Неповні сім’ї, форми та методи роботи соціальних працівників з цією категорією сімей

У неповних сім'ях відбуваються кризові явища, які виразно простежуються  в сучасному суспільстві: незадовільні матеріальні умови, соціальна незахищеність, культурно-освітній занепад, моральна деградація. Соціальні проблеми таких сімей пов'язані, насамперед, з малозабезпеченістю, що зумовлена наявністю лише одного трудового заробітку в сім'ї. Крім того, іноді трудового заробітку немає взагалі і сім'я змушена існувати або на різноманітних видах мізерної допомоги, або на «нетрудових прибутках», що, як правило, носять протиправний характер. У цих сім'ях заробіток жінки, переважно, значно нижчий, ніж заробіток чоловіка з причини її відставання на соціальній сходинці, викликаного обов'язками по догляду за дітьми. Зміст повторює наступний абзац, треба поєднати

Найбільш типова проблема неповної сім'ї - матеріальна. Залишаючись  наодинці з дитиною, мати не в змозі  утримувати себе та її. Державна допомога чи аліменти істотно не поліпшують ситуацію. Особливо у важкому становищі опиняються матері-студентки, непрацюючі, з кількома дітьми, без житла. Тому така сім'я покликана бути об'єктом першочергової матеріальної допомоги з боку державних органів і громадськості, передусім різноманітних фондів соціальної підтримки населення.

Необхідно зазначити, що якщо проблеми малозабезпеченості піддаються відносному вирішенню (високорозвинені  країни в змозі виплачувати дітям  у неповних сім'ях порівняно щедру  допомогу), то більш складними і  такими, що не мають неоднозначного рішення, є соціально-психологічні проблеми, які існують у внутрішньо особистісній сфері та міжособистісних стосунках членів неповних сімей, насамперед, дітей. До них належать: образа, пригніченість, і почуття власної неповноцінності, що можуть залишитися в дітей після розлучення батьків; труднощі в правильній статеворольовій ідентифікації та орієнтації дітей [28,с 432].

Однією з специфічних проблем, на нашу думку - виховна. Серед спеціалістів відсутня єдність з приводу того, чи є факт неповноти сім'ї причиною ризику з точки зору девіантної поведінки. Теплі, дружні стосунки одинокої матері з дитиною цілком можуть компенсувати відсутність батька. Та відомо й те, що неповнолітні правопорушники і злочинці найчастіше виходять з неповних сімей (близько 50%). Причини такого явища дуже різні - матеріальні, педагогічні, психологічні тощо. Цілком очевидний тісний зв'язок між структурою сім'ї, атмосферою у ній, статусом і ролями батьків і дітей. Конфліктні ситуації, взаємні образи, розлучення батьків, негативна громадська думка значною мірою стимулюють асоціальну поведінку підлітків (агресивність, «протест», самоутвердження).

Спеціалісти виділяють  ряд типових помилок у процесі  виховання в неповній сім'ї - це насамперед надмірна опіка дитини, що обертається  формуванням у неї занижених оцінок, пригніченням самостійності, уповільненням інтелектуального розвитку, психологічними відхиленнями. Інша крайність - відсторонення матері від власне виховного процесу, орієнтація лише на матеріальне забезпечення дитини («щоб вона була не гірша за інших»). Поступово все це веде до нереальних вимог з боку підлітка, взаємних непорозумінь та конфліктів. Розлучені матері нерідко перешкоджають контактам дитини з батьком, у доньок виховують негативне ставлення до чоловіків взагалі. Небезпечне і подвійне ставлення до дитини від надмірної любові до роздратування і образ через власні розчарування і помилки. Шкодить вихованню і прискіпливий, авторитарний нагляд і контроль одинокої матері за кожним кроком дитини. Щоб вона, незважаючи на відсутність батька, стала «зразковою» [12,с 127-132].

Порівнюючи дітей, які  виросли із батьками і без них, вчені відзначають, що навіть некомпетентний, часто неуважний тато, дуже потрібний. Діти, які ростуть без нього, мають  знижений рівень домагань, підвищений рівень тривожності і в них частіше зустрічаються невротичні симптоми. Відсутність батька негативно позначається на навчанні та самоповазі дітей, особливо синів. Їм важко дається засвоєння чоловічих ролей і відповідного стилю поведінки, що може призвести до агресивності і жорстокості.

У неповній сім'ї порушується  традиція поділу сімейних ролей: матеріальне  забезпечення сім'ї, господиня (господар), догляд за маленькими дітьми, виховання  дітей більш старшого віку, сексуальний  партнер, організатор розваг, забезпечення психологічного комфорту, організатор родинних зв'язків, організатор сімейної субкультури. Непростою залишається проблема поєднання професійної і батьківської ролей.

