Метафора як стилістичний засіб в поезії Чеслава Мілоша

Важливу роль в  поезії „Udane życie” відіграють мертві фразеологічні метафори „ ... ginie obolała pamięć” та „lawa pełzła na lasy,..”, що надають віршеві особливої естетичної вартості.

„Duch pustki” - саме так автор називає свого товариша в поезії ,,Pokusa”, підкреслюючи,  таким чином, свою думку про безцінь людського життя на землі. Світ живе своїм життям і якщо ти помреш, то нічого  кардинально не зміниться. Підеш ти - хтось інший займе твоє місце в соціумі. Метафора є простою і виражена двома абстрактними іменниками, вона зразу наштовхує читача на ті думки, які прагне викликати автор, спонукає задуматись над сенсом нашого існування.

Чеслав Мілош  є майстром метафори. У його поетичних творах частіше за все трапляються індивідуально-авторські метафори, але також автор використовує і метафори-символи, та мертві метафори. Також поет нерідко звертається до персоніфікації, маючи на меті акцентувати увагу читача на важливості чи необхідності даного предмета, або навпаки, висловити зневажливе ставлення до нього, попередити читача про майбутню загрозу, яка наближається з вини даного предмета.

Метафора як стилістичний засіб несе в собі певну  оцінну та естетичну функції, тому не може бути для всіх розтлумачена однаково. Кожен читач, без сумніву, матиме власне прочитання Мілошевих текстів, проте кожен зауважить авторову правдивість і непідкупність у фіксації образів людей, подій, речей у пам’яті. Адже, як писав Мілош: “Пам’ять – це наша сила. Ті, хто живі, отримують мандат від тих, хто замовк назавжди. Вони можуть виконати свій обов’язок лише називаючи речі своїми іменами, звільняючи минуле від вигадок і легенд” [31].

Отже, розглянувши  метафорику як одну з констант стилю Ч.Мілоша, можна без перебільшення стверджувати, що метафора і принципи метафоризації є основою майже кожної його поезії. Метафори у всій сукупності своїх проявів відіграють принципово важливу роль на всіх рівнях індивідуального стилю Мілоша – функціональному, емотивному, діалогічному, потенційному (що веде у підтекст), композиційному, та сюжетотворчому.

ВИСНОВКИ

Особливу роль у створені виразності та образності в художніх текстах, а саме в поезії, відіграє такий стилістичний засіб  як метафора. Актуальність метафори визначається також її органічним зв'язком з народною розмовною мовою та широким  її застосуванням у різних ситуаціях повсякденного життя.

Метафора служить засобом індивідуального вираження творчої суті митця.

Дана робота представляє собою спробу, насамперед, дослідити художній стиль поезії Чеслава Мілоша, вивчити та зрозуміти поняття метафори з лінгвістичної позиції, виокремити з поезії автора метафори, проаналізувати їх та пояснити мотиваційну природу засвідчених метафор.

Для досягнення вищевказаних цілей розглядалися вірші поета, з наявними в них метафорами.

Ми з’ясували, що до особливостей поетичного стилю  Ч.Мілоша дослідники відносять тематичну розмаїтість, метафоричність, інтелектуалізм, моралізаторство, діалогічність, уподібнення поезії до прози, катастрофізм, прогнозування, використання таких форм вираження як поетичний трактат та дискурс.

Також дослідили  поняття метафори у мовознавстві, визначили її різновиди та типи в залежності від стилю мовлення (індивідуально-авторська, метафора-символ, фразеологічна метафора), граматичного вираження (субстантивні, дієслівні, атрибутивні, комбіновані), способу впливу на адресата (епіфора та діафора), семантики (стерта, оригінальна) і т. ін.

Визначили, що в поезії метафора виконує одночасно з естетичною функцією також когнітивну, в якій виділяють номінативно-оцінний, моделювальний, інструментальний, гіпотетичний аспекти та комунікативну.  Виконуючи естетичну функцію, метафора виступає як один із засобів реалізації естетичної (поетичної) функції мови, яка виявляється не тільки у звуковій красі тексту, вишуканості граматичних структур та етимологічній глибині і смисломісткості слів, їх точності, влучності і водночас варіативності, а й у здатності мови творити образність.

Комунікативна функція метафори у віршовому тексті пов’язана з явищем художньої (літературної) комунікації – функціонуванням мистецтва в суспільстві, в процесі якого воно виступає як специфічна естетична діяльність і засіб спілкування.

Окремо виділили також текстотвірну функцію метафори, як таку, що має важливе значення для різнопланового розгортання віршового тексту.

На прикладах  віршів Чеслава Мілоша довели, що метафора являється джерелом полісемії, може трактуватися по-різному.

Обґрунтували, що метафора істотно впливає на формування глибинного змісту тексту та провокує його різночитання, несе своєрідне смислове навантаження, передає ставлення автора, його почуття та роздуми, тобто виконує експресивно-оціночну функцію.

Таким чином, ми з’ясували, що метафора як стилістичний засіб у поезіях Мілоша робить автора неповторним, індивідуалізує та надає його творам експресивного забарвлення, виразності та глибинного філософського змісту, служить для створення поетичного настрою.

У цій роботі метафора була показана у дії, ми спробували розкрити всі її грані, сторони та механізми. Але метафора приваблює нас тим, що вона вплетена в саме життя. Тому ми не можемо залишатися тільки теоретиками, досліджуючи метафорою. Ми її не оцінимо цілком, якщо не розкриємо її глибинного смисл. У нашому дослідженні ми намагалися на прикладі поезії Чеслава Мілоша, дослідити стилістичні функції метафори та зрозуміти прихований зміст, скритий за допомогою іносказання, який поет прагнув донести до своїх читачів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ

1. Арутюнова Н. Д. Теория метафоры. / Н. Д. Артюнова. – М. : Прогресс, 1990.
2. Блонський Ян. Бідні поляки дивились на гетто. / Ян Блонський // Критика. – бер.-квіт., 2009. – ч. 3-4(137-138). – С. 37-39.
3. Блум Г. Страх влияния. Карта перечитывания: Пер. с. англ. / Г.Блум. – Экатеринбург, 1998. – 280 с.
4. Винокур Г. О. Понятие поэтического языка / Г. О. Винокур. // О языке художественной литературы : Учеб. пособие для филол. спец. вузов. – М.: Высшая школа, 1991. – С. 24–32.
5. Вовк В. Языковая метафора в художественной речи. / В.Вовк. - К., 1986.
6. Дудик П.С. Стилістика української мови : навч. посіб. / П.С. Дудик. – К. : Академія, 2005. – 367 с.
7. Иванюк Б. Метафора и литературное произведение. / Б. Иванюк. -  Черновцы, 1988. - 252 с.
8. Їжакевич Г. П. Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. / Г. П. Їжакевич. – К.: Наукова думка, 1972.
9. Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. / М.Коцюбинська.  - К., 1965. - 319 с.
10. Кравець Л. В. Текстотвірний потенціал метафори / Кравець Л. В. // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / [Відп. редактор М. Я. Плющ]. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – Вип. 4. – С. 409–415.
11. Купина Н. А. Сущность возникновения метафор. / Н. А. Купина. //      Автореф. дис. канд. філолог. на<span class="dash0410_0431_0437_0430_0446_0020_0441_043f_0438_0441_043a