Грошово-кредитна політика

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з дисципліни “Політична економія”, “Мікроекономіка”

  та “Макроекономіка” 

на тему № 146 “Кредитно-грошова політика України’’ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

студента 2 курсу, 1 групи ОЕФ

Тополь  Дмитро Валентинович 
 

Науковий  керівник:

     проф, Гриценко О.Г . 
 
 
 
 
 
 

Київ 2012

План:

Реферат

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика грошово-кредитної політики.

            1.1.Суть та цілі грошово-кредитної  політики.

            1.2.Інструменти грошово-кредитної  політики.

Розділ 2. Аналіз грошово-кредитної політики в Україні  та в світі.

            2.1.Проведення грошово-кредитної  політики в Україні

            2.1.1.Умови реалізації  грошово-кредитної політики в  Україні

             2.1.2. Основні етапі формування грошово-кредитної політики НБУ

            2.2.Проведення грошово-кредитної  політики в світі.

Розділ 3. Шляхи  покращення грошово-кредитної політики України в умовах світової кризи.

          3.1. Проблеми та перспективи розвитку грощово-кредитної політики України

      3.2. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки

Висновки

Список літератури

 

Реферат

     Обсяг курсової роботи 42 сторінки,яка складається з трьох розділів. Робота містить 1 таблицю,15 використаних джерел.

     Вибір теми зумовлений її актуальністю та зростанням ролі грошей та кредиту у забезпеченні динамічного розвитку національної економіки України та її взаємодії  з іншими суб‘єктами світового ринку на основі спільного розв‘язання економічних, соціальних та екологічних проблем.

     Мета: аналіз заходів держави по вдосконаленню  кредитно-грошової політики України.

     Завдання: сутність та функції грошово-кредитної  політики, структура елементів грошово-кредитної політики та їх роль в економіці; аналіз стану грошово-кредитної політики України, шляхи укріплення грошово-кредитної політики, збільшення капіталізації банків, заходи держави по удосконаленню грошово-кредитної політики.

     Об‘єкт  дослідження: грошово-кредитна політика.

     Предмет: кредитно-грошова політика України.

Ключовіслова: ГРОШОВО-КРЕДИТНАПОЛІТИКА , ЦЕНТРАЛЬНИЙБАНК , ГРОШОВА МАСА , ЕМІСІЯ , ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ , РЕФІНАНСУВАННЯ, ІНВЕСТИЦІЇ . РЕЗЕРВИ.

Вступ

     Україна, як і ряд європейських та азіатських країн, переживає зараз відповідальний період докорінної трансформації суспільного ладу, яка передбачає перебудову політичної та економічної системи на демократичних та ринкових принципах. Необхідність поєднання загальних та специфічних для України форм і методів управління зумовлює особливі складності у формуванні економічної політики держави, в першу чергу, грошово-кредитної. Це зумовлено непересічним значенням грошового обігу в забезпеченні функціонування економіки, його регулювання та використання в коригуванні поведінки суб'єктів грошово-кредитного ринку.

     Робота  ґрунтується на наукових працях таких  вчених, як І.Лютий, А.Гриценко, Т.Кричевська, Я.Грудзевич, А.Єпіфанов, В.Міщенко, Н.Гребеник, Б.Луців, П.Нікіфоров, В.Осецький, Н.Островська, М.Шаповалова, Т.Єрліна та інших, які плідно досліджували проблеми грошово-кредитної політики в Україні, теоретичні та методологічні засади її здійснення. Разом з тим, питанням підвищення ефективності грошово-кредитної політики в Україні приділяється ще недостатньо уваги в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених.

     Метою написання роботи є подальший  розвиток теоретико-методологічних засад  дослідження грошово-кредитної політики України в умовах специфіки процесів трансформації нашого суспільства  та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення її ефективності.

     Досягнення  цієї мети зумовило необхідність постановки та вирішення комплексу завдань:

     1) дослідження закономірностей здійснення  грошово-кредитної політики, її інструментів  і механізму реалізації в умовах  трансформації суспільного ладу;

     2) дослідження досвіду грошово-кредитного  регулювання на різних етапах  становлення ринкової економіки  України;

     3) дослідження взаємозв’язку фіскальної  та грошово-кредитної політики  на різних етапах економічного  розвитку України;

     4) оцінка сучасної монетарної стратегії  в Україні;

     5) розробка практичних рекомендації  щодо основних напрямків вдосконалення  реалізації грошово-кредитного регулювання  в Україні.

 

Розділ 1. Загальна характеристика грошово-кредитної  політики.

            1.1.Суть та цілі грошово-кредитної політики.

   У XX ст. формується система державного регулювання економіки і, зокрема, така важлива складова її частина, як грошово-кредитна політика.

   Грошово-кредитну (або монетарну) політику звичайно визначають як комплекс взаємопов'язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк. Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб'єкта. Проте слід зазначити, що при розробці грошово-кредитної політики, визначенні її основних параметрів центральний банк орієнтується на макроекономічні показники, які визначаються органами законодавчої і виконавчої влади.

   Проведення  грошово-кредитної політики передбачає визначення ії стратегії і тактики. Стратегія політики полягає:

   - у виборі цілей;

   - встановленні певної ієрархії  цілей;

   - визначенні параметрів цілей.

