Грошово-кредитна політика

     Нині особливе занепокоєння викликає сформована суб'єктна структура зовнішнього боргу, в якій станом на кінець 2008 року левова частка (81,3 %) належала приватному боргу – банківському сектору (38,2 %) та іншим секторам економіки (43,1 %)⁶. Агресивна боргова політика саме цих суб'єктів ринку призвела до того, що вони разом із позичальниками банківських кредитів у іноземній валюті зазнали найбільшого валютного ризику через девальвацію обмінного курсу долара, яка різко збільшила гривневе обслуговування боргу.

     На окрему увагу заслуховує боргова ситуація вітчизняних банків, які в умовах кризи стали заручниками ризикованої політики надмірних іноземних запозичень (потреби в них в умовах надлишкової ліквідності банківської системи у 2006 – на початку 2008 років не було), кредитної експанції та доларизації кредитів. Валютні ризики, перекладені банками на позичальників, сьогодні обернулися для кредиторів на кредитні ризики, проявом яких є масові неповернення кредитів в іноземній валюті, насамперед іпотечних та автокредитів, унаслідок боргового навантаження, що для багатьох позичальників стало непосильним через девальвацію гривні й відсутність джерел доходів в іноземній ватюті. З метою обмеження боргового тиску на позичальників НБУ з березня 2008 року запровадив валютні аукціони, на яких продається валюта (за курсом НБУ, шо нижче ринкового) банкам за заявками позичальників для погашення кредитної заборгованості за валютними кредитами в доларах та євро. Лише в березні 2009 року НБУ провів 6 валютних аукціонів для задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб на загальну суму 254,5 млн дол. США та 1,8 млн евро .

     Середовише реалізації монетарної політики НБУ залишається складним і через низку об'єктивних внутрішніх умов. Слід відзначити насамперед недосконалість законодавчого поля діяльності банків, яке зумовлює факт незахищеності права власності та можливість безкарного проведення рейдерської атаки.[5]

     2.1.2. Основні етапи формування грошово-кредитної політики НБУ

 Національний  банк України пройшов кілька етапів розвитку грошово-кредитного ринку, використовуючи відповідні монетарні механізми  та інструменти, застосовуючи функції, передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність".

 Розглянемо  еволюцію створення грошово-кредитної  системи та проведення грошово-кредитної  політики в Україні, яку умовно можна  поділити на три етапи.

 / етап (1991-1995 роки) - створення самостійної банківської і грошової систем України, організація внутрідержавних і міждержавних розрахунків, кредитна підтримка економіки, опрацювання механізмів валютного регулювання і банківського нагляду, запровадження практики міжбанківських розрахунків на кореспондентських засадах, реформування монетарного менеджменту і статистики, започаткування співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, СБ, ЄБРР).

 II етап (1996-1999 роки) - проведення грошової реформи з уведенням в обіг національної грошової одиниці та використання на її основі ринкових елементів регулювання грошово-кредитного ринку.

 III етап (2000-2007 роки) - подальший розвиток банківської системи і монетарних інструментів із регулювання грошово-кредитного ринку, зорієнтованих на підтримку сталого економічного зростання та цінової стабільності.

 IV етап (2008-поточний час) - діяльність, спрямована на протидію фінансовій кризі і оздоровлення банківської системи.

 Досвід  грошово-кредитної політики, яку  проводили в Україні, дає підстави для висновку про те, що ефективність вжитих в умовах слабо трансформованої  перехідної економіки монетарних заходів виявилася вкрай низькою: не тільки експансійна, а її рестрикційна політика як така не забезпечила очікуваного економічного зростання. Це зумовлено тим, що структура української економіки майже не змінилася, лишилася інертною щодо ринкових механізмів і дуже слабко реагувала на застосування інструментів грошово-кредитної політики, причому реакція була несподіваною:

 - при експансійній політиці (1991-1993 рр.) прискорено згорталося виробництво і зростали ціни, наслідком чого стала гіперінфляція;

 - при рестрикційній (1994-1998 рр.) зростала натуралізація економічних відносин, супроводжувана уповільненням згортання виробництва, наслідком чого стала широкомасштабна платіжна криза, яка перетворилася на додаткове гальмо економічного зростання.

