Образ Жанны де Во в романе Ги де мопассана "Жизнь"

Льву Толстому дуже сподобався образ Жанни. «Відчувається, - пише він, - що автор любить цю жінку і любить за її душу, за те, що в ній є, співчуває їй і страждає за її почуття це непомітно передається читачу. І питання: навіщо, за що погублена ця прекрасна істота? Невже так і повинно бути? – Самі по собі виникають в душі читача і заставляють вдуматися в значення бутя людського життя».

Так як життя Жанни проходить в постійній втраті ілюзій, змінюючи їх на нові, яким також судилося померти, - то чи не в цьому полягає весь зміст людського існування? Адже як співчутливо розповідає письменник про горе своєї милої героїні в образ якої він вклав свої заповітні думки про сумну земну участь крихкої, вразливої, тонко відчуваючої людини?

Служниця Жанни, Розалі, також пережила зраду, народження позашлюбної дитини, але доля їй посміхнулась («мені пощастило більше за вас», - сказала Розалі Жанні): вона булла звиклою до праці, сприймала життєві випробування як належні, виростила працьовитого люблячого сина, стала розумною і спритною хазяйкою, ще і не забула про свою пані Жанну. Не забула не через те, що булла її служницею, а тому що вона пам’ятала, що Жанна та її батьки по-людяному поставилися до неї, допомогли у важкі часи, тому що її син був братом сина Жанни.

Біда Жанни булла не в її романтично-пасивному ставленні до життя. Жанна немов чекала, що життя піднесе їй на золотому блюдці дорогоцінні свої дари, а життя тільки відбирало у неї одну ілюзію за другою. А поки Жанна віддавалась безплідним мріям чи порадам на своє нещастя, Розалі невтомно працювала.

Так ось що таке життя: це біди і втрати ілюзій ледаркуватої Жанни, Але це горе і радість труднощів Розалі. І вона мала рацію, кажучи: «ось бачите, яке воно життя: не таке гарне і не таке погане, як здається». 
 
 
 
 
 

   Висновки.

Гі де Мопассан – величезний майстер прози ХІХ чтоліття, він вишуканий стиліст, вдумливий і досконалий письменник, в творчості якого знайшли своє продовження реалістичні традиції таких митців французької літератури як Ф. Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, і цікаво відбились певні елементи натуралістичної поетики. Він був асом психологічного роману, письменником, який відшліфував новеллу як літературний жанр, вивів її на небувалу висоту. Він був співцем кохання, цієї вічної теми високої літератури, він був знавцем психології свідомого і підсвідомого, він був і залишається одним з найвеличніших письменників світової літератури. За твердженням біографів письменника, останніми словами Мопассана Були «Темрява, ах, яка темрява», Але світло його творів щей досі сяє читачам, говорячи про необхідність любити один одного, шанувати один одного, віддавати своє серце близьким і дорогим людям, цінувати таке примхливе, важке, поганее і водночас прекраснее життя.

Заповідаючись попервах на щасливу, письменницька доля Мопассана рано виявилась потьмареною. Ознаки важкої хвороби, нестерпні головні болі, слабкість, втомлюваність дедалі частіше мучили йогов же з середини 80-х років, навіюючи на похмурі думки про спадковий характер недуги й поглиблюючи песимістичний погляд на світ. Здійснивши невдалу спробу самогубства, впавши в безумство, Мопассан помер у психіатричній клініці, виправдавши ним самим зроблене пророцтво: «Я з’явився в літературі як метеор, і щезну, як блискавка».

Творчий шлях Мопассана тривав трохи більше десяти років. Та за цей період він зумів створити п’ятнадцять збірок новел, написати шість вражаючих романів, велику кількість статей, нарисів та віршів. Суттєве місце в його доробку займає роман «Життя», який вийшов у світ в 1883 році – це кращий і найбільш особистий твір Мопассана. У ньому відбилися враження дитинства, непрості відносини батька й матері, власний сумний досвід. Основна тема роману розкривається уже в самій назві: історія людського життя з її несправдженими надіями, втраченими ілюзіями, сумними розчаруваннями.

Вибір в якості головного персонажа жінки, котра отримала від матері «успадкований інстинкт мрійливої чуттєвості», ускладнює психологічний рисунок роману-біографії. Чимало подій і описів подані в ньому очима Жанни, котра втрачає свої ілюзії одна за одною. Вона розчаровується у чистому коханні, у щасливому заміжжі, у материнській чесності, у жіночій порядності, у синівській прихильності. Внутрішні психологічні переживання Жанни гальмують дію роману, побудованого як низка нещасть, що падають на героїню. У романі багато смертей – матері, чоловіка, дитини, батька Жанни. Розорення, продаж маєтку «Тополя», невтішні звістки про непутящого сина, котрий поїхав від неї, самотня старість – усе це змінює колись довірливу, добру, прекрасну Жанну.

   Використана література

     1. Анненкова О.С. Французька література XIX століття: від Стендаля до

Мопассана. - К.: Купріянова О.О., - 2008. - 160 с.

   2. Вульфович  Т.Л. Творчество Мопассана. —М., 1962.

   3. Гладишев В.В. Гюстав Флобер про Гі де Мопассана //Всесвітня література у середніх навчальних закладах України.—№ 11.—2000.—С. 40-41

   4. Ги де Мопассан. Полное собрание сочинений в 12 тт. Том 1. Библиотека "Огонек"—М.: Правда, 1958.

   5. Данилин  Ю.И. Мопассан-романист / Мопассан  Ги де. Жизнь. Милый друг. — М.: Правда, 1981. — 480 с., ил.

   6. Ковалева  Т.В. и др. История зарубежной  литератури (вторая половина ХІХ века- начало ХХ века ).- Минск: Завигар, 1997.- С. 23-114.

   7. Краткий  словарь литературоведческих терминов.—М.: Просвещение, 1978.

   8. Лану  А. Мопассан.— М., 1971.

   9. Літературознавчий словник-довідник.— К.: Академія, 1997.

   10. Література і виховання . Зб. Матеріалів.—К.: Рад. Школа, 1989.

   11. Лосев  А. Ф. Проблема символа и  реалистическое искусство.- М.: Высшая  школа, 1976.

   12. Лосев  А. Ф. Самое само // Лосев А.  Ф. Миф – Число – Сущность. М.: Наука, 1994.

   13. Мопассан  Г. Жизнь.— Харьков: Фолио, 1993.

   14. Пащенко  В.І. Гі де Мопассан. Нарис життя і творчості.- К.: Дніпро, 1986.

   15. Ревнивцева О.В. Психологічний аналіз як засіб вивчення художнього твору ( На прикладі фрагментів уроків за творчістю Г. де Мопассана) //Всесвітня історія в середніх навчальних закладах—№ 12.— 2003.— С. 3-35.

   16. Погорельская  Е. И. Э. Бабель — редактор  и переводчик Ги де Мопассана //Вопросы литературы.—2005.—№ 4.

   17. Сидоренко  Г.К. Як читати і розуміти художній твір.- К.: Рад.школа, 1988.

   18. Толстой  Л.Н. Полн. собр. соч. т. 30.— М. 1951.—  с. 7.

   19. Фролова  К.П. Аналіз художнього твору.—К.: Рад. Школа, 1975.

   20. Фролова  К.П. Цікаве літературознавство.—К.: Освіта, 1991.

   21. Флоровская  О.В. Мопассан-новеллист. —Кишинев, 1979.