Літературні конкурси та фестивалі в Україні кінець ХХ — початок ХХІ століття

Міністерство освіти і науки України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Кафедра української літератури

Курсова робота

Літературні конкурси та фестивалі в Україні кінець ХХ — початок ХХІ століття

ЗМІСТ

І. Вступ

ІІ. Українські літературні конкурси та фестивалі ХХІ століття

1. Новітня історія українських літературних конкурсів і фестивалів

1.1           “Смолоскип” - видавництво молодих. Літературний конкурс видавництва “Смолоскип”.....................................................................................4

1.2           ”Коронація слова” створює нову хвилю української літератури. Історія створення та існування. Будні та свята “Коронації слова”........................................................................................................................9

1.3           «Просто на Покрову» - щорічний всеукраїнський фестиваль сучасної української літератури............................................................................17

1.4           Свіжий погляд на фестиваль «Київські лаври»..............................19

2. Творчість лауреатів літературних конкурсів та фестивалів

2.1. Світ Сітало Софії у її збірці “і т.д.”.................................................22

2.2. “Якщо поет — то вже від народження і назавжди”. Оксана Пухонська, її збірка “Вогонь”...............................................................................26

2.3. Істина поза словами. Олена Степаненко “Передчуття Авалону”..31

2.4. Тетяна Малярчук. Згори — наверх або “Згори вниз (книга страхів)”..................................................................................................................34

2.5. Урбаністична тілесність Богдана-Олега Горобчука.......................37

III. Висновки

IV. Список використаної літератури

ВСТУП

Процеси децентралізації та регіоналізації соціокультурного простору сучасної України призвели до надзвичайно широкого поширення конкурсів та фестивального руху, які стали однією із форм існування мистецтва. У пошуках нових шляхів розвитку мистецтва "на початку 1990-х років актуальності набуває саме конкурс як резонансний засіб демонстрації культурної значущості певного просторового локусу. Проведення фестивалів стає фактором залучення міста як повноцінного культурного суб'єкту до світового культурного простору, а сам фестиваль набуває значення обов'язкового атрибуту культурного центру". Саме розвиток, виявлення, формування конкурсів стимулює творчих людей не зоставатися в тіні байдужості до батьківщини, а навпаки  - виводить на світову арену яскравих талантів літературної діяльності.

Дану тему також досліджувала кандидат філологічних наук НАН України, Інституту української літератури ім. Т.Г. Шевченка Гоцинець Ірина Львівна, яка аналізувала розвиток літературних конкурсів незалежної України.

Мета дослідження:

 дослідити розвиток літературних конкурсів у кінці ХХ - початку ХХІ століття;

 проаналізувати поетичні збірки “і т.д” (Софія Сітало), “Вогонь” (Оксана Пухонська), “Згори вниз” (Тетяна Малярчук), “Місто в моєму тілі” (Богдан-Олег Горобчук).

Об'єктом дослідження є: літературні конкурси та фестивалі.

Предмет дослідження стилістичні особливості у творах сучасних українських авторів із зазначеної проблематики

Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

43

ІІ. Українські літературні конкурси та фестивалі ХХІ століття

1. Новітня історія українських літературних конкурсів і фестивалів

1.1. “Смолоскип” - видавництво молодих.

Літературний конкурс видавництва “Смолоскип”

Директор видавництва “Смолоскип” - Осип Зінкевич, його не з проста його називають “хрещеним батьком”. Разом з видавництвом він ріс, розвивався, досягав успіхів. «Смолоскип» був зорганізований ще 1951 року в Парижі, й досі ніхто не пам'ятає, як виникла його назва. Це аж ніяк не продовження тих «Смолоскипів», що з'являлися в 20-х у Львові. Приціл цього «Смолоскипу» — на студентство, його проблеми. Цікавилися подіями в Україні: якраз тоді відбувалося своєрідне пожвавлення у молодіжному середовищі, яке посилилося по смерті Сталіна. Трохи згодом з'явилися нові вірші українських поетів, таких, як Ліна Костенко, цікаві критичні статті, — на них  відгукувалися чи передруковували, цікавилися забороненою літературою в Україні 20-х років. Маючи доступ до різних французьких архівів, представники знаходили там твори Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Йогансена і т.д. [11; 31]