 Розглянемо  більш докладно зміст основних етапів грошово-кредитної політики.

 V 1991 р. Національний банк розпочав  свою діяльність за такими  напрямами:

 - організаційно-технічна підготовка до запровадження українського карбованця в безготівковий обіг і створення на його основі національної грошової системи України;

 - проведення грошово-кредитної політики, спрямованої на стабілізацію національної валюти.

 У зв'язку з необхідністю створення відповідних  умов для впровадження національної валюти і враховуючи рекомендації Міжнародного валютного фонду, членом якого мала стати Україна, грошово-кредитною політикою Національного банку в період підготовки і після введення в безготівковий обіг українського карбованця передбачалося:

 · здійснення банківської підтримки економічних реформ;

 · перехід  до кредитної підтримки виробників, виходячи з конкретних результатів  їх господарсько-фінансової діяльності;

 · поглиблення  реструктуризації кредитних вкладень шляхом збільшення кредитів комерційних  банків на довгострокові цілі;

 · проведення монетарної політики для підтримки  купівельної спроможності грошей шляхом обмеження зростання кредитних  вкладень, виходячи з оптимального задоволення потреб економіки в  грошах та підвищення рівня процентних ставок;

 · ужиття заходів, спрямованих на подолання дефіциту платіжного балансу України з державами, які використовували російські рублі як законний засіб платежу;

 · налагодження системи валютного регулювання;

 · удосконалення  механізму розрахунків між постачальниками  і покупцями в України й за її межами;

 · уведення нового порядку касового виконання  державного бюджету.

 У 1992 році індекс інфляції в Україні перевищив 2100 %, індекс оптових цін у виробництві  збільшився порівняно з 1991 роком  у 25 разів. Це призвело до різкого падіння  економічної активності виробництва і життєвого рівня населення, втрати інтересу до заробляння і зберігання грошей. Значною мірою ці процеси були обумовлені порушенням системи управління виробництвом та інвестиційною сферою, монопольним становищем окремих державних структур, послабленням контролю за діяльністю підприємств державного сектору.

 Посиленню інфляції сприяли додаткові надходження  грошей в економіку через кредитну систему. Кредитні вкладення банків України за 1992 рік зросли у 27 разів, а емісія готівкових грошей порівняно з 1991 роком - у 47 разів. Протягом 1992 року Національний банк здійснював безготівкову кредитну емісію грошей виключно за рішеннями Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

 Першу кредитну (безготівкову) емісію Національний банк здійснив відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.03.1992 р. № 2165-XII на завершення міжбанківського заліку взаємної заборгованості в розмірі 20.0 млрд. крб.

 Відповідно  до постанов Верховної Ради України  в 1992 році комерційним банкам було видано кредитів на загальну суму 670 млрд. крб., із них на поповнення обігових коштів державних підприємств та організацій з їх подальшим віднесенням на внутрішній борг - 292 млрд. крб., у тому числі 50 млрд. крб. - для надання кредиту сільськогосподарським організаціям.

 У грудні 1992 року згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України (постанови КМУ  від 05.12.1992 р. № 679 та № 682) уперше були надані емісійні кредити Міністерству фінансів України для фінансування витрат сільського господарства та вугільної промисловості на загальну суму 329.7 млрд. крб.

 Така  ситуація з наданням безготівкових  емісійних кредитів тривала і  в 1993 році. Цього року Національний банк уперше зробив спробу розробити  Основні напрями грошово-кредитної  політики, які передбачали відповідні цілі та механізми її реалізації. Але подолати гіперінфляційні процеси в 1993 р. не вдалося. Індекс інфляції досяг 10255 %. Така ситуація виникла внаслідок адміністративних втручань у діяльність Національного банку щодо здійснення ним безготівкової емісії, відсутності на той час відповідних ефективних нормативно забезпечених механізмів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку.