   Тактика грошово-кредитної політики полягає  у виборі засобів, інструментів, які  є найкращими (преференційними) для  досягнення поставлених цілей. Цілі грошово-кредитної політики можна згрупувати таким чином:

   - кінцеві;

   - проміжні;

   - оперативні.

   Через те, що грошово-кредитна політика є  одним із напрямків загальнодержавної економічної політики, її кінцеві цілі виступають як частина глобальної стратегії, що визначається законодавчими й виконавчими органами влади. Стратегічні цілі загальнодержавної економічної політики — це:

   - економічне зростання;

   - висока зайнятість населення;

   - стабільність цін у державі;

   - рівновага платіжного балансу.

   Центральний банк як орган державного регулювання, основне завдання якого полягає  у забезпеченні сталості національної грошової одиниці, спрямовує свою грошову-кредитну політику, в першу чергу, на забезпечення стабільності цін і зниження рівня інфляції. Слід зазначити, що ефективність грошово-кредитної політики значною мірою залежить від узгодженості кінцевих (стратегічних) цілей грошово-кредитної і загальнодержавної економічної політики.

   Потреба у визначенні проміжних цілей  викликана тим, що інструменти грошово-кредитної політики (політика відкритого ринку, політика рефінансування, політика обов'язкових резервних вимог) в основному не мають прямого безпосереднього впливу на кінцеві цілі. За проміжні цілі центральні банки звичайно вибирають досягнення певних змін обсягу грошової маси МЗ (або окремих її агрегатів), або певних змін у рівні процентної ставки. Ці орієнтири напряму пов'язані із досягненням кінцевої мети. Спрямованість і параметри проміжних цілей залежать від конкретної макроекономічної ситуації в країні, зокрема від характеру розвитку економічного циклу.

   В останні роки зросло значення такого проміжного цільового орієнтиру грошово-кредитної політики, як обмінний курс національної грошової одиниці. Це викликано розширенням міжнародних зв'язків, зростанням взаємозалежності економік різних країн. Крім того, в країнах з перехідною економікою іноземна валюта часто виконує у внутрішньому обороті функцію засобу нагромадження, а інколи — й засобу платежу. За цих умов держава в особі Центрального банку, здійснюючи вплив на обмінний курс грошової одиниці, отримує змогу впливати не тільки на зовнішньоекономічну сферу діяльності, але й на внутрішньоекономічні показники. Грошово-кредитна політика не може орієнтуватися виключно на обмінний курс, вона використовує його як один із цільових орієнтирів.

   Для досягнення зазначених проміжних цілей  центральні банки, як правило, встановлюють ще й оперативні цілі, які вони можуть контролювати. Головним чином центральні банки орієнтуються на монетарну (грошову) базу, тобто гроші, які вони самі безпосередньо створюють (готівка в обігу поза банківською системою і резерви комерційних банків).

   Грошово-кредитна політика тісно пов'язана з бюджетною, податковою, валютною, зовнішньоекономічною. Так, якщо уряд стимулює економіку суттєвим збільшенням державних витрат, результат буде значною мірою позначатися на характері грошово-кредитної політики. Емісія державних боргових зобов'язань чинить тиск на грошовий ринок, зв'язує частину грошової маси і спричиняє підвищення процентної ставки, що може призвести до скорочення приватних інвестицій (ефект витіснення) і підриву стимулів для розширення економічної активності. Якщо ж центральний банк одночасно проводитиме політику підтримки процентної ставки, він вимушений буде розширити пропозицію грошей, провокуючи інфляцію.

   Інший приклад. Якщо центральний банк ставить  за мету підтримку фіксованого обмінного  курсу, то самостійна внутрішня грошова  політика стає практично неможливою, тому що девізна політика (купівля  або продаж іноземної валюти на ринку) з метою підтримки обмінного курсу автоматично веде до зміни грошової маси в економіці.

   Таким чином, ефективна стабільна грошово-кредитна політика (під якою розуміється звичайно низький стійкий темп інфляції) передбачає необхідність узгодженості й координації грошово-кредитної політики з іншими напрямками загальнодержавної економічної політики і, зокрема, з напрямками кон'юнктурної політики.

   Місце й роль грошово-кредитної політики у системі державного регулювання економіки по-різному визначають представники різних економічних теорій, зокрема представники найбільш фундаментальних з них — монетаристської і кейнсіанської.

   Національний  банк України як центральний банк держави щорічно розробляє проект основних напрямків грошово-кредитної політики, які затверджуються Верховною Радою України.

   Ці  напрямки передбачають:

   - аналіз і прогноз розвитку  макроекономічної ситуації в  Україні;

   - основні завдання грошово-кредитної  політики;

   - цільові орієнтири грошово-кредитної  політики;

   - інструменти регулювання грошово-кредитного ринку. Грошово-кредитна політика Національного банку України на перспективу націлена на забезпечення внутрішньої і зовнішньої сталості гривні, досягнення фінансової стабілізації і створення на цій основі сприятливих умов для здійснення позитивних структурних зрушень в економіці, а також для вирішення важливих соціальних проблем.[1-2]

   1.2.Інструменти  грошово-кредитної політики.

  Грошово-кредитна політика Національного банку України  грунтується на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку на певний період. До таких макроекономічних показників належать: обсяг валового внутрішнього продукту, прогнозований рівень інфляції, розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття, платіжний і торговельний баланси.

  У процесі здійснення грошово-кредитної  політики НБУ використовує певний інструментарій, який охоплює:

  — визначення норм обов'язкових резервів;