У 1957 р. Зінкевич сім'єю переїхав до США, де й далі видавав «Смолоскип». Тоді за кордон потрапили щоденник і вірші Василя Симоненка, їх опублікували, і вони створили видавництво «Сполоскип» імені В.Симоненка, першою книжкою якого була самого Осипа Зінкевича — «З генерації новаторів: Іван Світличний, Іван Дзюба» (власне, це перша розвідка про шістдесятників — і там, і тут, в Україні). Далі була солідна збірка Ліни Костенко, Гончарів «Собор», і тоді на Захід почали прориватися твори українського самвидаву. Вони випустили у світ «Собор у риштуванні» Є.Сверстюка, «Летюче віконце» В.Голобородька, «Більмо» Михайла Осадчого (згодом саме за нього він був засуджений), збірку «Із-за ґрат» Тараса Мельничука, кілька книжок Олеся Бердника. [11; 32]

Тоді ж почали збирати матеріали М.Хвильового (в західних країнах він теж був заборонений) — так постав п'ятитомник Хвильового.

Була створена українська Гельсінкська група, нелегальними шляхами до видавництва діставались її документи, вони видали твори М.Руденка («Орлова балка», поему про голод в Україні — «Хрест»), документи УГГ — «Український правозахисний рух» (понад 500 стор.) та ін. (понад 1000 стор.). Опублікували спогади Данила Шумука — він відбув понад сорок років по таборах. Згадаймо ще видання Святослава Караванського (поезії «Сутичка з тайфуном»), далі — І.Калинця, О.Тихого, В.Стуса, випускали «Український Вісник» В.Чорновола (крім № 5, який до нас не дійшов...), а також журнал «Кафедра» (ред. Михайло Осадчий).

Наприкінці 80-х — напочатку 90-х відбувся процес реабілітації політв'язнів в Україні, самвидав зник. У 1991 році «Смолоскип» переніс свою діяльність в Україну. Представники ”Смолоскипу” опинилися на своєрідному роздоріжжі: що ж саме тепер видавати? Не хотіли — й не стали — універсальним видавництвом, шукали нових орієнтирів. Було вирішено працювати з творчою молоддю тут, в Україні. Склад «Смолоскипу» з 90-го року: д-р мікробіології Андрій Зворун, д-р з хімії Осип Зінкевич, д-р — політолог Андрій Фединський (з української громади США та Канади).

У Києві видавництво почало співпрацю з творчою асоціацією «500» (яку, як і нині, очолювали Максим Розумний, Андрій Кокотюха, Сергій Руденко (зараз пішов у політику). Поступово стали співпрацювати з широким колом обдарованої молоді, заснували щорічні (з 1993 р.) творчі семінари в Ірпені, оголосили літературний конкурс — і так усе закрутилось, творчий потенціал зростав, кількість книжкової продукції також. До сьогодні маємо виданих в Україні понад 100 назв, у США й Канаді — також 100, стали одним із потужніших українських видавництв, яке відрізнялося від усіх інших ще й тим, що вони, професіонали-нефілологи, працювали весь час на громадських засадах і за всю історію існування не мали жодного платного працівника: кошти діставались так само завдяки громаді Америки, Канади, українським банкам та установам.

На сьогодні мають понад 20 молодих лауреатів (I, II і III премії) з різних номінацій. Відомо, що в Україні (та, зрештою, й скрізь), найбільше з'являється поетів, які в процесі творчого розвитку визначаються — чи залишаються поетами, чи переходять у прозу, або зникають взагалі. Одним із значних досягнень «Смолоскипу» вважаємо те, що беруть участь у складному, багатогранному процесі формування молодої сучасної української прози. Так, завдяки «Смолоскипові» з'явилися в літературному обігу імена А.Кокотюхи, Тараса Прохаська, Світлани Касьянової, Івана Ципердюка — авторів прозових антологій «Тексти» та «Іменник». З'явилися нові молоді драматурги, щойно вийшов друком збірник 20 авторів «В чеканні театру».

Видають також твори авторів старшої Генерації з української діаспори, які самі оплачують або знаходять спонсорів для своїх книжок: П.Одарченко, «Тарас Шевченко і література» (Вашингтон, 1996), спогади Гр.Костюка (Вашингтон, 1996), «Українська література» — збірка вибраних творів П.Одарченка про культуру мови, «Розлука» Степана Феденка, «Записки непокірливого» Вас. Проходи, «Долі» Миколи Вірного, «1000 цитат з українського письменства» Юрія Луцького, публікація публіцистичного доробку І.Багряного та ін.

