Отчет по практике в ФОП Несмiянова Т.В

 

визначення необхідності досліджень і розроблень для створення  нової продукції та модифікування тієї, що вже виготовляється;

 

затвердження планів і програм розроблення нових  або поліпшення наявних продуктів;

 

надання фінансових ресурсів для втілення затверджених програм  і планів.

 

Прийняття рішень щодо асортименту  залежить від фінансових можливостей керівництва фірми, глибокого знання ринкової кон’юнктури, від місцезнаходження підприємства, а також від стану конкуренції та загальної купівельної спроможності споживачів. Велике значення має стан матеріально-технічного постачання, а також чинник часу. Останнє пояснюється тим, що комерційний успіх не має сталого характеру, збільшуючись і зменшуючись з різних причин, тобто він є функцією часу. Планування асортименту пов’язане також із розподілом виробничих потужностей для максимального використання наявних ринкових можливостей. Ця проблема значно ускладнюється через зрозумілу обмеженість ресурсів будь-якого підприємства

 

 

 

 

 

 

 

3.1Організація господарських зв’язків із постачальниками товарів.

 

Результативність господарських  зв'язків як найважливішого напряму комерційної діяльності багато в чому визначає правильність вибору постачальника і форм здійснення торгових операцій.

При адміністративно-командної  системи управління економікою в  Україні "в останні роки, в умовах повного одержавлення та всеосяжної централізації управління економікою, повального дефіциту і жорсткої системи управління, що встановлюються державою" стабільних "цін справжньої торгівлі, що грунтується на вільному обміні, просто не було місця. Загалом, комплексі господарської діяльності вона трансформувалася на нормований розподіл матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, була замінена розподільчим механізмом. Існувала жорстко регламентована "зверху" (з центру) система фондового наділення господарських одиниць виробничими і товарними ресурсами. Вибір торгових партнерів був замінений сумно відомим прикріпленням оптових покупців до постачальників без права зміни адресної постановки, вільна купівля-продаж - системою нарядів; ініціатива виробників їх самостійність при виробленні та проведенні асортиментної політики були обмежені так званим розкладом номенклатури випуску і постачання товарів у специфікаціях до договорів. Комерційна робота, зачатки якої в Росії формувалися в роки непу, заглухла в надрах бюрократичної машини, породженої командною економікою ".

Ліквідація централізації  управління товарними ресурсами  в сучасних умовах наповнила новим  змістом комерційну діяльність підприємств. Самостійність при визначенні торговельній політиці, виборі постачальників і  умов постачання, виробленні цінової стратегії, формуванні комерційних служб забезпечує кожному підприємству можливість ефективного використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

 

3.2Організація торгово-технологічного процесу підприємства

 

У нових умовах господарювання організація комерційної діяльності підприємств будується на основі принципу повної рівноправності торгових партнерів з поставки товарів, господарської самостійності постачальників і покупців, суворої матеріальної і фінансової відповідальності сторони за виконання прийнятих зобов'язань.

В даний час господарські зв'язки між постачальниками і  покупцями товарів, комерційні взаємини між партнерами за договором поставки, забезпечення виконання зобов'язань, договірні взаємовідносини регулюються  в Росії Цивільним кодексом Російської Федерації (частиною 1 і 2), які є основним нормативно-правовим документом для регулювання комерційних взаємовідносин з поставках товарів, де викладаються загальні положення договірного права, що включають поняття та умови договору, види договорів у цивільних правовідносинах, порядок укладення договору, переддоговірні спори, зміна і розірвання договору та інші норми договірного права.

Отже, при здійсненні угод на постачання товарів торговельному  підприємству від постачальників основним документом є договір, що регламентує відносини партнерів.

 

Договір виконує наступні функції:

закріплює юридично відносини між партнерами;

встановлює порядок  і способи виконання зобов'язань;

передбачає способи  захисту забезпечення зобов'язань.

 

Раціональні господарські зв'язки є умовою динамічного розвитку економіки та збалансованості попиту і пропозиції, сприяє своєчасній поставці продукції і товарів народного споживання покупцям.

Торговельні підприємства встановлюють зв'язку в основному  з місцевими постачальниками і постачальницько-збутовими посередниками. Постачальниками імпортних товарів найчастіше є перекупники товарів - або посередники, або приватні фірми. При таких зв'язках знижуються витрати підприємств роздрібної торгівлі, так як товар ввозиться постачальником в магазин, і підприємство не несе транспортних витрат, а оплата проводиться в міру реалізації товару.

Нові умови господарювання, розвиток і поглиблення товарно-грошових відносин, повного госпрозрахунку і  самофінансування сприяли появі  нового типу організації комерційних відносин між постачальниками і покупцями товарів, відкрили широкий простір комерційної ініціативи, самостійності і підприємливості торгових працівників. Без цих якостей в сучасних умовах не можна успішно здійснювати комерційну роботу.

 

 

Зміст торгово-технологічного процесу складу і принципи його раціональної організації

 

Торгово-технологічний  процес складу — це складний комплекс взаємозв'язаних операцій комерційного і технологічного характеру, які  здійснюються над товарами на складах оптових та/або роздрібних торговельних підприємств.