Зазначені ролі Т. Парсон поділяє на інструментальні (пов'язані  з зовнішнім оточенням сім'ї) і  експресивні (внутрішня діяльність у сім'ї). При цьому чоловік визнається інструментальним лідером, а дружина - експресивним. Сімейні ролі тісно повязані із функціями сім'ї.

Під функціями розуміється  спосіб прояву активності, життєдіяльності  сім'ї та її членів. Функції сім'ї дуже тісно корелюють з умовами життєдіяльності суспільства в цілому, тому їхній характер, ієрархія, пріоритетність, змістовне наповнення може змінюватися залежно від стану суспільства, розвитку його окремих сфер, потреб та вимог певного періоду. Неналежне виконання сім'єю своїх функцій, позначається не тільки на її внутрішньому стані, але й на соціальному здоров'ї суспільства.

Можна виділити функції  сім'ї стосовно суспільства, функції  суспільства щодо сім'ї, сім'ї стосовно особи й особи стосовно сім'ї. У зв'язку з цим, функції сім'ї можна розглядати як соціальні (стосовно суспільства) й індивідуальні (стосовно особи). Вони тісно пов'язані з потребами суспільства в інституті сім'ї і з потребами особистості в належності до сімейної групи.

При цьому, важливо розглядати функції сім'ї стосовно кожного з її членів, представників різних поколінь. Життєвий досвід кожного окремого індивіда та соціально-віковий період життя також визначають ступінь важливості тієї чи іншої функції сім'ї на індивідуальному рівні, її зміст, очікування та вимоги. Протягом життя для окремого індивіда можуть програватися різні сценарії його приналежності до малої соціальної групи, якою є сім'я. В одних випадках життєвий шлях проходитиме спочатку в батьківській сім'ї, далі - вихід з батьківської сім'ї та створення власної, склад якої змінюється з часом. В інших випадках власна сім'я створюється в межах батьківської і є складовою в межах усталеної малої групи. Можливий і варіант, коли, створюючи власну сім'ю, індивід входить до іншої сімейної групи, наприклад - сім'я батьків чоловіка (жінки) або сім'я (неповна), яка залишилася від попереднього шлюбу, тощо. Існує чимало моделей розвитку сімейної складової, за якою кожна з них набуває власного досвіду [21,с 140].

Таким чином, основими функціями неповної сім'ї, ми можемо визначити:

• репродуктивна - біологічне відтворення суспільства, підтримка та збереження репродуктивного здоров'я, задоволення потреби мати дітей, планування їх народження; всі функції оформити таким чином
• Виховна Формування навичок суспільного життя. Соціалізація молодого покоління. Забезпечення культурної неперервності суспільства, передача новому поколінню суспільних норм та цінностей .
• Задоволення потреб у батьківстві, вихованні, самореалізації в дітях. Забезпечення дітям батьківської любові, підтримки. Передача життєвого досвіду від старших індивідів до молодших. Засвоєння молодими індивідами досвіду старших. 
• Господарсько-побутова Забезпечення фізичного здоров'я членів суспільства. Забезпечення догляду за дітьми та створення необхідних умов їхнього розвитку.  Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім'ї від інших .
• Господарсько-економічна Економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства. Створення можливостей забезпечення зайнятості членів суспільства через сімейну економічну діяльність. Одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших (у випадку непрацездатності чи в обмін на послуги). Можливість професійної реалізації членів сім'ї у сімейному бізнесі, сімейних підприємствах, інших видах сімейної економічної діяльності. 
• Духовне спілкування Розвиток особистості кожного члена сім'ї. Збереження та розвиток духовного потенціалу суспільства .
• Духовне взаємозбагачення членів сім'ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу. Забезпечення реалізації духовного потенціалу особистості. 
• Дозвіллєва  Організація раціонального дозвілля сім'ї та окремих її членів. Соціальний контроль у сфері дозвілля. Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвіллєвих інтересів. 
• Рекреаційна Забезпечення психологічного здоров'я членів сім'ї. Психологічна терапія членів суспільства.  Задоволення потреб індивідів у відпочинку, відтворенні фізичних та психологічних сил. 
• Феліцітологічна Емоційна стабілізація членів суспільства . Задоволення потреб в особистому щасті та коханні. Емоційна підтримка одних членів сім'ї іншими. 
• Сексуальна Регуляція норм сексуальної поведінки. Формування сексуальної культури. Забезпечення сексуального здоров'я членів суспільства. Задоволення сексуальних потреб. 

Отже, неповна сім'я не може забезпечити виконання всіх тих функцій, які покладено на сім'ю повною мірою, оскільки вся робота розподілятиметься між одним із дорослих членів сім'ї та дитиною (дітьми). Повнота виконання тієї чи іншої функції залежатиме від багатьох факторів: рівня налагодження сімейної взаємодії між дорослим і дитиною, рівня матеріального забезпечення неповної сім'ї, її соціального статусу, участі інших дорослих у життєдіяльності даної неповної сім'ї [11,с 142-163].