 Надалі  щорічно, до 1999 року, Національний банк України на підставі основних макроекономічних показників. Закону України "Про Державний бюджет України", Економічної програми діяльності уряду розробляв Основні напрями грошово-кредитної політики на відповідний рік з визначенням основних цілей та інструментів, які забезпечують її проведення. Основні напрями грошово-кредитної політики на відповідний рік подавалися на розгляд та затвердження Верховної Ради України.

 Реалізувати грошово-кредитну політику на першому  етапі її проведення було дуже складно. Головна причина - асиметричність розвитку банківської системи і суб'єктів економіки, яких банківська система обслуговувала.

 Національний  банк України здійснював випуск грошей в обіг через пряме кредитування уряду в особі Міністерства фінансів України, окремих галузей економіки за рішеннями Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України через комерційні банки, а також шляхом інтервенцій на валютному ринку.

 За 1992-1995 рр. надано прямих кредитів Міністерству фінансів України у розмірі 3.3 трлн. крб., або 69.9 % від загального обсягу безготівкової емісії Національного  банку при 17,5 % безготівкової емісії, спрямованої на кредитування комерційних банків, та 12,5 % - на купівлю іноземної валюти.

 У 1992 році для підтримки купівельної  спроможності національної валюти було розпочато створення офіційного валютного резерву Національного банку України, а першу інтервенцію на валютному ринку Національний банк здійснив у 1993 р. в сумі 930 млрд. крб.

 Починаючи з 1994 р. змінюється тип  грошово-кредитної  політики, послідовного і активно застосовуються ринкові механізми, зокрема, запровадження неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, подальша лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і валютного ринку, дотримання позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за депозитами і кредитами комерційних банків.

 Цей період реалізації грошово-кредитної  політики (одночасно зі здійсненням  грошової реформи) характеризувався і  запровадженням такого фінансового  інструменту, як державні пінні папери. Національний банк, починаючи з 1996 р., припинив надавати прямі кредити на покриття дефіциту державного бюджету і забезпечував надання коштів шляхом купівлі державних цінних паперів на первинному ринку. Усього за 1996-1999 рр. Національний банк спрямував на купівлю державних цінних паперів 14,5 млрд. грн. У портфелі Національного банку з'явився фінансовий інструмент, який можна було використовувати під час регулювання грошово-кредитного ринку.

 Крім  того, суттєвий вплив на стан грошово-кредитного ринку мали кошти нерезидентів, які працювали на фондовому ринку державних цінних паперів.

 У 1997 р. доволі активно розвивався вторинний  ринок державних цінних паперів - як біржовий, так і позабіржовий. Дохідність державних облігацій  у 1997 році коливалася в межах 19,6 - 57,6 %, тобто була привабливою для нерезидентів. Питома вага участі нерезидентів у державних цінних паперах становила понад 50 %. Така ситуація створювала значний тиск на валютний сегмент ринку.

 Для цього етапу проведення грошово-кредитної  політики характерним було запровадження керованості валютного курсу в межах валютного коридору 1,7 - 1,9 грн. / долар СІНА з поступовими його змінами в подальшому.

 У цей  період Національний банк та Кабінет  Міністрів України вжили заходів  з метою запобігання можливій дестабілізації на грошово-кредитному ринку внаслідок азійської та російської фінансових криз у 1997 і 1998 роках, а саме:

 - із 7 вересня 1998 року введено обов'язковий продаж валютних надходжень на користь резидентів;

 - запроваджено проведення безготівкових операцій із купівлі-продажу вільно конвертованої валюти лише через Українську та Кримську міжбанківські валютні біржі;

 - для забезпечення валютного ринку іноземною валютою організовано продаж готівкової іноземної валюти на аукціонах Української міжбанківської валютної біржі;

 - під час подання заявок на купівлю іноземної валюти введено обов'язкові підтвердження клієнтом фактичного надходження товару та отримання послуг;

 - уведено обмеження на здійснення резидентами попередньої (авансової) оплати у вільно конвертованій валюті за договорами про купівлю імпортних товарів та послуг;

 - установлено обмеження на купівлю валюти банками-нерезидентами;