Проведення безтоварних операцій.

     Організується шляхом «фіктивного» (за документами) придбання реальним суб’єктом підприємницької діяльності товарно-матеріальних цінностей від ланцюжка «фіктивних» і «транзитних» підприємств. Далі цим СПД отриманий товар документально реалізується також на адресу «транзитних» або «фіктивних» структур, але вже за ціною в кілька разів нижче, ніж ціна придбання. Результатом є необґрунтоване формування від’ємного значення з ПДВ, що дає змогу СПД претендувати на відшкодування з бюджету ПДВ або ж мінімізувати власні податкові зобов’язання.

     Г. При проведенні експортних операцій.

     а) Проведення псевдоекспортних операцій.

     Суть  механізму полягає в тому, що реальний суб’єкт підприємництва оформляє безтоварне надходження ТМЦ або ТМЦ, непридатних для використання, від так званих «транзитних» або «фіктивних» підприємств, збільшуючи тим самим свій податковий кредит на суму, що дорівнює 20 % від ціни придбання. Далі отриманий товар експортується за кордон на адресу вигаданого чи створеного спеціально для проведення цієї операції підприємства-нерезидента. Документи, що підтверджують проведення експортної операції, не відповідають дійсності або підроблюються.

     б) Придбання ТМЦ у «транзитних» і «фіктивних» підприємств за значно завищеними цінами з наступним їх експортом за кордон.

     Суть  злочинної технології полягає у  такому. Підприємство-експортер неофіційно, за готівку, придбає від постачальників різноманітні ТМЦ, навіть такі, що непридатні до використання. Далі, за допомогою  «фіктивних» та «транзитних» підприємств, експортер оформлює придбання зазначених ТМЦ за цінами, які в десятки, а то й сотні разів перевищують їх фактичну вартість. Отримані за завищеними цінами матеріальні цінності реалізуються на адресу фірм-нерезидентів, створених, як правило, в офшорних зонах службовими або «пов’язаними» з експортером особами. Підприємство-експортер мінімізує власні податкові зобов’язання або ж претендує на відшкодування ПДВ з бюджету в розмірі, що дорівнює 1/6 частини від придбаних та надалі експортованих ТМЦ.

     Д. Механізм ухилення від сплати ПДВ при проведенні імпортних операцій з ТМЦ за значно заниженими цінами.

     Схема спрямована на мінімізацію сплати ПДВ  і мита під час здійснення імпортних  операцій, а також на незаконне  формування податкового кредиту  з ПДВ. З цією метою митна вартість імпортованого товару значно занижується. Це здійснюється за допомогою використання в ланцюжку постачальників ТМЦ офшорних підприємств, спеціально створених для таких операцій. Імпортер, який одержує ТМЦ, далі реалізує їх на адресу кінцевого споживача через низку «фіктивних» та «транзитних» підприємств, які завищують їх вартість до рівня ціни, що сформувалася на внутрішньому ринку України за цією групою товарів.

       

     Е. Ухилення від сплати податків шляхом безпідставного застосування нульової ставки ПДВ при проведенні зовнішньоекономічних операцій [2].

     Суть  наведеної далі схеми полягає  у тому, що реальний суб’єкт підприємництва укладає фіктивну зовнішньоекономічну угоду на продаж продукції за кордон. Потім отриманий товар тільки за документами, тобто без фактичного проведення експортної операції, експортується за кордон на адресу підприємства-нерезидента, а фактично залишається та реалізується на території України.

     Є. Використання документів «фіктивних» фірм з метою незаконного формування валових витрат та податкового кредиту при придбанні робіт, послуг (фіктивний субпідряд).

     Суть  схеми полягає у формуванні службовими особами суб’єкта підприємницької діяльності валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом віднесення до їх складу робіт або послуг, які фактично виконані власними силами, або іншим підприємством з меншими матеріальними витратами, при цьому у бухгалтерському та податковому обліках використовуються документи «фіктивних» фірм, що ускладнює встановлення реального виконавця робіт або послуг.  

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ УХИЛЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ  В УКРАЇНІ

2.1. Способи уникнення оподаткування 

     Підприємці  частково (а іноді й цілком) ухиляються від податкових зобов’язань, використовуючи незаконні методи: приховують свої доходи, перебільшують витрати, фабрикують податкові знижки і підкуповують податкових чиновників. Однак у незаконному ухиленні від податків здебільшого немає необхідності, оскільки можна досягнути цієї мети, діючи в межах закону. В цьому й полягає майстерність [3, 6].

     Для ухилення від сплати податків суб’єкти господарювання відкривають досить багато різних видів банківських рахунків, розрахунки переважно проводять у готівці, нараховують мінімальні заробітні плати, причому фактичний їх розмір майже ніколи не відповідає дійсності, реєструються по фіктивних адресах та на осіб, які уникають кримінальної відповідальності згідно з діючим законодавством.

     Способи ухилення від податків безперервно  вдосконалюються, пристосовуються до умов економічного життя, які постійно змінюються. У податковій практиці України способи ухилення від оподаткування поділяються на 2 основні групи.

     По-перше, здійснюється неправомірний бухгалтерський облік при врахуванні в ньому  всіх існуючих коштів та їх оборотів, тобто  всі операції проведені по обліку.

     По-друге, це специфічні способи щодо приховування і заниження об’єктів оподаткування, до яких належать:

     А. Зниження і фальсифікація звітних та облікових документів.

     Б. Нелегальні валютні та зовнішньоекономічні операції.

     В. Перерахування виручки на рахунки фіктивних фірм, які не сплачують податки, або неповернення виручки на рахунок підприємства шляхом відпуску товарів без попередньої оплати.

     При деяких цих способах здійснюються «псевдооперації», які важко піддаються контролю, тому що приховувані фінансово-господарські операції щільно маскуються під легальні і для їх виявлення необхідне використання спеціальних методів і кваліфікованих фахівців.

     Існує також поділ способів ухилення від  оподаткування за видами сплачуваних  податків, який характеризується діючою податковою системою. Щодо конкретних основних прямих і непрямих податків в Україні, то може відбуватися ухилення та заниження з ПДВ - через завищення його сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету або ненарахування його за бартером; з податку на прибуток - через зменшення валового доходу та завищення витрат господарювання; з акцизного збору - через перекручення технологічного процесу підакцизної продукції для уникнення оподаткування; з податку на доходи фізичних осіб - фальсифікація даних у декларації про сукупний річний дохід або безповоротне отримання позики, матеріальної допомоги чи підзвітних коштів. Взагалі, за всіма видами податкових платежів одним з основних способів ухилення від оподаткування є незаконне використання податкових пільг [19, 37].