Формування економічного потенціалу будівельної галузі

Під внутрішніми  і зовнішніми факторами впливу ми розуміємо причину сформованого стану певного субпотенціалу економічного потенціалу підприємства. Для дослідження економічного потенціалу підприємства та його субпотенціалів, пояснення тенденцій їх зміни, прогнозування їх величин необхідними є ідентифікація і розрахунок впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на субпотенціали економічного потенціалу підприємства.

Формування  економічного потенціалу підприємства – це процес його створення, спрямованої  та закономірної зміни, переходу від  одного стану в інший, більш досконалий стан. Реалізація економічного потенціалу підприємства – це процес забезпечення досягнення підприємством цілей його діяльності. Всеосяжний аналіз стану економічного потенціалу підприємства передбачає здійснення ідентифікації та оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів (рис. 1).

Методика  оцінки економічного потенціалу будівельного підприємства базується на оцінці впливу внутрішніх факторів на відповідні субпотенціали економічного потенціалу підприємства на основі нормованих значень фінансових коефіцієнтів, які їх характеризують, оцінці величин субпотенціалів економічного потенціалу будівельного підприємства за допомогою орієнтованого векторного методу і обчислення величини економічного потенціалу будівельного підприємства як об’єму 5-мірного симплексу, побудованого його субпотенціалами у вигляді векторів [10].

 

Рис. 1. Формування економічного потенціалу підприємства

Проаналізувавши стан будівельної галузі України  на основі даних Державного комітету статистики, сформований перелік  зовнішніх факторів впливу на субпотенціали економічного потенціалу будівельного підприємства [11], виділено безпосередні зовнішні фактори впливу на конкретні субпотенціали економічного потенціалу підприємства, побудовано схему впливу зовнішніх факторів на субпотенціали економічного потенціалу підприємства (рис. 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Схема  впливу зовнішніх факторів на субпотенціали економічного потенціалу підприємства

 

Перспективи розвитку будівельного підприємства залежать від формування і успішного розвитку його економічного потенціалу. Аби  досягти успіхів у сьогоднішніх умовах господарювання, будівельне підприємство повинно постійно підтримувати високий  рівень свого економічного потенціалу, який забезпечується ефективною виробничо-господарською  діяльністю, стійким фінансовим станом, випередженням конкурентів, підтримкою високого рівня конкурентоспроможності продукції. Дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на субпотенціали економічного потенціалу підприємства дозволяє виявити тенденції впливу цих факторів на кожний конкретний субпотенціал, розробити необхідні заходи з метою коригування такого впливу і досягнення поставлених підприємством цілей. Перспективним є прогнозування величин економічного потенціалу та його субпотенціалів при визначенні цілей діяльності та розвитку будівельного підприємства.

 

3. . Підходи щодо формування економічного потенціалу підприємств будівельної галузі

 

Процес  формування потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний  підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства.

2. Маркетинговий  підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача:

- підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;

- економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний  підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб.

4. Відтворювальний  підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів.

5. Інноваційний  підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний  підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів:

- якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних

об'єктів, параметрів ринку і т. д.;

- ефективності використання ресурсного потенціалу;

- щодо розробки й ухвалення управлінських рішень.

Слід  зазначити, що встановлені нормативи  повинні відповідати вимогам  обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Організаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

Аналіз  існуючих наукових досліджень в сфері  оцінки економічного

потенціалу  підприємства дозволило виділити декілька підходів.

Деякі вчені  пропонують оцінку економічного потенціалу підприємства здійснювати на основі інформації, яка представлена у бухгалтерській (фінансовій) звітності.

Цей підхід пропонується визначати як балансовий, оскільки його базовими положення ми є те, що актив балансу з відповідною точністю й співставленістю характеризує економічний потенціал у вартісному вираженні, а пасив відношення, які виникають у процесі залучення коштів[1–4].

Балансовий  підхід дозволяє отримати кількісні  оцінки економічного потенціалу, які мають статичний характер. Проте фіксація показників

економічного  потенціалу на відповідну дату не враховує таку його важливу ознаку як динамічність. Більш того, в самій морфології словосполучення «формування й використання економічного потенціалу» відображено

перманентний  рух й динаміка. Слід зазначити, що в рамках цього підходу

не визначені  такі важливі складові економічного потенціалу підприємства як трудовий, маркетинговий, стратегічний, інформаційний  потенціали. Враховуючи вищезазначене, балансовий підхід, який полягає в оцінці

стану та використання економічного потенціалу за визначений період,

може бути використаний лише частково для відображення його операційної характеристики в ресурсній і фінансовій сферах діяльності підприємств будівельної галузі. Представники вартісно-орієнтованого підходу економічний потенціал акцентують увагу на його вартісній характеристиці [5].