 

Основу торгово-технологічного процесу складу становлять комерційні операції з оптових закупівель і  дальшого перепродажу товарів оптовим  або роздрібним покупцям. Насамперед ці операції пов'язані зі здійсненням організаційних, економічних і юридичних функцій торговельних підприємств і виконуються працівниками комерційних служб поза межами складів. Водночас робота складів підприємств торгівлі ґрунтується на операціях технологічного процесу складу.

 

Технологічний процес складу — це комплекс взаємозв'язаних операцій, котрі послідовно виконуються над  товарами протягом усього часу їх перебування  на складі.

 

Сукупність операцій, які виконуються безпосередньо  на складах, включає власне складські  операції (пов'язані з обробкою товарних партій, які надходять на склад, здійсненням обліку надходження та реалізації товарів і охороною товарно-матеріальних цінностей), завантажувально-розвантажувальні операції та експедиційні операції (приймання та здавання вантажів на транспортних терміналах, залізничних станціях, організація завезення і здавання товарів під час централізованого доставляння товарів — ЦДТ); у свою чергу, власне складські операції поділяють на основні (приймання, зберігання, відпускання товарів) і додаткові (фасування, розпаковування, заморожування тощо).

 

Найбільш розповсюджена  схема технологічного процесу переробки  товарів на складах включає:

 

— розвантаження транспорту;

— приймання товарів;

— розміщування товарів  на зберігання;

— зберігання товарів;

— відбір товарів;

— переміщування товарів  до місця комплектування;

— комплектування та упаковування товарів;

— по маршрутне комплектування партій товарів;

— переміщування товарів  у зону завантажування;

— відпускання товарів  і завантажування їх у транспортні  засоби.

 

Проте внаслідок існування  значного різноманіття торговельних вантажів, які відрізняються між собою за особливостями агрегатного стану, тари, упаковки та ін., ці операції можуть поєднуватися в різні варіанти організації складського технологічного процесу (рис. 7.1). Побудову технологічного процесу конкретного складу визначають:

— вид складу;

— асортимент товарів, які  підлягають зберіганню, їх фізико-хімічні  властивості;

— роль і місце складу в процесі товаропросування;

— розміри складу;

— вантажообіг складу і обсяги окремих партій товарів;

— обсяги запасів товарів і тривалість їх зберігання на складі;

 

— умови і порядок  зберігання товарів;

— улаштування й технологічне планування складських будівель і приміщень;

— забезпеченість складу підйомно-транспортним та іншим технологічним  обладнанням, видове і типове різноманіття наявних технічних засобів;

— наявність під'їзних  шляхів тощо. їх поєднання визначає зміст, тривалість, місце, час, засоби та черговість виконання операцій з  товарами на складі.

 

 

 

 

 

3.3Оцінка конкурентоспроможності товарів, постачальників та торговельного підприємства в цілому.

 

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками  та торговими організаціями змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення  покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів покращенного рівня якості.

Передовий закордонний  досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою  конкурентоспроможності, але разом  з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним  числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Актуальність теми. Протягом багатьох десятків років у нашій  країні, в умовах високої монополізації  виробників та торгових представників, регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а - виробництво й адміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали споживання, формували потреби і випуск показників.

У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства і  продукції, у виробників практично не вставала, а якщо і виникала, то зважувалася лише у відношенні тієї продукції, що підлягала реалізації на зовнішньому рику.

З розвитком ринкового  механізму ця проблема в нашій  країні, природно, різко загострилася, і її вирішення жадало від усіх суб'єктів ринку активного пошуку шляхів і методів підвищення конкурентноздатності вироблених і споживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово-економічної і виробничо-збутової стратегії кожного торгового підприємства стає підвищення конкурентноздатності для закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.

 

Мета роботи: проаналізувати сутність і значення конкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства, конкурентоспроможність товарів та послуг, оцінку конкурентоспроможності торгового підприємства, та шляхів її підвищення.

1. Сутність і значення  конкурентоспроможності роздрібного  торгівельного підприємства.

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про  поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції  національної економіки в системі  міжнародних відносин, головним чином  в сфері міжнародної торгівлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при  справедливих умовах вільного ринку  виробляє товари і послуги, які задовольняють  світовим вимогам і при цьому  збільшує доходи своїх громадян.

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських  ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

 

Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо: а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються); б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого); в) колективу з колективом; г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

У цілому конкурентноздатність торгового підприємства це відносна характеристика, що виражає відмінності  розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності.

Конкурентноздатність  торгівельного підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування  до умов ринкової конкуренції.

Конкурентноздатність підприємства залежить від ряду таких факторів, як:

- конкурентноздатність  товарів підприємства на зовнішньому  і внутрішньому ринках;

- вид товару та його  асортимент;

- місткість ринку (кількість  щорічних продажів);

- легкість доступу  на ринок;

- однорідність ринку;

- конкурентні позиції  підприємств, що вже працюють  на даному ринку;

- конкурентноздатність  галузі;

- можливість технічних  нововведень у галузі;

- конкурентноздатність  регіону і країни.

Як показує світова  практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення конкурентноздатності підприємства.