Українське книговидання великою мірою залежить від того, наскільки видавцям — і державним, і недержавним — вдасться зорганізувати розповсюдження своєї продукції по всій Україні. Не можна сказати, що люди через брак коштів не купують української книжки. Навпаки — за нею полюють (і через її невеликий тираж, і через засилля російськомовних видань), не знають, де її шукати. Через це й продаж видань неадекватний попитові, сповільнений. Зараз переважно, на мою думку, з'являється література елітарна, яка є потрібна, але якою масовий чатач мало цікавиться, бо не може її сприйняти. А на книжку для масового читача, великі тиражі коштів не вистачає.

Щороку видавництво “Смолоскип” проводить конкурс молодих літераторів, відшукуючи нові цікаві таланти. Започатковано його 1993 року. Вікова категорія письменників від 18 до 30 років

На конкурс приймаються твори, написані українською мовою: проза, поезія, драматургія, есеїстика, дослідження з проблем тоталітарного суспільства, ідеології, політології. Щороку твори приймаються на розгляд журі до 31 грудня, а підсумки конкурсу підбиваються у травні наступного року.

Журі визначає лауреатів в окремих номінаціях (перша премія — 800 грн. і опублікування книжки, друга премія — 400 грн. і опублікування книжки, третя премія — 200 грн. і заохочувальні премії — 100 грн.). Видавництво також публікує кращі ненагороджені твори, надіслані на конкурс, в антологіях і збірниках.

Існують деякі табу на нерозгляд журі, а також публікації видавництвом надісланого тексту. Це твори, які:

                       носять антиукраїнський характер;

                       мають антирелігійне, шовіністичне чи людиноненависницьке спрямування;

                       порнографічні твори, а також ті, в яких вживається ненормативна лексика.

Також є певні вимоги до самого тексту. Твори надсилати на конкурс в одному примірнику, у друкованому вигляді, без рукописних правок чи додатків. Обсяг поетичної збірки — не більше 100 сторінок, обсяг прози і дослідження — до 200 сторінок. Разом з творами на конкурс надсилати коротку автобіографію, фотографію і точну адресу.

До складу журі входять:

                       літературного конкурсу: Євген Баран, Роксана Харчук, Олександр Ірванець;

                       есеїстики і досліджень: Олесь Доній, Олег Проценко, Максим Розумний.

В цьому році (2011) премії “Смолоскипа” за перше місце не було присуджено. Друге місце в номінації “Поезія” зайняли — Лесь Белей із Ужгорода за збірку “Скляний куб” і Ганна Мединська з києва за збірку “Покинутим кораблям”. В номінації “Проза” - Евгеній Плясецький з Києва за прозаїчний проект “Троєручиця та інші: Евгеній Плясецький проти Андрія Лаговського”, Тетяна Стрижевська з Києва за “києвознавський” роман “Ad libitum” і Уляна Галич з Черткова за збірку готичних оповідань “Кроки за спиною”. Книги цих авторів побачать світ протягом року.

1.2. ”Коронація слова” створює нову хвилю української літератури. Історія створення та існування. Будні та свята “Коронації слова”.

Коронація слова — всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики про кохання. Це проект компанії «Крафт Фудз Україна». Метою конкурсу є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів книжками, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру, і як наслідок — наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру — якісними українськими фільмами й п'єсами.

Конкурс заснований в 1999 році як спільний проект компанії «Крафт Фудз Україна» з телеканалом «1+1» як конкурс романів та кіносценаріїв. Нині генеральним інформаційним партнером конкурсу виступає телеканал «Інтер».З 2005 року конкурс приймає також п'єси, а з 2008-го — пісенну лірику про кохання.

Результатом існування конкурсу стало видання понад 100 романів. До конкурсу зростає інтерес професійних письменників. «Я трошки ожив, бо зрозумів, що таки є нова українська література. Це перелом. Прочитав книжки, не все сприймаю, але література — є.» Так висловився письменник, член Спілки письменників України, Юрій Мушкетик про твори лауреатів конкурсу, а з ними — і про сучасне українське письменство.