На відміну  від балансового представники вартісно-орієнтованого підходу пропонують комплексну оцінку економічного потенціалу із врахування таких його важливих елементів як виробничий, фінансовий, кадровий, підприємницький,природно-ресурсний, інфраструктурний й інтелектуальний потенціали. Проте, при спробі застосування представленої комплексної оцінки економічного потенціалу підприємства, виникають деякі труднощі при її реалізації. Зокрема, незрозумілим є порядок визначення деяких складових природно-ресурсного й інфраструктурного потенціалів, а саме коефіцієнтів, які враховують вплив на економічний потенціал природно-ресурсного фактора, кліматичних умов, природно-ландшафтних особливостей. Крім того, за більшістю визначених показників досить складно отримати вартісну оцінку, особливо в контексті вартісно-орієнтованого підходу оцінки економічного потенціалу підприємства. В рамках представленого підходу оцінки не враховані також деякі важливі елементи економічного потенціалу підприємства, наприклад, маркетинговий і стратегічний потенціали.

Індикативний  підхід оцінки економічного потенціалу використовується для визначення конкурентоспроможності підприємства шляхом розрахунку системи індикаторів, які відображають стан та використання доходів і ресурсів [6].

В цьому  підході реалізована ресурсно-результуюча  концепція, в якій важливе місце  займають ресурси підприємства (капітал і праця), результативність їх використання та час, який необхідно для зростання валового доходу. Проте, індикативний підхід має вузьку спрямованість і, в його рамках, ототожнюються поняття «ресурсний потенціал» і «економічний потенціал» підприємства, що обумовлює деякі непорозуміння щодо спрямованості й результативності проведеної оцінки. Слід зазначити, що, як і в попередньому підході, розрахунок деяких індикаторів й інтерпретація отриманих результатів ускладнюється у зв’язку з:

– використанням показників, які не мають сучасної інтерпретації й

нормативно-правового  обґрунтування. Зокрема, до такого відносимо  балансовий прибуток, що застосовується при оцінці індикатора місткості

ринку;

– різноспрямуванням аналізу, в якому використовуються як показники

щодо діяльності підприємства, так і економіки  країни в цілому;

– отриманням інформації щодо розрахунку індексу використання часового ресурсу. Зокрема, не зрозуміло як визначити час, який необхідний

для збільшення валового доходу вдвічі.

Деякі вчені  приділяючи значну увагу виробничому  потенціалу підприємства, відповідно пропонують здійснювати оцінку в контексті його ресурсних складових. Такий підхід можна визначити як ресурсний, де оцінюються виробничі фонди, промислово-виробничий персонал, технологія, енергія й інформація [7, 8]. Використання цього підходу має досить

сумнівний характер, оскільки окремо не визначається економічний  потенціал підприємства, перевага віддається ресурсним складовим й не враховані  інноваційно-інформаційні, стратегічні, маркетингові аспекти

формування  й використання потенціалу.

В аспекті  оцінки економічного потенціалу підприємства, заслуговує

на увагу  точка зору А.Н. Тищенка, Н.А. Кизима, А.І. Кубаха, Е.В. Давискиба, які розробили комплексний підхід оцінки. Сутність цього підходу обумовлюється науково-методологічними положеннями щодо визначення

економічного  потенціалу як складної, багатовимірної категорії, досліджувати, аналізувати і оцінювати яку необхідно за складовими елементами [9]. В рамках комплексного підходу оцінка економічного потенціалу здійснюється шляхом визначення вартісної оцінки складових локальних потенціалів: інвестиційного, природно-ресурсного і трудового. Обґрунтовуючи комплексний підхід щодо оцінки економічного потенціалу, величину сумарного економічного потенціалу у вартісному вираженні вони визначають як суму локальних потенціалів.

Слід  зазначити, що в рамках комплексного підходу реалізовано принцип системності, де отримані результати, що мають комплексний характер і дозволяють підвищити ефективність управління, впливаючи на елементи економічного потенціалу. Проте, представлений підхід оцінки економічного потенціалу запропоновано використовувати на регіональному рівні і не враховує особливості формування й використання економічного потенціалу на підприємствах будівельної галузі.

 

РОЗДІЛ 2.ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1 Аналіз економічного  потенціалу будівельної галузі  регіону

 

Особливості будівництва як галузі можна розглядати у двох аспектах: як галузь народного господарства і як процес зведення будівель і споруд.

Будівництво - це галузь сфери матеріального  виробництва, яка забезпечує розширене  відтворення основних фондів, а саме: створення нових, розширення і реконструкцію  діючих основних фондів, що є як будівлі  та споруди виробничої і невиробничої сфери.

Можна визначити  такі особливості будівництва, як галузі:

- будівництво порівняно некапіталомістка галузь (5% загального обсягу капіталу), хоча, як було сказано вище, вона відіграє основну роль у створенні капіталу в усіх галузях економіки.

- на відміну від інших галузей будівництво характеризують мобільністю (рухомістю) засобів виробництва (у промисловості основні фонди, як правило, стаціонарні).