Короткий висновок???

Не висвітлені погляди українських  вчених, щодо означеної проблеми!!!

1.2 Основні  напрямки соціальної роботи з  неповними сім'ями 

В Україні неповні сім'ї є традиційним об'єктом соціальної роботи. З початку - середини 1990-х років, тобто з самого початку зародження та становлення мережі українських територіальних соціальних служб нового типу, що за назва??? Не територіальні ценри займаються неповними сім’ями неповні сім'ї стали вважатися однією з основних категорій сімей, які перебувають у важкій життєвій ситуації і тому особливо потребують заходи соціального захисту та підтримки. Практично в кожному українському регіоні існує розвинена мережа територіальних служб (центрів, відділень) соціальної допомоги сім'ї та дітям [2.c, 55].

На сьогоднішній день в цих центрах та відділеннях  соціальної допомоги сім'ї та дітям  нагромаджено досить великий досвід соціальної роботи з неповними сім'ями. Він включає в себе діяльність з надання різних видів і форм безпосередньої соціальної підтримки  неповних сімей, включаючи надання матеріальної та побутової підтримки, консультативної допомоги (юридичної, соціально-педагогічної, психологічної тощо), надання соціальної підтримки в рамках патронажу, залучення дітей і батьків з неповних сімей в спеціально організовуються для них клуби спілкування, «служби знайомств» і т.д.

Суть цієї широкої  і багатопланової діяльності - надання  допомоги одинокому батьку і його дитині (дітям) на особистісному рівні  у вирішенні будь-яких проблем  їх життєдіяльності, починаючи від отримання належного за законом допомоги, сприяння у працевлаштуванні до надання психологічних, юридичних, соціально-побутових та інших послуг. Як правило, потреба в цих послугах виникає в періоди кризового стану, при виникненні будь-яких ускладнень (в сім'ї, школі, на роботі, з найближчим оточенням), при появі різних психологічних проблем і т.д. [9,c.303].

У цілому можна виділити чотири основних напрямки, що склалися на сьогоднішній день в практиці соціальної роботи з неповними сім'ями закладів соціального захисту:

- надання екстрених, невідкладних заходів, спрямованих на виживання сім'ї;

- середньострокові заходи різного характеру, спрямовані на підтримку стабільності неповної сім'ї;

- довгострокові заходи різного характеру, спрямовані на соціальний розвиток неповної сім'ї та її членів;

- профілактичні заходи різного характеру, спрямовані на запобігання виникнення «випадкових» неповних сімей.

Екстрені заходи включають  в себе екстрену допомогу, надання  разової або регулярної матеріальної підтримки неповній сім'ї, надання натуральної допомоги (дитячий одяг, взуття, шкільне приладдя тощо).

Екстрені заходи також  необхідні в тих ситуаціях, коли виявляється, що в неповній сім'ї  діти зазнають жорстокого поводження з боку самотнього батька, залишені ним без батьківського піклування і т.п. Заходами екстреного реагування в цих випадках має бути негайне видалення дітей з неблагополучної сім'ї, надання їм притулку через приміщення їх на тимчасове перебування в соціальний притулок, постановка перед органами опіки та піклування питання про позбавлення такого самотнього батька батьківських прав, збір необхідних для цього документів [23,c.128].

Середньострокова соціальна  та психологічна робота, орієнтована  на стабілізацію сімейних відносин, на соціальний розвиток неповної сім'ї та її членів, включає в себе нормалізацію і гармонізацію відносин між членами сім'ї, взаємин всіх членів сім'ї з оточуючими. У міру досягнення конкретних результатів, ця робота може вилитися в програму більш довгострокового характеру, спрямовану на поступове підвищення психологічної стійкості матері та дитини, формування у них навичок здорового способу життя, вироблення активної соціальної позиції, навичок самодостатності і т.д. Заходи, що проводяться центрами та відділеннями соціальної допомоги сім'ї та дітям у цих випадках, включають в себе, як правило, і «дитячі», і «дорослі», та спільні заходи, акції, групові заняття.

Важливо відзначити, що соціальна  робота з неповними сім'ями має  яскраво виражений міжвідомчий  характер. Соціальному працівникові, який здійснює підтримку конкретної неповної сім'ї, часто доводиться взаємодіяти із соціальними службами різної відомчої підпорядкованості (школа, служба зайнятості, дитяча кімната міліції тощо), а також з громадськими та релігійними організаціями, і з самими різними людьми - вчителями, сусідами і ін При цьому схема дій соціального працівника не повинна обмежуватися лише організацією разової матеріальної допомоги, але і доповнюватися рішенням педагогічних, психологічних та інших проблем сім'ї.